Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №755/2570/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2570/26

Провадження №: 2-о/755/493/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Єрусалімцевій О.О.

за участі:

представника заявника - адвоката Подольського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою окремого провадження, у якій просила встановити факт розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого

15 червня 2018 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1216, з 24 листопада 2023 року.

На обґрунтування заяви зазначила, що 15 червня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. У зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року, ОСОБА_1 іммігрувала до Ісландії, де отримала дозвіл на проживання. Перебуваючи в Ісландії, заявник подала заяву про розірвання шлюбу. Вказана заява розглянута заступником окружного комісара у Західній Ісландії

01 листопада 2023 року з ухваленням відповідного рішення, яке набрало законної сили 24 листопада

2023 року. Водночас, Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у реєстрації розірвання шлюбу відмовлено, серед іншого, вказано на те, що в рішенні Окружного комісару у Західній Ісландії від

01 листопада 2023 року у справі про розірвання шлюбу відсутня інформація про номер актового запису про шлюб, що розривається та місце реєстрації шлюбу, відсутні повні відомості про подружжя. Поряд з цим, заявником належним чином легалізовано документи, які засвідчують факт розірвання шлюбу, у відповідності з положеннями Гаазької конвенції 1961 року, тому надання дозволу на виконання рішення іноземного суду не вимагаються.

Перебуваючи на території Ісландії заявник скористалася своїм правом на розірвання шлюбу та реалізувала його у встановленому порядку. Відповідно у даній ситуації необхідним є саме встановлення факту розірвання шлюбу, та наступне його визнання компетентними органами держави. Водночас, Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) факт розірвання шлюбу не визнається.

З огляду на викладене вимоги заяви просила задовольнити.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2026 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня

2026 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13 липня 2026 року справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку окремого провадження, призначено судове засідання на 06 жовтня 2026 року на 12-30 год.

06 жовтня 2026 року у судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Подольський А.А., вимоги заяви підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що рішенням заступника окружного комісара у Західній Ісландії 01 листопада 2023 року розірвано шлюб між заявником та ОСОБА_2 .

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі, що направлявся на адресу ОСОБА_2 , повернувся до суду не врученим з відміткою оператора поштового зв`язку «Укрпошта» про причини повернення - «адресат відсутній».

Заінтересована особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, свого представника у судове засідання не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

За змістом частини першої статті 15 ЦК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За змістом частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Із таких критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

У постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2024 року у справі

№ 694/2318/23, від 08 травня 2024 року у справі № 214/4921/23 та від 05 червня 2024 року у справі

№ 557/1535/23.

Юридичний факт, по своїй суті, це передумова правовідносин, встановлення якого може бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження лише за умови, що він має юридичний характер, тобто відповідно до закону викликає юридичні наслідки такі як - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій, в іншому ж випадку, тобто у разі наявності в заяві будь-яких вказівок на породження спору, такі заяви розглядаються в порядку позовного провадження.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Обґрунтовуючи вимоги заяви ОСОБА_1 зазначила, що 15 червня 2018 року уклала шлюб із ОСОБА_2 . Перебуваючи на території Ісландії заявник скористалася своїм правом на розірвання шлюбу та реалізувала його у встановленому порядку. Видані іноземною державою документи, легалізовано на території України. Водночас, Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) факт розірвання шлюбу не визнається.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних й допустимих доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про шлюб від 15 червня 2018 року серії

НОМЕР_1 , виданого Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, з якого встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 15 червня 2018 року, про що 15 червня 2018 року складено відповідний актовий запис № 1216. Прізвище чоловіка та дружини після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_4 ».

До матеріалів справи долучено переклад рішення Окружного комісара у Західній Ісландії від

01 листопада 2023 року, у якому зазначено, що заступник окружного комісара Йон Ейнарсон (нотаріус у Західній Ісландії Ейнарссон Йон ) розглянув справу у галузі сімейного права щодо біженця з України ОСОБА_8 та біженки з України ОСОБА_1 подала заяву про розірвання шлюбу. Встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не мають спільних неповнолітніх дітей. ОСОБА_10 володіє нерухомістю в Україні за адресою: АДРЕСА_1 , заявляє, що квартира не знаходиться в іпотеці. Також заявляє, що вона та її діти оплатили вартість квартири під час її придбання у 2015 році, а з ОСОБА_9 вона одружилася лише у 2018 році. Отже, ОСОБА_9 не брав участі у оплаті цієї квартири. Вони з ОСОБА_9 одружилися лише через три роки після її придбання. Вона просить ОСОБА_9 не вимагати відсоток від вартості квартири і погодитися на договір, за яким він не отримає відсоток від вартості квартири. ОСОБА_10 не впевнена, чи має ОСОБА_9 будинок або іншу нерухомість в Україні. Якщо має, ОСОБА_10 не вимагатиме частки такої нерухомості. ОСОБА_10 заявляє, що вони не мають іншого майна або спільного банківського рахунку. Після одруження обидві сторони мали свої доходи та особисті банківські рахунки. ОСОБА_1 заявляє, що не пред`являє ОСОБА_9 жодних фінансових вимог (крім вищевказаної вимоги щодо квартири в Києві). Обов`язок надати рекомендації дотримано.

Документ містить апостиль відповідно до Гаазької Конвенції від 05 жовтня 1961 року, проставлений представником Міністерства закордонних справ Гудмундуром Гудмундссоном 21 серпня 2025 року за № 10872/2025.

Переклад з англійської мови на українську виконано перекладачем ОСОБА_11 , справжність підпису якої 09 вересня 2025 року засвідчено державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Погорілою Л.С., за реєстровим номером № 4-17286, 4-17287.

Також до матеріалів справи долучено переклад Свідоцтва про сімейний стан (у формі витягу)

№ А250920397 від 29 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейний стан - розлучена, розлучення отримано 24 листопада 2023 року.

Документ містить апостиль відповідно до Гаазької Конвенції від 05 жовтня 1961 року, проставлений представником Міністерства закордонних справ Гудмундуром Гудмундссоном 10 листопада 2025 року за № 11522/2025.

Переклад з англійської мови на українську виконано перекладачем Орленко О.О., справжність підпису якої 17 жовтня 2025 року засвідчено державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Погорілою Л.С., за реєстровим номером № 4-13936, 4-13927.

Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у листі від 12 вересня 2025 року,

вих. № 256/33.4-87, ОСОБА_1 роз`яснено порядок визнання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Також зазначено, що в рішенні Окружного комісару у Західній Ісландії від 01 листопада 2023 року у справі про розірвання шлюбу відсутня інформація про номер актового запису про шлюб, що розривається та місце реєстрації шлюбу (не зазначено який саме орган ДРАЦС склав актовий запис про шлюб ), відсутні повні відомості про подружжя: відсутні дати народження подружжя. Отже, не є можливим ідентифікувати осіб, що розривають шлюб та який саме шлюб вважати розірваним.

Положеннями статті 104 Сімейного Кодексу України встановлено підстави припинення шлюбу. Так шлюб припиняється внаслідок: смерті одного з подружжя або оголошення його померлим; внаслідок його розірвання. Якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті. Якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.

Відповідно до статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 106 СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.

Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.

Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Статтею 109 СК України встановлено, що подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Як уже зазначалося раніше, обґрунтовуючи вимоги заяви про встановлення факту, що має юридичне значення ОСОБА_1 зазначила, що шлюб розірвано на території іноземної держави, про що надала переклад рішення Окружного комісара у Західній Ісландії (заступник окружного комісара Йон Ейнарсон (нотаріус у Західній Ісландії Ейнарссон Йон ) від 01 листопада 2023 року, та переклад Свідоцтва про сімейний стан (у формі витягу) № А250920397 від 29 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, суд враховує, що долучена до матеріалів справи копія перекладу не містить відомостей про рішення, прийняте заступником окружного комісара Йон Ейнарсон (нотаріусом у Західній Ісландії Ейнарссон Йон) за наслідками розгляду справи у галузі сімейного права. Копія такого рішення стосується розгляду майнових питань між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема, квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Також переклад Свідоцтва про сімейний стан (у формі витягу) від 29 вересня 2025 року

№ А250920397 щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не містить інформації про розірвання шлюбу із ОСОБА_2 , зареєстрованого 15 червня 2018 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1216, дату та підставу його розірвання. Зазначення сімейного статусу особи «розлучена» не може бути безумовним підтвердженням розірвання шлюбу із ОСОБА_2 .

Відомостей про звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до органів державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про розірвання шлюбу з матеріалів справи не встановлено. Також в матеріалах справи відсутня інформація про звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із спільною заявою про розірвання шлюбу до суду, або з відповідним позовом про розірвання шлюбу. Крім того, відсутні будь-які відомості про обізнаність ОСОБА_2 про розгляд такого питання в органах іноземної держави, надання згоди на розірвання шлюбу, відсутності між членами подружжя майнових спорів, тощо.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (стаття 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що заявник не надала належних доказів, які підтверджували б факт розірвання шлюбу, зареєстрованого 15 червня 2018 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1216, а тому заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 258, 259, 263-265, 294, 315-316, 318-319 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Заінтересовані особи:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26088676, адреса місцезнаходження: бульв. Верховної Ради, 8/20, м. Київ, 02100.

Повний текст судового рішення виготовлено 12 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова