Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №420/1166/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1166/26

Перша інстанція суддя Бойко О.Я.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕН КОМ ТОРГ» до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕН КОМ ТОРГ» 15 січня 2026 року звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній інспекції архітектури та містобудування України про визнання дій Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо відмови у внесенні відомостей про зміну даних від 26 грудня 2025 року в Єдину державну електронну системи у сфері будівництва протиправними.

При цьому, 06 лютого 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕН КОМ ТОРГ» подано до суду уточнений позов з новими вимогами Державній інспекції архітектури та містобудування України, а саме:

- визнання протиправними дії щодо відмови (відхилення) від 26 грудня 2025 року № ОД122200702158-3 у внесенні відомостей про зміну даних коригування проектної документації в Єдину державну електронну систему у сфері будівництва;

- визнання протиправною та скасування відмови (відхилення) від 26 грудня 2025 року № ОД 122200702158-3 у внесенні змін до Дозволу на виконання будівельних робіт від 10 березня 2020 року № ОД122200702158, щодо об`єкта: «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: м. Одеса, Приморський р-н, Французький бульвар, 67»;

- зобов`язання Державну інспекцію архітектури та містобудування України повторно розглянути запит коригування проектної документації ТОВ «ДЕН КОМ ТОРГ» про внесення змін до Дозволу на виконання будівельних робіт від 10 березня 2020 року № ОД122200702158, щодо об`єкта: «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: м. Одеса, Приморський р-н, Французький бульвар, 67».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року задоволено позов, а саме визнано протиправними дії Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо відмови у внесенні відомостей про зміну даних від 26 грудня 2025 року в Єдину державну електронну системи у сфері будівництва.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року задоволено решту позовних вимог, а саме:

- визнано протиправною та скасовано відмову (відхилення) Державної інспекції архітектури та містобудування України від 26 грудня 2025 року № ОД122200702158-3 у внесенні змін до Дозволу на виконання будівельних робіт від 10 березня 2020 року № ОД122200702158, об`єкта «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: м. Одеса, Приморський район, Французький бульвар, 67»;

- зобов`язано Державну інспекцію архітектури та містобудування України повторно розглянути запит коригування проектної документації ТОВ «ДЕН КОМ ТОРГ» про внесення змін до Дозволу на виконання будівельних робіт від 10 березня 2020 року № ОД122200702158, об`єкта «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: м. Одеса, Приморський район, Французький бульвар, 67».

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями відповідачем подано апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року – без змін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року встановлено судовий контроль у справі та зобов`язано Державну інспекцію архітектури та містобудування України подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року, у справі № 420/1166/26, у 10-ти денний строк з моменту отримання відповідної ухвали.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року роз`яснено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року та додаткове рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року.

В свою чергу, Державною інспекцією архітектури та містобудування України 13 серпня 2026 року подано звіт про виконання рішення суду у якому зазначено, що рішення суду у даній справі тимчасово не буде виконуватись, оскільки Державна інспекція архітектури та містобудування України не має технічної можливості повторно розглянути заяву ТОВ «ДЕН КОМ ТОРГ» про внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року відмовлено у прийнятті звіту про виконання судового рішення; накладено на голову Державної інспекції архітектури та містобудування України штраф, у зв`язку із невиконанням додаткового рішення від 20 квітня 2026 року, у справі № 420/1166/26, у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн, з яких половину штрафу (в сумі 33 280,00 грн) стягнуто на користь ТОВ «ДЕН КОМ ТОРГ», іншу половину (в сумі 33 280,00 грн) стягнуто до Державного бюджету України; встановлено новий строк для подання звіту, а саме зобов`язано подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року, у справі № 420/1166/26, у 10-ти денний строк з моменту отримання відповідної ухвали.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, в частині висновку про накладення штрафу, відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому позивач просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у накладенні штрафу на голову Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Вимоги апеляційної скарги, а також доповнень та додаткових пояснень відповідача, обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про неприйняття звіту про виконання судового рішення у даній справі, а як наслідок про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.

При цьому, апелянт зазначає, що можливість виконання судового рішення у даній справі не залежить від його волі, а пов`язана виключно з технічними особливостями функціонування інформаційних систем, які не враховано судом першої інстанції.

В свою чергу, для вирішення зазначених технічних проблем апелянт просив у суду додатковий час для виконання судового рішення у даній справі, але судом відповідне прохання було проігнороване.

Крім того, апелянт наголошує, що судом першої інстанції безпідставно накладено штраф на його керівника, без врахування принципу персональної відповідальності кожної посадової особи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до матеріалів справи та змісту звіту від 13 серпня 2026 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року станом на час розгляду звіту відповідачем не виконано.

При цьому, Державна інспекція архітектури та містобудування України повідомила суд про «абсолютну технічну неможливість» здійснення повторного розгляду первинного запиту позивача в ЄДЕССБ.

Вказане твердження не було підтверджено належними доказами, а саме: офіційним технічним висновком, актом або протоколом помилки від ДП «АДМІНІСТРАТОР МБКД», як технічного адміністратора системи.

Окрім цього, з наданих позивачем матеріалів з ЄДЕССБ (витяги щодо дозволів № ІУ013210722347, № ОД012210115407) судом встановлено, що функціонал ЄДЕССБ технічно дає змогу проводити реєстраційні дії та формувати нові записи/редакції на підставі судових рішень, у тому числі за об`єктами та документами, щодо яких раніше прийнято рішення про відмову.

За наслідком з`ясування зазначених обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок, що єдиний захід, вжитий відповідачем (направлення листа до Міністерства та ДП «АДМІНІСТРАТОР МБКД» від 31 липня 2026 року), є недостатнім для забезпечення своєчасного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

При цьому, судом першої інстанції зроблено висновок про відмову в прийнятті звіту, встановлено новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у даній справі, а також накладено штраф на керівника суб`єкта владних повноважень, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 3 ст. 129-1 Конституції України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Згідно ч. 4 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно ч. 3 ст. 382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Згідно ч. 4 ст. 382-1 КАС України, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Згідно ч. 2 ст. 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Колегією суддів встановлено, що додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року, яке ухвалено до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року та набрало законної сили 13 липня 2026 року, зобов`язано Державну інспекцію архітектури та містобудування України повторно розглянути запит коригування проектної документації ТОВ «ДЕН КОМ ТОРГ» про внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт від 10 березня 2020 року № ОД122200702158.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно вищевикладених положень Конституції України, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, зокрема органами державної влади. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В свою чергу, інститут судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовано у розділі IV КАС України та його форми визначено у статті 381-1 КАС України.

Зокрема, законодавцем передбачено можливість розгляду судом звітів суб`єктів владних повноважень про виконання судового рішення (ст. 382-2 КАС України), а також можливість визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Тобто, законодавцем унормовано чіткі та послідовні процедури здійснення контролю за виконанням судових рішень, з наданням суду інструментів для спонукання суб`єкта владних повноважень до виконання судових рішень, а також перевірки правомірності рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду.

Між тим, колегія суддів зазначає, що механізми здійснення судового контролю у встановлених статтями 382-382-3 і 383 КАС України порядках не є тотожними та взаємозамінними, оскільки вони мають застосовуватись в залежності від обставин виконання судових рішень у кожній окремій справі.

Зокрема, передбачений статтями 382-382-3 КАС України механізм полягає у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення, із зазначенням у нього відомостей про виконання судового рішення та наданням підтверджуючих таке виконання доказів.

Тобто, застосування механізму судового контролю, визначеного статтями 382-382-3 КАС України, є можливим під час чи після ухвалення відповідного рішення та доцільним за умови, що суб`єкт владних повноважень не вчиняє належних дій (жодних дій) на виконання такого рішення.

В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції на стадії здійснення судового контролю за виконанням судових рішень у даній справі, Державна інспекція архітектури та містобудування України, як центральний орган виконавчої влади, відмовилась від виконання судових рішень у даній справі, посилаючись на технічну неможливість їх виконання, усунення якої, на її переконання, потребує додаткового часу, без надання будь-яких доказів існування такої технічної неможливості (проблеми) та не зазначаючи точну тривалість процесу з усунення своєї проблеми.

Тобто, суб`єкт владних повноважень самостійно на власний розсуд відстрочив собі виконання рішення суду, що набрало законної сили, на невизначений строк, без визначення норми матеріального або процесуального права, що надає йому відповідне право.

Між тим, колегія суддів зазначає, що у разі існування обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суб`єкт владних повноважень мав право звернутись до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду (ч. 1 ст. 378 КАС України).

Проте, вказаних процесуальних дій суб`єктом владних повноважень не вчинено та самостійно, на власний розсуд, відстрочено виконання рішення суду на невизначений строк.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, наданий суду лист до Міністерства з відновлення, інфраструктури та транспорту України та ДП «Адміністратор МБКД» від 31 липня 2026 року жодним чином не впливає на наявні у відповідача обов`язки по виконанню рішення суду у даній справі та не знімає з нього вини за невиконання такого рішення.

Аналогічним чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, доказів виникнення технічних помилок при здійсненні повторного розгляду заяви позивача, до суду першої інстанції не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суб`єкт владних повноважень у межах спірних правовідносин самоусунувся від виконання рішення суду у даній справі, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суб`єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність на стадії виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вказані дії суб`єкта владних повноважень, у контексті обставин спірних правовідносин, порушують суттєвий елемент принципу верховенства права, а саме принцип юридичної визначеності.

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

При цьому, принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), №36548/97, пункт 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), №35298/04, пункту 67).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність встановлення для суб`єкта владних повноважень нового строку для подання звіту про виконання рішення суду у даній справі.

З іншого боку, переглядаючи висновки суду першої інстанції про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що специфіка застосування штрафної санкції, передбаченої ч. 2 ст. 382 КАС України, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень.

Між тим, як вже зазначено вище, Державна інспекція архітектури та містобудування України, за діяльність якої відповідає її керівник, ухиляється від виконання покладених на неї обов`язків рішенням суду, яке набрало законної сили.

При цьому, про вчинення суб`єктом владних повноважень недобросовісних дій, метою яких є уникнення від виконання судових рішень у даній справі, безумовно було відомо керівнику відповідного органу, а як наслідок колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу, обраний судом першої інстанції розмір штрафу, на переконання колегії суддів, є достатнім для спонукання керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за його діяльність, реагувати на вимоги суду та виконати судове рішення у даній справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 378, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

СуддіС.В. Дегтярьова А.В. Крусян