Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №320/38506/24
Суддя: Аліменко Володимир Олександрович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/38506/24 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р. , Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому, з урахуванням заявлених вимог, просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру його пенсії та індексації пенсії, а також зобов`язати відповідача здійснити відповідні перерахунок та виплату пенсії.
Зокрема, позивач просив провести перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80 відсотків грошового забезпечення з урахуванням індексації з 01 березня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 у повному обсязі, без застосування граничного розміру збільшення 1500 грн та без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром.
Також позивач просив провести відповідний перерахунок з 01 березня 2024 року з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796 у повному обсязі, без обмеження розміру індексації сумою 1500 грн та без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пенсійним органом проведено індексацію пенсії позивача з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року, однак розмір збільшення внаслідок індексації обмежено сумою 1500 грн, а виплату пенсії в подальшому здійснено із застосуванням обмеження її максимальним розміром.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року з урахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168, без обмеження пенсії максимальним розміром.
Зобов`язано відповідача здійснити виплату пенсії позивачу з 01 березня 2023 року з урахуванням зазначеної індексації без обмеження пенсії максимальним розміром.
Також визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті пенсії позивачу з 01 березня 2024 року з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 без обмеження пенсії максимальним розміром та зобов`язано відповідача здійснити таку виплату.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні вимог щодо проведення індексації без застосування граничного розміру збільшення 1500 грн, суд першої інстанції виходив із того, що постановами Кабінету Міністрів України №168 та №185 прямо передбачено відповідну верхню межу збільшення пенсії внаслідок індексації.
Суд установив, що з 01 березня 2023 року позивачу проведено індексацію в межах граничної суми збільшення 1500 грн, а тому дійшов висновку про відповідність таких дій відповідача чинному законодавству.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та наполягає на наявності правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Апелянт, зокрема, зазначає, що відповідно до положень законодавства максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та вважає правомірним застосування до пенсії позивача відповідного обмеження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-XII.
Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII було передбачено, що максимальний розмір пенсії з урахуванням передбачених законом надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом із тим рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини зазначеного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, починаючи з 20 грудня 2016 року частина сьома статті 43 Закону №2262-XII, яка встановлювала обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців десятьма прожитковими мінімумами, втратила чинність.
Колегія суддів враховує, що одночасно обмеження максимального розміру пенсії передбачалося статтею 2 Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Водночас відповідні положення Закону №3668-VI та Закону №2262-XII регулювали одні й ті самі правовідносини щодо встановлення максимального розміру пенсії осіб, яким вона призначена відповідно до Закону №2262-XII.
Верховний Суд у своїй усталеній практиці виходить із того, що за наявності неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, найбільш сприятливий для особи.
При цьому визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII виключає можливість фактичного відновлення того самого обмеження шляхом застосування до військової пенсії положень статті 2 Закону №3668-VI.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Сам факт проведення індексації пенсії не змінює наведеного висновку.
Відповідно до статті 64 Закону №2262-XII у разі якщо пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії у році, в якому проводиться індексація пенсії, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення індексації пенсії проводиться перерахунок пенсій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» установлено проведення з 01 березня 2023 року відповідного перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197.
Водночас абзацом другим пункту 10 постанови №168 встановлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 грн.
Аналогічний механізм передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185, відповідно до якої з 01 березня 2024 року перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796, а розмір збільшення в результаті такого перерахунку не може перевищувати 1500 грн.
Як установлено судом першої інстанції, індексацію пенсії позивача з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року проведено в розмірі 1500 грн, тобто в межах граничного розміру, безпосередньо встановленого відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів наголошує, що встановлення граничного розміру збільшення пенсії внаслідок її індексації та обмеження загального розміру пенсійної виплати максимальним розміром є різними за своєю правовою природою механізмами правового регулювання та не можуть ототожнюватися.
Обмеження сумою 1500 грн стосується виключно величини, на яку збільшується пенсія внаслідок відповідної індексації.
Натомість обмеження пенсії максимальним розміром передбачає встановлення верхньої межі всієї пенсійної виплати після визначення її складових, у тому числі відповідної індексації.
Тому правомірність застосування встановленого постановами №168 та №185 граничного розміру збільшення пенсії внаслідок індексації не надає пенсійному органу права після проведення такого перерахунку додатково обмежувати загальний розмір пенсії позивача максимальним розміром.
Аналогічний за своєю суттю підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 19 березня 2025 року у справі №320/39247/23, у якій розмежовано питання застосування граничного розміру збільшення пенсії внаслідок індексації та питання обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром.
У зазначеній справі Верховний Суд погодився з правомірністю застосування передбаченого постановою №168 граничного розміру індексаційного підвищення 1500 грн, водночас підтримавши висновок про неправомірність обмеження пенсійної виплати максимальним розміром.
Правомірність встановлення постановою №168 верхньої межі збільшення пенсії внаслідок індексації також підтверджена усталеною практикою Верховного Суду.
Так, аналогічні висновки щодо застосування граничного розміру індексації викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07 червня 2024 року у справі №420/25804/23, від 13 червня 2024 року у справі №120/14637/23, від 20 червня 2024 року у справі №420/23990/23, від 25 червня 2024 року у справах №420/25467/23, №420/24063/23, №440/12646/23, від 26 червня 2024 року у справі №580/9314/23, від 02 липня 2024 року у справі №620/12774/23, від 16 липня 2024 року у справі №480/9389/23, від 31 липня 2024 року у справі №380/27728/23, від 12 вересня 2024 року у справі №380/25970/23, від 29 листопада 2024 року у справі №380/24058/23 та від 12 лютого 2025 року у справі №200/6083/23. Саме цю практику врахував і суд першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача провести індексацію пенсії за 2023 та 2024 роки без застосування передбаченого постановами Кабінету Міністрів України граничного розміру збільшення 1500 грн.
Водночас зазначене жодним чином не спростовує обґрунтованості задоволення позовних вимог у частині виплати вже визначеного розміру пенсії з урахуванням індексації без застосування максимального розміру пенсії.
Доводи апелянта про те, що максимальний розмір пенсії позивача повинен бути обмежений десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, фактично ґрунтуються на положеннях законодавства, застосування яких до спірних правовідносин не узгоджується з наслідками рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та сформованою Верховним Судом практикою.
При цьому доводи апеляційної скарги не спростовують встановленої судом першої інстанції обставини, що саме застосування обмеження максимального розміру пенсії перешкодило позивачу отримувати належну йому пенсійну виплату з урахуванням проведеної індексації.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За приписами частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів ураховує, що судове рішення має бути законним та обґрунтованим відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги у сукупності з установленими у справі обставинами та правовим регулюванням спірних правовідносин, колегія суддів доходить висновку, що наведені апелянтом аргументи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального або порушення норм процесуального права, яке могло б бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Суд першої інстанції правильно розмежував правові наслідки застосування встановленої Кабінетом Міністрів України граничної суми збільшення пенсії внаслідок індексації та обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року =- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Кучма
Оригінал: reyestr.court.gov.ua