Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №120/483/26
Суддя: Курко О. П.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/483/26
Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Юлія Миколаївна
Суддя-доповідач: Курко О. П.
02 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року з врахуванням ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року про виправлення описки позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 з 19.09.2022 перерахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 19.09.2022 по 19.05.2023, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач у період з 19.09.2022 по 20.05.2023 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .
Разом із тим, вказав, що з 19.09.2022 року по 20.05.2023 року йому проводилась виплата грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпустки виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, що були визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.
На переконання позивача, такі дії відповідача щодо розрахунку грошового забезпечення (основі, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) є протиправними, оскільки після набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 від 29.01.2020 року, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», необхідно керуватися положеннями попередньої редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, у зв`язку із чим, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 19 вересня 2022 року по 20 травня 2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Водночас, відповідно до вимоги командувача військ територіальної оборони генерал-майора ОСОБА_2 від 14 січня 2024 року № 760/15/213, виданої на виконання наказу Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 «Про організацію фінансового господарства військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» (зі змінами) та директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 29 грудня 2023 року № 321/128/дск, передбачено зняття військової частини НОМЕР_2 з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_3 та зарахування її на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 1 лютого 2024 року.
Отже, наведений документ підтверджує, що зарахування військової частини НОМЕР_2 на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 відбулося з 1 лютого 2024 року, тобто після завершення періоду проходження позивачем військової служби, за який заявлено спірні вимоги.
А тому, наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів апелянта щодо визначення військової частини НОМЕР_1 неналежним відповідачем у цій справі, оскільки її зарахування на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 відбулося після завершення спірного періоду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку, встановивши, що позивач звернувся до неналежного відповідача, тобто не до тієї особи до якої повинна бути звернена вимога, суд першої інстанції, у порушення вимог ст. 48 КАС України не вжив жодних заходів для заміни неналежної сторони або залучення до участі у справі співвідповідача.
Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Згідно ч. 7 ст. 48 КАС України, заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
У постанові від 26.12.2019 року у справі №724/716/16-а Верховний Суд зазначив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
В даному випадку суд першої інстанції не виконав вказаних вимог процесуального закону, не вирішив питання про заміну неналежного відповідача у справі чи питання про залучення до участі у справі належного відповідача у якості співвідповідача, зазначене призвело до неправильного вирішення справи, оскільки судом не здійснювався розгляд даної справи по суті, а підставою для відмови у задоволенні позову став факт пред`явлення позову до неналежного відповідача.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у справі.
При цьому, при вирішенні справи колегія суддів враховує, що аналіз статті 48 КАС України, що встановлює правила заміни неналежної сторони, дає підстави для висновку, що заміна неналежного відповідача, або залучення до справи співвідповідача може проводитися виключно судом першої інстанції.
Оскільки стаття 48 КАС України, як наслідок заміни неналежного відповідача чи залучення належного відповідача у якості другого відповідача, передбачає розгляд справи спочатку, апеляційний суд позбавлений такої процесуальної можливості як заміна неналежної сторони.
Можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що у даному випадку у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з підстав пред`явлення його до неналежного відповідача.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив рішення з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим постановлене судове рішення, на підставі ст.317 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийКурко О. П.
СуддіВатаманюк Р.В. Боровицький О. А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua