Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на прибуток підприємств
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №320/4444/25
Суддя: Оксененко Олег Миколайович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/4444/25 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Говоруна О.В.,
Попової О.Г.,
При секретарі: Долинській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торф Ленд Україна» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торф Ленд Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2024 № 1176100701.
Позов обґрунтовано тим, що розрахунки відповідача щодо амортизації дисконту довгострокової кредиторської заборгованості в частині застосування «середніх відсоткових ставок згідно інформації НБУ процентних ставок за кредитами та депозитами» є безпідставними та некоректними.
На думку позивача, в процесі реструктуризації боргу погоджено ринкову ставку процентів по кредиту у зв`язку із чим номінальна сума кредиту (балансова вартість) є амортизованою собівартістю.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2026 року позовні вимоги - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17.10.2024 № 1176100701 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 195 435 351 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем на порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу, занижено різниці, які виникають відповідно до Податкового Кодексу України на суму 5 909 695 грн, в тому числі: 2022 рік - 692 580 грн, 2023 рік - 4 100 448 грн, і квартал 2024 року - 1 116 667 грн та відповідно занижено об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 5 909 695 грн, в тому числі: 2022 рік - 692 580 грн, 2023 рік - 4 100 448 грн, і квартал 2024 року- 1 116 667 гривень.
На думку скаржника, позивач не визначив та не відобразив фінансовий дохід (занижено дохід) від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості на загальну суму 316 725 434 грн, в тому числі по періодам: 1-й квартал 2018 року на суму 316 626 846 грн.; 1-й квартал 2023 року на суму 98 588 грн. та не здійснював амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу, тобто занизив витрати в загальному розмірі 125 999 129 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта з оцінкою обставин та доказів, наданою судом першої інстанції, однак не спростовують установлених судом обставин та не містять належного обґрунтування правильності застосованої контролюючим органом ставки дисконтування, здійсненого на її підставі розрахунку відповідного доходу та визначених податкових наслідків, а також не враховують у повному обсязі господарські операції ТОВ «Торф Ленд Україна» щодо формування та зменшення резерву сумнівних боргів.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до статті 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2024 рік, на підставі наказу від 25.06.2024 № 4373-п, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Торф Ленд Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2017 по 31.03.2024, валютного - за період з 01.10.2017 по 31.03.2024, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.03.2024 та іншого законодавства за відповідний період.
17 вересня 2024 року посадовими особами відповідача складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Торф Ленд Україна» № 104387/Ж5/26-15-07-01-06-20/32979319, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «Торф Ленд Україна»:
- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, пп. 140.5.4, п. 140.5, пп. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, ст. 4, частини п`ятої ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за І квартал 2024 року на суму 208 976 523 гривень;
- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, а саме: заниження показників в Додатку РІ на суму 9 381 грн., в т.ч. по роках: за 2017 рік на суму 4 898 грн (р. 3.1.7); за 2019 рік на суму 4 483 грн. (р. 3.1.6.1);
- пп. 49.18.2 ст. 49, ст. 137.4 Податкового кодексу України, а саме: товариством подано до ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію з податку на прибуток за 2021 рік з порушенням термінів подання;
- пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, пп. 5 п. 4 розділу V Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 №21 в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на суму 148 569 грн за травень 2020 року;
- п. 89 підрозділ 2 розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в результаті чого несвоєчасно зареєстровано податкові накладні за лютий, березень 2024 року;
- п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. II «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 №4, а саме, несвоєчасне подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, за 1 квартал 2022 року (фактично подано 17.05.2022, термін подання до 10.05.2022);
- п. 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в результаті несвоєчасного подання звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) за 1 квартал 2022 року;
- частини першої ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»;
- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, п. 8.1, п. 8.4, п. 8.5 розділу VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів ТОВ «Торф Ленд Україна» не подано повідомлення по 6 об`єктах за ф. №20-ОПП, пов`язаних з оподаткування або через які провадиться діяльність до ГУ ДПС у м. Києві;
- пп. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, а саме не сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 6% при виплаті ВАТ «Торфопредприятие Глинка» (Республіка Білорусь) доходу у вигляді фрахту на загальну суму 1 708 грн, в тому числі за 2017 рік - 1 133 грн., за півріччя 2018 року - 575 гривень;
- п. 46.1 ст. 46, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не подано додаток ПН до рядка 23 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік та півріччя 2018 року.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки, ТОВ «Торф Ленд Україна» подало заперечення на акт перевірки від 17.09.2024 № 104387/Ж5/26-15-07-01-06-20/32979319 в яких прохалося скасувати висновки акта перевірки в частині встановлених порушень.
Листом від 15.10.2024 № 82344/6/26-15-07-01-06-08 «Про розгляд заперечення» висновки акта перевірки викладено в новій редакції.
За результатом виявлених порушень, відповідачем складено, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 17.10.2024 № 1176100701, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 208 976 523 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 17.10.2024 № 1176100701, а саме в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 195 435 351 грн є неправомірним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, оскільки позивачем не підтверджено рівня цін за правилами «витягнутої руки» та не надано жодних належних обґрунтувань, що вказані операції відносяться до контрольованих, тому підстави для скасування податкових порушень в іншій частині - відсутні.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Щодо не визначення та не відображення фінансового доходу (заниження доходу) від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості на загальну суму 316 326 846 грн та не здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу, тобто заниження витрат в загальному розмірі 125 984 523 грн., колегія суддів зауважує наступне.
Як свідчать матеріали справи, 01.08.2012 між ТОВ «Торф Ленд Україна» (Позичальник) та ПАТ «Державний Ощадний Банк України» (Банк) укладено договір кредитної лінії № 604/31/6 (надалі - Договір № 604/31/6), відповідно до якого Банк зобов`язується надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки Кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1 Договору № 604/31/6).
Відповідно до п. 2.2 Договору № 604/31/6, кредит надається у вигляді невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 01 серпня 2020 року.
Згідно із п. 2.3 Договору № 604/31/6, сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 271 000 000 (двісті сімдесят один мільйон) гривень.
Підпунктом 2.3.3 п. 2.3 Договору № 604/31/6 сторони погодили збільшення/зменшення Діючого ліміту кредитування в строки згідно з зазначеним у цьому підпункті графіку.
У подальшому, додатковим договором № 4 від 26.11.2013 до Договору кредитної лінії № 604/31/6 від 01.08.2012 (надалі - Додатковий договір № 4), сторони погодили викласти пункт 2.3 Кредитного договору в новій редакції, а саме: «Сторони погодили суму Максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 328 400 000,00 (триста двадцять вісім мільйонів чотириста тисяч) гривень» (пп. 1.1.2 п. 1.1 Додаткового договору № 4).
Крім того, пп. 1.1.3 п. 1.1 Додаткового договору № 4 сторони виклали підпункт 2.3.3. пункту 2.3 Кредитного у новій редакції та погодили збільшення/зменшення Діючого ліміту кредитування в строки згідно з зазначеним графіком.
Додатковим договором від 30.05.2014 № 7 до Договору кредитної лінії № 604/31/6 від 01.08.2012 зменшено розмір кредитної ставки до 14% на період з 01.05.2014 по 31.08.2014, з 01.09.2014 до кінця строку кредитування 17%.
Додатковим договором від 05.12.2014 № 8 до Договору кредитної лінії № 604/31/6 від 01.08.2012 погоджено розмір кредитної ставки до 10% на період з 01.05.2014 по 31.08.2016, з 01.09.2016 до кінця строку кредитування 24,51%.
Додатковим договором від 07.06.2016 № 11 до Договору кредитної лінії № 604/31/6 від 01.08.2012 змінено розмір кредитної ставки до 10% на період з 01.05.2014 по 30.06.2017, з 01.07.2017 до кінця строку кредитування 26,9%.
Додатковим договором від 16.03.2018 № 13 до Договору кредитної лінії № 604/31/6 від 01.08.2012 зменшено розмір кредитної ставки до 0,1% та встановлено термін повернення кредиту до 31.12.2029.
Водночас, 16.03.2018 ТОВ «Торф Ленд Україна» за участі ПАТ «Державний Ощадний Банк України» укладено План реструктуризації у процесі фінансової реструктуризації грошового зобов`язання відповідно до якого розпочато процедуру реструктуризації боргу позивача та визначено основні умови.
З вказаного Плану реструктуризації у процесі фінансової реструктуризації грошового зобов`язання слідує наступне:
- станом на 15 травня 2017 року Боржник мав непогашену заборгованість перед Банком та визнав свій фінансовий стан критичним;
- 19 вересня 2017 року було розпочато процедуру фінансової реструктуризації Боржника відповідно до Закону України «Про фінансову реструктуризацію»;
- 15 грудня 2017 року на зборах залучених кредиторів (протокол № 2) було прийнято рішення щодо продовження строку для завершення переговорів та затвердження плану реструктуризації Боржника на наступні 90 днів у відповідності до Закону України «Про фінансову реструктуризацію»;
- Товариством з обмеженою відповідальністю «Ернст енд Янг», призначеним на підставі рішення Банку як залученого кредитора від 20 вересня 2017 року незалежним експертом відповідно до Закону України «Про фінансову реструктуризацію», та рішення про залучення якого прийняте на зборах залучених кредиторів від 28 вересня 2017 року (протокол № 1), 14 березня 2018 року надано Звіт Незалежного експерта, в якому діяльність Боржника визнана перспективною.
У свою чергу, умови та порядок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації боржника із вжиттям заходів визначає Закон України «Про фінансову реструктуризацію».
Відповідно до п. 23 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансову реструктуризацію», процедура фінансової реструктуризації - комплекс заходів з реструктуризації грошового зобов`язання та/або господарської діяльності боржника, що здійснюється на умовах та в порядку, встановлених цим Законом.
Згідно із частиною восьмою розділу ІХ Закону України «Про фінансову реструктуризацію», у разі здійснення банком реструктуризації зобов`язань боржника відповідно до Закону України «Про фінансову реструктуризацію» банк може встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні, нижчому за собівартість банківських послуг у цьому банку.
Разом з тим, наказом ТОВ «Торф Ленд Україна» від 16.03.2018 № Г/2018-16-03 у зв`язку із зміною обставин на яких базувалася оцінка амортизованої (справедливої) вартості довгострокових кредитів банку, а саме, застосовування ефективної ставки відсотка, з врахуванням судження управлінського персоналу при визначенні справедливої вартості, що відображає останню наявну достовірну інформацію з 16.03.2018 визнано ринковою ставку 0,1% процентів річних для цілей для визначення амортизованої (справедливої) вартості дисконтування довгострокового зобов`язання (кредиту) перед ПАТ «Державний Ощадний Банк України» (п. 1 зазначеного Наказу).
Зазначені обставини фактично змінили умови повернення позивачем кредиту ПАТ «Державний Ощадний Банк України», зокрема, й ставку кредиту, яка внаслідок здійснення процедури реструктуризації боргу вважається ринковою та погоджена сторонами.
Під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов до переконання, що якщо ж кредит та сплата є довгостроковими, відтак необхідно провести дисконтування грошових потоків, на суму дисконту визнати дохід, а в подальшому визнавати фінансові витрати в процесі амортизації такого дисконту.
На думку апелянта, операція дисконтування зводиться до формули
PV = FV / (1+і)», де
FV - майбутня вартість;
PV - теперішня вартість;
і - ставка дисконтування;
n - строк (число періодів) та наводить необхідність відображення в бухгалтерському обліку здійснення операцій з дисконтування заборгованості.
При цьому, відповідач використав середню відсоткову ставку на рік інформацію НБУ за процентами ставки за кредитами та депозитами.
Тобто, ефективною ставкою дисконтування відповідач уважає облікову ставку НБУ.
Разом з тим, облікова ставка НБУ не враховує справедливу вартість довгострокової позики, так як відповідно до пункту 2 Положення про процентну політику НБУ, затвердженого Постановою Правління НБУ від 21.04.2016 № 277 (надалі - Положення №277), процентна політика НБУ - установлення та застосування Національним банком облікової (ключової) процентної ставки та інших процентних ставок за його операціями з метою досягнення цілей грошово-кредитної політики.
Згідно із частиною першою п. 4 Положення № 277, завданнями процентної політики Національного банку є:
- досягнення визначеної в розділі II цього Положення операційної цілі процентної політики Національного банку шляхом визначення процентних ставок за інструментами регулювання ліквідності банків;
- посилення дієвості процентного каналу трансмісійного механізму грошово-кредитної політики через установлення процентних ставок за операціями Національного банку, які проводяться з метою розвитку фінансових ринків, що сприяє забезпеченню впливу зміни короткострокової процентної ставки міжбанківського ринку на вартість середньо- та довгострокових фінансових ресурсів.
Операційна ціль процентної політики Національного банку полягає в утриманні гривневих короткострокових міжбанківських ставок на рівні, близькому до рівня облікової (ключової) ставки, у межах коридору процентних ставок за інструментами постійного доступу (п. 6 Положення № 277).
Пунктами 7-8 Положення № 277 передбачено, що індикатором вартості короткострокових гривневих ресурсів на міжбанківському ринку України для цілей процентної політики є Український індекс міжбанківських ставок овернайт (далі - UONIA).
Національний банк здійснює розрахунок та оприлюднює значення UONIA за відповідний робочий день, а також повний архів значень UONIA починаючи з часу започаткування його розрахунку на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку.
У відповідності до п. 13 Положення № 277, Національний банк установлює процентні ставки за інструментами постійного доступу з надання та вилучення ліквідності на термін овернайт (за кредитами овернайт та депозитними сертифікатами овернайт) у прив`язці до облікової ставки. Процентні ставки за інструментами постійного доступу формують коридор процентних ставок з метою утримання гривневих короткострокових міжбанківських ставок на рівні, близькому до рівня облікової ставки.
Таким чином, облікова ставка НБУ стосується: значення вартості гривневих грошових ресурсів на міжбанківському ринку; для кредитів до наступного дня та кредитів, які надаються НБУ іншим банкам.
Відповідно, облікова ставка НБУ не може вважатися ринковою ставкою відсотка для аналогічного до фінансового інструменту за Кредитним договором.
При цьому, пунктом Б5.1.1 Додатка Б до Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти» визначено, що для оцінки справедливої вартості позики, виданої на неринкових умовах, необхідно продисконтувати всі майбутні грошові надходження по такій позиції за переважаючою ринковою ставкою відсотка для аналогічного інструмента з аналогічним кредитним рейтингом.
Під аналогічним інструментом розуміється кредит або позика з аналогічним терміном, валютою, типом відсоткової ставки, схемою руху грошових коштів, наявністю застави і базою для нарахування відсотків.
Справедлива вартість виданої позики дорівнюватиме величині усіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за ринковою ставкою відсотка на подібний інструмент (подібний за валютою, строками, типом ставки відсотка та іншими ознаками). Різниця між сумою позики та її справедливою вартістю є витратами. Водночас, в процесі амортизації фінансового активу визнаються фінансові доходи (п.5.7.2 МСФЗ 9).
Згідно з параграфом К384 Додатка В до МСФЗ 9 грошові потоки, пов`язані з короткостроковою дебіторською заборгованістю, не дисконтують, якщо вплив дисконтування є несуттєвим.
Кращим свідченням справедливої вартості є ціни котирування на активному ринку. Якщо ринок для фінансового інструмента не є активним, суб`єкт господарювання встановлює справедливу вартість, застосовуючи метод оцінювання. Мета застосування методу оцінювання - встановити, якою буде ціна операції на дату оцінки в обміну між незалежними сторонами, виходячи з звичайних міркувань бізнесу (пункт 5.4.2 МСФЗ 9).
Фінансовий інструмент вважається котируваним на активному ринку, якщо ціни котирування легко і регулярно доступні (за допомогою біржі, дилера, брокера, промислової групи, служби інформації про ціни або регулівного органу) та відображають фактичні й регулярно здійснювані ринкові операції між незалежними сторонами. Справедлива вартість визначається як ціна, узгоджена між зацікавленим покупцем та зацікавленим продавцем в операції незалежних сторін. Мета визначення справедливої вартості для фінансового інструмента, який відкрито купується та продається на активному ринку - отримати ціну, за якою відбулась би операція з цим інструментом (тобто без модифікації або перепакування інструмента) на кінець звітного періоду на найсприятливішому активному ринку, до якого суб`єкт господарювання має безпосередній доступ (пункт Б5.4.3 МСФЗ 9).
Пунктом Б5.4.6 МСФЗ 9 передбачено, якщо ринок для фінансового інструмента не є активним, суб`єкт господарювання встановлює справедливу вартість, застосовуючи метод оцінювання. Цей метод базується на застосуванні останніх ринкових операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (якщо вони доступні), посиланні на поточну справедливу вартість іншого інструмента, який є практично таким самим, аналізі дисконтованих грошових потоків та моделі опціонного ціноутворення. Якщо є метод оцінювання, який зазвичай використовують учасники ринку для визначення ціни інструмента, і доведено, що він надає достовірні оцінки цін, отриманих у фактичних ринкових операціях, то суб`єкт господарювання застосовує цей метод.
Виходячи з вказаних положень, перед тим як оцінювати грошові потоки платник податків сам має право визначити за якою методикою їх оцінювати: за ціною котирування ціни на активному ринку чи, застосовуючи метод оцінювання, у разі відсутності активного ринку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.01.2023 у справі № 640/10524/20.
Водночас, здійснення дисконтування при відповідності кредитної ставки ринковій ставці, у разі отримання кредитів та позик на ринкових умовах, дисконтування від отримання кредиту та позики втрачає будь-який сенс, оскільки нараховані відсотки нівелюють будь-які економічні вигоди, що підтримано й Верховним Судом у постанові від 13.10.2025 у справі № 640/13380/20.
Також, у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/16539/20 зазначено про неврахування податковим органом того факту, що договори позики передбачали сплату процентів (10%-12%) за користування позикою. Відповідачем під час перевірки взагалі не досліджувалось питання чи відповідає ринковій договірна ставка процента. Разом з тим, у разі якщо договірна ставка відповідає ринковій, то теперішня вартість заборгованості дорівнює номінальній. В такому випадку дисконт за рахунок ринкових відсотків дорівнює нулю.
У свою чергу, матеріали справи свідчать про те, що позивачем використовувалася ринкова ставка відсотка по кредитному договору, що не спростовано відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду.
Крім того, 11.11.2024 ТОВ «Аудиторська фірма «МФМ Консалтинг» складено звіт про узгоджені процедури щодо надання висновків за результатами перевірки фактів дотримання вимог МСФЗ та податкового законодавства при відображенні довгострокових зобов`язань у структурі балансу та податковій звітності за період з 01.10.2017 по 31.03.2024 в умовах здійснення діяльності згідно Закону України «Про фінансову реструктуризацію» та встановлено дотримання вимог МСФЗ та податкового законодавства при відображенні довгострокових зобов`язань у структурі балансу та податковій звітності за період з 01.10.2017 по 31.03.2024 в умовах здійснення діяльності згідно Закону України «Про фінансову реструктуризацію» і відхилень не виявлено.
При цьому, Законом України від 24.12.2015 № 909-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесено зміни до ПК України та доповнено підрозділ 4 розділу ХХ, зокрема, пунктом 39, яким встановлено, що: «На період дії закону щодо фінансової реструктуризації платник податку на прибуток підприємств:
1) зменшує фінансовий результат до оподаткування: на суму доходів, визнаних ним відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок списання йому податкового боргу, анулювання (прощення) та/або розстрочення (відстрочення) його зобов`язань відповідно до положень пункту 37 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу та закону щодо фінансової реструктуризації; на суму доходів, визнаних ним відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у зв`язку з розформуванням резервів внаслідок реструктуризації ним зобов`язань відповідно до плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації, якщо оподаткування таких резервів регулюється нормами пункту 139.3 статті 139 цього Кодексу;
2) збільшує фінансовий результат до оподаткування: на одну третю частину суми доходів, визнаних у зв`язку із зменшенням (розформуванням) резервів, на яку зменшувався його фінансовий результат до оподаткування згідно з підпунктом 1 цього пункту, в кожному з трьох років, наступних за роком, у якому було погоджено план реструктуризації згідно із законом щодо фінансової реструктуризації або затверджено план санації згідно із статтею 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації;
3) не змінює фінансового результату до оподаткування: на суму використаного резерву внаслідок анулювання (прощення) зобов`язання на умовах плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації; на суму доходів та витрат, не зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту, що визнаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок реструктуризації зобов`язань на умовах плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації».
Надалі, Законом України від 20.12.2019 № 425-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку із вдосконаленням процедури проведення фінансової реструктуризації та щодо вдосконалення оподаткування операцій фінансового лізингу» до пункту 39 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України внесено зміни та в абзаці першому слова «На період дії закону щодо фінансової реструктуризації» замінено словами і цифрами «Тимчасово, до 1 січня 2023 року».
Крім того, у підпункті 3 слово «погодженого» замінено словом «підписаного», а слова і цифру «згідно із статтею 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - словами «згідно із законодавством, що регулює відносини з питань відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Також, Законом України від 03.11.2022 № 2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» внесено зміни до підрозділу 4 розділу ХХ ПК України та в абзаці першому пункту 39 цифри « 2023» замінено цифрами « 2028».
З моменту доповнення підрозділу 4 розділу пунктом 39, абзацом 2 пункту 3 пункту 39 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України прямо передбачено, що платник податку на прибуток підприємств, безвідносно до редакцій вказаного пункту, не змінює фінансового результату до оподаткування на суму доходів та витрат, не зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту, що визнаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок реструктуризації зобов`язань на умовах плану реструктуризації.
Таким чином, оскільки відповідно до приписів пункту 39 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України платник податків не мав змінювати фінансовий результат до оподаткування на суму доходів та витрат, які не зазначені у підпунктах 1 і 2 вказаного пункту, до яких не входить збільшення чи зменшення фінансового результату від оподаткування при відображенні товариством довгострокових зобов`язань, відповідно, податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Щодо заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток та не віднесення витрат на створення резерву сумнівних боргів на загальну суму 5 909 695 грн. колегія суддів зауважує наступне.
Як свідчать матеріали справи, під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов до переконання, що при дослідженні додатка РІ до рядка 03 Декларацій «різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України за 2022, 2023 роки та І квартал 2024 року, а саме різниці, на які збільшується фінансовий результат, ТОВ «Торф Ленд Україна» не віднесено витрати на створення резерву сумнівних боргів у сумі 5 909 695 грн до рядка 2.1.2 додатка РІ (сума витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 розділу III Податкового кодексу України).
Згідно із пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
Водночас, відповідно до пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Таким чином, зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного в бухгалтерському обліку платника у зв`язку зі зменшенням величини резерву сумнівних боргів, підлягає коригуванню в податковому обліку, відповідно до положень підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 820/5644/17.
При цьому, до контролюючого органу надавались оборотно-сальдова відомість по рахунку: 381 за період 01.10.22 31.03.24 та Картка рахунку: 381 за 01.10.22 - 31.03.24), ТОВ «Торф Ленд Україна» за період 2022 року, 2023 року та 1 квартал 2024 року, відповідно до яких позивач провів нарахування резерву на суму 5 909 695,67 грн (Дт 944 - Кт 38) і зменшив резерв на 4 793 028,47 грн (Дт 38 - Кт 719).
До того ж, позивачем надано копію додатка РІ до рядка 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік з якого вбачається, що ТОВ «Торф Ленд Україна» відображено відповідні коригування у рядку 2.1.2 (різниці, на які збільшується фінансовий результат) та рядку 2.2.2 (різниці, на які зменшується фінансовий результат) та відображено показники з урахуванням нарахування резерву на суму 5 909 695,67 грн та зменшення на 4 793 028,47 грн.
Разом з тим, позивачем було проведено коригування в декларації з податку на прибуток лише на суму 1 116 667,25 грн.
Таким чином, висновки відповідача щодо не віднесення витрат на створення резерву сумнівних боргів у сумі 5 909 695 грн є безпідставними в частині 4 793 028,47 грн.
Водночас, висновки в частині не віднесення витрат на створення резерву сумнівних боргів у розмірі 1 116 667,25 грн є обґрунтованими та скасуванню не підлягають.
Щодо збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на 30 відсотків по операціям із Державним агентством з інтелектуальної власності Республіка Молдова, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини справи.
Як свідчать матерівли справи, ТОВ «Торф Ленд Україна» у 2017 та 2019 роках здійснювало взаємовідносини із контрагентами-постачальниками, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 977», а саме, із Державним агентством з інтелектуальної власності Республіка Молдова.
У свою чергу, ТОВ «Торф Ленд Україна» з метою дотримання вимог пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України, вручено запит від 06.08.2024 № б/н щодо надання підтвердження придбання товарів (робіт, послуг) за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» (обґрунтування ціни придбання за принципом «витягнутої руки») по взаємовідносинах з контрагентом-нерезидентом - Державним агентством з інтелектуальної власності Республіка Молдова (Республіка Молдова) 2017, 2019 роки.
Відповідно до пп. 39.1.1 п. 39 ПК України, платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу «витягнутої руки».
Згідно із пп. 39.1.2 п. 39 ПК України, обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу «витягнутої руки», якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.
Підпунктом 3.2.1.1 підпункту 3.2.1 пункту 3.2 ПК України визначено, що контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:
а) господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;
б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;
в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;
г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення змін до переліку організаційно-правових форм нерезидентів у розрізі держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до цього підпункту, вони набирають чинності з 1 січня звітного року, що настає за календарним роком, у якому внесено такі зміни;
Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» - «в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими;
ґ) господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.
Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з ним за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а»-«в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими.
Також, підпунктом 3.2.1.2 підпункту 3.2.1 пункту 3.2 ПК України передбачено, що під час визначення переліку держав (територій) для цілей підпункту «в» підпункту 39.2.1.1 цього підпункту Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:
- держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, або які надають суб`єктам господарювання пільгові режими оподаткування, або в яких особливості розрахунку бази оподаткування фактично дозволяють суб`єктам господарювання не сплачувати податок на прибуток підприємств (корпоративний податок) або сплачувати його за ставкою, на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні;
- держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією;
- держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.
Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з 1 січня звітного року, наступного за календарним роком, у якому держави (території) було включено до такого переліку.
Відповідно, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 977» затверджено перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, згідно з додатком.
До вказаного переліку включена, у тому числі Республіка Молдова.
У свою чергу, положеннями пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у:
- неприбуткових організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого придбання, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ, Накопичувального фонду, недержавних пенсійних фондів і неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону;
- нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;
- нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.
Аналіз вищевикладених норм свідчить про те, що платник податків зобов`язаний збільшити свій фінансовий результат на 30 відсотків у разі вчинення господарських операцій з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України або організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, крім випадків віднесення таких операцій до контрольованих або підтвердження платником податків рівня цін за правилами «витягнутої руки».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2023 у справі № 640/329/20.
Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, що позивачем не підтверджено рівня цін за правилами «витягнутої руки» та не надано жодних належних обґрунтувань, що вказані операції відносяться до контрольованих.
Посилання ТОВ «Торф Ленд Україна» на те, що Державне агентство з інтелектуальної власності Республіка Молдова є бюджетною установою Республіки Молдова є безпідставними, у зв`язку із тим, що положення пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України не містять винятків щодо бюджетних установ-нерезидентів.
У той же час, абзацом третім пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України імперативно передбачено обов`язок збільшення фінансового результату до оподаткування на 30 відсотків вартості товарів придбаних у нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.
Оскільки Республіка Молдова у спірний період була включена до відповідного переліку держав, вказане свідчить про обґрунтованість доводів контролюючого органу в цій частині.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідачем до податкового повідомлення-рішення від 17.10.2024 № 1176100701 додано розрахунок суми зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 13 531 791 грн.
У той же час, податкові правопорушення на загальну суму 13 531 791 грн визнаються позивачем та останнім надано свої розрахунки податкових порушень між якими розбіжностей не встановлено, що свідчить про безпідставність доводів позивача в цій частині.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обгрунтованість податкового повідомлення-рішення від 17.10.2024 №1176100701 на загальну суму 195 435 351 грн.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.В. Говорун
О.Г. Попова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua