Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №645/6073/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Суд: Немишлянський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №645/6073/26

Суддя: Ульяніч І. В.

Справа № 645/6073/26

Провадження № 2/645/3889/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого - судді Ульяніч І.В., при секретарі - Циганок В.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 (не з`явився), представник позивача ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 (не з`явилась), представник відповідача ОСОБА_4 (не з`явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить суд, зменьшити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Чугуївського районного суду Харківської області від 14 січня 2026 року по справі № 636/222/26 та стягувати із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ), аліменти на утримання малолітньої дитини: доньки ОСОБА_5 , в розмірі 1/8 частки від всіх видів її доходів щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Припинити стягнення аліментів на підставі судового наказу Чугуївського міського суду Харківської області від 14 січня 2026 року по справі № 636/222/26.. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до судового наказу Чугуївського міського суду Харківської області від 14 січня 2026 року у справі № 636/222/26 з нього стягуються аліменти на користь відповідачки на утримання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач посилається на те, що після видачі зазначеного судового наказу стан його здоров`я істотно погіршився. Зокрема, внаслідок травми, отриманої 12 травня 2024 року під час проходження військової служби та виконання бойового завдання, йому встановлено III групу інвалідності, що підтверджується відповідним витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 18 травня 2026 року. Крім того, за станом здоров`я він визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців. Зазначає, що у зв`язку з наявними захворюваннями та обмеженнями працездатності змушений працювати на умовах неповного робочого часу - на 0,25 ставки, а також постійно нести витрати на лікування, придбання лікарських засобів та медичне обстеження, які, за його твердженням, становлять близько 9000 грн. щомісяця. Зазначає, що його щомісячний дохід складається з пенсії по інвалідності у розмірі 12 379,21 грн. та заробітної плати у розмірі 7061,61 грн., що загалом становить 19 440,81 грн. При цьому щомісячний розмір аліментів становить близько 4850 грн. Після сплати аліментів та витрат на лікування у нього залишається близько 5570 грн. для забезпечення інших життєвих потреб. Посилаючись на погіршення стану здоров`я, встановлення інвалідності, обмеження працездатності та істотне погіршення матеріального становища, позивач вважає наявними підстави для зменшення розміру аліментів. У зв`язку з викладеним просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі судового наказу Чугуївського міського суду Харківської області від 14 січня 2026 року у справі № 636/222/26 на утримання доньки ОСОБА_5 , з 1/4 до 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 08.07.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання.

11.08.2026 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов Відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування відзову зазначив, що встановлення позивачу III групи інвалідності саме по собі не свідчить про втрату працездатності та не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. При цьому позивач продовжує працювати та отримує пенсію по інвалідності й заробітну плату, загальний розмір яких становить близько 19 440 грн. щомісяця. Також представник відповідача зазначив, що позивачем не доведено систематичності та необхідності витрат на лікування в заявленому розмірі 9000 грн. щомісяця, оскільки надані медичні документи та розрахункові чеки не підтверджують здійснення таких постійних витрат і їх безпосереднього зв`язку з отриманою травмою. Крім того, позивачем не надано належних доказів істотного погіршення матеріального становища, втрати працездатності або неможливості виконувати обов`язок з утримання дитини у раніше визначеному розмірі. Вважає, що зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/8 частини доходу позивача призведе до порушення майнових прав та інтересів малолітньої дитини, потреби якої залишаються незмінними, а тому підстав для задоволення позову немає.

25.08.2026 року від позивача надійшли заперечення на Відзив, відповідно до яких позивач зазначає, що після отримання травми під час проходження військової служби та встановлення 18 травня 2026 року III групи інвалідності стан його здоров`я істотно погіршився, що підтверджується наданими медичними документами. Пояснив, що внаслідок отриманої травми та супутніх захворювань потребує періодичного стаціонарного лікування, медичних обстежень, консультацій лікарів, реабілітаційних заходів і постійного медичного спостереження. Зазначені обставини обмежують його працездатність та можливість отримувати трудовий дохід у попередньому обсязі. Вказав, що не є повністю непрацездатним, однак через стан здоров`я фактично працює лише на 0,25 ставки, при чому такий режим роботи зумовлений медичними обставинами, а не його власним бажанням. Вважає, що факт працевлаштування на умовах неповного робочого часу в сукупності з медичними документами підтверджує реальне обмеження його працездатності та зміну матеріального становища. Також зазначив, що не погоджується з доводами відповідача про недоведеність витрат на лікування, оскільки необхідність медичної допомоги підтверджується виписками зі стаціонару та іншими медичними документами. Наголосив, що нерегулярність витрат у різні місяці не свідчить про відсутність постійної потреби в лікуванні, а наявність у нього статусу учасника бойових дій та відповідних пільг не гарантує фактичного безоплатного забезпечення всіма необхідними лікарськими засобами й медичними послугами. Позивач вважає, що для зміни розміру аліментів не вимагається встановлення повної втрати працездатності, а визначальним є фактичне погіршення стану здоров`я та його вплив на матеріальне становище платника аліментів. Крім того, зазначив, що не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, своєчасно сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та не ставить питання про звільнення від їх сплати. На теперішній час розмір аліментів у 1/4 частині доходу становить близько 4 860 грн. щомісячно, тоді як у разі зменшення їх розміру до 1/8 частини доходу становитиме орієнтовно 2 430 грн. Вважав, що зменшення розміру аліментів до 1/8 частини доходу відповідатиме його фактичному стану здоров`я, матеріальному становищу та реальним можливостям щодо отримання доходу, водночас забезпечуючи подальше виконання обов`язку з утримання дитини. У зв`язку з викладеним просив позовні вимоги задовольнити.

26.08.2026 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого представник зазначає, що працевлаштування позивача на 0,25 ставки саме по собі не підтверджує об`єктивної неможливості працювати повний робочий час, оскільки доказів вимушеного встановлення такого режиму роботи, обмежень з боку роботодавця чи неможливості виконувати трудові обов`язки в повному обсязі не надано. Матеріальне становище позивача необхідно оцінювати з урахуванням усіх джерел його доходу, зокрема заробітної плати та пенсійних виплат, загальний розмір яких становить близько 19 000-20 000 грн. щомісячно. Вважає, що такий дохід є достатнім для виконання обов`язку з утримання дитини у раніше визначеному розмірі - 1/4 частини доходу. Також зазначив, що надані позивачем медичні документи та розрахункові документи не підтверджують необхідності постійного дороговартісного лікування, а частина фіскальних чеків є нечитабельною, що унеможливлює встановлення найменування придбаних товарів та їх вартості. Крім того, окремі придбані препарати не відповідають призначенням лікарів, а належних доказів того, що зазначені витрати безпосередньо пов`язані з наслідками отриманої травми, позивачем не надано. Посилаючись на положення статей 81 ЦПК України та 192 СК України, представник відповідача наголошує, що саме позивач повинен довести наявність істотної зміни матеріального або сімейного стану чи погіршення здоров`я, які впливають на його можливість сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі. Вважає, що сам факт працевлаштування на неповний робочий час та встановлення інвалідності без доведення істотного погіршення матеріального становища не є безумовною підставою для зменшення аліментів. У зв`язку з викладеним відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

15.09.2026 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшли додаткові пояснення про долучення доказів від 08 вересня 2026 року, зазначив, що надана довідка про доходи матері позивача підтверджує отримання нею пенсії за віком у розмірі 3 494,52 грн., однак не доводить факту перебування її на утриманні позивача, оскільки останнім не надано доказів систематичного надання матеріальної допомоги, спільного проживання чи ведення спільного господарства. Щодо консультативної довідки від 18 серпня 2026 року про необхідність постійного лікування позивача вказав, що сам факт наявності медичних рекомендацій без підтвердження реальних та регулярних витрат на лікування не свідчить про істотне погіршення його матеріального становища. Надані чеки, мають разовий характер та не підтверджують необхідності систематичного дороговартісного лікування. Крім того, сукупний щомісячний дохід позивача становить близько 20 000 грн., а тому він має можливість сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі - 1/4 частини доходу, не порушуючи власних матеріальних інтересів. Вважає, що зменшення аліментів до 1/8 частини доходу призведе до зменшення обсягу матеріального забезпечення дитини та фактичного перекладення більшої частини витрат на її утримання на матір.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 15.09.2026 року закрито підготовче судове засідання справу призначено до розгляду по суті.

Рух по справі відображено в ухвалі про закриття підготовчого судового засідання.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила про їх задоволення, підтримала обставини викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи були повідомлени своєчасно та належним чином, надали до суду заяву про слухання справи за їх відсутності, просили про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).

Судом встановлено, що відповідно до наданої позивачем довідки із застосунку «Дія» щодо актового запису про народження, батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Актовий запис про народження № 377, свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .

Судовим наказом Чугуївського міського суду Харківської області від 14 січня 2026 року справа № 636/222/26, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 січня 2026 року і до повноліття дитини.

Позивач ОСОБА_1 є переселенцем, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою переселенця 2615-7501867782 із застосунку «Дія».

Позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_4 .

На підтвердження стану здоров`я позивачем надано, наступні письмові докази:

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданої 26.05.2026 командиром військової частини НОМЕР_5 підполковником ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , обіймав посаду водія-механіка польової лазні взводу матеріального забезпечення аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_5 та в періоди з 17.04.2024 по 30.05.2024 і з 10.06.2024 по 09.08.2024 брав безпосередню участь у зазначених заходах, перебуваючи на території Донецької області, Покровського району, Мар`їнської та Курахівської міських ТГр.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої командиром військової частини НОМЕР_5 полковником ОСОБА_7 , встановлено, що 12.05.2024 старший солдат ОСОБА_1 , 1988 року народження, під час виконання бойового завдання поблизу села Георгіївка Покровського району Донецької області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав вибухову травму, цефалгічний синдром та забій грудного і поперекового відділів хребта. У довідці зазначено, що травмування сталося під час безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, не пов`язане з учиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або перебуванням у стані алкогольного сп`яніння. На момент отримання травми військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту. Травму пов`язано із захистом Батьківщини. Підставою для видачі довідки зазначено наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 12.05.2024 № 2052.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 2025-0331-1157-3680-3 від 26.03.2025 року, виданого госпітальною військово-лікарською комісією КНП «Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради», за результатами медичного огляду ОСОБА_1 встановлено низку захворювань та наслідків тяжкої травми, отриманої 12.05.2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, які пов`язані з проходженням військової служби. Зокрема, встановлено наслідки переломів кісток правої гомілки, післятравматичну нейропатію правого малогомілкового нерва, помірний парез правої гомілки та стопи, обмеження функції правої нижньої кінцівки, двобічну нейросенсорну втрату слуху, гіпертонічну хворобу та розповсюджений остеохондроз хребта. Згідно з висновком ВЛК, отримана травма належить до категорії тяжких, травма та встановлені захворювання пов`язані з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців та рекомендовано звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я строком до 30 календарних днів.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 309 КНП «Бурштинська центральна міська лікарня» від 06.02.2026 року, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні з 22.01.2026 по 06.02.2026 року. Згідно з медичною документацією, у нього наявні наслідки тяжкої травми правої нижньої кінцівки, зокрема післятравматична нейропатія правого малогомілкового нерва, помірний парез правої гомілки та стопи, стійка контрактура правого гомілково-ступневого суглоба з порушенням його функції, а також захворювання хребта з больовим синдромом та правобічною радикулопатією. При виписці загальний стан оцінено як задовільний, однак без значного покращення. Рекомендовано продовження індивідуальної реабілітації в амбулаторних умовах, уникнення надмірних фізичних навантажень та спостереження у травматолога і невролога.

Відповідно до виписки (епікризу) № 578 КНП «Бурштинська центральна міська лікарня», ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 10.02.2026 по 24.02.2026 року з діагнозом: консолідований перелом медіальної кісточки правої гомілки, посттравматичний артроз правого гомілково-ступневого суглоба з больовим синдромом та контрактурою. При госпіталізації скаржився на біль, обмеження рухів у суглобі, порушення ходи та опори. Під час огляду виявлено набряк правого гомілково-ступневого суглоба та обмеження рухів. У період лікування проведено внутрішньосуглобове введення PRP та медикаментозну терапію. За результатами рентгенологічного дослідження встановлено консолідований перелом медіальної кісточки справа, фіксований гвинтами.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 975 КНП «Бурштинська міська лікарня», ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні з 10.03.2026 по 17.03.2026 року з діагнозом вертеброгенної радикулопатії L4-L5 справа на тлі поширеного остеохондрозу хребта, з больовим та м`язово-тонічним синдромами, а також післятравматичної нейропатії правої нижньої кінцівки. Крім того, встановлено гіпертонічну хворобу та посттравматичний артроз правого гомілково-ступневого суглоба з вираженим больовим синдромом і порушенням його функції. Під час госпіталізації скаржився на біль та обмеження рухливості хребта, порушення ходи, оніміння і зниження сили правої стопи. Проведено медикаментозне лікування, після виписки рекомендовано продовжити прийом призначених лікарських засобів.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 9883/26/292/В від 18.05.2026 року, за результатами проведеного оцінювання ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності строком на один рік, з 18.05.2026 року по 18.05.2027 року. Підставою для встановлення інвалідності стали наявні порушення функцій організму, зокрема ураження малогомілкового нерва, посттравматичний артроз та контрактура правого гомілково-ступневого суглоба, наслідки переломів кісток правої гомілки, а також супутні захворювання хребта та нейросенсорна втрата слуху. Експертною командою зазначено, що травма пов`язана з проходженням військової служби.

На підтвердження свого матеріального стану позивач надав довідку про роботу та доходи виданої КУ «Івано-Франківської області центр підготовки громадян до національного спротиву» Івано-Франківської обласної ради від 17.06.2026 р. за №98, відповідно до якої: ОСОБА_1 з 09.02.2026 року працює у комунальній установі «Івано-Франківський обласний центр підготовки громадян до національного спротиву» Івано-Франківської обласної ради на посаді інструктора з надання догоспітальної допомоги на 0,25 посадового окладу за основним місцем роботи. Згідно з довідкою, за період з 01.01.2026 року по 30.04.2026 року загальна сума нарахованої заробітної плати становила 63 598,95 грн., а сума доходу після утримання податків і зборів - 48 974,20 грн.

Відповідно до інформації про отриману пенсію, вбачається, що позивач з 18.05.2026 року отримує пенсію у зв`язку із інвалідністю 3 групи у розмірі 12379,21 грн. щомісячно.

На підтвердження понесення позивачем додаткових витрат на лікування та придбання медикаментів у зв`язку зі станом здоров`я, позивачем надано чеки на придбання лікарських засобів.

Також на підтвердження понесення додаткових витрат та перебування матері позивача, ОСОБА_8 , на його утриманні позивачем надано письмові докази, а саме: свідоцтво про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серії НОМЕР_6 ; свідоцтво про смерть батька позивача, ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , серії НОМЕР_7 ; довідку про доходи матері ОСОБА_8 , відповідно до якої розмір отримуваної нею пенсії становить від 3 117,32 грн. до 3 494,52 грн.; пенсійне посвідчення ОСОБА_8 № НОМЕР_8 ; а також висновок лікарсько-консультативної комісії КП «Чугуївський міський ЦПМСД» Чугуївської міської ради Харківської області № 343 від 17.09.2024 року, згідно з яким ОСОБА_8 не здатна до самообслуговування та потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього погіршився стан здоров`я та відповідно змінився у сторону погіршення матеріальний стан, оскільки 12 травня 2024 року він отримав поранення, пов`язані із захистом Батьківщини під час перебування у лавах ЗСУ, став інвалідом війни 3 групи, потребує лікування та реабілітації. Крім того, на його утриманні перебуває його мати, яка не працює, є пенсіонеркою та потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Засада змагальності сторін у судовому процесі є однією з ключових принципів правосуддя. Вона передбачає, що судовий процес є своєрідним полем змагання між сторонами - позивачем і відповідачем у цивільних справах. Головною метою цього принципу є забезпечення справедливості та об`єктивності судового процесу. Змагальність сторін у судовому процесі дозволяє кожній стороні активно захищати свої права та інтереси. Сторони мають можливість представляти свідчення, докази та аргументи на підтримку своєї позиції перед судом. Суд, зі своєї сторони, має завдання ретельно розглянути всі аргументи та докази від обох сторін та прийняти об`єктивне рішення на підставі закону (постанова Верховного Суду 07 серпня 2024 року в справі № 725/5693/21, від 21 червня 2024 року в справі № 134/743/22 ).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).

Згідно ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2026 рік" - установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень. Згідно затвердженого проєкту Закону України "Про державний бюджет на 2027 рік" прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років передбачено - 3895 гривень.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Враховуючи те, що позивач надав докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, в підтвердження заявлених вимог, а саме отримання ним травми під час виконання військового обов`язку, погіршення стану здоров`я у зв`язку із отриманою травмою, та періодичне перебування на лікуванні та несення у зв`язку із цим витрат, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України) та позиції Верховного Суду України, на думку суду, є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, але не в зазначеній позивачем частці. Суд враховує інтереси як позивача, так і малолітньої дитини, а також мінімальний рекомендований законодавством розмір аліментів у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, також враховуючи, що позивач хоча несе витрати на лікування, але в судовому засіданні не підтверджено регулярні витрати на лікування в розмірі 9000 грн. на місяць, як зазначено позивачем. Також в судовому засіданні не підтверджено неможливість позивача виконувати трудові обов"язки в повному обсязі та відповідно отримувати дохід не в розмірі 0,25 ставки. Крім того, позивач хоча і має мати пенсійного віку, яка згідно наданих документів потребує постійного стороннього догляду, але мешкає в Харківській області, а інформація про спільне проживання позивача із матір"ю, який є переселенцем в Івано-Франківській області, та надання їй постійної допомоги зі сторони позивача відсутня, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 80, 180, 181, 182, 184, 191, 192 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 280 ЦПК України, суд,-

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - задовільнити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , за Судовим наказом Чугуївського міського суду Харківської області від 14 січня 2026 року справа № 636/222/26, на користь відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 до 1/5 частини заробітної плати (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_10 ;

Представник позивача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_4 , тел. НОМЕР_12 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне реєстрації: АДРЕСА_5 , тел. НОМЕР_13 ;

Представник відповідача: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_14 , адреса: АДРЕСА_6 , тел. НОМЕР_15 .

Повний текст рішення складено 02.11.2026 року.

Головуючий - суддя: І.В.Ульяніч

Оригінал: reyestr.court.gov.ua