Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №320/6437/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/6437/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Марич Є.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДСНС у м. Києві) в якому просив:

- визнати протиправною відмову ГУ ДСНС у м. Києві у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог ст. 9, 43 і 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00 грн), встановленого законом на 01.01.2022 рік, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 01.01.2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2022 та 2023 роки для проведення з 01 лютого 2022 року та з 01 лютого 2023 року перерахунку основного розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 роки, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00 грн), встановленого законом на 01.01.2022 рік, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 2022 та 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2022 та 2023 роки, для здійснення перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 та з 01 лютого 2023 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року значений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, доводи апеляційної скарги полягають в неналежності відповідача по даній справі. Апелянт зазначає, що позивач ніколи не перебував на службі ГУ ДСНС у м. Києві, та проходив службу в Державному центрі сертифікації ДСНС України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Представник позивача звернулася до відповідача із заявою про видачу довідок про розмір грошового забезпечення посади, яку обіймав ОСОБА_1 перед звільненням з військової служби, станом на 01 січня 2022 та на 01 січня 2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», враховуючи розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та із обов`язковим зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення перерахунку пенсії.

Листом від 03.01.2024 ГУ ДСНС у м. Києві повідомило про відсутність, станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, факту підвищення грошового забезпечення в частині збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням діючим військовослужбовцям, відсутні підстави для інформування Пенсійного фонду України про настання підстав для перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям за відповідною (аналогічною) посадою, а відтак, і для підготовки відповідних довідок та їх надсилання до регіональних Головних управлінь Пенсійного фонду України. З урахуванням викладеного, відповідач відмовив позивачу у підготовці та надсиланні до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідки для перерахунку пенсії про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 (а.с.11-12).

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови ГУ ДСНС у м. Києві у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області нових довідок звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання нових довідок про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, для перерахунку пенсії.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в якості відповідача - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві.

26.03.2024 року Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві подано до суду першої інстанції клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем - Державним центром сертифікації ДСНС України (а.с.21-22).

Натомість, судом першої інстанції вказане клопотання не розглянуто і не надано правову оцінку належності відповідача в даній справі.

Як вбачається з вказаного клопотання, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві наголошувало на тому, що воно є неналежним відповідачем по справі, оскільки ОСОБА_1 ніколи не проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві та не звільнявся на пенсію з вказаного органу.

Також, відповідачем зазначено, що позивач проходив службу в Державному центрі сертифікації ДСНС України, що підтверджується наявними у справі доказами.

Дослідивши статус вказаних юридичних осіб: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві та Державного центру сертифікації ДСНС України завдання та функції, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вони є відокремленими юридичними особами.

Державний центр сертифікації ДСНС України - це окрема державна установа центрального підпорядкування, яка підпорядковується напряму центральному апарату ДСНС України (Голові ДСНС), сфера діяльності та повноваження щодо сертифікації поширюються на всю територію України.

У свою чергу, Головне управління ДСНС України у м. Києві - це територіальний орган ДСНС, який відповідає за пожежну безпеку, рятувальні операції та ліквідацію надзвичайних ситуацій конкретно в межах міста Києва.

Тобто, Головне управління ДСНС у м. Києві та Державний центру сертифікації ДСНС України це дві самостійні структури, які мають різний статус та рівень підпорядкування всередині відомства Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Станом на 2005 рік (момент призначення позивачу пенсії) Державний центру сертифікації ДСНС України мав назву Державний центр сертифікації виробів протипожежного призначення МНС та підпорядковувався Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи / МНС.

Організація входила до сфери управління Департаменту державного пожежного нагляду МНС України (Держпожбезпеки), відповідно до Положення про Державну пожежну охорону (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 500 із змінами).

Згідно довідки №297/03 від 20.03.2024 ОСОБА_1 дійсно проходив службу в органах і підрозділах Управління пожежної охорони управління внутрішніх справ Київського міськвиконкому, з 28.08.1979 по 27.10.1986, а з 28.10.1986 був відряджений для подальшого проходження служби до МВС СРСР (а.с.23).

Окрім того, висновком про призначення пенсії за вислугу років, який затверджено у 2005 році заступником Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Аржевітіним С.М., ОСОБА_1 обіймав посаду головного фахівця відділу сертифікаційних робіт Державного центру сертифікації МНС України (а.с.13).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що в даному випадку позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача по справі, оскільки ОСОБА_1 не проходив службу в Головному управлінні ДСНС у м. Києві.

Разом з тим, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги вищезазначені та обґрунтовані доводи Головне управління ДСНС у м. Києві, викладені у клопотанні від 26.03.2024, та не надано їм оцінку під час прийняття оскаржуваного рішення від 18.09.2025 року.

Так, п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України надано визначення терміну відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Правовими положеннями ч. 3 ст. 48 КАС України регламентовано, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року.

Верховним Судом у вказаній справі зазначено, що «суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримав, та, вирішуючи спір за позовом про скасування постанови від 07.05.2016 року № 002298 по справі про адміністративне правопорушення, пред`явленим до головного державного інспектора Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області ОСОБА_2 не з`ясував, хто є належним відповідачем у справі та, за очевидної необхідності, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача».

У даному випадку, суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданої йому КАС України компетенції виправити вказаний процесуальний недолік, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з мотивів того, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки ч. 7 ст. 48 вказаного Кодексу визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.

Також, Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 зазначив наступне: «… позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі, й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду».

При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного, викладеною у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № №826/12172/18.

Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.

Щодо решти доводів апеляційної інстанції, то вони не мають суттєвого значення для вирішення питання, оскільки, як вже зазначено судовою колегією, позов пред`явлено не до належного відповідача.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що належним відповідачем, у даній справі, є Державний центр сертифікації ДСНС України (код ЄДРПОУ 14319662), проте позивачем не заявлено позовних вимог до останнього.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позов відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Ю.К. Черпак

Повний текст виготовлено 30.10.2026 року