Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №727/12877/26
Суддя: Танасійчук Н. М.
Справа № 727/12877/26
Провадження № 2/727/4138/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:
головуючої судді – Танасійчук Н.М.,
за участю секретаря судового засідання – Маковійчук В.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 145159344 від 31 березня 2020 року в розмірі 14 798,71 грн, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 145159344, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 3000,00 грн строком на 30 днів. Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Надалі відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальний розмір наданих йому коштів становить 5839,00 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, перерахувавши кошти на платіжну картку відповідача, натомість відповідач кредит та проценти за користування ним у встановлений строк не повернув.
Право грошової вимоги за кредитним договором неодноразово відступалося: 08 липня 2020 року на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року – від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі – ТОВ «Таліон Плюс»); 17 грудня 2021 року на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року – від ТОВ «Таліон Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі – ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»); 05 червня 2025 року на підставі договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року – від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача.
За твердженням позивача, заборгованість відповідача становить 14 798,71 грн, з яких 5839,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 8959,71 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом. Вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) позивач не заявляє. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач нарахувань за кредитним договором не здійснювали.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 25 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів було направлено відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення за відомою суду адресою його місця проживання. Поштове відправлення повернулося до суду без вручення з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи місцезнаходження особи, повідомленою цією особою суду. Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, своїм правом на подання заперечень та доказів не скористався, клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін не заявляв.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 та частини другої статті 247 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що 31 березня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 145159344 (далі – кредитний договір), за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит у розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним (пункт 1.1).
Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (пункт 1.2). На період цього строку проценти нараховуються за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,66 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (пункт 1.3). У випадку користування кредитом понад цей строк умови щодо нарахування процентів за дисконтною ставкою скасовуються і застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом за весь строк користування кредитом (пункт 1.4).
Відповідно до Графіка розрахунків (додаток № 1 до кредитного договору) термін платежу визначено 30 квітня 2020 року, сума до сплати – 4494,00 грн, з яких 3000,00 грн – сума кредиту та 1494,00 грн – проценти.
Пунктом 4.2 кредитного договору передбачено, що строк його дії продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права та виконують обов`язки за договором. Згідно з пунктом 4.3 кредитного договору проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного пунктом 1.2 договору, є процентами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.
Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «4SW6B44B», який було надіслано на номер телефону позичальника 31 березня 2020 року о 21:31:41 та введено ним о 21:33:11. Перед укладенням договору відповідач подав заявку на отримання кредиту, у якій зазначив свої персональні дані, номер телефону, адресу електронної пошти, РНОКПП НОМЕР_1 та номер платіжної картки 4149-49XX-XXXX-9648.
У кредитному договорі та заявці по батькові позичальника зазначено як « ОСОБА_2 ». Водночас збіг реєстраційного номера облікової картки платника податків ( НОМЕР_1 ), дати народження, адреси реєстрації, номера телефону та адреси електронної пошти дає суду підстави для висновку, що позичальником за кредитним договором є саме відповідач ОСОБА_1 .
Згідно з довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ініціювання платіжних операцій, 31 березня 2020 року о 21:33:19 на платіжну картку відповідача 4149-49XX-XXXX-9648 перераховано 3000,00 грн, а 24 квітня 2020 року о 00:55:52 – 2839,00 грн у зв`язку зі збільшенням суми кредиту. Факт збільшення суми кредиту 24 квітня 2020 року на 2839,00 грн підтверджується також довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора. Отже, загальний розмір наданого відповідачу кредиту становить 5839,00 грн.
Із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що відповідач здійснив платежі в рахунок погашення заборгованості 03 травня 2020 року – 5,00 грн, 06 травня 2020 року – 395,00 грн, 07 травня 2020 року – 200,00 грн, 08 травня 2020 року – 200,00 грн та 19 травня 2020 року – 5,00 грн, а всього 805,00 грн, які зараховано в погашення процентів. Тіло кредиту відповідач не погасив.
Відповідно до цього розрахунку первісний кредитор нараховував проценти: з 31 березня 2020 року по 23 квітня 2020 року – по 49,80 грн за день (1,66 % від 3000,00 грн), з 24 по 30 квітня 2020 року – по 96,93 грн за день (1,66 % від 5839,00 грн), а починаючи з 04 травня 2020 року – за базовою ставкою 1,70 %, у тому числі 04 травня 2020 року одноразово 397,04 грн та надалі по 99,26 грн за день по 08 липня 2020 року включно. ТОВ «Таліон Плюс» продовжило нарахування процентів по 99,26 грн за день з 09 по 19 липня 2020 року. Загальна сума непогашених процентів становить 8959,71 грн.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор – передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог (пункт 4.1). Строк дії договору факторингу неодноразово продовжувався додатковими угодами. Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги № 88 від 08 липня 2020 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором. Протоколом узгодження предмета факторингової операції від 08 липня 2020 року сторони підтвердили дату відступлення прав вимоги, а актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2020 року – повну оплату фактором суми фінансування за цим реєстром.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 05/0820-01. Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги № 8 від 17 грудня 2021 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором. Оплату фінансування за цим реєстром підтверджено платіжними інструкціями від 16 грудня 2021 року № 1051 на суму 5 200 000,00 грн та від 21 грудня 2021 року № 1084 на суму 51 794,48 грн.
05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЙС» (фактор) укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, за умовами якого права вимоги переходять до фактора в момент підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників (пункт 1.2). Згідно з витягом з Реєстру боржників б/н від 05 червня 2025 року та актом приймання-передачі Реєстру боржників від 05 червня 2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 14 798,71 грн. Оплату фінансування підтверджено платіжною інструкцією від 10 вересня 2025 року № 345 на суму 2 004 222,05 грн.
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором за період з 05 червня 2025 року по 15 червня 2026 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 798,71 грн, з яких 5839,00 грн – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 8959,71 грн – прострочена заборгованість за процентами; заборгованість за штрафними санкціями відсутня.
Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема шляхом звернення до суду.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини першої статті 205 та частини другої статті 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі. Відповідно до частини дванадцятої статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Аналогічні висновки щодо укладення кредитних договорів в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора викладено у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20) та від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19).
Таким чином, суд дійшов висновку, що кредитний договір укладено у формі електронного документа, підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а отже, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, у тому числі щодо розміру кредиту, строку кредитування та розміру процентів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною другою цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі в строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 5839,00 грн підтверджується довідками первісного кредитора про ініціювання платіжних операцій на платіжну картку, номер якої відповідач особисто зазначив у заявці на отримання кредиту, із зазначенням ідентифікаторів та часу проведення операцій, а також розрахунком заборгованості. Крім того, відповідач після отримання кредиту частково здійснював платежі в рахунок його погашення на загальну суму 805,00 грн, що свідчить про визнання ним факту отримання кредиту. Відповідач цих обставин не спростував, доказів неотримання коштів чи повернення кредиту суду не надав.
Згідно зі статтями 76, 77, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо переходу права вимоги до позивача суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Досліджені судом договори факторингу, витяги з реєстрів прав вимоги, акт приймання-передачі Реєстру боржників, протокол узгодження предмета факторингової операції, акт звірки та платіжні інструкції в сукупності підтверджують безперервний ланцюг відступлення права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача. Зазначені правочини у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, а тому відповідно до статті 204 ЦК України є правомірними. Отже, ТОВ «ФК «ЕЙС» є належним кредитором відповідача за кредитним договором.
Відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання. За змістом статей 516, 1082 ЦК України неповідомлення боржника про заміну кредитора лише створює ризик для нового кредитора, пов`язаний із можливим виконанням боржником зобов`язання на користь первісного кредитора. Відповідач не надав доказів виконання зобов`язання на користь будь-кого з попередніх кредиторів.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає, що відповідач отримав кредит у розмірі 5839,00 грн, строк його повернення настав 30 квітня 2020 року, проте тіло кредиту відповідач не повернув. За таких обставин ця вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі – у розмірі 5839,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 8959,71 грн суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що в разі встановлення кредитним договором строку повернення кредиту право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування чи пред`явлення такої вимоги кредитодавець має право лише на стягнення боргу, процентів за кредитом, нарахованих у межах строку кредитування, а також на відшкодування збитків за прострочення виконання зобов`язання, зокрема на підставі частини другої статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що умова договору, відповідно до якої строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами зобов`язань, не змінює визначеного договором строку кредитування. Такий висновок підтримано, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, кредит надано відповідачу строком на 30 днів, а Графіком розрахунків визначено термін платежу – 30 квітня 2020 року. Отже, строк кредитування сплив 30 квітня 2020 року, і саме до цієї дати включно кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування кредитом за погодженою дисконтною процентною ставкою 1,66 % на день.
Посилання у пункті 4.2 кредитного договору на продовження строку його дії на весь період виконання сторонами своїх зобов`язань з урахуванням наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду не продовжує строку кредитування та не надає кредитодавцю права на нарахування процентів за користування кредитом після 30 квітня 2020 року.
Застосування з 04 травня 2020 року базової процентної ставки 1,70 % за весь строк користування кредитом, у тому числі ретроспективно за період до закінчення строку кредитування (одноразове нарахування 397,04 грн), пов`язане саме з користуванням кредитом понад встановлений договором строк, тобто з простроченням виконання зобов`язання, а тому за своєю суттю не є платою за користування кредитом у межах строку кредитування.
Суд також враховує, що умови кредитного договору щодо правової природи процентів, нарахованих після спливу строку кредитування, є суперечливими: пунктом 1.4 договору такі проценти визначено як проценти за користування кредитом, а пунктом 4.3 – як проценти в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, тобто як міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 зазначила, що суд не вправі без відповідної позовної вимоги споживача визнати умову кредитного договору недійсною чи змінити договір і на цій підставі зменшити розмір процентів, однак має встановити зміст договірних умов шляхом їх тлумачення, а суперечливі чи двозначні умови договору про надання кредиту споживачу тлумачаться на користь споживача.
Позивач у позовній заяві та розрахунках визначив спірну суму 8959,71 грн саме як заборгованість за процентами за користування кредитом. Вимоги про стягнення з відповідача процентів як міри відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України позивач не заявляв і розрахунку таких сум не надав. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів учасників справи. Отже, суд не вбачає підстав для самостійної перекваліфікації заявлених вимог.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що в межах строку кредитування відповідачу правомірно нараховано проценти в загальному розмірі 1823,91 грн, а саме: за період з 31 березня 2020 року по 23 квітня 2020 року – 1145,40 грн (23 дні ? 49,80 грн) та за період з 24 по 30 квітня 2020 року – 678,51 грн (7 днів ? 96,93 грн). Ці суми суд визначає на підставі розрахунку заборгованості первісного кредитора.
Відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Оскільки сплачені відповідачем 805,00 грн були зараховані первісним кредитором у погашення процентів, суд зараховує їх у погашення процентів, правомірно нарахованих у межах строку кредитування.
Таким чином, заборгованість відповідача за процентами, нарахованими в межах строку кредитування, становить 1018,91 грн (1823,91 грн – 805,00 грн). Проценти в розмірі 7940,80 грн (8959,71 грн – 1018,91 грн), нараховані після спливу строку кредитування, стягненню не підлягають.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 145159344 від 31 березня 2020 року в загальному розмірі 6857,91 грн, з яких 5839,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 1018,91 грн – заборгованість за процентами. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено на суму 6857,91 грн, що становить 46,34 % від заявлених 14 798,71 грн. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11 вересня 2026 року № 60459. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1233,79 грн (2662,40 грн ? 46,34 %).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони, поведінку сторони під час розгляду справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладений з Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додаткову угоду № 25771193509 від 19 червня 2026 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 7000,00 грн, з яких: складання позовної заяви (2 год) – 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи (2 год) – 1000,00 грн, підготовка адвокатського запиту (1 год) – 500,00 грн, підготовка клопотання про витребування доказів (1 год) – 500,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що суд, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України (частиною п`ятою статті 129 ГПК України), за власною ініціативою може вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність.
Оцінюючи заявлені витрати, суд враховує, що справа є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, не відноситься до категорії складних, має значну усталену судову практику, а позовна заява має типовий характер. Визначений в акті час на складання позовної заяви (2 години) та на вивчення матеріалів справи (2 години) є завищеним з огляду на типовий характер позовної заяви. Адвокатський запит, на підготовку якого посилається позивач, до матеріалів справи не додано, а клопотання про витребування доказів судом не вирішувалося, оскільки обставини справи встановлено на підставі поданих позивачем доказів. Вивчення матеріалів справи охоплюється роботою зі складання позовної заяви. Позовну заяву підписано не адвокатом, а представником позивача Сахаровою О.І., яка діє на підставі довіреності.
З урахуванням наведеного суд вважає, що співмірним зі складністю справи, обсягом та характером фактично наданих послуг є розмір витрат на професійну правничу допомогу 3000,00 грн. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог (46,34 %) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1390,24 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, статтями 15, 16, 204, 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 534, 610, 612, 626, 638, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 145159344 від 31 березня 2020 року в розмірі 6857 грн 91 коп., з яких 5839,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 1018,91 грн – заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 1233 грн 79 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1390 грн 24 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.М. Танасійчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua