Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №342/754/23 — Івано-Франківський апеляційний суд

Суд: Івано-Франківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №342/754/23

Суддя: Василишин Л. В.

Справа № 342/754/23

Провадження № 22-ц/4808/1381/26

Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р. М.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,

секретаря Петріва Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Борщенко Владлени Валеріївни на ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року у справі за скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Борщенко Владлени Валеріївни на дії державного виконавця Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо неповернення коштів та їх безпідставного перезарахування,

в с т а н о в и в:

Представником ОСОБА_1 – адвокатом Борщенко В.В. подано скаргу на дії державного виконавця Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ. Скаржник просить визнати дії держаного виконавця Дрижко Т.М., що полягають у неповерненні ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 36 594,17 грн та їх безпідставному перерахуванню на користь ОСОБА_2 . Просить зобов`язати Вишневий відділ ДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ перерахувати ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 36 594,17 грн, як надмірно стягнуті в межах виконавчого провадження та такі, що підлягають поверненню боржнику та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Городенківського районного суду від 27 травня 2026 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Борщенко Владлена Валеріївна на дії державного виконавця Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ Дрижко Т.М., щодо неповернення коштів ОСОБА_1 в сумі 36 594,17 грн, а також щодо їх безпідставного зарахування в рахунок штрафу та подальшого перерахування на користь стягувача, про зобов`язання Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ перерахувати кошти ОСОБА_1 в сумі 36 594,17 грн. відмовлено.

Із законністю винесеної ухвали не погодився скаржник та подав апеляційну скаргу.

Апелянт вважає оскаржену ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Зазначає, що оскаржував протиправні дії державного виконавця щодо розпорядження надмірно стягнутими коштами, які відповідно до вимог закону повинні були бути повернуті боржнику. Зокрема, згідно постанови державного виконавця від 23.01.2026 у ВП №79901515 ВП щодо стягнення аліментів на утримання дружини було закінчено. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

У інформації наданій Вишневим ВДВС від 16.02.2026 було зазначено, що кошти в сумі 36 954,17 грн було перераховано на користь стягувача. На 16.02.2026 залишок коштів на депозитному рахунку відділу за вказаним провадженням відсутній.

Разом з тим, існує інший лист ДВС згідно якого було констатовано, що постановою у ВП №79901515 встановлено, що строк стягнення аліментів закінчився. Станом на 16.01.2026 наявна переплата зі сплати аліментів у розмірі 36 594,17 грн.

Згідно ч.6 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» кошти, що були надмірно стягнуті з боржника після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, підлягають поверненню боржнику. Таким чином, після встановлення факту переплати у виконавця виник прямий обов`язок повернути кошти боржнику, однак такі дії вчинені не були, а суд на це уваги не звернув. Навпаки, суд дійшов помилкового висновку, що права скаржника такими діями не порушено, тоді як державний виконавець самовільно змінив цільове призначення коштів та провів їх перезарахування спочатку на штраф за заборгованість. А після скасування постанови про накладення штрафу, знову самовільно перерахував кошти в рахунок аліментів за іншим провадженням. Такими діями порушено його право на розпорядження коштами. Він на такі дії виконавця не уповноважував, той самовільно розпорядився його коштами. Тому просив апеляційну скаргу задоволити, ухвалу скасувати та визнати такі дії виконавця неправомірними і зобов`язати його повернути кошти.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судове засідання належно повідомлені сторони не з`явилися.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.01.2026 старшим державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дрижко Тетяною Миколаївною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 79901515, відкритого на підставі виконавчого листа № 342/754/23 від 20 вересня 2023 року, виданого Городенківським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) до досягнення дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку; стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 розпочато з 28.06.2023 (т. 4, а.с. 97).

Постановою встановлено, що строк стягнення аліментів закінчився. Станом на 16.01.2026 наявна переплата зі сплати аліментів у розмірі 36 594,17 грн. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 0 грн, сума стягнутого виконавчого збору та винагороди приватного виконавця – 0 грн. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено закінчити виконавче провадження, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Встановлено також, що 19 січня 2026 року у межах виконавчого провадження № 79901467 старшим державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дрижко Т.М. щодо ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення штрафу. Встановлено, що з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_1 станом на 28.06.2025 утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 121 708,86 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки. У зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, постановлено накласти на боржника штраф на користь стягувача ОСОБА_2 у розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 36 512,66 грн (т. 4, а.с. 98-99).

Згідно копії відповіді Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області № 11298 від 16.02.2026 на запити адвоката Борщенко В.В. грошові кошти у розмірі 36 594,17 грн були перераховані на користь стягувача за призначенням: штраф у межах виконавчого провадження зі стягнення аліментів. Перерахування здійснено згідно з платіжною інструкцією № 9661 від 26.01.2026. Станом на 16.02.2026 залишок коштів на депозитному рахунку відділу за вказаним провадженням відсутній. Додатково вказано, що наразі розрахувати та надати графік погашення заборгованості з визначенням фіксованої суми стягнення неможливо, оскільки у боржника відсутні офіційні доходи. Відповідно до положень Сімейного кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо боржник не працює і не має доходів, нарахування аліментів та розрахунок заборгованості здійснюються виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (району/області). Таким чином, розмір щомісячних нарахувань є динамічним та залежить від актуальних статистичних показників середньої заробітної плати, що унеможливлює складання сталого графіка погашення на майбутні періоди (т. 4, а.с. 100).

Згідно з копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеним старшим державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дрижко Т.М., заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів по виконавчому провадженні № 79901515 станом на 01.01.2026 за період з червня 2023 року по грудень 2025 року становила 87 333,00 грн (т. 4, а.с. 101-102).

Судом встановлено, що державним виконавцем Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ у ВП №79901467 було винесено постанову 19.01.2026 про накладення штрафу на ОСОБА_1 в сумі 36 512,66 грн.

Постанова державного виконавця від 19.01.2026 у ВП №79901467 була скасована судом 19.02.2026.

Згідно постанови державного виконавця від 23.01.2026 у ВП №79901515 дане ВП було закінчено. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

У інформації наданій Вишневим ВДВС від 16.02.2026 зазначено, що кошти в сумі 36 954,17 грн було перераховано на користь стягувача. На 16.02.2026 залишок коштів на депозитному рахунку відділу за вказаним провадженням відсутній.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статей 447-447-1 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як вбачається зі змісту поданої скарги та матеріалів справи, скаржник оскаржує дії державного виконавця щодо зарахування та подальшого перерахування переплати у сумі 36 594,17 грн у рахунок штрафу у виконавчому провадженні та зарахування її в рахунок сплати аліментів в іншому виконавчому провадженні. Вимагає повернути кошти, оскільки законні підстави для таких дій у виконавця були відсутні.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з того, що дії державного виконавця, які були спрямовані на перерахування коштів із рахунку ОСОБА_1 на рахунок стягувача ОСОБА_2 з метою забезпечення належного виконання судового рішення про стягнення аліментів, не свідчать про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» та будь-яких прав ОСОБА_1 .

Проте, на думку колегії суддів, такий висновок є неправильним.

Згідно зі статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу — юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Грошові кошти, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Не допускається виплата стягувачу стягнутих коштів готівкою або виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових коштів заставодержателю, який не є стягувачем, згідно зі статтею 51 цього Закону).

Органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).

У разі якщо стягнуті з боржника грошові кошти не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових коштів.

Тобто за змістом наведеної норми органам державної виконавчої служби забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні). Стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).

У цьому випадку, як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.01.2026, після закінчення виконавчого провадження № 79901515 станом на 16.01.2026 була наявна переплата зі сплати аліментів у розмірі 36 594,17 грн. Тобто фактично, по виконавчому провадженню щодо стягнення аліментів на утримання дружини всі вимоги були задоволені. Однак, не зважаючи на це, державний виконавець не повернув кошти боржнику, а самостійно перерахував їх у рахунок штрафу, а потім, після скасування постанови про накладення штрафу, перерахував ці кошти стягувачу в рахунок платежів за іншим виконавчим листом. Разом з тим, заяви про таке зарахування боржником не подавалося, а законні підстави для цього були відсутні. Пояснення державного виконавця у відзиві на скаргу зводяться до того, що такі дії були вчинені згідно з базовими принципами виконавчого провадження з метою погашення боргу за виконавчими провадженнями. Однак конкретної норми матеріального права, яка таке передбачає, ДВС не зазначено, а з огляду на наведені вище норми такі дії є неправомірними.

Подібна по суті позиція висловлена у пункті 66 постанови Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 передбачені статтями 45, 46 Закону № 1404-VIII правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника. Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого цими нормами порядку черговості задоволення вимог стягувачів. Натомість у випадку неплатоспроможності боржника до нього можуть застосовуватися процедури, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Висновок суду щодо відсутності порушеного права не є правильним, оскільки самі по собі такі дії порушують права боржника у провадженні та не сприяють справедливому вирішенню виконавчих процедур. Тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Борщенко Владлени Валеріївни задоволити.

Ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Борщенко Владлени Валеріївни на дії державного виконавця Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо неповернення коштів та їх безпідставного перезарахування задоволити.

Визнати дії державного виконавця Дрижко Т.М. щодо неповернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 36 594,17 грн. як переплати у виконавчому провадженні № 79901515, зарахування їх в рахунок штрафу у виконавчому провадженні № 79901467 та подальше перерахування їх на користь стягувача неправомірними.

Зобов`язати Вишневий відділ ДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 36 594,17 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І. О. Максюта

Оригінал: reyestr.court.gov.ua