Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №120/8679/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8679/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

02 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля"" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з заявою в порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про ухвалення додаткового рішення, а саме: про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля"" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 248 994,11 грн.

Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року заяву задоволено частково.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Отже, ключовою умовою для стягнення таких витрат є не лише наявність договору, а й належне документальне підтвердження реального розміру та факту (або безумовного обов`язку) оплати наданих послуг.

На підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем було надано суду, зокрема: договір б/н про надання правничої допомоги від 05.06.2025, додаткову угоду №1 від 06.06.2026 до договору про надання правничої допомоги б/н від 05.06.2025, Звіт про надану професійну правничу допомогу від 29.06.2026.

За умовами договору про надання правничої допомоги б/н від 05.06.2025 (далі - Договір), укладеного між Адвокатським об`єднанням "Авеллум" (далі - Адвокатське об`єднання) та ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля"" (далі - Клієнт), Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (професійну правничу) допомогу Клієнту з питань, що пов`язані з захистом прав та законних інтересів Клієнта ("Послуги").

Згідно п. 2.1 зазначеного Договору Адвокатське об`єднання надає Клієнту консультації та правову допомогу у кримінальних провадженнях, цивільних, адміністративних та господарських справах, у справах про адміністративні правопорушення, справах про банкрутство, а також у виконавчому провадженні і в будь-яких інших категоріях справ і проваджень.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що гонорар Адвокатського об`єднання за послуги з надання правової допомоги встановлюється додатковою угодою ("Додаткова Угода") до цього Договору, яка становитиме невід`ємну частину цього Договору.

Якщо інше не передбачено у Додатковій Угоді, Адвокатське Об`єднання надсилає Клієнту рахунки та звіти про Послуги, що містять: (1) опис робіт, (2) вартість наданих Послуг та (3) суму всіх фактичних витрат, понесених Адвокатським Об`єднанням у зв`язку з виконанням завдань Клієнта (п. 4.2 Договору).

Також, в п. 4.4 Договору чітко визначено, що валютою цього Договору є гривня.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і продовжуватиме діяти у повному обсязі протягом одного (1) року.

Як вже було встановлено вище, Договір між позивачем та Адвокатським об`єднанням укладено 05.06.2025, в зв`язку з чим, згідно умов п. 8.1 Договору та в силу положень ст. 253, 254, 631 Цивільного кодексу України, останній припинив свою дію 05.06.2026.

Втім, 06.06.2026 між позивачем та Адвокатським об`єднанням укладено Додаткову Угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від 05.06.2025, яким продовжено дію Договору по 05.06.2027. Також Додатковою Угодою №1 в п. 1.2 визначено: "Загальна вартість Послуг Адвокатського Об`єднання розраховуватиметься від погодинних ставок, зазначених у Додатку А (Погодинні ставки та вартість послуг перекладу) до цієї Додаткової Угоди.

...

Клієнт сплачуватиме Гонорар відповідно до рахунків, які Адвокатське Об`єднання надсилатиме.".

Колегія суддів звертає особливу увагу на таке.

Як вбачається з пункту 4.4 Договору, валютою цього Договору є гривня. Водночас у наданому представником позивача Звіті про надану професійну правничу допомогу від 29.06.2026 загальна вартість наданих послуг визначена у розмірі 72 519,6 доларів США.

При цьому у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначену суму перераховано у гривні та визначено загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 248 994,11 грн відповідно до курсу Національного банку України станом на 03.07.2026.

Однак суд не може погодитися з таким способом визначення розміру витрат, оскільки він не відповідає умовам укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням Договору.

Зокрема, сторони прямо погодили гривню як валюту Договору. Доказів того, що після укладення Договору його положення щодо валюти зобов`язань були змінені, суду не надано. Так само відсутні докази того, що сторони погодили виникнення грошового зобов`язання позивача перед Адвокатським об`єднанням саме в доларах США.

Натомість позивач фактично просить суд визначити розмір витрат шляхом самостійного перерахунку суми, зазначеної у Звіті в доларах США, за курсом Національного банку України станом на дату, що настала вже після надання послуг та складання Звіту.

Такий розрахунок не підтверджує розміру витрат, які позивач сплатив або має сплатити відповідно до умов укладеного ним договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Таким чином, суд при вирішенні питання про компенсацію витрат не повинен виходити виключно з того, яку суму сторона вважає справедливою винагородою адвокату, а має встановити, який саме розмір витрат відповідно до договору між клієнтом та адвокатом фактично сплачений або підлягає сплаті.

У цій справі такого розміру судом достовірно встановити неможливо.

Як зазначалося вище, пунктом 1.2 Додаткової угоди № 1 сторони передбачили, що загальна вартість послуг Адвокатського об`єднання розраховується виходячи з погодинних ставок, зазначених у Додатку А до цієї Додаткової угоди, а клієнт сплачує гонорар відповідно до рахунків, які Адвокатське об`єднання надсилає клієнту.

Разом із тим самого Додатка А до Додаткової угоди № 1, на який сторони прямо послалися як на документ, що визначає погодинні ставки, суду не надано.

Також суду не надано рахунків, на підставі яких відповідно до пункту 1.2 Додаткової угоди № 1 у позивача виник обов`язок зі сплати гонорару, а також документів, які б підтверджували фактичне перерахування позивачем відповідних коштів Адвокатському об`єднанню.

При цьому сама по собі відсутність доказів фактичної оплати не є безумовною підставою для відмови у компенсації витрат, оскільки відповідно до частини третьої статті 134 КАС України відшкодуванню можуть підлягати як фактично сплачені витрати, так і витрати, які відповідна сторона має сплатити. Проте в останньому випадку з поданих доказів має бути можливим достовірно встановити наявність та розмір такого обов`язку.

У цьому випадку надані позивачем документи не дають можливості достовірно встановити ані погоджений сторонами розмір погодинних ставок, ані остаточний розмір грошового зобов`язання позивача перед Адвокатським об`єднанням у гривнях, ані порядок визначення такого розміру.

Звіт про надану професійну правничу допомогу від 29.06.2026 за таких обставин не може самостійно підтверджувати заявлений до стягнення розмір витрат у сумі 3 248 994,11 грн, оскільки зазначена у ньому вартість послуг визначена в іноземній валюті, тоді як умовами Договору валютою визначено гривню.

Суд також враховує, що Додаткова угода № 1 укладена сторонами 06.06.2026, тобто після спливу строку дії Договору, який відповідно до пункту 8.1 набрав чинності 05.06.2025 та діяв протягом одного року.

За змістом Додаткової угоди № 1 її положення щодо погодинних ставок поширено, у тому числі, на судові провадження, розпочаті до її укладення. Водночас наведене саме по собі не усуває необхідності підтвердження конкретного розміру грошового зобов`язання клієнта за кожною наданою послугою та не замінює передбачених договором документів, на підставі яких здійснюється оплата.

Більше того, застосування погодинних ставок, визначених у Додатковій угоді № 1, до всього обсягу правничої допомоги, наданої у справі до її укладення, потребує належного документального підтвердження погодження сторонами саме такого порядку визначення вартості послуг та конкретного розміру відповідного зобов`язання.

За відсутності Додатка А, рахунків та інших первинних документів, передбачених самим Договором та Додатковою угодою № 1, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заявленої до компенсації суми.

При цьому суд не заперечує, що представництво інтересів позивача у цій справі фактично здійснювалося адвокатами Адвокатського об`єднання, що підтверджується матеріалами справи та участю представників позивача у судових засіданнях, поданням процесуальних документів та письмових пояснень.

Однак сам факт надання правничої допомоги не є достатнім для стягнення конкретної суми витрат з іншої сторони. Предметом розгляду при вирішенні питання про розподіл судових витрат є саме розмір витрат, який відповідно до вимог статті 134 КАС України має бути належним чином підтверджений.

Відтак наведені представником позивача обставини щодо складності справи, кількості оскаржених податкових повідомлень-рішень, ціни спору, кількості підготовлених процесуальних документів, проведених судових засідань та витраченого адвокатами часу можуть бути враховані судом при оцінці співмірності витрат лише за умови належного підтвердження самого розміру таких витрат.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір витрат на професійну правничу допомогу саме у сумі 3 248 994,11 грн, підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.

Посилання представника позивача на те, що відповідач відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України має довести неспівмірність заявлених витрат, не змінює наведеного висновку суду. Обов`язок іншої сторони довести неспівмірність витрат виникає після того, як сторона, яка заявляє вимогу про їх компенсацію, належним чином доведе склад та розмір таких витрат. У цьому випадку позивачем не доведено належним чином саме розмір витрат, який він просить компенсувати.

Таким чином, вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 248 994,11 грн задоволенню не підлягає.

Разом з тим суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про відшкодування витрат, пов`язаних із надсиланням кореспонденції.

На підтвердження понесення таких витрат представником позивача надано копії розрахункових документів АТ "Укрпошта", які містяться на аркушах справи 55-59. Зазначені документи підтверджують понесення Товариством витрат на надсилання кореспонденції у зв`язку з розглядом цієї адміністративної справи на загальну суму 210,00 грн.

Доводи представниці відповідача про те, що позивачем не обґрунтовано неможливість направлення відповідних документів через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", не спростовують факту понесення таких витрат та їх документального підтвердження.

Водночас при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має виходити не лише з факту їх понесення, а й з того, чи пов`язані вони з розглядом справи. Досліджені судом копії опису цінних листів з копіями чеків АТ "Укрпошта", наявні в матеріалах справи, у своїй сукупності підтверджують понесення позивачем витрат на надсилання кореспонденції у зв`язку з участю у цій справі.

За таких обставин зазначені витрати у розмірі 210,00 грн підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Суд при цьому враховує, що у прохальній частині заяви представник позивача визначив зазначені 210,00 грн як накладні (поштові) витрати, а тому їх відшкодування не є стягненням витрат на професійну правничу допомогу. Водночас з огляду на необхідність вирішення заявленої вимоги суд вважає за можливе відобразити їх у резолютивній частині як витрати, понесені позивачем у зв`язку з отриманням професійної правничої допомоги.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

ГоловуючийБоровицький О. А.

СуддіКурко О. П. Ватаманюк Р.В.