Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №725/8532/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/8532/26

Провадження № 2/727/4240/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд міста Чернівців у складі:

головуючого судді – Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання – Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1364-9440 від 15 березня 2024 року в розмірі 13 000,00 грн, з яких: 2 600,00 грн – прострочена заборгованість за кредитом, 10 400,00 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 березня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця (вебсайт creditkasa.com.ua) укладено в електронній формі Договір про відкриття кредитної лінії № 1364-9440 продукту «CreditKasa», підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором С9800. За умовами договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 2 600,00 грн строком на 300 календарних днів зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 2,50 % за кожен день користування кредитом. Позивач свої зобов`язання виконав, перерахувавши 15 березня 2024 року кредитні кошти на платіжну картку відповідача через систему LiqPay (АТ КБ «ПриватБанк»). Відповідач у встановлений договором строк кредит не повернув та проценти за користування ним не сплатив, у зв`язку з чим станом на 24 червня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 22 100,00 грн, з яких 2 600,00 грн – заборгованість за кредитом та 19 500,00 грн – заборгованість за процентами.

Позивач зазначив, що ним прийнято рішення про застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у вигляді часткового списання заборгованості за процентами в сумі 9 100,00 грн за умови погашення решти заборгованості, у зв`язку з чим він просить стягнути з відповідача лише частину заборгованості – 13 000,00 грн. Також позивач наголосив, що нарахування процентів здійснювалося виключно в межах строку кредитування, а штрафні санкції та платежі, передбачені статтею 625 ЦК України, ним не нараховувалися.

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, позиції щодо заявлених позовних вимог до суду не висловила.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Чернівців від 25 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією за зареєстрованим місцем її проживання: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернулося до суду без вручення з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Ураховуючи, що судову кореспонденцію було направлено відповідачу за єдиною відомою суду адресою її зареєстрованого місця проживання, яка зазначена нею і в кредитному договорі як місце проживання, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи та мала реальну можливість реалізувати свої процесуальні права, зокрема подати відзив на позовну заяву.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача у позовній заяві та в окремому клопотанні просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Таких клопотань до суду не надходило.

Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

15 березня 2024 року о 09 год. 21 хв. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено в електронній формі Договір про відкриття кредитної лінії № 1364-9440 продукту «CreditKasa» (далі – Договір).

Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С9800, а з боку кредитодавця – кваліфікованим електронним підписом директора із кваліфікованою електронною позначкою часу. Тим самим одноразовим ідентифікатором позичальником підписано Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», затверджені наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 12-П від 27 лютого 2024 року (далі – Правила), та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (Графік платежів, додаток № 3 до Договору), а Паспорт споживчого кредиту – одноразовим ідентифікатором А9800.

Відповідно до пункту 12.1 Договору, пункту 1.4 Правил Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі його істотні умови.

За умовами Договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 2 600,00 грн для задоволення особистих потреб (пункти 2.2, 2.4, 4.1); строк кредитування – 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту, дата повернення кредиту – 08 січня 2025 року (пункт 4.12); базовий період сплати процентів – 21 календарний день (пункт 4.8); тип процентної ставки – фіксована (пункт 4.7); стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом (пункт 4.10), знижена процентна ставка в межах програми лояльності також становить 2,50 % за кожен день користування кредитом (пункт 10.1); денна процентна ставка на дату укладення Договору – 2,50 % (пункти 4.15, 4.18). Загальні витрати за кредитом визначено в сумі 19 500,00 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту – 22 100,00 грн (пункти 4.14, 4.16).

Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (пункт 4.10 Договору), та сплачуються не пізніше останніх днів відповідних базових періодів згідно з графіком платежів (пункт 4.9 Договору). Кредит підлягає поверненню в останній календарний день строку кредитування (пункт 5.1 Договору, розділ 5 Паспорта споживчого кредиту).

Тотожні умови кредитування щодо суми кредиту, строку кредитування, розміру та типу процентної ставки, загальних витрат та загальної вартості кредиту зазначені в Паспорті споживчого кредиту та в Графіку платежів (додаток № 3 до Договору), згідно з яким проценти сплачуються щотри тижні по 1 365,00 грн, а 08 січня 2025 року підлягають сплаті сума кредиту 2 600,00 грн та проценти 390,00 грн.

Пунктом 3.4 Договору та пунктом 4.7 Правил передбачено, що для отримання кредиту позичальник вказує реквізити платіжної картки, що належить особисто їй. У розділі 13 Договору зазначено номер особистого електронного платіжного засобу позичальника – 444111 150

Згідно з квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» (система LiqPay) ID операції 2437641469 від 15 березня 2024 року о 09 год. 22 хв. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» перераховано 2 600,00 грн на платіжну картку VISA 444111*04 з призначенням платежу «Видача кредитних коштів за договором 1364-9440, 2024-03-15». Факт перерахування кредиту на картку НОМЕР_1 підтверджується також довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту. Номер картки, на яку перераховано кредитні кошти, збігається з реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеними позичальником у Договорі.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором станом на 24 червня 2026 року проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 2,50 % на день (65,00 грн щоденно) з 15 березня 2024 року по 08 січня 2025 року включно, тобто протягом 300 днів строку кредитування, і становлять 19 500,00 грн. Починаючи з 09 січня 2025 року нарахування процентів не здійснювалося (ставка 0,00 %). Штрафи, комісії та платежі за статтею 625 ЦК України не нараховувалися. Будь-яких платежів у погашення заборгованості від відповідача не надходило. Загальний розмір заборгованості становить 22 100,00 грн, з яких 2 600,00 грн – основний борг та 19 500,00 грн – проценти.

Позивач, застосувавши програму лояльності, заявив до стягнення заборгованість за процентами лише в розмірі 10 400,00 грн.

Інтереси позивача у справі представляє юрисконсульт відділу юридичного стягнення заборгованості ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Морозова Аліна Дмитрівна на підставі довіреності № 17 від 11 лютого 2026 року (строк дії – до 31 грудня 2026 року) у порядку самопредставництва юридичної особи, що підтверджується довідкою про роботу вих. № 10 від 11 лютого 2026 року та витягом з посадової інструкції.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема шляхом примусового виконання обов`язку в натурі.

Згідно з частиною першою статті 205, частиною першою статті 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі. За приписами частин третьої, четвертої, шостої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; пропозиція укласти електронний договір може бути зроблена, зокрема, шляхом розміщення пропозиції в мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах; відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо згідно з актами цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договір про надання додаткових та супутніх послуг укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-7211св20) зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти, без здійснення входу на сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, без ідентифікації та підписання договору одноразовим ідентифікатором кредитний договір між сторонами не був би укладений.

Судом встановлено, що Договір укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця шляхом акцепту відповідачем оферти та підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором С9800. При цьому в Договорі зазначено паспортні дані відповідача, її РНОКПП, місце проживання, адресу електронної пошти та реквізити належної їй платіжної картки, на яку в подальшому й було зараховано кредитні кошти. Отже, Договір укладено в електронній формі з дотриманням вимог статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», він за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є обов`язковим для виконання сторонами відповідно до статті 629 ЦК України. Договір у встановленому законом порядку не оспорений та недійсним не визнаний, тому з урахуванням презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) породжує для сторін права та обов`язки, визначені ним.

Також суд враховує, що відповідач, отримавши кредитні кошти, не скористалася передбаченим статтею 15 Закону України «Про споживче кредитування» та пунктом 6.9 Договору правом протягом чотирнадцяти календарних днів відмовитися від Договору без пояснення причин.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, перерахувавши 15 березня 2024 року відповідачу кредитні кошти в сумі 2 600,00 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» (LiqPay) та довідкою про перерахування суми кредиту. Натомість відповідач у визначений Договором строк – до 08 січня 2025 року – кредит не повернула та проценти за користування ним не сплатила, тобто допустила порушення зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховано за ставкою, визначеною Договором, за 300 днів у межах строку кредитування – з 15 березня 2024 року по 08 січня 2025 року включно, а після закінчення строку кредитування проценти не нараховувалися. Розмір нарахованих процентів (2 600,00 грн ? 2,50 % ? 300 днів = 19 500,00 грн) відповідає умовам Договору та узгодженим сторонами загальним витратам за кредитом. Отже, нарахування процентів здійснено з дотриманням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Водночас розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5 %.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформулював висновок, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною; нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати за власною ініціативою (ex officio) незалежно від того, чи було заявлене відповідне заперечення споживачем. За загальним правилом максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених з 24 грудня 2023 року. Законом № 3498-IX впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів з поетапним зниженням максимальної денної процентної ставки: перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) – для договорів, укладених у цей період, максимальна денна процентна ставка не могла перевищувати 2,5 %; другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) – для договорів, укладених у цей період, – 1,5 %; третій етап (з 20 серпня 2024 року) – максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1,0 %.

У цій же постанові Об`єднана палата Касаційного цивільного суду виснувала, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може; у разі якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Без позовної вимоги споживача суд може застосувати лише тлумачення умов договору про споживчий кредит у разі наявності в ньому нечітких або двозначних положень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіряючи за власною ініціативою відповідність умов Договору наведеним імперативним вимогам закону, суд встановив, що Договір укладено 15 березня 2024 року, тобто в межах першого етапу перехідного періоду (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року), для якого максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %. Денна процентна ставка за Договором, розрахована відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пункт 4.18 Договору: 19 500,00 грн / 2 600,00 грн / 300 днів ? 100 %), становить 2,50 %, тобто не перевищує встановленого законом граничного розміру. Отже, підстав для висновку про нікчемність умови Договору щодо розміру процентної ставки відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» немає.

Крім того, суд зауважує, що заявлена позивачем до стягнення сума процентів (10 400,00 грн) є меншою навіть за суму процентів, яка могла б бути нарахована за весь строк кредитування із застосуванням поетапно знижених граничних ставок, що діяли протягом строку кредитування: з 15 березня 2024 року по 21 квітня 2024 року (38 днів) за ставкою 2,5 % – 2 470,00 грн; з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (120 днів) за ставкою 1,5 % – 4 680,00 грн; з 20 серпня 2024 року по 08 січня 2025 року (142 дні) за ставкою 1 % – 3 692,00 грн, а всього – 10 842,00 грн. Таким чином, за будь-якого підходу до застосування граничних ставок заявлена до стягнення сума процентів не порушує прав відповідача як споживача.

Умови Договору щодо розміру процентної ставки є чіткими та однозначними: стандартна та знижена процентні ставки визначені в однаковому розмірі (2,50 % на день), тип ставки – фіксований, а загальні витрати та загальна вартість кредиту зазначені в Договорі, Паспорті споживчого кредиту та Графіку платежів в однакових сумах. За таких обставин підстави для тлумачення умов Договору на користь споживача відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні. Позовних вимог про визнання недійсними умов Договору чи про зміну Договору відповідач не заявляла, а тому, з урахуванням наведеного висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, суд не має правових підстав для самостійного зменшення розміру процентів.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове невиконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні положення містяться в пункті 8.4 Договору та пунктах 6.8, 6.9 Правил. Як встановлено судом, позивач неустойку (штраф) та платежі, передбачені статтею 625 ЦК України, не нараховував і до стягнення не заявляв. Заявлені до стягнення проценти нараховані на підставі статті 1048 ЦК України за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування, є платою за користування кредитом, а не мірою відповідальності за порушення зобов`язання, тому на них дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не поширюється.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів учасників справи. Позивач, скориставшись своїм правом на розпорядження предметом спору, заявив до стягнення лише частину заборгованості за процентами (10 400,00 грн із нарахованих 19 500,00 грн), що не порушує прав відповідача, а тому суд вирішує спір у межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач не надала суду доказів належного виконання зобов`язань за Договором, повернення кредиту та сплати процентів, власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які б спростовували факт укладення Договору, отримання кредитних коштів чи розмір заборгованості, визначений позивачем.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення Договору, надання відповідачу кредиту та наявність у відповідача заборгованості за Договором у заявленому до стягнення розмірі, а саме: 2 600,00 грн – заборгованість за кредитом та 10 400,00 грн – заборгованість за процентами, а всього 13 000,00 грн. За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви в електронній формі сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 67938 від 14 серпня 2026 року. Розмір сплаченого судового збору відповідає вимогам підпункту 1 пункту 1 частини другої та частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 01 січня 2026 року, – 3 328,00 грн, із застосуванням коефіцієнта 0,8).

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Інших судових витрат позивач не заявляв.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10–13, 76–81, 89, 128, 141, 178, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1364-9440 від 15 березня 2024 року в розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) грн 00 коп., з яких: 2 600,00 грн – заборгованість за кредитом, 10 400,00 грн – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.М. Танасійчук