Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб з інвалідністю
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №620/6083/25
Суддя: Ясиновський Іван Григорович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/6083/25 Головуючий у І інстанції - Бородавкіна С.В.
Суддя-доповідач - Ясиновський І.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Ясиновського І.Г.
суддів: Кобаля М.І., Компанієць І.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства «Акаунт&Лоуер» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В И Л А:
Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Акаунт&Лоуер», в якому просило стягнути з Відповідача в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Чернігівській області, Чернігівський район, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок: UA778999980313141230000025522, ККДБ: 50070000, код ЄДРПОУ: 37972475) 26 437,40 грн адміністративно-господарських санкцій та 542,02 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПП «Акаунт&Лоуер» у 2024 році не виконано обов`язок, передбачений нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим Відповідач має нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким його адміністративний позов задовольнити.
В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.
Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що як зазначено Позивачем в позовній заяві, відповідно до сформованого Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, Відповідачем не виконано вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII в частині дотримання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, та зокрема, не забезпечено працевлаштування 1 особи, якій встановлена інвалідність.
Так, середньооблікова чисельність штатних працівників за рік склала 10 осіб, а відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», середньооблікова чисельність працівників Відповідача, яким встановлена інвалідність повинна складати 1 особа.
Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік (а.с. 7) підтверджено розмір фонду оплати праці штатних працівників Відповідача у розмірі 528 747,95 грн. Середньооблікова чисельність штатних працівників за рік - 10 осіб. Середня річна заробітна плата штатного працівника - 52 874,80 грн.
Вказане стало підставою для нарахування Відповідачу адміністративно-господарських санкцій у розмірі 26 437,40 грн та пені в сумі 542,02 грн.
Оскільки Відповідачем самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції та пеню, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.
Такі обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок.
За вказаних обставин, суд першої інстанції вважав, що Позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання Відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, звернувся з позовом до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 26 979,42 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, та при розгляді апеляційної скарги вказує наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 875-XII).
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Нормами статей 18 та 19 Закону № 875-XII встановлено обов`язок підприємств, установ та організацій створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначено норматив таких місць, порядок їх розрахунку, забезпечення умов праці та відповідальність за невиконання цього нормативу.
18 жовтня 2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» № 2682-IX, який набрав чинності 06 листопада 2022 року, яким частину 3 статті 18 та статтю 19 Закону № 875-ХІІ викладено в нових редакціях.
Так, відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Згідно з частиною 6 статті 19 Закону № 875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
- про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини 8 статті 19 Закону № 875-XII, отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Згідно з частиною 11 статті 19 Закону № 875-XII фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
За правилами, визначеними статтею 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставини відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок, проте в матеріалах даної адміністративної справи відсутні докази проведення територіальним органом Держпраці перевірки, за результатами якої було б встановлено факт невиконання Відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.
Як на підставу зазначеного суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21.
Проте, Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2025 у справі № 280/3642/23 дійшов висновку, що з 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8- 25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні.
Автоматизоване виявлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідності роботодавців-порушників до 10 березня на основі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є реактивним заходом контролю, що відбувається після завершення звітного року. За результатами такого заходу Фонд може накласти на роботодавця адміністративно-господарські санкції та пеню відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70.
Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом в постановах від 16 червня 2025 року у справі № 160/11423/23, від 27 червня 2025 року у справі № 400/3796/24, від 13 липня 2026 року у справі № 160/11423/23.
За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду висновки суду першої інстанції щодо передчасності звернення Позивача до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованими.
Процедуру сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - сума адміністративно-господарських санкцій) визначено Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженим Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
Пунктом 4 Порядку № 70 передбачено, що порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.
Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінсоцполітики.
Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819 (далі - Порядок № 223).
Відповідно до підпунктів 2.2, 2.3 Порядку № 223 пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом, за кожний календарний день прострочення виконання зобов`язання. Адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов`язання, альтернативне зобов`язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Колегія суддів звертає увагу, що ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, Відповідачем не було надано жодних доказів щодо підтвердження факту працевлаштування у 2024 році особи, яка має інвалідність.
Таким чином, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували працевлаштування у Відповідача особи з інвалідністю у 2024 році, необхідних для зарахування виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач протягом 2024 року до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звітність за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою для інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розділі II. Коментарів до даних про вакансії (а.с. 9) не подавав. Жодних доказів про вжиття усіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» заходів для працевлаштування останніх - Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції - не надано.
Відтак, Відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього передбачених законом заходів для недопущення господарського правопорушення, а сума адміністративно-господарських санкцій не була ним сплачена добровільно.
Враховуючи зазначене, а також враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо розрахунку розміру санкцій за не забезпечення ПП «Акаунт&Лоуер» робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та беручи до уваги середньооблікову чисельність штатних працівників за рік - 10 осіб та середню річну заробітну плату штатного працівника - 52 874,80 грн, то Позивачем вірно визначено штраф 26 437,40 грн (половини середньої річної заробітної плати у ПП «Акаунт&Лоуер»).
Крім того, згідно з підпунктами 3.1, 3.4 пункту 3 Порядку № 223 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Одноденний розмір пені при розрахунку округлюється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення.
Нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).
Рішенням Правління Національного банку України «Про розмір облікової ставки» від 17 квітня 2025 року № 140-рш визначено річну облікову ставку 15,5%.
Позивачем надано Розрахунок пені, нарахованої за несплачену вчасно суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ПП «Акаунт&Лоуер» станом на 26.05.2025 (день подання позовної заяви), в якому визначено розмір пені за один день, який складає 13,22 грн (15,5*120/100/365 = 0,05%*26 437,40 грн).
Кількість днів прострочення з 16 квітня 2025 року по 26 травня 2025 року складає 41 день.
Враховуючи зазначене, Позивачем вірно визначено пеню в розмірі 542,02 грн (13,22 грн * 41 день).
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо стягнення з Приватного підприємства «Акаунт&Лоуер» адміністративно-господарських санкцій за незайняте робоче місце особою з інвалідністю у 2024 році та пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення адміністративного позову частково.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року скасувати, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «Акаунт&Лоуер» (14000, м. Чернігів, вул. Гонча, буд. 17, код ЄДРПОУ 45041529) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Чернігівській області, Чернігівський район, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок: UA778999980313141230000025522, ККДБ: 50070000, код ЄДРПОУ: 37972475) 26 437 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять сім) грн 40 коп. адміністративно-господарських санкцій та 542 (п`ятсот сорок дві) грн 02 коп. пені.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий-суддя: І.Г. Ясиновський
Судді: М.І. Кобаль
І.Д. Компанієць
Оригінал: reyestr.court.gov.ua