Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №420/4544/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №420/4544/26

Суддя: Терлецький Д.С.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/4544/26

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

18.02.2026р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024р. по 12.12.2024р. включно, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 із застосуванням березня 2018р. як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, за період з 01.01.2024р. по 12.12.2024р. включно, із застосуванням березня 2018р. як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44, із врахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати – з 01.01.2024р. по день фактичної виплати.

На обґрунтування позову зазначено, що у 2024 р. ОСОБА_1 нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення із застосування грудня 2023р. як базового місяця. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки останнє підвищення посадових окладів здійснено у березні 2018р., тому саме березень 2018р. має застосовуватись як базовий при нарахуванні індексації грошового забезпечення. Також позивач вважає, що нарахування індексації має здійснюватися відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

З урахуванням чинного правового регулювання та обставин справи, відсутність нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024р. по 12.12.2024р. покладає на відповідача обов`язок виплати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати – з 01.01.2024 р. по день фактичної виплати.

Заперечуючи проти задоволення позову, військова частина НОМЕР_1 зазначила, що з 01.03.2018р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за якою розраховується посадовий оклад позивача. Надалі індексація нараховувалась у місяці, коли розмір інфляції перевищував 103%.

У позовній заяві позивач просить застосувати приписи абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, за якими у разі підвищення посадового окладу військовослужбовцям може нараховуватись індексація-різниця, якщо підвищення грошового забезпечення було меншим за розмір індексації, який виплачувався до такого підвищення.

Оскільки позивач почав проходити військову службу з 09.03.2022р. та за період його служби не було підвищення посадового окладу, підстави для застосування приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, відсутні.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 10.08.2026р. позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024р. по 12.12.2024р. включно, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 із застосуванням березня 2018р., як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, за період з 01.01.2024р. по 12.12.2024р. включно із застосуванням березня 2018р. як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, із врахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позову - відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 (далі також – скаржник) звернулась з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.08.2026р. та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 31.08.2026 р.

Обставини справи

ОСОБА_1 проходив службу НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) у період з 09.03.2022 р. по 12.12.2024 р. Відповідно до наказу №800 о/с від 12.12.2024р. звільнений зі служби.

14.12.2025р. позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період 09.03.2022р. по 12.12.2024р. із застосування місця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 р., з урахування виплачених сум (а.с.11).

НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) листом від 25.12.2025р. відмовив у задоволенні вимог щодо нарахування та виплати індексації. На обґрунтування зазначено, що індексація за період з 09.03.2022р. по 12.12.2024р. нарахована з застосуванням базового місяця – березня 2018р. Підстави для нарахування фіксованої суми індексації – відсутні (а.с.12).

Вважаючи порушеними свої права для нарахування фіксованої суми індексації, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2024 р. по 12.12.2024 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) – березня 2018р. не нараховувалась та не виплачувалась.

Суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024р. по 12.12.2024р. включно відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 із застосуванням березня 2018р., як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

Доводи апеляційної скарги

Обґрунтовуючи вимоги про скасування рішення суду першої інстанції, скаржник наголосив, що ним здійснюється нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача з урахуванням базового місяця березня 2018р.

Скаржник вказує, що позивач не набув право на отримання індексації-різниці відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, оскільки був призначений на посаду у 2022р. та за період його служби підвищення розміру посадового окладу не було.

Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Позивач, належно повідомлений про апеляційний розгляд цієї справи, своїм правом на подання відзиву не скористався.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 р. № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII). Закон № 1282-XII наведено у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У статті 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації передбачені в статті 4 Закону №1282-ХІІ. У частині першій статті 4 цього Закону в первинній редакції було визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлено в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015р. №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2016 р., до цієї норми внесені зміни.

Так, індексація грошових доходів населення згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-ХІІ у чинній редакції відбувається у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 103 відсотків.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-XII підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України..

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078 (далі Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, відповідно до частини другої статті 5 Закону №1282-ХІІ та пункту 6 Порядку №1078 підприємства, установи, організації, включно з тими, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, зобов`язані проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила встановлений поріг індексації.

Згідно з усталеним у правозастосовній практиці Верховного Суду підходу виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

У цьому зв`язку суд у складі колегії суддів, зокрема вказує на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.06.2020р. у справі №206/4411/16-а, за яким реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078, у редакції, станом на 15.09.2015р., у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Водночас згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 р. №1013, яка набрала чинності 15.12.2015 р., до Порядку №1078 внесені зміни.

Згідно зі змінами, зокрема, замість категорії «базовий місяць» запроваджено категорію «місяць підвищення доходу», а також інший порядок визначення місяця підвищення доходу.

Так, відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013, з 01 грудня 2015 р. в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу є меншим від суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

В абзацах третьому, четвертому, п`ятому пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015р. до 01 квітня 2021 р., були визначені обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4);

у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 вказує, що нарахування та виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Отже, передумовою для застосування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 є факт підвищення посадового окладу.

Суд у складі колегії суддів вказує, що станом на січень 2016р. розмір посадових окладів військовослужбовців визначався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Вказана постанова набрала чинності 01.01.2008 р. та втратила чинність 01.03.2018р. у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Водночас згідно з обставинами цієї справи позивач почав проходити військову службу 09.03.2022р. та був звільнений у відставку 12.12.2024р., тому у період проходження позивачем військової служби розмір посадового окладу та окладу за військове звання визначались на підставі Постанови №704.

У період з 09.03.2022р. по 12.12.2024р. збільшення посадового окладу за посадою, яку обіймав позивач, відсутнє, тому у відповідача відсутні підстави для індексації його грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою №1078.

Суд у складі колегії суддів вважає за доречне звернути увагу на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 23.03.2023р. у справі № 400/3826/21, у постанові від 29.03.2023р. у справі №380/5493/21, у постанові від 06.04.2023р. у справі № 420/11424/21, від 11.05.2023р. у справі № 260/6386/21: « …для вірного вирішення цієї справи, суд має перевірити доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці і що це право порушив відповідач».

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців третього, четвертого, п`ятого, шостого 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу у березні 2018р. (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018р. та сумою грошового забезпечення в лютому 2018р.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу п`ятого пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018р. (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018р., на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018р., поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018р. (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018р. (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У цьому разі відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018р. розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).».

Оскільки ОСОБА_1 не проходив службу у лютому 2018р., йому не підвищувалось грошове забезпечення у березні 2018р. у зв`язку з прийняттям Постанови № 704, позивач не набув права на індексацію грошового забезпечення, яка нараховується відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що військова частина НОМЕР_1 у наданій відповіді на звернення позивача, у відзиві на позовну заяву та у апеляцій скарзі наголошувала на тому, що грошове забезпечення позивача індексується, виходячи з березня 2018 р., як базового місяця.

Зважаючи на обставини цієї справи та ураховуючи чинне правове регулювання суд у складі колегії суддів доходить висновку про відсутність порушень прав позивача з боку військової частини НОМЕР_1 , про які позивач твердив у позовній заяві.

З огляду на висновки, яких дійшов суд у складі колегії суддів, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

Суд першої інстанції відповідні обставини залишив поза увагою, у зв`язку з чим дійшов хибного висновку про протиправність дій відповідача щодо неврахування позивачу індексацію грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким у задоволені позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат у цій справі не здійснюється.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених підпунктами "а"- "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.08.2026р. у справі №420/4544/26 – скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій

Оригінал: reyestr.court.gov.ua