Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №320/2754/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/2754/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Кобаля М.І., Коротких А.Ю.

за участю секретаря: Сови Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ВІПЦЕМ Бетон" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІПЦЕМ Бетон" (далі - ТОВ "ВІПЦЕМ Бетон") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 23 січня 2026 року позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21.10.2024 №1189750701, від 21.10.2024 №1189760701, від 21.10.2024 №1189770701.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати останнє та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначив, що суд першої інстанції не дослідив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не надано належної оцінки доказам що містяться в матеріалах справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На переконання позивача рішення суду першої інстанції є законними, обґрунтованим та направленим на захист порушених прав та інтересів позивача, а апеляційна скарга безпідставною.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ВІПЦЕМ Бетон" (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДІКЕРГОФФ/Україна".

Результати перевірки оформлені Актом перевірки від 17.09.2024 №104363/ж5/26-15-07-01-02-20/31029255, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено:

- підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 5 П(С)БО 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4 616 863 гривень, в тому числі за І квартал 2024 року на суму 4 616 863 гривень;

- пункт 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 535 234 гривень;

- пункт 201.1, 201.10 статті 201, пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, внаслідок чого не складено і не зареєстровано податкові накладні на суму понаднормових відхилень та невикористання в господарській діяльності незавершених капітальних інвестицій.

На підставі висновків наведених в Акті перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.02.2025:

01.10.2024 позивач направив до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення на акт перевірки від 17.09.2024 №104363/ж5/26-15-07-01-02-20/31029255, у яких вказував на необґрунтованість встановлених порушень.

Листом від 16.10.2024 №37863/Ж12/26-15-07-01-02 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило, що висновки акта перевірки від 17.09.2024 №104363/ж5/26-15-07-01-02-20/31029255 залишені без змін.

На підставі висновків наведених в Акті перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.10.2024:

-№1189750701, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 4 616 863 гривень;

-№1189770701, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 535 234 гривень (з них за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 383 809 гривень);

-№1189760701, яким застосований штраф у загальному розмірі 45 646 гривень.

07.11.2024 позивач направив до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 21.10.2024 №1189750701, №1189770701, №1189760701, проте рішенням від 07.01.2025 №329/6/99-00-06-01-01-06 скарга позивача залишена без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо податкового повідомлення-рішення №1189750701 від 21.10.2024, яким позивачу зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 4 616 863 гривень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно п. 2 ст. 8 Розділу III Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Розділу III Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно:

-визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємству;

-обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених чим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

-розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до ст. 8 Розділу III Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» самостійно:

-визначено облікову політику підприємства;

-обрано систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- затверджено правила документообороту і технологію обробки облікової інформації;

-тощо.

Так, відповідно до пункту 2.3.3 Положення про облікову політику, затвердженого наказом ТОВ з ІІ "ДІКЕГРОФФ/Україна" від 13.01.2014, підприємство проводить інвентаризацію активів та зобов`язань щорічно перед складанням річної фінансової звітності станом на 31 жовтня. На підставі сформованого переліку різниць створюється Протокол засідання центральної інвентаризаційної комісії. Протокол інвентаризаційної комісії разом із доданою до нього відомістю результатів інвентаризації, іншими документами (пояснювальними записками, актами на списання та уцінку ТМЦ) передається керівникові підприємства для розгляду і затвердження. Затверджені результати інвентаризації підлягають відображенню у бухгалтерському обліку підприємства в місяці її закінчення, але не пізніше грудня звітного року.

Пунктом 2.3.3 Положення про облікову політику, затвердженому наказом ТОВ з ІІ "ДІКЕГРОФФ/Україна" від 13.01.2014 (у редакції наказу від 04.01.2021), передбачено, що з метою контролю за сировиною для виробництва бетону на підприємстві щомісячно, у 20 числах, проводяться контрольні заміри основної сировини із складанням актів контрольних замірів. Акт контрольного заміру не є підставою для повного відображення результатів замірів у бухгалтерському обліку. Дані замірів слугують індикатором достовірності підрахованих відхилень основної сировини та дають можливість оцінити наявність виробничих витрат. Результати контрольних замірів дозволяють підприємству списувати норми виробничих витрат при наявності негативних відхилень.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, аналіз локальних нормативних актів позивача дає підстави для висновку про те, що інвентаризація у позивача проводиться щорічно станом на 31 жовтня та оформлюється протоколом інвентаризаційної комісії, який разом з відомістю результатів інвентаризації та іншими документами затверджується керівником підприємства та відображається у бухгалтерському обліку.

Крім того Положення про облікову політику Товариства передбачає складання щомісячних актів контрольного заміру основної сировини, які не є підставою для відображення показників бухгалтерського обліку.

В Акті перевірки контролюючий орган зазначив, що у ході проведення щомісячних інвентаризацій виявлені лишки сировини на загальну суму 4 616 863 гривень, які позивачем у перевіряємий період не оприбутковано, у тому числі: за 2018 рік на суму 390 919 гривень, за 2019 рік на суму 959 117 гривень, за 2020 рік на суму 2 330 891 гривень, за 2021 рік на суму 790 343 гривень, за 2022 рік на суму 126 614 гривень, за 2023 рік на суму 18 979 гривень.

Колегія суддів зазначає, що згідно приписів підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, інвентаризація є чітко регламентованою процедурою. Вона проводиться у визначені строки, оформлюється спеціальними документами і обов`язково затверджується керівником підприємства у встановлений законом строк.

Водночас, Положення облікової політики позивача чітко розмежовує поняття інвентаризації та щомісячних контрольних замірів.

Як зазначалось вище, п.2.3.3 Положення про облікову політику передбачено проведення щомісячних (у 20 числах) контрольних замірів основної сировини для виробництва бетону із складанням відповідних актів. При цьому прямо зазначено, що акт контрольного заміру не є підставою для безпосереднього відображення результатів у бухгалтерському обліку. Дані замірів виконують виключно функцію внутрішнього індикатора достовірності та допомагають оцінити виробничі витрати й норми списання сировини.

Колегія суддів вважає, що податковий орган під час проведення перевірки здійснив вільне, довільне тлумачення первинної облікової документації підприємства, безпідставно підмінивши поняття спеціального фінансового контролю (інвентаризації) операційним внутрішньовиробничим моніторингом (контрольними замірами).

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

В даній справі контролюючий орган не довів належними та допустимими доказами наявність реальних розбіжностей між фактичною наявністю активів і даними, бухгалтерського обліку які б вимагали коригування фінансового результату в бік зменшення від`ємного значення.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що податкове законодавство не допускає розширеного тлумачення норм щодо зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток без наявності на те первинних документів інвентаризаційного характеру.

Оскільки щорічні інвентаризації на підприємстві проводилися регулярно (про що прямо зазначено контролюючим органом в Акті перевірки), а зафіксовані за їх результатами розбіжності правомірно відображалися у бухгалтерському обліку та звітності, здійснений податковим органом перерахунок цих показників із використанням щомісячних актів контрольних замірів є безпідставним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 21.10.2024 №1189750701 та необхідність його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення №1189770701 від 21.10.2024, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 535 234 гривень, колегія суддів зазначає наступне.

В Акті перевірки контролюючий орган зазначив, що в ході проведення щомісячних інвентаризацій виявлено нестачі сировини, які списувались підприємством за нормами виробничих витрат, а понаднормові відхилення не відображено в бухгалтерському обліку. У разі якщо підприємством здійснюється списання нестач, у зв`язку з чим така продукція не може бути реалізована покупцям та визнається такою, яка не може бути використана в межах господарської діяльності, на підставі пункту 198.5 статті 195 Податкового кодексу України, не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається її списання, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України. Згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 1522, станом на 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023. 31.03.2024 обліковуються такі об`єкти незавершеного виробництва: 4 бункера=150 т на суму 1 059 720 гривень, завод бетонний ELBA 130 на суму 5 473 606 гривень 39 копійок, 5 кришок для бункера на суму 170 950 гривень. Вказане обладнання не введене в експлуатацію.

На переконання відповідача в порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України позивач не нарахував податок на додану вартість на суму 6 704 276 гривень, яка безпідставно обліковується у бухгалтерському облік на рахунку 1522, як незавершені капітальні інвестиції. Відповідно до положень п.198.5 ст. 198 ПКУ, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування п.198.5 ст.198 ПКУ податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону про бухоблік.

В даному випадку відповідач, посилаючись на дані, які відображені позивачем у щомісячних актах контрольних замірів, стверджує про необхідність нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки позивач здійснював списання нестач.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, в Акті перевірки від 17.09.2024 №104363/ж5/26-15-07-01-02-20/31029255 відсутнє посилання на первинні документи та/або дані бухгалтерського обліку, які б свідчили про списання позивачем сировини на підставі щомісячних актів контрольних замірів. Такі документи відсутні й у матеріалах справи.

Як зазначалось судом вище щомісячні акти контрольних замірів є формою внутрішнього контролю позивача за обігом основної сировини та не можуть вважатись результатами інвентаризації. Крім того акт контрольного заміру не є підставою для повного відображення результатів замірів у бухгалтерському обліку. Дані замірів слугують індикатором достовірності підрахованих відхилень основної сировини та дають можливість оцінити наявність виробничих витрат.

Вказані обставини свідчать про необгрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість внаслідок списання сировини на підставі щомісячних актів контрольних замірів.

Стосовно висновку контролюючого органу про заниження податку на додану вартість у частині обліку незавершених капітальних інвестицій, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з положень пункту 3.2 Статуту підприємства (в редакціях рішень єдиного учасника від 07.04.2016 та від 09.10.2024 щодо ТОВ з ІІ «ДІКЕРГОФФ/Україна», а також від 06.11.2024 щодо ТОВ з ІІ «ВІПЦЕМ Бетон»), до статутного капіталу товариства було внесено комплект обладнання бетонного заводу ELBA 130 разом із запасними частинами. Загальна вартість цього майна становила 4 740 663 гривні 49 копійок, що за офіційним курсом НБУ станом на 24.09.2008 еквівалентно 662 840 євро.

Згідно з поясненнями позивача, зазначене обладнання вносилося у 2008 році як внесок до статутного капіталу з метою розвитку бетонного бізнесу в Одеській області. Проте через початок світової фінансової кризи 2008 року та різке падіння попиту на ринку бетону України товариство не змогло завершити проект і змонтувати завод ELBA 130, у зв`язку з чим він наразі знаходиться на території орендованої земельної ділянки.

Сторонами не заперечується, що станом на перевіряємий період завод ELBA 130 та його комплектуючі не були введені в експлуатацію та обліковувались позивачем у бухгалтерському обліку на рахунку 1522.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) пов`язує обов`язок платника податку нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, виключно у разі, якщо придбані товари, послуги або необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Судом під час розгляду справи встановлено та сторонами не заперечується, що основними видами економічної діяльності позивача є виробництво бетонних розчинів (код КВЕД 23.63), виробництво цементу, оптова торгівля будівельними матеріалами та інші пов`язані види діяльності. Крім того, податковий орган не заперечує ту обставину, що первинне придбання (набуття права власності) заводу ELBA 130 та його комплектуючих здійснювалося саме з метою ведення господарської діяльності.

Натомість позиція контролюючого органу ґрунтується виключно на твердженні, що тривале невикористання (незведення) цього заводу нібито автоматично тягне за собою обов`язок нарахування податкових зобов`язань з ПДВ.

Колегія суддів вважає такий підхід помилковим.

Відповідно до пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», запаси та активи визнаються такими за наявності ймовірності отримання економічних вигод у майбутньому.

Водночас апеляційний суд наголошує, що чинне законодавство України не встановлює жодних граничних строків введення в експлуатацію необоротних активів чи об`єктів капітальних інвестицій, перевищення яких автоматично переводило б такі активи до категорії «невикористовуваних у господарській діяльності».

Більш того, за змістом пункту 198.5 статті 198 ПК України, податкові зобов`язання у таких випадках нараховуються саме на дату початку їх фактичного використання в неоподатковуваних чи негосподарських операціях, яка має бути підтверджена первинними документами, складеними згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Проте, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, в Акті перевірки від 17.09.2024 № 104363/ж5/26-15-07-01-02-20/31029255 відсутні будь-які посилання на первинні документи, які б свідчили про фактичне використання заводу ELBA 130 не в господарській діяльності, або фіксували б дату початку такого використання.

Не надано таких доказів контролюючим органом і під час апеляційного розгляду. Сама по собі затримка у реалізації бізнес-проекту через кризові явища не змінює господарського призначення активу.

З огляду на викладене, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість внаслідок обліку незавершених капітальних інвестицій є безпідставними, а оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №1189760701 від 21.10.2024, яким застосований штраф у загальному розмірі 45 646 гривень, колегія суддів зазначає наступне.

В Акті перевірки контролюючий орган зазначив, що позивач був зобов`язаний скласти та зареєструвати податкові накладні на суму понаднормових відхилень та внаслідок невикористання в господарській діяльності незавершених капітальних інвестицій.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки попередньо суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для кваліфікації операцій позивача як таких, що не є його господарською діяльністю, у позивача, аналогічно, відсутній обов`язок складати та реєструвати податкові накладні на суму понаднормових відхилень та внаслідок невикористання в господарській діяльності незавершених капітальних інвестицій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення від 21.10.2024 №1189760701, яким застосовано штраф у загальному розмірі 45 646 гривень.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 02 листопада 2026 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: М.І. Кобаль

А.Ю.Коротких