Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №580/10951/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/10951/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Сорочка Є.О.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Черкаського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Черкаського обласного центру зайнятості, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Черкаського обласного центру зайнятості від 29.08.2025 № 2350250829, яким скасовано наказ Черкаського обласного центру зайнятості від 26.08.2025 № № НТ2350250826 про надання компенсації та прийнято рішення про відмову у наданні компенсації витрат за облаштування робочого місця ФОП ОСОБА_1 за працевлаштування осіб з інвалідністю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

зобов`язати Черкаський обласний центр зайнятості згідно наказу від 26.08.2025 № 2350250826 виплатити компенсацію витрат за облаштування робочого місця ФОП ОСОБА_1 за працевлаштування осіб з інвалідністю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що у зв`язку із працевлаштуванням осіб з інвалідністю, позивач має право на виплату компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця для особи з інвалідністю. Проте, відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті такої компенсації. При цьому, відповідно до вимог Порядку № 893 відсутня така підстава для відмови у наданні компенсації як «повторний перегляд поданих документів». Також, Порядком № 893 не передбачено підстав для скасування рішення про надання компенсації вже після прийнятого рішення про надання (схвалення) компенсації за облаштування робочого місця осіб з інвалідністю.

За позицією відповідача, придбане позивачем обладнання (офісний стіл, офісний стілець, ноутбук, БФП), є звичайним та використовується в повсякденному житті людей та на відповідних робочих місцях працівниками незалежно від того чи належать вони до категорії осіб з інвалідністю, оскільки вказане обладнання не містить жодних ознак адаптивності чи особливостей пристосування для особи з інвалідністю з урахуванням її індивідуальних потреб. Тому, позивач не облаштував робоче місце особи з інвалідністю, шляхом його адаптації та розумного пристосування робочого місця для особи з інвалідністю з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей такої особи, зумовлених інвалідністю, а просто створив повноцінне робоче місце для звичайного працівника, що прямо суперечить вимогам Порядку № 553 та ст. 131 КЗпП України, згідно якої роботодавець зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 та від 20.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

17.03.2026 до суду від сторони відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач зареєструвався, як фізична особа-підприємець згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.07.2025, з основним видом діяльності 81.22 «Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів».

Згідно даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи Державної служби зайнятості, ФОП ОСОБА_1 використовує працю 4 найманих працівників, які були прийняті на роботу 01.08.2025 та 11.08.2025.

13.08.2025 через портал Державних послуг онлайн «Дія» ФОП ОСОБА_1 подав 3 заяви № 1755070883514, № 1755071415439, № 1755071798714 про надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно копії наказу № 1 від 31.07.2025 позивач прийняв ОСОБА_3 на посаду оператора комп`ютерного набору з 01.08.2025 за основним місцем роботи та оплатою згідно мінімальної заробітної плати 8000 грн.

Згідно копії наказу № 2 від 31.07.2025 позивач прийняв ОСОБА_2 на посаду оператора комп`ютерного набору з 01.08.2025 за основним місцем роботи та оплатою згідно мінімальної заробітної плати 8000 грн.

Згідно копії наказу № 3 від 31.07.2025 позивач прийняв ОСОБА_4 на посаду адміністратора з 01.08.2025 за основним місцем роботи та оплатою згідно мінімальної заробітної плати 8000 грн.

До заяви про надання компенсації № 1755071415439 позивачем було додано копію Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 439450 Серія 12ААГ видану ОСОБА_3 .. Згідно вказаної довідки, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 1 групи «А» причина інвалідності зазначена, як «інвалідність з дитинства», в графі висновок про умови та характер праці зазначено «Потребує постійного стороннього догляду, повна залежність від сторонніх осіб».

До заяви про надання компенсації № 1755070883514 позивачем було додано копію Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 242325 Серія 10ААА видану ОСОБА_2 . Згідно вказаної довідки ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи причина інвалідності зазначена, як «інвалідність з дитинства», в графі висновок про умови та характер праці зазначено «працепрестосування».

До заяви про надання компенсації № 1755071798714 позивачем було додано копію Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 435232 Серія 12ААГ видану ОСОБА_4 . Згідно вказаної довідки ОСОБА_4 є особою з інвалідністю 2 групи причина інвалідності зазначена, як «загальне захворювання», в графі висновок про умови та характер праці зазначено «працепристосування в спеціально створених умовах».

Листом Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості від 27.08.2025 № 17.5-02/1096 повідомлено, що наказом Черкаського обласного центру зайнятості від 26.08.2025 № НТ2350250826 облаштування прийнято рішення про надання компенсації за робочого місця ФОП ОСОБА_1 за працевлаштування осіб з інвалідністю.

Однак, 03.09.2025 на електронну адресу ФОП ОСОБА_1 надійшло повідомлення Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості від 03.09.2025 № 17.5 02/1147 про те, що наказом Черкаського обласного центру зайнятості від 29.08.2025 № 2350250829 про те, що прийнято рішення про скасування наказу від 26.08.2025 № НТ2350250826 про надання компенсації та про відмову у наданні компенсації витрат облаштування робочого місця ФОП ОСОБА_1 за працевлаштування осіб з інвалідністю.

Не погоджуючись з наказом Черкаського обласного центру зайнятості від 29.08.2025 № 2350250829, яким скасовано наказ Черкаського обласного центру зайнятості від 26.08.2025 № НТ2350250826 про надання компенсації та прийнято рішення про відмову у наданні компенсації витрат за облаштування робочого місця, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з відсутності підстав для кваліфікації дій позивача, як облаштування спеціалізованого робочого місця для особи з інвалідністю, враховуючи, що придбане майно за своїми технічними та функціональними характеристиками є універсальним офісним інвентарем та позбавлене ознак адаптивності, спеціалізованих ергономічних модифікацій або допоміжного ПЗ, що вимагаються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для компенсації індивідуальних обмежень здоров`я працівника. При цьому, повторний аналіз документів позивача для компенсації, ініційовано відповідачем для перевірки відповідності витрат умовам Порядку № 893, до здійснення фінансування з Фонду.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк:

- позивач надав повний пакет документів та пройшов перевірку (відвідування) робочих місць комісією, після чого, Центр зайнятості ухвалив наказ про надання компенсації від 26.08.2025;

- посилаючись на принцип належного урядування та юридичної визначеності, апелянт зазначає, що відповідач не мав безпідставно скасовувати власний позитивний акт індивідуальної дії, а повторний перегляд тих самих документів не передбачений Порядком № 893;

- відповідач в оскаржуваному наказі посилався на пункти Порядку, однак, не зазначив, які саме документи чи відомості є недостовірними;

- придбане обладнання (ноутбуки, столи, стільці, БФП, телефони) повністю відповідає офіційному Переліку допоміжних засобів за Порядком № 893.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Так, постановою від 22.08.2023 № 893, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць/місць провадження господарської діяльності/ незалежної професійної діяльності для осіб з інвалідністю, який визначає умови, механізм, розміри та строки виплати роботодавцям, фізичним особам - підприємцям, які є особами з інвалідністю, особам, які провадять незалежну професійну діяльність і є особами з інвалідністю (далі - заявник), компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць/місць провадження господарської діяльності/незалежної професійної діяльності (далі - діяльність) для осіб з інвалідністю.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку, компенсація фактичних витрат за облаштування робочого місця/місця провадження діяльності - відшкодування заявнику фактичних витрат за облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю в розмірі не вище граничного розміру компенсації, встановленого цим Порядком;

облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю - комплекс заходів та засобів, вжитих заявником для адаптації та розумного пристосування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей такої особи, зумовлених інвалідністю.

Пунктом 3 Порядку № 893, передбачено, що компенсація надається заявникам, які з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2025 р. № 273 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. № 893» виконали одну з таких умов, зокрема, облаштували робоче місце для особи з інвалідністю I або II групи, яка є застрахованою особою, яку працевлаштовано.

Відповідно до п. 4 Порядку № 893, джерелами фінансування компенсації є кошти Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та інші джерела, не заборонені законодавством. Фінансування компенсації здійснюється в межах коштів, передбачених на такі цілі в бюджеті Фонду. Компенсація надається з урахуванням положень Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання». Сума компенсації та допомоги за будь-якими іншими напрямами державної підтримки та/або допомоги (незалежно від її видів та джерел) сукупно не може перевищувати суму незначної державної допомоги, визначену Законом України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання». Заявник, який має намір отримати компенсацію, надає центру зайнятості відомості про сукупний розмір незначної державної допомоги, отриманої ним протягом останніх трьох років, її форму та мету.

Згідно з п. 5 Порядку № 893, компенсація надається регіональним центром зайнятості заявнику за облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю. Компенсація надається за придбаний (придбані) заявником допоміжний засіб (допоміжні засоби) для облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю, перелік яких визначено в додатку 1.

Пункт 6 Порядку № 893, визначає, що компенсація виплачується в розмірі фактичних витрат заявника за облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю, але не вище граничного розміру компенсації, встановленого абзацом другим цього пункту. Граничний розмір компенсації не може перевищувати 15 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день прийняття рішення про надання компенсації, для осіб з інвалідністю I групи, 10 розмірів мінімальної заробітної плати - для осіб з інвалідністю II групи.

Згідно з приписами п. 7 Порядку № 893, компенсація надається регіональним центром зайнятості за зверненням заявника. Для отримання компенсації заявник подає центру зайнятості за місцем провадження його діяльності заяву про надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю за формою згідно з додатком 2 (для роботодавців) або заяву про надання компенсації фактичних витрат за облаштування місця провадження діяльності для особи з інвалідністю за формою згідно з додатком 3 (для фізичних осіб - підприємців, які є особами з інвалідністю, та осіб з інвалідністю, які провадять незалежну професійну діяльність) та документи/інформацію, передбачені цим пунктом та/або зазначені в заяві, які подаються та обробляються з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». Заява подається заявником протягом 180 календарних днів з дати, зокрема, працевлаштування/виходу на роботу особи з інвалідністю.

До заяви заявник додає: роботодавець - засвідчену ним копію наказу (розпорядження) про прийняття на роботу або примірник трудового договору (не подається в разі наявності відомостей про трудову діяльність в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування); засвідчену копію наказу (розпорядження) про вихід на роботу працівника у зв`язку із звільненням з військової служби у запас/відставку на збережене місце роботи, посаду відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України та/або якого переведено за його згодою на іншу посаду в цього роботодавця (подається роботодавцем у разі облаштування робочого місця для працівника з числа осіб з інвалідністю, який вийшов на роботу у зв`язку із звільненням з військової служби у запас/відставку на збережене місце роботи, посаду відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України та/або якого переведено за його згодою на іншу посаду в цього роботодавця); засвідчену заявником копію документа, що підтверджує придбання ним допоміжного засобу (допоміжних засобів) для облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю (договір, рахунок-фактура (рахунок, квитанція, накладна тощо); відомості про діяльність, а також про всю незначну державну допомогу, отриману заявником протягом останніх трьох років, її форму та мету.

Підстави для відмови у наданні компенсації визначені у пункті 8 Порядку № 893.

Підпунктом 10 пункту 8 Порядку № 893, який слугував підставою для спірного наказу, передбачено, що компенсація не надається з підстав подання заявником недостовірної інформації, зазначеної в заяві, та/або недостовірних документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, та/або підтвердження факту невідповідності заявника або особи з інвалідністю вимогам цього Порядку.

Відповідно до положень п. 10 Порядку № 893, рішення про надання або відмову в наданні компенсації приймається регіональним центром зайнятості відповідно до пункту 8 цього Порядку протягом 10 робочих днів з дня подання документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку.

Рішення про надання або відмову в наданні компенсації оформляється наказом регіонального центру зайнятості.

У разі подання неповного пакета документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, центр зайнятості у строки, передбачені абзацом першим цього пункту, повідомляє про це заявнику. Після доповнення або доопрацювання таких документів заявник має право повторно звернутися до центру зайнятості протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення центру зайнятості.

У разі повторного подання заявником документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, після їх доповнення або доопрацювання рішення про надання або відмову в наданні компенсації приймається регіональним центром зайнятості протягом п`яти робочих днів з дня повторного подання заявником документів відповідно до вимог цього Порядку.

Регіональний центр зайнятості протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про надання/відмову в наданні компенсації надсилає заявникові на зазначену в заяві адресу електронної пошти або (за наявності технічної можливості) засобами офіційного веб-сайту Державного центру зайнятості, або за допомогою мобільного додатка Державної служби зайнятості відповідну інформацію, зокрема з обґрунтуванням причин відмови.

У разі подання заяви засобами Порталу Дія регіональний центр зайнятості протягом трьох робочих днів повідомляє заявникові засобами Порталу Дія про рішення щодо надання/відмови в наданні компенсації із зазначенням підстав відмови.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивач 13.08.2025 через портал Державних послуг онлайн «Дія» подав про надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідно до Черкаського обласного центру зайнятості від 26.08.2025 № НТ2350250826 прийнято рішення про надання позивачу компенсацію витрат на облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю в сумі 272700,00 грн.

За результатами відвідування місця провадження господарської діяльності та повторного перегляду поданих документів на відповідність вимогам зазначених нормативно-правових актів, перед здійсненням фінансування таких витрат за рахунок коштів Фонду, наказом від 29.08.2025 № 2350250829 Черкаським обласним центром зайнятості було прийнято рішення про скасування наказу від 26.08.2025 № 2350250826 про надання компенсації та прийнято рішення про відмову у наданні компенсації витрат та облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю у відповідності до п. п.10 п. 8 Порядку.

Згідно з п. 2 Порядку № 893, облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю - комплекс заходів та засобів, вжитих заявником для адаптації та розумного пристосування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей такої особи, зумовлених інвалідністю.

Адаптація та розумне пристосування робочого місця, за загальним правило, це індивідуальні зміни та модифікації, які дозволяють людині з інвалідність виконувати роботу, забезпечуючи їй доступ до робочого місця, товарів та послуг, при цьому не створюючи непропорційних витрат для роботодавця. Це може включати фізичні зміни робочого місця, гнучкий графік, спеціалізоване програми, забезпечення, а також створення доступного середовища та рівних можливостей для працевлаштування.

Згідно з нормами ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Статтею 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII, передбачено, що підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов`язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії або експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов`язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до наданих рекомендацій у сфері зайнятості та/або індивідуального плану працевлаштування. Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії або експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Абзацами 6, 7 пункту 9 Порядку № 893, визначено, що для визначення та підтвердження відомостей про осіб з інвалідністю, зазначених заявником у заяві, можуть використовуватися відомості централізованого банку даних з проблем інвалідності (за наявності технічної можливості).

У разі відсутності необхідної інформації про осіб з інвалідністю, зазначених заявником у заяві, у відомостях централізованого банку даних з проблем інвалідності або технічної можливості підтвердження такої інформації з централізованого банку даних з проблем інвалідності заявник на вимогу центру зайнятості подає копію документа, що підтверджує наявність в особи інвалідності I або II групи (документи, які підтверджують інвалідність: медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, довідка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики). Зазначена інформація подається та обробляється на всіх етапах з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

Слід звернути увагу на те, що вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції врахував, що для цілей отримання компенсації, позивачем було придбано наступне обладнання, зокрема, стіл багатофункціональний з кріслом; мобільний телефон; ноутбук; БФП.

Колегія суддів вважає, що з наведеного переліку вбачається, що придбане обладнання не є жодним чином адаптованим чи пристосованим для потреб роботи особи з інвалідністю, адже не містить доказів наявності індивідуальних змін для здійснення потреб відповідної особи для здійснення ним трудових функцій з рекомендаціями для такої особи, тому, суд першої інстанції мав підстави для кваліфікації дій позивача, як облаштування спеціалізованого робочого місця для особи з інвалідністю. Підстав для ствердження протилежного, аніж про те, що придбане позивачем майно є універсальним офісним інвентарем та фактично, є створенням робочого місця для звичайного працівника, а не заходом соціальної адаптації, що виключає право на державну компенсацію, у колегії суддів немає.

Для правильного вирішення даного сапору, важливим є не те, що відповідачем за наслідком подання позивачем заяв було прийнято рішення про надання компенсації, а те, що відшкодування за рахунок коштів державного/іншого джерела бюджету здійснюється саме за пристосування середовища до потреб особи з інвалідністю. Тому, витрати у сумі 272700,00 грн не підлягають відшкодуванню з бюджетних коштів, оскільки роботодавцем (позивачем) не було фактично виконано вимог щодо спеціалізованої адаптації робочого місця.

Закуплене обладнання не є адаптивним для осіб з інвалідністю I та II груп і не має спеціальних індивідуальних характеристик, а сама по собі закупівля стандартних меблів та техніки без створення спеціальних умов, не створює для суб`єкта господарювання правових наслідків у вигляді отримання державної компенсації.

Також, слід врахувати й те, що згідно абзацу 3 частини 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.

Згідно із пунктом 13 Порядку № 893, центр зайнятості здійснює моніторинг закріплення на робочому місці/місці провадження діяльності особи з інвалідністю протягом шести місяців з дати виплати компенсації в порядку, визначеному Державним центром зайнятості.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та правильного висновку про те, що відповідачем повторний аналіз документів було ініційовано для перевірки відповідності витрат умовам Порядку № 893, та до здійснення фінансування з Фонду.

Колегія суддів, у контексті доводів апелянта, зауважує на тому, що перегляд рішення та прийняття наказу про відмову у компенсації відбулися до здійснення фактичного фінансування чи виплати коштів з бюджету. Оскільки уповноважений орган діяв у межах своїх контролюючих функцій до моменту витрачання публічних коштів, у позивача не виникло законного права очікування на майно (компенсацію), яке б підпадало під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Варто врахувати й те, що наказ про призначення компенсації вичерпує свою дію виключно фактом його повного виконання, а саме, перерахуванням коштів на рахунок ФОП. Оскільки станом на 29.08.2025 фінансування не було здійснено, наказ не вичерпав свою дію.

Відповідач є розпорядником публічних (бюджетних) коштів, а тому, будь-яка виплата з бюджету може здійснюватися виключно за наявності законних підстав та цільового призначення.

Принцип юридичної визначеності захищає легітимні очікування особи, при цьому, за даних обставин, очікування позивача на отримання компенсації за універсальне офісне майно, яке не створює спеціалізованого робочого місця, не є легітимним та призведе до безцільового розподілу державних ресурсів.

Тож, позовні вимоги не підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Є.О. Сорочко

В.В. Кузьменко