Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №420/11043/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11043/26

Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,

повний текст судового рішення

складено 24.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 297 Комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі № 420/11043/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування (далі - відповідач), в якій просив:

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб;

зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб утриманих із грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 420/16329/24.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі № 420/11043/26 суд задовольнив позов ОСОБА_1 . Визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 420/16329/24. Зобов`язав НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 420/16329/24.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суми, виплачені на виконання судового рішення у вигляді індексації грошового забезпечення за минулі роки, мають разовий характер, оскільки за своєю правовою природою є виконанням рішення суду, а не поточною виплатою грошового забезпечення. Апелянт зауважує, що покладення на відповідача додаткового фінансового зобов?язання, не передбаченого рішенням суду у справі № 420/16329/24, виходить за межі виконавчого провадження у цій справі та потребувало ю додаткового судового рішення. Тому фактично у даній справі позивач намагається отримати додаткове виконання того самого судового рішення, що виходить за межі його резолютивної частини.

Скаржник підкреслює, що відповідно до приписів пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, щомісячній грошовій компенсації підлягають суми податку з доходів фізичних осіб, утримані саме з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних безпосередньо у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби. Натомість у цій справі виплата індексації здійснена не під час поточного проходження військової служби, а виплачена разово після звільнення особи зі служби, у зв`язку з чим вона не є складовою поточного грошового забезпечення, а відтак підстави для нарахування та виплати грошової компенсації сум ПДФО відсутні. Окрім того, апелянт наголошує, що 297 комендатура охорони та обслуговування не ухиляється від виконання своїх обов`язків і не заперечує проти правомірності самої виплати індексації грошового забезпечення. Разом з тим відповідач стверджує, що виплата додаткової компенсації ПДФО без відповідних бюджетних асигнувань суперечить імперативним вимогам Бюджетного кодексу України. Також відповідач вказує на помилковість ототожнення судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи з обставинами у справах, де Верховним Судом сформовано правові позиції щодо компенсації ПДФО (зокрема, у справах № 814/142/17 та № 400/1119/21), оскільки вказані справи мають різну фактичну основу.

З огляду на зазначене, апелянт вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні, а тому просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Позивач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 03.07.2018 по 17.03.2020 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка зарахована на грошове забезпечення до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 420/16329/24, яке набрало законної сили 26.02.2025, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування ( АДРЕСА_1 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.07.2018 по 17.03.2020 включно відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4 062 грн. 94 коп. в місяць у загальній сумі 83 224 грн. 73 коп. за період з 03.07.2018 по 17.03.2020 включно відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

На адвокатський запит щодо виконання судового рішення, військова частина НОМЕР_2 листом від 19.03.2025 № 174/174/29/191/пс повідомила, що за інформацією, наданою НОМЕР_1 комендатурою охорони та обслуговування, з метою виконання рішення суду по справі № 420/16329/24 на користь ОСОБА_1 нараховано 83 224, 73 грн. Посадовими особами НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування направлено повторно основні заявки-рахунки від 07.03.2025 № 2709/174/29/1/5 до довольчого органу для виконання зазначеного рішення суду. При надходженні коштів на рахунок 297 комендатури охорони та обслуговування за цільовим призначенням по коду економічної класифікації видатків бюджету 2800 для виконання судових рішень, виплата буде здійснена невідкладно.

27.03.2026 відповідачем перераховано на банківський рахунок позивача 64 083, 04 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати утриманої суми податку на доходи з фізичних осіб з донарахованої на виконання рішення по справі № 420/16329/24 індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в період проходження військової служби позивачу не в повному обсязі нарахували та виплатили індексацію грошового забезпечення, яка є невід`ємною складовою останнього. Суд першої інстанції зазначив, що присуджені суми за своєю правовою природою є грошовим забезпеченням, яке особа мала беззаперечно отримати ще під час проходження служби. З огляду на це, несвоєчасний розрахунок з вини державного органу не позбавляє права позивача на отримання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).

За правилами пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктами 4, 5 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що позивач, звільнений зі служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Верховний Суд у постановах від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 31.01.2024 у справі № 320/6441/22, від 18.04.2024 у справі № 160/10789/22, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/7201/21 за результатами аналізу положень Порядку № 44 зазначив, що зміст пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на виконання рішення суду по справі № 420/16329/24 на картковий рахунок позивача відповідачем 27.03.2026 зараховані кошти (виплата перерахованої індексації) у розмірі 64 083, 04 грн.

Проте, враховуючи нормативне регулювання спірних правовідносин щодо утримання податку з доходів фізичних осіб та виплати грошової компенсації суд вважає, що при виплаті грошового забезпечення позивач мав право на отримання грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що вказані суми податку на доходи фізичних осіб не можуть бути компенсовані, оскільки виплата грошового забезпечення проведена позивачу на виконання рішення суду, а тому така виплата нібито має разовий характер. На переконання колегії суддів, позивач не може бути позбавлений свого права на компенсацію податку лише через протиправні дії самого відповідача в частині несвоєчасного нарахування та невиплати індексації під час щомісячної виплати грошового забезпечення в період проходження служби.

Крім того, суд погоджується з висновками місцевого суду, що індексація є складовою грошового забезпечення, на яку в повному обсязі поширюється дія пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку № 44.

При цьому суд вказує, що факт виключення позивача зі списків особового складу не впливає на його права, передбачені Порядком № 44, оскільки стосується виплати грошового забезпечення за час проходження служби.

За таких обставин, бездіяльність відповідача щодо нездійснення виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду, в даному випадку є протиправною.

Щодо посилань апелянта на відсутність відповідних бюджетних асигнувань, колегія суддів зауважує, що обмежене фінансування або відсутність бюджетних коштів у суб`єкта владних повноважень не може бути підставою для звільнення його від виконання обов`язку компенсації позивачу податків.

Посилання апелянта на нерелевантність правових висновків Верховного Суду, зазначених в оскаржуваному рішенні, не спростовують правильних висновків місцевого суду.

Отже, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 297 Комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі № 420/11043/26 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі № 420/11043/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідачВ.А. Голуб

СуддіЮ.В. Осіпов В.О. Скрипченко