Суд: Індустріальний районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №644/5359/26
Суддя: Попова В. О.
Суддя Попова В. О.
Справа № 644/5359/26
Провадження № 2/644/4144/26
29.10.2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Попової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитними договорами
У С Т А Н О В И В:
Позивач в особі директора Ткаченко М.М. звернувся до Індустріального районного суду міста Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість: за договором № 75953164, укладеним 24.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачкою, за договором № 100999161, укладеним 16.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою, право вимоги за якими перейшли позивачу на підставі договорів про відступлення прав вимоги, в загальному розмірі 98 190 грн 82 коп. та судові витрати в вигляді судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 75953164 з наступними умовами: загальний розмір наданої позики становить 15000 грн 00 коп.; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1.99 % яка нараховується за кожен день користування позикою. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Строк повернення грошових коштів за договорами наступив, але відповідачка не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
22.02.2022 було укладено договір №22/02/2022 відповідно до якого «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75953164.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75953164.
Окрім того 16 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 100999161, відповідно до умов якого, сума (загальний розмір) кредиту становить 12000 грн 00 коп.; проценти за користування кредитом: 18.0 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок. Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти. Відповідачка, у свою чергу не виконала умови кредитного договору.
17.01.2022 було укладено договір №17-01/2022-54 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100999161.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100999161.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 75953164 та договором № 100999161.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 25 травня 2026 року позовну заяву прийнято, провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. У прохальній частині позовної заяви зазначено, що розгляд справи просять проводити за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином та своєчасно шляхом направлення судової повістки рекомендованою кореспонденцією на адресу за місцем її реєстрації, які повернулись до суду без вручення з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Заяв, клопотань тощо до суду від відповідачки не надходило.
Відповідачка з запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, чи з відзивом на позов до суду не зверталась. Заяв, клопотань та заперечень суду не надходило.
Зі змісту п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України вбачається, що повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
На момент розгляду справи суду не було надано відповідачкою жодних відомостей щодо зміни її місця проживання/перебування.
Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідачка обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідачки.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідачки про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідачка не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За таких обставин, з письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.
16.08.2021 ОСОБА_1 на сайті ТОВ «Мілоан» створила та заповнила Анкету-заяву на кредит № 100999161, в якій зазначила свої особисті дані: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефону, електронну адресу, паспортні дані, домашню адресу, освіту та щомісячний дохід тощо. Вказана Анкета-заява на кредит № 100999161 також містить інформацію про процес оформлення, розгляду цієї заяви та погоджені умови кредитування, а саме: замовлена сума - 20 000 грн; погоджена сума - 12 000 грн; замовлений строк кредиту - 15 днів, погоджений строк кредиту - 15 днів, комісія за надання - 0%, ставка процентів - 0.01% за кожен день користування (а.с. 21-22).
16.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 100999161 в електронній формі, який підписано останньою електронним підписом одноразовим ідентифікатором - S32342 (а.с. 9-17).
Згідно п.1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до умов договору: сума кредиту складає 12 000 грн 00 коп. (п. 1.2.), кредит надається строком на 15 днів з 16.08.2021 (строк кредитування) (п. 1.3.); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 31.08.2021 (п. 1.4); проценти за користування кредитом: 18.00 грн, які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6).
Пунктом 2.3. договору визначено порядок пролонгації строку кредитування.
Згідно п. 2.3.1. продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:
2.3.1.1.пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг)
Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці, а саме: якщо строк продовження 3 дня - максимальний розмір комісії, відсоток від
поточного залишку кредиту 3.00, якщо 7 днів- максимальний розмір комісії, відсоток від
поточного залишку кредиту 5.00, якщо 15 днів - максимальний розмір комісії, відсоток від
поточного залишку кредиту 10. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування
нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.
Відповідно до п. 2.3.1.2. договору, пролонгація на стандартних (базових) умовах:
позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) - умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових). умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.
У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Відповідно до п. 6.1 Договору цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Додаток №1 до Договору про споживчий кредиту №100999161 від 16.08.2021 містить Графік платежів за договором про споживчий кредит, який погоджений сторонами (а.с. 18).
Додаток № 2 до Договору про споживчий кредиту №100999161 від 16.08.2021 містить паспорт споживчого кредиту №100999161, в якому зазначені умови кредитування аналогічно викладеному у Договорі про споживчий кредиту №100999161 від 16.08.2021 (а.с. 19-20).
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 уклала договір про споживчий кредит №100999161 від 16.08.2021 за допомогою одноразового ідентифікатора S32342, час відправки ідентифікатору позичальнику - 16.08.2021 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 23).
Факт отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором №100999161 від 16.08.2021 у сумі 12 000 грн 00 коп. підтверджується платіжним дорученням 31186133, в призначені платіжу зазначено: кошти згідно договору 100999161 (а.с. 24).
Таким чином, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором №100999161 від 16.08.2021.
Згідно наданої відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованого ТОВ «Мілоан», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №100999161 від 16.08.2021 складає в розмірі 26 595 грн 33 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 925 грн 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 15 670 грн 33 коп. (а.с. 25-27).
Окрім того, 24.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75953164 в електронній формі, який підписано останньою електронним підписом одноразовим ідентифікатором - vHz6PamYX4 (а.с. 65).
Згідно з п.1 Договору, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики») шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
У п. 2 вказаного договору позики зазначено, що сума позики складає - 15 000 грн 00 коп., строк позики - 30 днів, процентна ставка (базова) - 1.99 % на день, дата надання позики - 24.07.2021, дата повернення позики - 23.08.2021, знижена процентна ставка /день % (застосовується у відповідності до умов програми лояльності) - 0.70%, процента ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день % (не застосовується в період карантину) - 2 70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 906.08%, орієнтовна загальна вартість позики - 18 134 грн 25 коп.
Пунктом 4 Договору встановлено, що проценти нараховуються щоденно, включаючи дату отримання та повернення на залишок позики.
Додаток №1 до Договору позики №75953164 від 24.07.2021 містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, які погоджені сторонами (а.с. 66).
Підписання договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75953164 від 24.07.2021, таблиці обчислення загальної вартості кредит для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток № 1 до договору позики № 75953164 від 24.07.2021), здійснено ОСОБА_1 шляхом використання простого електронного підпису одноразовим ідентифікатором - vHz6PamYX4.
Доказів того, що ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши на платіжну картку відповідачки грошові кошти у розмірі 15 000 грн, матеріали позовної заяви не містять.
Згідно наданого розрахунку, сформованого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №75953164 від 24.07.2021 складає в розмірі 50 835 грн 53 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 35 835 грн 53 коп.(а.с. 68-70).
Положеннями ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним..
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Договір про споживчий кредиту № 100999161, укладений 16.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 підписаний останньою електронним підписом одноразовим ідентифікатором - S32342, договір позики №75953164, укладений 24.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 підписаний останньою електронним підписом одноразовим ідентифікатором - vHz6PamYX4.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.
За приписами частин першої, другої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Щодо укладення договорів факторингу судом встановлено.
17.01.2022 між ТОВ «Мілоан» (Клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) укладено Договір факторингу № 17-01/2022-54 (далі - Договір), за умовами якого Клієнт - Первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 54 396 379 грн 29 коп., а Фактор зобов`язується здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржниками (а.с. 28-37).
Відповідно до п. 7.1. Договору сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 2 026 481 грн 75 коп.
Згідно з п.п 6.1.3, 6.1.4 Договору реєстр боржників (Додаток № 3) передається Фактору за Актом приймання-передавання Реєстру боржників (Додаток № 4)для підписання не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь Клієнта відповідно до розділу 7. Право вимоги переходить до Фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого права вимоги.
Факт здійснення ТОВ «Вердикт Капітал» фінансування в розмірі 2 026 481 грн 75 коп. на користь ТОВ «Мілоан» підтверджується платіжним дорученням № 32137005 від 18.01.2022, де в призначені платежу зазначено: оплата згідно договору факторингу № 17-01/2022-54 від 17.01.2022 (а.с. 38).
Згідно акту приймання - передавання Реєстру боржників від 28.12.2021за Договором факторингу № 17-01/2022-54 від 17.01.2022 вбачається, що ТОВ «Мілоан» передав, а ТОВ «Вердикт капітал» прийняв Реєстр Боржників кількістю 2 560 штук, після чого, з урахуванням умов Договору факторингу 17-01/2022-54 від 17.01.2022, від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт капітал» переходять права вимоги заборгованості від боржників і ТОВ «Вердикт капітал» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості (а.с. 39).
Згідно з витягом з додатку № 3 до Договору факторингу 17-01/2022-54 від 17.01.2022 з Реєстру боржників до вказаного вище договору факторингу, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором № 100999161 в розмірі 26 595 грн 33 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 925 грн 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 15 670 грн 33 коп. (а.с. 41-42, 43).
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (Новий кредитор) укладено Договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до п. 2.1. якого за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (а.с. 45-51).
Згідно з п. 5.2. Договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).
З наданої позивачем копії акту приймання - передачі Реєстру боржників за Договором № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.03.2023 вбачається, що ТОВ «Вердикт капітал» передав, а ТОВ «Коллект Центр» прийняв Реєстр Боржників кількістю 29 141, після чого, з урахуванням умов Договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.03.2023, від ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Коллект Центр» переходять права вимоги заборгованості до боржників і ТОВ «Коллект Центр» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості (а.с. 58).
Відповідно до реєстру боржників до Договору № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а позивач прийняв право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 100999161 в розмірі 47 352 грн 83 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 925 грн 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 36 427 грн 83 коп. (а.с. 61-62, 63).
22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) укладено Договір факторингу № 22/02/2022 (далі - Договір), за умовами якого Клієнт - Первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у суму 153 662 582 грн 15 коп., а Фактор зобов`язується здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами позики, укладеними між Клієнтом і Боржниками (а.с. 71-79).
Відповідно до п. 7.1. Договору сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 6 382 999 грн 39 коп.
Згідно з п.п 6.1.3, 6.1.4 Договору реєстр боржників (Додаток № 3) передається Фактору за Актом приймання-передавання Реєстру боржників (Додаток № 4) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь Клієнта відповідно до розділу 7. Право вимоги переходить до Фактора після здійснення повного фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого права вимоги.
Факт здійснення ТОВ «Вердикт Капітал» фінансування в розмірі 6 382 999 грн 39 коп. на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджується платіжним дорученням № 333740001 від 23.02.2022, де в призначені платежу зазначено: оплата лоту згідно договору факторинга № 22/02/2022 від 22.02.2022 (а.с. 80).
Згідно акту приймання - передавання Реєстру боржників за Договором факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 вбачається, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передав, а ТОВ «Вердикт капітал» прийняв Реєстр Боржників кількістю 12130, після чого, з урахуванням умов Договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022, від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Вердикт капітал» переходять права вимоги заборгованості від боржників і ТОВ «Вердикт капітал» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості (а.с. 81).
Згідно з витягом з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором № 75953164 в розмірі 50 835 грн 53 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 35 835 грн 53 коп. (а.с. 83-84, 85).
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до п. 2.1. якого за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (а.с. 87-97).
Згідно з п. 5.2. Договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).
З наданої позивачем копії акту приймання - передачі Реєстру боржників за Договором 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 вбачається, що ТОВ «Вердикт капітал» передав, а ТОВ «Коллект Центр» прийняв Реєстр Боржників кількістю 207 307, після чого, з урахуванням умов Договору 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, від ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Коллект Центр» переходять права вимоги заборгованості до боржників і ТОВ «Коллект Центр» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості (а.с. 102).
Відповідно до реєстру боржників до Договору 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а позивач прийняв право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором № 75953164 в розмірі 50 837 грн 993 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 35 835 грн 53 коп., сума за ст. 625 ЦК України в розмірі 2.46 грн (а.с. 104-105, 106).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачки суми боргу за Договором про споживчий кредит № 100999161 від 16.08.2021, суд зважає на таке.
Згідно наданої відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованого ТОВ «Мілоан», заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складає в розмірі 26 595 грн 33 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 925 грн 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 15 670 грн 33 коп. (а.с. 25-27).
Разом з тим, згідно наданого розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за договором № 100999161 станом на 06.04.2026 складає в загальному розмірі 47 352 грн 83 коп., з яких: 10 925 грн - заборгованість по основній суми кредиту, 15 670 грн 33 коп. - заборгованість по відсотка на дату відступлення права вимоги, 20 757 грн 50 коп. - нараховані відсотки (а.с. 44).
Також, відповідно до витягу з додатку № 3 до Договору факторингу № 17-01/2022-54 від 17.01.2022 з Реєстру боржників, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором № 100999161 в розмірі 26 595 грн 33 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 925 грн 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 15 670 грн 33 коп. (а.с. 41-42, 43).
У свою чергу п.п. 1.3., 1.4. Договору про споживчий кредит № 100888161 від 16.08.2021 сторони узгодили, що кредит надається строком на 15 днів з 16.08.2021, термін повернення кредиту на сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 31.08.2021.
При цьому умовами п. 2.3. Договору передбачена пролонгація строку кредитування, проте. Однак, як вбачається з п. 2.3.1.2. договору, пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Отже сторони узгодили, що після спливу строку кредитування (15 днів; п. 1.3.) можлива пролонгація (продовження строку кредитування), однак такий строк не може перевищувати 60 днів (п. 2.3.1.2 договору).
Указаний алгоритм повністю узгоджується з долученими до позову відомостями про щоденні нарахування та погашення, складеного первісним кредитором - ТОВ «Мілоан»
Водночас доказів, які б підтверджували, що ТОВ «Вердикт Капітал» мало право нараховувати ОСОБА_1 відсотки за період з 17.01.2022 по 23.02.2022 за користування коштами за Договору про споживчий кредит № 100999161 від 16.08.2021 після закінчення строку кредитування, суду не надано.
Доказів, які б свідчили про продовження строку дії договору матеріали справи не містять.
Відтак, суд доходить висновку, що ТОВ «Вердикт Капітал», набувши право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договору про споживчий кредит № 100999161 від 16.08.2021, не мав права продовжувати нараховувати відсотки відповідно до умов договору.
У постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, позивач не скористався.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами право на стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 17.01.2022 по 23.02.2022 у розмірі 20 757 грн 50 коп.
Отже, суд дійшов висновку про те, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 100999161 від 16.08.2021 складає у розмірі 26 595 грн 33 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 925 грн 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 15 670 грн 33 коп., що існувала на дату відступлення права вимоги ТОВ «Мілоан».
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачки суми боргу за Договором позики № 75953164 (на умовах повернення позики у кінці строку позики) від 24.07.2021 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктами 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно п. 1 Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75953164 від 24.07.2021 надання позики здійснюється шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника.
Доказом надання позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Разом із тим, позивачем ТОВ «Коллект центр» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачці в розмірі, що передбачені Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75953164 від 24.07.2021, а відповідачка ці кошти отримала.
Виписки з рахунку, платіжної інструкції, довідки про перерахування коштів за допомогою електронних платіжних систем, сервісів он-лайн платежів тощо, які б підтверджували перерахування ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ОСОБА_1 коштів у розмірі зазначеного в тесті договору позики, позивачем не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про витребування доказів, зокрема, інформації щодо належності відповідачці карткового рахунку та надходження на нього коштів, відповідної виписки з рахунку.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за Договором позики № 75953164 від 24.07.2021 не є належним доказом надання відповідачеві кредитних коштів та наявності заборгованості, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику, а будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок відповідачки позивачем не надано.
Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. ч 5, 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 5 ст.177 ЦПК України визначено обов`язок позивача надати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу коштів у позику відповідачці на її рахунок, фактичного користування відповідачкою коштами, та неналежністю наданого ним розрахунку як доказу заборгованості, за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75953164 від 24.07.2021, укладених між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 позовні вимоги задоволенню не підлягають за недоведеністю.
Таким чином, приймаючи до уваги невиконання відповідачкою ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» підлягають частковому задоволенню, а саме за Договором про споживчий кредит № 100999161 від 16.08.2021 в загальному розмірі 26 595 грн 33 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 925 грн 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 15 670 грн 33 коп. В іншій частині позов не підлягає задоволенню.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп., сплаченого ним при подачі позову, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає необхідним стягнути сплачений судовий збір у розмірі 721 грн 12 коп. (26 595 грн 33 коп./98 190 грн 82 коп.*2 662 грн 40 коп.), що дорівнює 27.08%.
Крім того, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідачки витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.
Згідно з положеннями п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата),підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження витрат на правову допомогу по даній справі позивачем надано наступні копії документів: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024; заявка на надання юридичної допомоги №59 від 02.03.2026, витяг з акту №20 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026.
Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з положень статей 137, 141ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
З позовної заяви вбачається, що вона подана представником позивача через систему «Електронний суд». Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, заявлених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.
Суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн 00 коп. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.
Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн 00 коп.
Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Коллект центр» задоволені частково, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1 354 грн 00 коп. (що дорівнює 27.08%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 95, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України , суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 100999161 від 16.08.2021 у розмірі 26 595 (двадцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 33 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 925 грн 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 15 670 грн 33 коп.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати зі сплати судового збору в розмірі 721 (сімсот двадцять одна) грн 12 коп. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 1 354 (одна тисяча триста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306;
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 02.11.2026.
Суддя В.О. Попова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua