Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №727/11710/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11710/26

Провадження № 2/727/3774/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи

ТОВ «ФК «Смарт Пей»» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Ціна позову становить 36 993,60 грн. Також позивач просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати, які складаються з 2 662,40 грн судового збору та витрат на професійну правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 07 вересня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи вирішено проводити з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 14 вересня 2026 року залишено без задоволення клопотання представника відповідачки — адвоката Андруховича В.Й. – про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідачки — адвокат Андрухович В.Й. – подав до суду заяву, в якій просив застосувати позовну давність до спірних правовідносин та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання учасники справи не з`явились. У відповідності до частини 3 статті 211 ЦПК України скористались своїм правом та заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

У відповідності до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.

Стислий виклад позицій учасників процесу

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Смарт Пей» обґрунтовані такими доводами.

27.06.2019 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001344030201, відповідно до умов якого позичальниці надано кредитні кошти у розмірі, зазначеному в розрахунку заборгованості, на умовах строковості, повернення та платності.

Договір був укладений шляхом власноручного підписання відповідачкою заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, власноруч підписаної ОСОБА_1 . Процентна ставка за користування кредитними коштами становить 47,88 % річних.

26.06.2026 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено Договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідачки.

Згідно з реєстром боржників, загальна сума заборгованості відповідачки, станом на дату укладання договору факторингу, за Кредитним договором склала 36 993,60 грн, з яких: 23 124,81 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу та 13 868,79 грн – сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, у зв`язку із порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору, а також відповідно до статей 509, 526, 1054 ЦК України, ТОВ «ФК «Смарт Пей» звернулось до суду із вказаним позовом.

У поданій представником відповідачки – адвокатом Андруховичем В.Й. – заяві, останній вказує, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу трирічного строку позовної давності, оскільки, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2001344030201 від 27.06.2019, останній рух коштів за картковим рахунком відбувся 27.06.2019, у зв`язку з чим, на його думку, перебіг позовної давності розпочався 27.06.2019 та закінчився 27.06.2022.

Крім того, представник відповідачки посилається на те, що заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Також вказує на відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення відповідачки про зміну кредитора, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог. На підставі викладеного представник відповідачки просив застосувати позовну давність до спірних правовідносин та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з її пропуском без поважних причин.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 27.06.2019 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2001344030201 шляхом підписання Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі – Заява № 2001344030201).

Відповідно до умов заяви про приєднання, відповідачка просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та надати кредитну картку миттєвого випуску № НОМЕР_2 , а також встановити на поточний рахунок, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт у розмірі 3 000,00 грн. Розрахунковим днем та платіжною датою визначено 30 число місяця. Строк дії кредитного ліміту встановлюється відповідно до умов ДКБО залежно від типу кредитної картки. Реальна річна процентна ставка становить 47,88 %.

Як зазначено у Заяві № 2001344030201, підписанням цієї Заяви відповідачка беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб послуги.

Згідно з довідкою АТ «ПУМБ» про збільшення кредитного ліміту за договором № 2001344030201 від 27.06.2019, ОСОБА_1 27.06.2019 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 3 000,00 грн, який у подальшому неодноразово змінювався, а саме: 12.09.2019 – до 7 000,00 грн; 28.01.2020 – до 12 000,00 грн; 29.05.2020 – до 17 000,00 грн; 14.09.2020 – до 22 000,00 грн; 20.01.2021 – до 25 800,00 грн; 27.02.2022 – зменшилося до 22 858,00 грн; 03.03.2022 – повторно збільшено до 25 800,00 грн.

26.06.2026 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено Договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідачки.

Згідно з реєстром боржників, загальна сума заборгованості відповідачки станом на дату укладання договору факторингу, за Кредитним договором склала 36 993,60 грн, в тому числі: 23 124,81 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 13 868,79 грн – заборгованість за відсотками.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2001344030201 від 27.06.2019 вбачається, що заборгованість по кредиту боржниці ОСОБА_1 станом на 25.06.2026 становить 36 993,60 грн, в тому числі: 23 124,81 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 13 868,79 грн – заборгованість за відсотками.

З виписки з особових рахунків ОСОБА_1 за період з 27.06.2019 по 25.06.2026 вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами, здійснювала оплату товарів та послуг, а також вносила платежі в рахунок погашення заборгованості за основною сумою кредиту та процентами за користування кредитними коштами.

З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Смарт Пей» заборгованості за кредитним договором, яка складається з основної суми кредиту (тіла кредиту) та нарахованих процентів за користування кредитом.

Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду

Положеннями частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Щодо визнання договору укладеним

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина друга статті 639 ЦК України визначає, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 27.06.2019 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001344030201 шляхом підписання відповідачкою Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого відповідачці видано кредитну картку з установленим кредитним лімітом.

Підписанням вказаної Заяви відповідачка беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб послуги.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вказаний кредитний договір вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Щодо стягнення суми заборгованості за основною сумою кредиту та процентам

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на день укладення кредитного договору), «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Судом встановлено, що відповідачка у Заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зазначила, що просить відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та надати кредитну картку миттєвого випуску № НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт у розмірі 3 000,00 грн, який в подальшому неодноразово змінювався.

Відповідно до змісту Заяви № 2001344030201 від 27.06.2019 розрахунковим днем та платіжною датою визначено 30 число місяця, а строк дії кредитного ліміту встановлюється відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб залежно від типу кредитної картки. Реальна річна процентна ставка становить 47,88 %.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 зазначено, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Це відповідає положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктами 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2001344030201 від 27.06.2019, заборгованість ОСОБА_1 станом на 25.06.2026 становить 36 993,60 грн, в тому числі: 23 124,81 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 13 868,79 грн – заборгованість за відсотками.

Як встановлено судом, з наданої позивачем виписки з особового рахунку за період з 27.06.2019 по 25.06.2026 вбачається фактичне користування відповідачкою кредитними коштами, здійснення нею видаткових операцій, внесення коштів на рахунок, а також їх спрямування на погашення заборгованості за кредитом та процентами. Відомості, відображені у виписці, узгоджуються з наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Таким чином, надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують як факт отримання та використання відповідачкою кредитних коштів, так і нарахування процентів за користування ними відповідно до погоджених сторонами умов кредитування.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачкою не надано власного контррозрахунку заборгованості, доказів здійснення платежів, які не були враховані банком, чи інших належних та допустимих доказів, які б спростовували правильність здійсненого позивачем розрахунку.

За таких обставин суд доходить висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за основною сумою кредиту становить - 23 124,81 грн, та за процентами за користування кредитними коштами - 13 868,79 грн.

Щодо правомірності стягнення заборгованості на користь ТОВ «ФК «Смарт Пей»»

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Смарт Пей» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001344030201 від 27.06.2019 на підставі Договору факторингу № 1 від 26.06.2026.

З урахуванням наведеного вище ОСОБА_1 має непогашену заборгованість по Договору, який є предметом даного позову, перед ТОВ «ФК «Смарт Пей»».

Посилання представника відповідачки на те, що ОСОБА_2 , як боржницю, не було повідомлено про відступлення права вимоги за грошовим зобов`язанням, на висновки суду не впливають, оскільки боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним (див. постанову Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15).

Відповідачкою належних та допустимих доказів виконання зобов`язань за кредитним договором ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем, не надано.

Щодо застосування позовної давності

Так, представник відповідачки – адвокат Андрухович В.Й. – подав заяву про застосування позовної давності, посилаючись на те, що останній рух коштів за картковим рахунком відбувся 27.06.2019, а тому, на його думку, перебіг трирічного строку позовної давності розпочався 27.06.2019 та закінчився 27.06.2022. Крім того, вказував, що заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на порядок обчислення та перебіг позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 зазначила, що у разі, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року (набрання чинності Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX), то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року (постанова Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року) на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року (набрання чинності Закону України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX) перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану до 03 вересня 2025 року.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

При цьому після 04 вересня 2025 року почали діяти строки позовної давності на підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності.

В даній справі трирічний строк позовної давності закінчився 27.06.2022, тобто вже в період, коли перебіг позовної давності було зупинено.

Таким чином, позовна давність щодо заявлених позовних вимог внаслідок його продовження на строк дії карантину та воєнного стану (до 29 січня 2024 року) й подальшого (з 30 січня 2024 року) зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану не є пропущеною.

Отже строки позовної давності були продовжені, зупинені й поновлені, і звернення ТОВ «ФК «Смарт Пей»» до суду з цим позовом 18.08.2026 про стягнення заборгованості, нарахованої за період 30.08.2019 по 30.11.2023, вчинено у межах строку позовної давності.

Таким чином заява відповідачки про застосування наслідків пропуску строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Щодо суті позовних вимог

Таким чином, беручи до уваги досліджені в ході розгляду справи докази та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що зобов`язання не виконуються з вини відповідачки та з урахуванням наведеного в мотивувальній частині обґрунтування позиції суду, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей»» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 2001344030201 від 27.06.2019 в розмірі 36 993,60 грн, в тому числі: 23 124,81 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 13 868,79 грн – заборгованість за відсотками..

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Смарт Пей»» (далі – Клієнт) та адвокатом Рудзей Ю.В. був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги від 26 березня 2026 року.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року сторони домовились, що ТОВ «ФК «Смарт Пей»» доручило адвокату Рудзею Ю.В. надати юридичну допомогу по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 .

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року, адвокат Рудзей Ю.В. надав, а ТОВ «ФК «Смарт Пей»» прийняло правову допомогу, а саме: правовий аналіз та консультація, на що витрачено 1 год., загальною вартістю 2 000,00 грн; підготовка позовної заяви, нащо витрачено (не вказано), зазначено про фіксовану вартість послуги у розмірі 6 000,00 грн; а також послугу супроводу цивільної справи під час судового розгляду (процесуальний та правовий аналіз доказів, наданих іншою стороною разом з відзивом/відповіддю на відзив, складення та подання відповіді на відзив, заперечення на відповіді на відзив, письмових пояснень, розробка та направлення процесуальних клопотань, моніторинг стану розгляду справи, отримання ухвал суду), на що витрачено (не вказано), зазначено про фіксовану вартість послуги у розмірі 2 000,00 грн. Загальна вартість послуг визначена у розмірі 10 000,00 грн.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачкою не заявлено.

Суд вважає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, необхідно враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи із категорії справи, становить 5 000,00 грн.

Так, частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Смарт Пей»» задоволені повністю, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей»» заборгованість за кредитний договір № 2001344030201 від 27.06.2019 в розмірі 36 993,60 грн (тридцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три грн 60 коп.), в тому числі: 23 124,81 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 13 868,79 грн – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей»» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей»», юридична адреса: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, офіс 303, код ЄДРПОУ 43696954.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Дата складання повного судового рішення 30 жовтня 2026 року.

Суддя Дубець О.С.