Окрема думка від 21 жовтня 2026 р. у справі №338/1523/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

"22" жовтня 2026 р. м. Івано-Франківськ

Окрема думка судді ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12025090000000472 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст.156 КК України

Вважаю незаконним обвинувальний вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2026 року в частині визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за обставин наведених у вироку.

Так, ст. 91 КПК України передбачає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед них - подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст.94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Проте, як вбачається з вироку, висновки про доведеність події кримінального правопорушення суд обґрунтував доказами, сукупності яких не достатньо для засудження особи за вчинення злочину. Докази враховані судом не доводять конкретних обставин кримінального правопорушення, а показання малолітньої потерпілої ОСОБА_3 не перевірені належним чином. Крім того, наявні у справі докази не дають можливості перевірити заперечення сторони захисту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що сім`я ОСОБА_2 проживав в будинку з однією житловою кімнатою, в якій спали обвинувачений, його жінка та троє малолітніх дітей. На кухні в цьому ж будинку спала бабуся потерпілої.

Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у тому, що він, знаходячись в зазначеній житловій кімнаті з жінкою - ОСОБА_4 , малолітніми доньками – ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , регулярно на телевізорі та телефоні вмикав відео файли порнографічного змісту та починав їх перегляд з метою розбещення доньки ОСОБА_6 .

Зазначені обставини встановлені з показань малолітньої ОСОБА_3 .

Сам обвинувачений ОСОБА_2 заперечував ці факти.

Мати дитини (законний представник малолітньої потерпілої) – ОСОБА_4 , дала показання, що їй стало відомо про такі дії обвинуваченого лише після того, як донька ОСОБА_6 дала показання працівникам поліції. Тобто, вона заперечила обставини, які суд визнав доведеними.

В телефоні однієї з дітей - ОСОБА_5 , встановлено дані історії браузера, які свідчать про перехід на сайти з порнографічним змістом.

Зазначені фактичні дані суд вважав достатніми доказами для доведеності вищенаведених обставин.

При цьому, не було досліджено: в який час доби відбувався вхід на відповідні сайти; чи був обвинувачений ОСОБА_2 в цей час вдома; чи міг хтось інший здійснювати вхід на ці сайти; чи могли діти самостійно заходити на ці сайти як навмисно (за пошуком шляхом введення конкретних тегів), так і помилково. Також не встановлено, чи усвідомлював обвинувачений той факт, що малолітня потерпіла бачить екран із відтворюваним відео файлом та чи бажав він цього. Зокрема не встановлено, в який час доби це відбувалося, хто ще з членів родини перебував у кімнаті в цей момент, чи могли вони бачити зміст відтворюваних відео файлів, чи відтворювався звук відео файлу та інші обставини, які переконливо доводять умисел обвинуваченого на розбещення малолітньої потерпілої.

Інші члени сім`ї щодо обставин злочину допитані не були.

Крім того, суд визнав ОСОБА_2 винуватим у тому, що він двічі (в червні та липні 2025 року), по дорозі до магазину, заїжджав до лісосмуги, де в присутності малолітньої потерпілої займався мастурбацією – вчиняв дії спрямованими на розбещення малолітньої.

Зазначені обставини встановлені судом лише з показань малолітньої потерпілої ОСОБА_7 .

За даними фактами не було здобуто жодних інших доказів, зокрема: не проведено огляду місця події; не допитані продавці магазину; не проведено слідчого експерименту та інших слідчих дій, що могли б підтвердити або спростувати вищенаведені обставини.

При цьому, сторона захисту стверджувала, що в зазначеному малолітньою потерпілою місці – по дорозі від будинку до магазину, взагалі відсутня будь-яка рослинність, що підпадає під ознаки лісу чи лісосмуги.

Разом із наведеними недоліками доказування, суд першої інстанції не дав оцінки показанням обвинуваченого та поясненням малолітньої потерпілої ОСОБА_3 в центрі «Серденько», що він суворо виховував дітей та часто сварив ОСОБА_6 за вчинювані нею правопорушення – крадіжки та інше.

В цьому сенсі, не було належним чином перевірено версію сторони захисту, що у малолітньої потерпілої були дитячі мотиви обмовити батька через образи на його суворі покарання в процесі виховання.

Вважаю, що за вищенаведених обставин, зазначених доказів недостатньо для висновків про доведеність події злочину поза розумним сумнівом, а тому такий обвинувальний вирок є незаконним.

Суддя ОСОБА_1