Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №320/6960/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/6960/25 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 320/6960/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 20 січня 2025 року;

- зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії починаючи з 20 січня 2025 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови позивачці здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022- 2024 роки починаючи з 20 січня 2025 року.

Зобов`язано відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії позивачці. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.

20 листопада 2025 року від відповідача надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження у зв`язку зі смертю позивачки.

На обґрунтування клопотання заявник зазначив, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого надано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідач посилається на положення пункту 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає, що наявні підстави для закриття провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи клопотання та характер спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Отже, процесуальне правонаступництво допускається лише за умови, що спірні матеріальні правовідносини передбачають можливість переходу відповідних прав та обов`язків до іншої особи.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі в разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Таким чином, сама по собі смерть учасника справи не є безумовною підставою для закриття провадження. Визначальним є характер спірних правовідносин та можливість переходу відповідного матеріального права до інших осіб.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Водночас згідно зі статтею 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини не входять права та обов`язки, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на пенсію, допомогу, аліменти або інші виплати, встановлені законом.

За змістом статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Спеціальне регулювання відповідних правовідносин передбачено також статтею 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначає порядок виплати суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю.

Системний аналіз наведених положень законодавства свідчить про необхідність розмежування особистого права пенсіонера на призначення чи перерахунок пенсії та права на отримання конкретних сум пенсійних виплат, які вже належали особі за життя, однак залишилися неодержаними.

Право на призначення та перерахунок пенсії нерозривно пов`язане з особою пенсіонера та припиняється з його смертю. Натомість право на отримання належних пенсіонеру, але не одержаних за життя сум пенсії може переходити до визначених законом осіб.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 640/5942/21.

У зазначеній постанові Верховний Суд, вирішуючи питання про можливість правонаступництва у спорі щодо перерахунку та виплати пенсії, дійшов висновку, що сума пенсії, яка не була нарахована пенсіонеру за життя, не може вважатися недоотриманою сумою пенсії та не входить до складу спадщини, оскільки відповідне право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця.

Верховний Суд наголосив, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю.

Крім того, у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 420/1436/21 Верховний Суд зазначив, що у випадку, коли судовим рішенням зобов`язано орган Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату пенсії, а не виплатити конкретну суму, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 01 травня 2023 року у справі № 520/926/21.

Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, колегія суддів виходить із такого.

Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 18 грудня 2014 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

20 січня 2025 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Вважаючи неправомірним застосування відповідачем показника середньої заробітної плати при обчисленні пенсії за віком, позивачка звернулася до суду з вимогами про визнання протиправними дій Пенсійного фонду та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022, 2023 та 2024 роки.

Отже, предметом судового розгляду було встановлення наявності у позивачки права на інший порядок обчислення пенсії та покладення на відповідача обов`язку здійснити її перерахунок.

При цьому позовні вимоги не стосувалися стягнення конкретної, визначеної та нарахованої за життя позивачки суми пенсійної заборгованості.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії із застосуванням відповідного показника середньої заробітної плати, однак конкретного розміру пенсійної заборгованості судом не визначено.

Водночас із наданої відповідачем копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 убачається, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, смерть позивачки настала до ухвалення судом першої інстанції рішення від 29 вересня 2025 року.

На момент смерті позивачки спір щодо правомірності застосованого Пенсійним фондом порядку обчислення її пенсії не був остаточно вирішений, а судового рішення, яке набрало законної сили та встановлювало право на спірний перерахунок, не існувало.

За таких обставин право на проведення спірного перерахунку пенсії не може розглядатися як майнове право, що перейшло до інших осіб у порядку правонаступництва.

Колегія суддів звертає увагу, що вимога про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії не є тотожною вимозі про виплату конкретної суми пенсії, яка була нарахована пенсіонерові за життя, належала йому та залишилася неодержаною.

У цій справі визначення відповідної суми потребувало попереднього вирішення спору про право позивачки на застосування іншого показника середньої заробітної плати та здійснення відповідного перерахунку пенсії.

Відтак спірні правовідносини за своїм змістом нерозривно пов`язані з особою позивачки та не допускають правонаступництва.

Зазначений висновок не виключає передбаченого законодавством права відповідних осіб на отримання сум пенсії, які були належним чином нараховані пенсіонерці за життя, але залишилися неодержаними у зв`язку з її смертю. Проте такі правовідносини не є предметом розгляду в цій адміністративній справі.

Отже, з огляду на встановлений факт смерті позивачки до ухвалення рішення судом першої інстанції та відсутність можливості правонаступництва у спірних правовідносинах, подальший розгляд адміністративного позову є неможливим.

Колегія суддів також ураховує, що відповідно до частини другої статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне й обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для його скасування із закриттям провадження у справі.

Проте наведене положення не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки смерть позивачки настала 15 вересня 2025 року, тобто до ухвалення оскаржуваного рішення від 29 вересня 2025 року.

За приписами частини першої статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, установлених статтею 238 цього Кодексу.

Ураховуючи, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції позивачка вже померла, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 238 та частиною першою статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування оскаржуваного рішення із закриттям провадження у справі.

При цьому колегія суддів зазначає, що заявник у поданому клопотанні просить закрити саме апеляційне провадження.

Водночас закриття апеляційного провадження не забезпечило б належного процесуального вирішення справи, оскільки залишило б без відповідного перегляду рішення суду першої інстанції, ухвалене після смерті позивачки за відсутності можливості правонаступництва.

Тому належним процесуальним наслідком установлених обставин є скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі, а не самостійне закриття апеляційного провадження.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області підлягає задоволенню, рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 52, 238, 308, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року 25 скасувати.

Провадження в адміністративній справі № 320/6960/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма