Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №420/15967/26
Суддя: Яковлєв О.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15967/26
Перша інстанція суддя Білостоцький О.В.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Дегтярьової С.В., Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо первинного неправильного визначення розміру виплат позивача з 04 липня 2012 року, без урахування повного фактичного розміру щомісячного грошового забезпечення, підтвердженого довідкою ОМУ ГУМВС №524 від 16 березня 2017 року та архівною довідкою № 1155;
- визнання протиправною триваючу бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка полягає у невиправленні помилково визначеної бази після отримання заяви Позивача та подальшій тривалій виплаті коштів у заниженому розмірі протягом виключного періоду з 04 липня 2012 року по 30 листопада 2019 року (11711/26);
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нове повне, належне обчислення виплат позивача за виключний період з 04 липня 2012 року по 30 листопада 2019 року, виходячи з дійсного розміру грошового забезпечення позивача, із обов`язковим включенням премії 200%, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації у сумі 519,60 грн. на підставі довідок № 524 та № 1155;
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу недоотримані суми (фінансову шкоду) за весь період з 04 липня 2012 року по 30 листопада 2019 року однією сумою, без обмеження максимальним розміром;
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою коштів (згідно із Законом № 2050-III), а також 3 % річних та інфляційних втрат за ст. 625 ЦК України;
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року повернуто позовну заяву.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про необхідність повернення позовної заяви позивача, так як судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам позивача про те, що ним пропущено строк звернення до адміністративного суду з поважних причин, а саме у зв`язку з необізнаністю зі складовими грошового забезпечення позивача, що були враховані пенсійним органом під час призначення пенсії у 2012 році.
При цьому, апелянт зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався лише у 2026 року, а не у 2018 році, як помилково встановив суд першої інстанції.
Крім того, позивачем подано свої додаткові письмові пояснення з доповненнями доводів своєї апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач оскаржує визначення розміру пенсійних виплат за період з 04 липня 2012 року по 30 липня 2019 року, без урахування повного фактичного розміру щомісячного грошового забезпечення, підтвердженого довідкою ОМУ ГУМВС № 524 від 16 березня 2017 року та архівною довідкою № 1155.
В адміністративному позові зазначено, що пенсію позивачу призначено з 04 липня 2012 року, відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII, та її розмір розраховано на підставі грошового атестата №101. З метою з`ясування складових пенсійних виплат, позивач вперше, а саме 27 лютого 2018 року, звернувся до Головного управління ПФУ в Одеській області із запитом про надання розшифровки грошового забезпечення з його пенсійної справи. Листом від 03 березня 2018 року позивачу повідомили, що грошове забезпечення обчислено в сумі 6 648,46 грн, з яких середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці складає 4 786,46 грн. За твердженням позивача, з 04 липня 2012 року при обчисленні пенсійних виплат безпідставно згорнуто всі додаткові види в один узагальнений рядок 4 786,46 грн, внаслідок чого йому протиправно не була нарахована надбавка за виконання особливо важливих завдань – 50 % у розмірі 931,00 грн, як окрема самостійна складова. Враховуючи вказане, позивач звернувся із заявою від 08 березня 2018 року до відповідача, в якій просив здійснити перерахунок розміру його пенсії шляхом включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, 50 % надбавки за виконання особливо-важливих завдань, у розмірі 931,00 грн. Водночас, Головне управління ПФУ в Одеській області листом від 28 березня 2018 року відмовило позивачу у здійсненні такого перерахунку.
Однак до суду з позовною заявою у справі № 420/15967/26 позивач звернувся лише 29 травня 2026 року.
При цьому, позивачем у мотивувальній частині позовної заяви зазначено, що лише після отримання у 2026 році первинних архівних бухгалтерських документів, зокрема, але не виключно, архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства внутрішніх справ України № 1155 від 13 квітня 2026 року, ним встановлено істотні розбіжності між фактичними сумами та даними відповідача.
За наслідком з`ясування обставин справи та розгляду заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду та про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є перевірка правомірності дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо визначення розміру пенсійних виплат позивача, починаючи з 04 липня 2012 року, а також бездіяльності щодо виправлення допущеного порушення при подальшій виплаті пенсії позивачу, у період з 04 липня 2012 року по 30 листопада 2019 року.
При цьому, адміністративний позов у даній справі подано 29 травня 2026 року.
В свою чергу, судом першої інстанції зроблено висновок, що позивачем пропущено встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.
Між тим, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, якою повернуто позовну заяву за наслідком визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, право особи на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, зокрема обмеженим строком звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, що установлений чинним процесуальним законодавством.
В свою чергу, загальним строком звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи є встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк.
При цьому, колегія суддів зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Між тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року (справа № 510/1286/16-а) вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
З іншого боку, варто враховувати, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона обчислена, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Крім того, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року (справа № 240/12017/19) дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії:
- для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
- пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Зазначений правовий висновок неодноразово застосувався у справах щодо визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постановах Верховного Суду та колегія суддів не вбачає підстав для його неврахування.
Між тим, повертаючись до обставин даної справи, колегія суддів наголошує, що позивачу призначено пенсію за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у липні 2012 року.
Саме на етапі призначення пенсії та після отримання першої пенсійної виплати позивач мав можливість встановити розмір та види складових грошового забезпечення, з якого призначена така пенсії.
Проте, будь-яких дій у відповідному напрямку до лютого 2018 року (перше звернення до пенсійного органу про яке зазначає позивач) та березня 2026 року, позивач не вчиняв.
В свою чергу, судом першої інстанції вірно зазначено, що жодних обставин, які перешкоджали зверненню позивача до пенсійного органу, позивач не повідомляв.
Враховуючи викладене, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду, з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав та розмір пенсійних виплат.
Тому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
СуддіС.В. Дегтярьова А.В. Крусян
Оригінал: reyestr.court.gov.ua