Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №420/9261/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9261/26

Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

01.04.2026р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про взяття ОСОБА_1 15.05.2023р. як військовозобов`язаного на військовий облік;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 внести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку з 22.02.2023р. ОСОБА_1 на підставі рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання його непридатним до військової служби ст.39А гр. II розкладу хвороб, графи II таблиці додаткових вимог Б Додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008р.;

визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.04.2025р. про ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби.

На обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 у лютому 2023р. визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку за ст.39А гр. II Розладу хвороб. У подальшому позивач визнаний придатним до військової служби на підставі постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.04.2025р.

Позивач твердив, що під час проходження ним ВЛК у квітні 2025 р. невмотивовано були проігноровані відомості та документи, які були ураховані у лютому 2023р. та не здійснені жодні додаткові аналізи чи дослідження. Окремо позивач вказав на відсутність будь-якого індивідуального акта, який засвідчує його повторне взяття на військовий облік.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 10.04.2026р. поновив позивачу строк на звернення до суду та прийняв позовну заяву до розгляду.

ІНФОРМАЦІЯ_5 подав відзив на позовну заяву, в якій вказав, що позивач за власною згодою пройшов медичний огляд у квітні 2025р. та був визнаний придатним до військової служби. Під час проходження медичного огляду ураховані хронічні захворювання, супутні діагнози, суб`єктивні скарги та симптоми, про що свідчить довідка ВЛК №2025-0430-1148-3670-0 від 30.04.2025р.

Позивач подав заперечення на відзив та твердив про неповноту та необ`єктивність медичних відомостей про стан здоров`я, наявні хвороби, зокрема хронічні, які не відображені у довідці ВЛК від 30.04.2025р.

ІНФОРМАЦІЯ_3 правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався.

Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволені позову рішенням від 13.08.2026р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 (далі також – скаржник) звернувся з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення окружного адміністративного суду від 13.08.2026р. та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 01.09.2026р.

Обставини справи

Згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 22.02.2023р. рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку гр. ІІ ст. 39 (а.с. 6-7).

Згідно з військово-обліковим документом із застосунку «РЕЗЕРВ+» від 26.03.2026р., статус позивача зазначений як «військовозобов`язаний», дата взяття на облік – 15.05.2023р., в графі постанова ВЛК вказано «придатний, дата ВЛК – 30.04.2025р.» (а. с. 8-13).

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №2025-0430-1148-3670-0 від 30.04.2025р. ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби (а.с.57).

Вважаючи порушеним право на виключення з військового обліку та протиправне проведення повторного медичного огляду, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою та документами, що підтверджують непридатність до військової служби, ані в паперовій формі, ані через електронний кабінет, тому відповідачем як суб`єктом владних повноважень не допущено протиправної бездіяльності щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про виключення позивача з військового обліку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 не є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, натомість є адміністратором Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, чинним законодавством не визначений обов`язок обласного територіального центру комплексування та соціальної підтримки вносити дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Перевірка рішення штатної ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги

Скаржник на обґрунтування вимог про скасування рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог вказав, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Скаржник твердить, що ним, у поданій позовній заяві чітко окреслено факти протиправної поведінки ВЛК при РТЦК, надані відповідні первинні медичні документи, які доводять безпідставність визнання позивача придатним до військової служби. У такому разі позивач мав законні очікування, що суд першої інстанції належно та комплексно оцінить заявлені доводи та надані докази, а не обмежиться формальним висновком щодо передчасності звернення до суду.

Позиція відповідачів у справі на заявлену апеляційну скаргу

ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлені належним чином, своїм правом на подання відзиву не скористались.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Закон України від 16.03.2017р. №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти)

Відповідно до статті 1 Закону №1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно зі статтею 2 Закону №1951-VIII основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Відповідно до статті 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону №1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до частини сьомої статті 5 Закону №1951-VIII порядок обробки та захисту відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів органами адміністрування Реєстру визначається Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з частиною одинадцятою статті 5 Закону №1951-VIII органи адміністрування та ведення Реєстру Служби безпеки України, розвідувальних органів України здійснюють адміністрування та ведення Реєстру в частині збирання, зберігання, обробки та використання даних про військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в їх органах (підрозділах). Порядок ведення та адміністрування Реєстру, в якому встановлюються процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в Службі безпеки України, розвідувальних органах України, а також їх службові дані визначаються спільними наказами Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону №1951-VIII внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов`язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1951-VIII до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; відомості про участь у бойових діях.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст згідно з частиною першою статті 9 Закону №1951-VIII має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає: внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 14 Закону №1951-VIII актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.02.2022 №154 затвердив Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі – Положення №154).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з абзацами дев`ятнадцятим та двадцятим пункту 10 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки областей, зокрема здійснюють аналітичну обробку даних Реєстру; забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту та відповідність інформації, поданої державними органами, контролюють виконання рішень володільця та розпорядника Реєстру, мають доступ до статистичних відомостей Реєстру.

Відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487 (далі – Порядок №1487).

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Реєстру тощо.

За такого правового регулювання суд у складі колегії суддів зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 є повноважним органом ведення Реєстру, який забезпечує ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Натомість ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VIII таким органом не являється.

Суд у складі колегії суддів наголошує, що позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів своїм твердженням про внесення ІНФОРМАЦІЯ_4 до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку у лютому 2023р.

Як зазначено, військовозобов`язаний та резервіст згідно з частиною першою статті 9 Закону №1951-VIII має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

У цьому зв`язку суд у складі колегії суддів доходить висновку, за яким позивач у разі виявлення недостовірних відомостей про себе в Реєстрі мусив звернутися з мотивованою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ураховуючи те, що позивач не звернувся із такою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, за яким ІНФОРМАЦІЯ_4 не допустив протиправної бездіяльності.

Водночас ІНФОРМАЦІЯ_3 , зважаючи на нормативне регулювання, не є органом ведення Реєстру, який забезпечує ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства.

З огляду на це суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, за яким позовні вимоги в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести дані про позивача до Реєстру є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку правомірності рішення суду першої інстанції щодо позовних вимог у частині визнання позивача придатним до військової служби, суд у складі колегії суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.11.1992р. №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі – Закон №2801-XII) законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Згідно з частиною першою статті 70 Закону №2801-XII військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до частини другої статті 70 Закону №2801-XII військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".

Згідно з частиною третьою статті 70 Закону №2801-XII військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Закону №2801-XII порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за № 1109/15800 (далі – Порядок №402).

Згідно з абзацом першим пункту 1.2 глави 1 розділу I Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2.1 глави 2 розділу I Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Згідно з абзацом четвертим пункту 2.1 глави 2 розділу I Положення №402 постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу I Положення №402 Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Згідно з абзацом другим підпункту 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402 на ВЛК регіону покладається, зокрема організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Відповідно до абзацу п`ятого підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Згідно з підпунктом 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд

Відповідно до підпункту 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку

Згідно з підпунктом 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу I Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема ВЛК ТЦК та СП.

Відповідно до підпункту 2.5.11 пункту 2.5 глави 2 розділу I Положення №402 оригінали паперових документів позаштатних ВЛК скріплюються печаткою закладу охорони здоров`я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені.

Згідно з абзацом першим підпункту 2.8.1 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

Відповідно до абзацу другого підпункту 2.8.1 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402 для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.

Згідно з абзацом другим підпункту 2.8.2 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402 ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

Відповідно до підпункту 2.8.3 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

Згідно з підпунктом 2.8.4 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402 на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.

Відповідно до підпункту 2.8.5 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402 у порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК.

Згідно з абзацом першим пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016р. №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Відповідно до абзацу другого пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення №402 штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Згідно з абзацом третім пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному ( ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до абзацу четвертого пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення №402 дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення №402 Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Отже, ВЛК ТЦК та СП, які належать до позаштатних ВЛК, за результатами військово-лікарської експертизи надане право приймати постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до обласних ТЦК та СП. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному ТЦК та СП.

Згідно з нормативним регулюванням у разі незгоди позивача з результатами медичного обстеження ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_10 , які оформлені довідкою №2025-0430-1148-3670-0 від 30.04.2025р., постанова мусить бути оскаржена до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 . Натомість дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних ТЦК та СП, зокрема ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 , оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Як встановив суд першої інстанції та убачається із матеріалів справи, позивач не надав доказів на підтвердження його звернення до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 зі скаргою чи заявою щодо перегляду довідки №2025-0430-1148-3670-0 від 30.04.2025р.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 26.02.2025р. у справі №600/3273/22-а, який суд у складі колегії суддів вважає за підставне урахувати у цій справі, недотримання вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи зводяться до неврахування попередніх діагнозів позивача та безпідставне визнання позивача придатним до військової служби, тобто до вирішення питань, які належать до виключної компетенції ВЛК.

Суд у складі колегії суддів у цьому зв`язку вважає за підставне вказати на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.02.2022р. у справі №160/7153/20, за яким перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Натомість у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.06.2020р. у справі №810/5009/18, від 12.02.2021р. у справі № 820/5570/16, від 26.02.2025р. у справі №240/13173/22, за якими надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду.

Суд у складі колегії суддів приймає до уваги довідку військово-лікарської комісії від 22.02.2023р. та тимчасове посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 від 22.02.2023р..

Проте, як зазначено, згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0430-1148-3670-0 від 30.04.2025р. позивач пройшов новий медичний огляд, за результатами якого визнаний придатним до військової служби.

Дослідивши довідку військово-лікарської комісії №2025-0430-1148-3670-0 від 30.04.2025р., суд у складі колегії суддів вказує на відсутність підстав для висновку про невідповідність цієї довідки вимогам щодо її оформлення.

Довідка військово-лікарської комісії №2025-0430-1148-3670-0 від 30.04.2025р. містить відомості щодо виявлених діагнозів захворювань з їх описом, досліджені документи. Будь-яких доказів порушень прав під час проходження медичного огляду, про які позивач твердив у позові, суд у складі колегії суддів за результатами ретельного дослідження матеріалів справи не встановив.

Суд у складі колегії суддів зазначає про відсутність підстав для скасування висновку військово-лікарської комісії про придатність позивача до військової служби, який оформлено довідкою №2025-0430-1148-3670-0 від 30.04.2025 р. з підстав порушення наявної процедури.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи та міркування не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2026р. у справі № 420/9261/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій