Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №640/19914/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №640/19914/22

Суддя: Ганечко Олена Миколаївна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/19914/22 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Мєзєнцева Є.І.,

Бужак Н.П.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просила:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити, нарахувати та, у подальшому, виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не враховано для призначення пенсії за вислугу років періоди роботи позивача з 01.10.2014 по 03.06.2016 в Старобільському районному будинку творчості дітей та юнацтва, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (зі змінами) відсутня в переліку посада практичного психолога в позашкільному навчальному закладі, а також період з 10.06.2016 по 02.09.2016 у Управлінні ДПтС України в Луганській області, оскільки відповідно до зазначеного переліку, дана установа відсутня в переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.12.2022 № 2825-ІХ "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", адміністративна справа № 640/19914/22 надіслана за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 25.05.2023 адміністративну справу № 640/19914/22 прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.10.2022 про призначення пенсії за вислугою років, відповідно до Закону України 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.10.2022 про призначення пенсії за вислугою років, відповідно до Закону України 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025 та від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 07 квітня 2026 року № 574/0/15-26, ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 прийнято адміністративну справу № 640/19914/22 до свого провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.10.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити розрахування стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугою років, згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення", та призначити її виплату. До заяви було додано: копії паспорта, карти платника податків, довідки про взяття на облік ВПО, свідоцтва про соціальне страхування, трудової книжки, свідоцтва про розірвання шлюбу, свідоцтва про зміну прізвища, свідоцтва про народження, свідоцтва про укладення шлюбу, свідоцтва про народження дитини, диплома (педагогічний університет).

Листом від 10.11.2022 № 2600-0305-8/147148, Головне управління ПФУ в м. Києві повідомило позивача, що її стаж на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" станом на 10.10.2017 склав 23 роки 07 місяців 15 днів, замість визначеного законом 26 років 06 місяців. До стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років не враховано періоди з 01.10.2014 по 03.06.2016 та з 10.06.2016 по 02.09.2016.

Вважаючи таку відповідь відповідача протиправною, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці. Ураховуючи, що судом досліджено зміст поданої позивачем заяви і визначено, що остання є заявою про призначення пенсії, тобто її зміст є зрозумілим і дає можливість оцінити намір заявника, суд дійшов висновку про наявність підстав у відповідача здійснити її розгляд та прийняти рішення по суті.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк судом першої інстанції не було враховано того, що стаж позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 10.10.2017 склав 23 роки 07 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. Крім того, зауважено на тому, що заява позивача від 31.10.2022 не є заявою про призначення пенсії та не відповідає вимогам Порядку, тому лист на вказану заяву носить інформаційний характер і не є рішенням про відмову в призначенні пенсії.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 2 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ, визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015), було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Разом з тим, Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності з 01.04.2015, пункт "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, відповідно до Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016, також, було внесено зміни, відповідно до яких, пункт "е" вказаної статті має наступний зміст: "право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року".

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними законами України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, з 04.06.2019 при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років, необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ та частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що згідно даних з трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , зафіксована наступна інформація про працю позивача у спірні періоди: з 01.10.2014 по 03.06.2016 на посаді практичного психолога в Старобільському районному будинку творчості дітей та юнацтва (записи № 22,№ 23); з 10.06.2016 по 02.09.2016 на посаді психолога в Сєвєродонецькому міському відділі кримінально-виконавчої інспекції Управління ДПтС України в Луганській області (записи № № 24, 25).

Постановою Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" від 04.11.1993 № 909 (далі Перелік - № 909), затверджено вичерпний перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

За приписами статті 10 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII "Про освіту", невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта, повна загальна середня освіта, позашкільна освіта, спеціалізована освіта, професійна (професійно-технічна) освіта, вища освіта та освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Статтею 12 Закону України від 22.06.2000 № 1841-ІІІ "Про позашкільну освіту" та пунктом 7 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 № 433, передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посада практичного психолога належить до посад педагогічних працівників.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, практичний психолог в позашкільних закладах освіти, є працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_1 на посаді практичного психолога в Старобільському районному будинку творчості дітей та юнацтва з 01.10.2014 по 03.06.2016 повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, на чому також правильно наголосив і суд першої інстанції.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 22-1, колегія суддів зауважує, що відповідач листом від 10.11.2022 № 2600-0305-8/147148 здійснив умовний розрахунок стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, а рішення щодо призначення/відмови у призначенні пенсії за вислугу років відповідачем не прийнято. При цьому, важливим при вирішенні спірних правовідносин, є саме зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії, а тому, суд першої інстанції мав підстави констатувати протиправну бездіяльність адже, відмовивши позивачу в розгляді її заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера. До того ж, підлягає врахуванню й те, що у наведеній відповіді на заяву позивача, відповідач надав свою позицію щодо періодів стажу до зарахування та відсутності достатнього у позивача стажу для призначення пенсії.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. У частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції не переглядається, згідно норм ч. 1 ст. 308 КАС України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Є.І. Мєзєнцев

Н.П. Бужак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua