Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №580/8993/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/8993/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Аліменка В.О.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства внутрішніх справ України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ РСЦ) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ РСЦ), в якому просив:

визнати протиправною відмову відповідача 1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції;

зобов`язати відповідача 2 повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції;

зобов`язати відповідача 1 прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІІ групи інвалідності, 04.03.2024 відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції та здійснити її виплату.

Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно відмовив у нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що позивач звільнений з Державної фельд`єгерської служби, а тому, на нього не поширюються вимоги Закону України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію». Позивач зазначив про те, що обіймав посади начальницького складу Державної фельд`єгерської служби України та перебував в кадрах Міністерства внутрішніх справ України. Звільнення з посади відбулось на підставі наказу Управління МВС України в Черкаській області від 30.04.2015 №119-о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справи України в порядку встановленому МВС України та Держкомзв`язку. Позивач стверджує, що на особовий склад фельд`єгерської служби, який перебував в кадрах МВС України, поширюється порядок встановлення посадових окладів, спеціальних звань та відповідних пільг, визначених для осіб особового складу органів цього МВС. Тому, на переконання позивача, служба в Держфельдслужбі на посадах начальницького складу має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ, тому саме Міністерство внутрішніх справ України, зобов`язане здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства внутрішніх справ України, оформлене висновком від 27.06.2025, яким відмовлено призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 3 групи інвалідності, відповідно до Закону України «Про міліцію».

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.06.2024 з доданими документами про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 3 групи інвалідності і прийняти, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в якій просить визнати протиправною відмову МВС України в призначенні одногоразової грошової допомоги, зобов`язати РСЦ ГСЦ МВС в Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ РСЦ) повторно надіслати до МВС України висновок та документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов`язати МВС України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму та здійснити її виплату.

Також, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025 та від 02.12.2025/08.12.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційні скарги до розгляду в порядку письмового провадження.

Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року, вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Кучми А.Ю., через тривалу відсутність судді у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи, головуючим суддею визначено суддю Шостого апеляційного адміністративного суду Ганечко О.М.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026 прийнято адміністративну справу №580/8993/25 до свого провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Управління МВС України в Черкаській області від 30.04.2015 №119 о/с, ОСОБА_1 , було звільнено з ОВС в запас ЗС України за п. 64 Б (через хворобу) Положення.

Згідно витягу з наказу відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в місті Черкасах від 30.04.2015 №75о/с по особовому складу, на підставі наказу УМВС України в Черкаській області від 30.04.2015 №119 о/с, ОСОБА_1 був звільнений з фельд`єгерської служби.

Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 06.03.2024 серії 12ААГ №427924 та довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 06.03.2024 серії 12ААГ, копії яких містяться в матеріалах справи, позивачу з 04.03.2024 встановлено третю групу інвалідності при первинному огляді, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ (ступінь втрати професійної працездатності 60%).

Відповідно до розділу № 12 Свідоцтва про хворобу № 108 від 16.03.2015, виданого Військово-лікарською комісією УМВС України в Черкаській області, у відношенні до ОСОБА_1 (майор вн. служби) старшого офіцера фельдзв`язку для особливих доручень при МВС України встановлено, що захворювання "так", пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

05.06.2024 позивач звернувся до МВС України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з призначенням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС.

Позивачу, листом МВС України від 14.06.2024 № 1221-2024 повідомило, що матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повертаються, як такі що не підлягають розгляду, у зв`язку з тим, що дія ст. 23 Закону України «Про міліцію» на особовий склад Державної фельдєгерської служби України не поширюється. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється виключно працівникам міліції. Міністерство вважає, що позивач не належав до категорії працівників міліції, тому підстав для розгляду його заяви немає.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі № 580/7346/24, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025, визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІI групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІI групи інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 № 850 і прийняти рішення, передбачене п. 9 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 № 850, з урахуванням висновків суду у даній справі.

На виконання вказаного рішення суду, начальником Відділу координації пенсійних питань МВС України Тетяною Андрійчук 27.06.2025 затверджено висновок відповідно до якого, позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю через невідповідність п. 1 Порядку № 850.

Листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях повідомлено позивача, що у зв`язку з тим, що на дату звільнення зі служби позивач належав до особового складу Держфельдслужби, на основний склад якої дія статті 23 Закону не поширювалася, підстави для застосування умов Порядку до випадку установлення 3 групи інвалідності та 60% втрати професійної працездатності на призначення одноразової грошової допомоги відсутні. Тому, Міністерством внутрішніх справ України прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги шляхом затвердження висновку про відсутність права на призначення такої допомоги.

Вважаючи відмову Міністерства внутрішніх справ України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач, хоча і проходив службу на посаді старшого офіцера фельдзв`язку для особливих доручень відділу Головного управління фельд`єгерської служби України в м. Черкасах, водночас перебував на службі у кадрах МВС і прирівнювався до оперативного складу органів внутрішніх справ. Також, на позивача поширювались права і пільги, встановлені Законом України «Про міліцію». Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми ст. 23 Закону № 565-XII і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

При цьому, відмовляючи позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги, відповідач керувався тим, що на позивача не розповсюджуються норми ст. 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850, однак, не розглядав документи позивача по суті в контексті наявності/відсутності у позивача права на отримання такої допомоги.

Доводи апеляційної скарги позивача. Суд першої інстанції мав захистити права ефективно і прямо зобов`язати виплатити одноразову грошову допомогу, а не направляти спірне питання на третє коло розгляду. Також, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що документи були повернуті МВС до РСЦ, що підтверджується змістом листа, який було повідомлено позивача про прийняте рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача. Позивач служив у Держспецзв`язку (Держфельдслужба), яка є окремим органом, тому дія ст. 23 Закону «Про міліцію» на цей особовий склад не поширюється згідно із Законом № 834-XIV. МВС не має бюджетних повноважень та асигнувань на цю виплату.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Для правильного вирішення даного спору, слід вирішити, чи поширюється норми ст. 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 щодо виплати одноразової грошової допомоги на позивача, як особу, що проходила службу в ГУ фельд`єгерської служби України в м. Черкасах.

Так, 05.02.2021 позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, а наказом Управління МВС України в Черкаській області від 30.04.2015 № 119 о/с, позивача було звільнено з ОВС в запас ЗС України за п. 64 Б (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора внутрішньої служби , старшого офіцера фельдзв`язку для особливих доручень відділу Головного управління фельд`єгерської служби України в м. Черкасах.

Згідно витягу з наказу відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в місті Черкасах від 30.04.2015 №75о/с по особовому складу, на підставі наказу УМВС України в Черкаській області від 30.04.2015 №119 о/с, позивач звільнений з фельд`єгерської служби.

Правові основи організації та діяльності Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визначає Закон України від 23 лютого 2006 року № 3475-IV «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України».

Відповідно до п. п. 6-9 Положення про Державну фельдєгерську службу України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1349-37, особовий склад Держфельдслужби поділяється на молодший, середній, старший і вищий начальницький склад, який перебуває у кадрах МВС, а також на вільнонайманих працівників.

Призначення, звільнення й переміщення по службі осіб, які перебувають на посадах начальницького складу Держфельдслужби, здійснюється начальником Головного управління Держфельдслужби та начальниками відповідних підрозділів згідно із наданими їм повноваженнями.

Начальницький склад Держфельдслужби, який виконує опреативно-службові завдання, проходить службу відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України і прирівнюється до оперативного складу органів внутрішніх справ.

Начальницький склад Держфельдслужби користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про міліцію» для начальницького складу МВС.

На вільнонайманих працівників поширюється дія законодавства про працю.

Зарахування в кадри МВС осіб, призначених у встановленому порядку на посаду начальницького складу Держфельдслужби, проводиться з одночасним присвоєнням їм спеціальних звань начальницького складу органів внутрішніх справ. Увільнення із кадрів МВС здійснюється відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в порядку, встановленому МВС та Держкомзв`зку.

На особовий склад фельд`єгерської служби, який перебуває в кадрах МВС, поширюється порядок встановлення посадових окладів, спеціальних звань та відповідних пільг, визначених для особового складу органів цього Міністерства.

Як обґрунтовано виснував суд першої інстанції, позивач, хоча і проходив службу на посаді старшого офіцера фельдзв`язку для особливих доручень відділу Головного управління фельд`єгерської служби України в м. Черкасах, водночас, перебував на службі у кадрах МВС і прирівнювався до оперативного складу органів внутрішніх справ, тому на нього поширювались права і пільги, встановлені Законом України «Про міліцію».

Відповідно, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми ст. 23 Закону № 565-XII і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

З огляду на наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відмова, оформлена висновком, затвердженим 27.06.2025 начальником Відділу координації пенсійних питань МВС України Тетяною Андрійчук, відповідно до якого, позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, є необґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 23 Закону № 565-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

02 липня 2015 року прийнято Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

На виконання пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850, у редакції станом на час установлення позивачу інвалідності).

Пунктом 1 Порядку № 850, встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно з нормами п. 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Порядку № 850, визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності (150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІII групи).

Пунктом 7 Порядку № 850, визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби, а в разі припинення відповідного органу внутрішніх справ як юридичної особи - до уповноваженої установи МВС такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

За змістом п. 9 Порядку № 850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або до уповноваженої установи МВС для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

При цьому, вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у п. 14 Порядку № 850, а саме: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Як вже зазначалось вище, позивачу, листом МВС України від 14.06.2024 № 1221-2024 повідомило, що матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повертаються, як такі що не підлягають розгляду, у зв`язку з тим, що дія ст. 23 Закону України «Про міліцію» на особовий склад Державної фельдєгерської служби України не поширюється. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється виключно працівникам міліції. Міністерство вважає, що позивач не належав до категорії працівників міліції, тому підстав для розгляду його заяви немає.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі № 580/7346/25, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025, визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІI групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІI групи інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 № 850 і прийняти рішення, передбачене п. 9 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 № 850, з урахуванням висновків суду у даній справі.

На виконання вказаного рішення суду, начальником Відділу координації пенсійних питань МВС України Тетяною Андрійчук 27.06.2025 затверджено висновок відповідно до якого, позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю через невідповідність п. 1 Порядку № 850.

Листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях повідомлено позивача, що у зв`язку з тим, що на дату звільнення зі служби позивач належав до особового складу Держфельдслужби, на основний склад якої дія статті 23 Закону не поширювалася, підстави для застосування умов Порядку до випадку установлення 3 групи інвалідності та 60% втрати професійної працездатності на призначення одноразової грошової допомоги відсутні. Тому, Міністерством внутрішніх справ України прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, шляхом затвердження висновку про відсутність права на призначення такої допомоги.

Колегія суддів констатує, що незважаючи на наявність висновків суду з даних спірних правовідносин, відповідач необґрунтовано відмовив у призначенні грошової допомоги, проте з підстав, які відсутні у п. 14 Порядку № 850.

Тож, МВС України, відмовляючи позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, керувалась тим, що на позивача не розповсюджуються норми ст. 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 і не розглядала документи позивача по суті в контексті наявності/відсутності у позивача права на отримання такої допомоги/повноти документів тощо, відповідно до вимог ст. 23 Закону № 565-XII і Порядку № 850.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, є саме зобов`язання МВС, у встановленому ст. 23 Закону № 565-XII і Порядку № 850, повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги з доданими документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Так, за наведеного способу захисту прав позивача, відповідач не має підстав для відмови позивачу у здійсненні виплати з підстав, що вже аналізувались судом, водночас, суд не має повноважень за даних обставин замість відповідача приймати рішення про виплату такої допомоги, без аналізу наданих документів та дотримання передбаченої процедури розгляду та прийняття рішення, тим самим втрутившись у дискреційні повноваження.

У цій частині висновки суду першої інстанції є правильними та обґрунтованими.

Однак, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині зазначення про те, що позовну вимогу зобов`язати РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях повторно надіслати МВС документи для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, суд вважає необґрунтованою, оскільки відсутні докази повернення документів позивача до РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, з огляду на приписи п. 9 Порядку № 850, за якими МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або до уповноваженої установи МВС для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. У свою чергу, листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях було повідомлено позивача про прийняття МВС України рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, шляхом затвердження висновку про відсутність права на призначення такої допомоги. Тому, з наведеного вбачається, що документи були повернуті до РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, а позивач не мав доводити вказані обставини, адже це вбачається з норм п. 9 Порядку № 850 та фактичних обставин справи, тому, в цій частині доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження, тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуваанню.

Також, на підтвердження вказаних висновків колегії суддів, слугує зазначення у відзиві на апеляційну скаргу РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях про те, що листом МВС України № 23813-2025 від 01.07.2025 висновок про виплату одноразової грошової допомоги повернуто без затвердження. (а.с. 119 абз. 8)

За наслідком апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а саме, рішення суду від 13 жовтня 2025 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ РСЦ) повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції - скасувати та прийняти нову постанову в цій частині, якою зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ РСЦ) повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. У іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 р. підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

По суті спір вирішено судом першої інстанції правильно, однак, суд першої інстанції з неповним з`ясуванням всіх обставин справи та без урахуванням норм п. 9 Порядку № 850, помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ РСЦ) повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судові витрати підлягають розподілу, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог з Міністерства внутрішніх справ України, оскільки судом апеляційної інстанції задоволено похідні позовні вимоги від протиправного рішення МВС України, а іншим відповідачем за даних обставин не вчинялось протиправих дій щодо позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ РСЦ) повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції - скасувати.

Прийняти нову постанову в цій частині, якою:

Зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ РСЦ) повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,40 грн (дев`ятсот вісім гривень 40 коп).

У іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.О. Аліменко

В.В. Кузьменко