Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №456/4692/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 456/4692/25

Провадження № 22-ц/4808/1967/26

Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Василишин Л. В.,

Максюти І. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сікорської Ірини Станіславівни на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2026 року, в складі судді Пулика М. В., ухвалене в м. Рожнятів Івано-Франківської області, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (надалі - ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 10 лютого 2024 року між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1346-8435. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 7 800 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період -14 днів, комісія за видачу кредиту - 15% від суми кредиту, знижена процентна ставка - 1,20% в день, стандартна процентна ставка - 1,50% в день.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Проте, всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свої зобов`язання та допустив заборгованість.

Станом на 08 липня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 43 742,40 гривень, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 7 800 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 34 772,40 грн, простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту у розмірі 1 170 грн.

Разом з тим, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме: часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 4 742,40 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 39 000 гривень.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1346-8435 від 10 лютого 2024 року у розмірі 39 000 гривень, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом -7 800 гривень; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 31 200 грн.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 вересня 2025 року цивільну справу № 456/4692/25 передано за підсудністю до Рожнятіського районного суду Івано-Франківської області (а.с. 40).

Заочним рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2025 року позов задоволено (а.с. 54-60).

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, заяву адвоката Сікорської І. С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено, заочне рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2025 року у цивільній справі № 456/4692/25 скасовано та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. (а.с. 122-123).

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1346-8435 від 10 лютого 2024 року у загальному розмірі 39 000 грн, з яких: 7 800 грн - заборгованість за кредитом; 31 200 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. (а.с. 150- 153).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Сікорська І. С., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено, що при підписанні договору про відкриття кредитної лінії сторони погодили умови надання всіх послуг. Зокрема, предмет договору, порядок та умови надання кредиту, порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, відповідальність, оскільки докази ознайомлення відповідача із текстом кредитного договору, умовами надання кредиту в матеріалах справи відсутні. Отже, факту укладення між позивачем і відповідачем договору на умовах, зазначених позивачем не доведено, оскільки ним не надано належних, допустимих та достатніх доказів щодо виникнення з відповідачкою зобов`язальних правовідносин, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, строків їх повернення.

Крім того, суд ухвалюючи оскаржуване рішення не звернув увагу на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, в подальшому порушив обов`язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитного договору.

Також зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо переказу кредитних коштів відповідачу, позивачем надано довідку ТОВ «ФК «Контактовий Дім» про перерахування суми кредиту та власну довідку. Вказаний доказ є неналежними та недопустимими з огляду на наступне. Довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» видана третьою особою - оператором платіжної, тобто без участі та відома Відповідача. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази того, що банківська карта, на яку нібито здійснено перерахування, належить саме Відповідачу. Не зазначено номер банківської карти ні в укладеному договорі, ні в решті документів про надання фінансового кредиту, не надано таких письмових доказів і суду першої інстанції.

Крім того, матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів, що номер банківської карти, який вказаний як номер картки відповідача, належить саме відповідачу. Не зазначено номер банківської карти ні в укладеному договорі, ні в решті підписаних відповідачем документів, про надання фінансового кредиту, не надано таких письмових доказів і суду першої інстанції.

Крім того, нарахований позивачем розмір відсотків є явно неспівмірним з сумою основного боргу, становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача, порушує принципи добросовісності та розумності. Нарахування позивачем процентів у заявленому до стягнення розмірі 31 200 грн. при тілі кредиту 7 800 грн., тобто у понад 4 рази більше суми отриманого кредиту, здійснено з істотним порушенням приписів ст. 1048 ЦК України, ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та принципів розумності, справедливості і пропорційності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права. Посилаючись на вищенаведене, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2026 року без змін.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, що 10 лютого 2024 року між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1346-8435, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 7 800 грн. Відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти й інші платежі у строки та на умовах, визначених договором.

Договір укладено шляхом приєднання відповідача до його умов через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С5536 відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Умовами договору визначено строк кредитування - 300 днів, базовий період - 14 днів, знижену процентну ставку - 1,20% в день, стандартну процентну ставку - 1,50% в день та комісію за видачу кредиту - 15 % від суми кредиту.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлені договором кредитні кошти. Згідно з наявними у матеріалах справи доказами 10 лютого 2024 року на виконання Договору про відкриття кредитної лінії №1346-8435 здійснено перерахування 7 800 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 .

Водночас відповідач належним чином свої зобов`язання за договором не виконав, отримані кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув та у повному обсязі не сплатив нараховані проценти.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 08 липня 2025 року загальна сума заборгованості відповідача за Договором про відкриття кредитної лінії № 1346-8435 від 10 лютого 2024 року становила 43 742,40 грн, з яких: 7 800 грн - заборгованість за кредитом, 34 772,40 грн - заборгованість за нарахованими процентами та 1 170 грн - заборгованість зі сплати комісії.

Разом з тим позивачем застосовано до ОСОБА_1 . Програму лояльності для споживачів фінансових послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та зменшено розмір заборгованості, пред`явленої до стягнення. У межах заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 39 000 грн, з яких: 7 800 грн - заборгованість за кредитом та 31 200 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Вимог про стягнення комісії позивачем не заявлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з факту отримання позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів та неналежного виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором позичальником в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв`язку з цим дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договорам.

Колегія суддів не може не погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; ст. 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних.

Аналогічна норма міститься й у ч. 1ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З указаного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У справі, що переглядається, встановлено, що Правила відкриття кредитної лінії, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщені на сайті info@navse.ua, тобто, перебувають у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Товариства до укладення договору.

Отже, послідовність дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію.

Таким чином, виконавши послідовно дії в інформаційній системі, яку використовує ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», вважається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Завершальним етапом укладення договору про відкриття кредитної лінії є його підписання сторонами.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц.

У даній справі Договір про відкриття кредитної лінії № 1346-8435 від 10.02.2024 року підписаний відповідачем електронним підписом позичальника, одноразовим ідентифікатором С5536 (а.с. 20).

Колегією суддів враховано, що без здійснення входу на сайт ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає підписання електронного повідомлення про прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 , від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023року у справі № 640/7029/19.

З урахуванням викладеного, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був би укладений сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів саме відповідачу, оскільки вони спростовуються наступним.

Так, умовами укладеного між сторонами договору, зокрема п. 4.2. передбачено спосіб перерахування позичальнику коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на його банківський рахунок зазначений відповідачем у кредитному договорі.

На підтвердження вказаних обставин ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало довідку про перерахування суми кредиту № 1346-8435 від 10.02.2024 року, якою підтверджується ідентифікація платежу № 2424561972 на суму 7 800 грн. Вказані кошти були перераховані на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , яка згідно з договором належить відповідачу та про яку він зазначив у ньому, як номер особистого електронного платіжного засобу у розділі 12 договору.

Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що перерахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договором здійснювалось АТ КБ «Приватбанк» на підставі укладеного між ними 02 грудня 2019 року Договору № 4010, а не безпосередньо ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Окрім цього, колегія суддів зауважує, що ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття, обслуговування рахунку, та, відповідно, не може надати первинні банківські документи.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що долучені позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості, лист АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року, довідка про перерахування суми кредиту № 1346-8435 від 10.02.2024 року є належними та допустимими доказами перерахування відповідачу кредитних коштів та виникнення у нього заборгованості.

Таким чином позивачем належним чином доведено, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 7 800 грн., користувався ними, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 800 грн.

Довід апеляційної скарги про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є явно неспівмірним з сумою основного боргу, становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача, чим порушує принципи добросовісності та розумності, на увагу суду не заслуговує.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися в межах дії кредитного договору.

Колегія суддів враховує, що при укладенні кредитного договору відповідач був повідомлений про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві обставини договору, і добровільно уклав цей договір та користувався отриманими коштами, при цьому ОСОБА_1 доказів на спростування вказаних обставин не надав.

Договір про відкриття кредитної лінії № 1346-8435 від 10 лютого 2024 року не визнаний недійсним. Суду не надано доказів, які в сукупності були б достатніми для висновку про несправедливі умови в договорі.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З інших підстав рішення суду не оскаржується.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сікорської Ірини Станіславівни - залишити без задоволення.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2026 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

І. О. Максюта