Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №420/4511/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №420/4511/26

Суддя: Тарновецький І.І.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/4511/26

Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

Дата і місце ухвалення:11.05.2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 420/4511/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 23 травня 2023 року по 04 лютого 2026 року не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 23 травня 2023 року по 04 лютого 2026 року не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01 березня 2022 року по 04 лютого 2026 року – день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01 березня 2022 року по 04 лютого 2026 року – день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо непроведення ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні за період з 24 травня 2023 року по 03 лютого 2026 року.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 24 травня 2023 року по 03 лютого 2026 року, але не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2022 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2022 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, оскільки правовідносини щодо проходження військової служби та виплати грошового забезпечення регулюються спеціальним законодавством, а тому норми трудового законодавства не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Також апелянт вважає безпідставним покладення на нього обов`язку щодо виплати середнього грошового забезпечення за затримку остаточного розрахунку, посилаючись на відсутність відповідних підстав у Порядку № 100, відмінність порядку обчислення грошового забезпечення військовослужбовців від заробітної плати та здійснення виплати заборгованості 04 лютого 2026 року на виконання судового рішення. При цьому затримку виплати пояснює необхідністю отримання бюджетного фінансування.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі..

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 22 травня 2023 року № 255-ОС позивача звільнено з військової служби, а наказом від 23 травня 2023 року № 260-ОС його виключено зі списків особового складу з 23 травня 2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 420/11565/25 визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року та зобов`язано відповідача здійснити відповідний перерахунок. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року зазначене рішення залишено без змін.

На виконання судового рішення 04 лютого 2026 року відповідач виплатив позивачу 108 337,19 грн заборгованості з грошового забезпечення.

Вважаючи, що відповідач несвоєчасно провів із ним остаточний розрахунок при звільненні та не виплатив середнє грошове забезпечення за час затримки, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір у частині середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив із того, що спеціальне законодавство не врегульовує питання відповідальності за несвоєчасний остаточний розрахунок із військовослужбовцем, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню статті 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України). Встановивши, що остаточний розрахунок проведено лише 04 лютого 2026 року, суд визнав протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язав його нарахувати й виплатити середнє грошове забезпечення за період з 24 травня 2023 року по 03 лютого 2026 року, але не більш як за шість місяців, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо компенсації втрати частини доходів суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати й виплатити відповідну компенсацію за період з 01 березня 2022 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно, застосувавши Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 117 КЗпП України, однак вважає, що рішення суду в частині визначення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні потребує зміни, оскільки суд не визначив конкретної суми, що підлягає виплаті позивачу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України всі суми, що належать працівникові від роботодавця, мають бути виплачені в день звільнення, а в разі спору щодо їх розміру роботодавець зобов`язаний у встановлений цією статтею строк виплатити неоспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Хоча проходження військової служби регулюється спеціальним законодавством, питання відповідальності за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку при звільненні, за відсутності відповідного спеціального регулювання, вирішуються із застосуванням положень трудового законодавства.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17. У цій постанові зазначено, що стаття 117 КЗпП України встановлює спеціальний спосіб захисту майнових прав особи, порушених унаслідок несвоєчасного проведення остаточного розрахунку при звільненні. Водночас визначення розміру відшкодування має враховувати його компенсаційний характер і ґрунтуватися на принципах розумності, справедливості та пропорційності.

У постанові від 3 лютого 2026 року у справі № 400/5149/24 Верховний Суд звернув увагу на необхідність установлення обставин, які свідчать про затримку саме остаточного розрахунку у зв`язку зі звільненням з військової служби. Отже, для застосування статей 116, 117 КЗпП України необхідно з`ясувати характер невиплачених сум та обставини виникнення заборгованості.

На відміну від обставин справи № 400/5149/24, у цій справі позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу, а заборгованість із грошового забезпечення, право на перерахунок якого встановлено судовим рішенням, виплачено після звільнення. Тому наведений висновок Верховного Суду не спростовує можливості застосування статті 117 КЗпП України до спірних правовідносин. Водночас сам факт виплати коштів на виконання судового рішення не звільняє відповідача від передбачених цією статтею наслідків несвоєчасного розрахунку за наявності інших установлених законом підстав відповідальності.

Як убачається з матеріалів справи, остаточний розрахунок у частині виплати належних позивачу сум проведено 04 лютого 2026 року, тобто після його звільнення. За таких обставин належить визначити конкретний розмір відшкодування з урахуванням установлених обставин, характеру порушення та принципу пропорційності.

У постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 Верховний Суд, визначаючи розмір відшкодування за затримку виплати компенсації за неотримане речове майно, врахував співвідношення невиплаченої суми із загальним обсягом належних при звільненні виплат. Такий підхід підтверджує необхідність оцінювати розмір простроченої заборгованості в сукупності з іншими обставинами справи.

Водночас наведені правові висновки не передбачають обов`язкового застосування єдиної арифметичної формули в усіх справах. Визначаючи розмір відшкодування, суд має оцінити конкретні обставини спору, зокрема розмір простроченої заборгованості, тривалість затримки, імовірні майнові втрати особи та інші обставини, що мають значення для дотримання балансу між компенсаційною метою відповідальності й принципами розумності, справедливості та пропорційності.

Отже, встановлене статтею 117 КЗпП України шестимісячне обмеження визначає граничну тривалість періоду, за який може бути присуджено відшкодування, але не звільняє суд від обов`язку визначити його конкретний розмір.

Як убачається з довідки НОМЕР_2 прикордонного загону № 25 від 12 лютого 2026 року, грошове забезпечення позивача за березень та квітень 2023 року становило по 20 128,13 грн, а середньоденне грошове забезпечення визначено в розмірі 659,94 грн.

З урахуванням зазначеного середньоденного грошового забезпечення та шестимісячного обмеження, встановленого статтею 117 КЗпП України, сума середнього грошового забезпечення за відповідний період до застосування принципу пропорційності становить 120 109,08 грн, виходячи з розрахунку: 659,94 грн х 182 календарні дні.

Для визначення співмірного розміру відшкодування колегія суддів ураховує суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення та загальний обсяг виплат, прийнятих до розрахунку з огляду на встановлені обставини справи.

Згідно з архівною відомістю № 1, з урахуванням пункту 6 Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 36, відповідно до якого додаткова винагорода виплачується за минулий місяць, сума грошового забезпечення, врахована для цілей цього розрахунку як виплачена позивачу при звільненні, становить 71 374,12 грн.

Зазначену суму визначено шляхом коригування фактично перерахованих у травні 2023 року 79 186,46 грн: виключення 30 000,00 грн додаткової винагороди та 704,00 грн винагороди за бойове чергування за квітень 2023 року і додавання 22 258,06 грн додаткової винагороди та 633,60 грн винагороди за бойове чергування за травень 2023 року, виплачених у червні 2023 року.

Заборгованість із грошового забезпечення, виплачену відповідачем 04 лютого 2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 420/11565/25, становить 108 337,19 грн.

Таким чином, загальна сума виплат, урахована для визначення співвідношення своєчасно та несвоєчасно виплачених коштів, становить 179 711,31 грн (71 374,12 грн + 108 337,19 грн).

Частка несвоєчасно виплаченої заборгованості в загальній сумі зазначених виплат становить 60,284 %, що визначається за формулою: 108 337,19 грн / 179 711,31 грн х 100 %.

Застосовуючи зазначене співвідношення до суми середнього грошового забезпечення за шестимісячний період, яка становить 120 109,08 грн (659,94 грн х 182 календарні дні), колегія суддів визначає пропорційний розмір відшкодування в сумі 72 406,57 грн (120 109,08 грн х 108 337,19 грн / 179 711,31 грн).

При цьому колегія суддів ураховує, що заборгованість із грошового забезпечення становила істотну частину загального обсягу виплат, прийнятих до розрахунку, а її погашення відбулося після звільнення позивача на виконання судового рішення. За таких обставин визначення відшкодування в повному розмірі за шестимісячний період без урахування співвідношення простроченої заборгованості із загальним обсягом виплат не забезпечувало б належного балансу між компенсаційною метою відповідальності та принципом пропорційності.

Отже, визначений розмір відшкодування – 72 406,57 грн – ураховує співвідношення несвоєчасно виплаченої заборгованості із загальним обсягом виплат, прийнятих до розрахунку, та індивідуальні обставини цієї справи. У зв`язку із цим рішення суду першої інстанції належить змінити в частині визначення розміру середнього грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Щодо позовної вимоги про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати колегія суддів зазначає таке.

Правові засади здійснення такої компенсації визначені Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Відповідно до статей 1– 3 Закону № 2050-III компенсація проводиться в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянину за відповідний період. До таких доходів належать, зокрема, грошове забезпечення та суми індексації грошових доходів.

У цій справі спір стосується компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення. Оскільки індексація є складовою грошового доходу, її несвоєчасна виплата може бути підставою для нарахування компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, за умови дотримання інших установлених законом вимог.

Компенсація втрати частини доходів за Законом № 2050-III та відшкодування за статтею 117 КЗпП України мають різну правову природу. Перша спрямована на компенсацію знецінення доходу внаслідок інфляції, друга – на відшкодування наслідків несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні. Тому наявність підстав для однієї виплати не виключає застосування іншого правового механізму за наявності передбачених законом умов.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення. У цій частині рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення має бути законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, однак не визначив конкретного розміру середнього грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу за час затримки остаточного розрахунку при звільненні. Тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 та статті 317 КАС України, а в іншій частині – залишенню без змін.

З огляду на результат апеляційного перегляду підстав для нового розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України немає.

Враховуючи, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження та вона належить до категорії справ незначної складності, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 420/4511/26 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в такій редакції:

«Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 24 травня 2023 року по 3 лютого 2026 року включно, але не більш як за шість місяців, у розмірі 72 406 (сімдесят дві тисячі чотириста шість) гривень 57 копійок».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 420/4511/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua