Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №160/1548/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/1548/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

секретар Перетятько К.С.

за участю представника позивача Моськіної С.М.

представника відповідача Пашко Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року (суддя Неклеса О.М., повне судове рішення складено 03 липня 2026 року) в справі № 160/1548/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс+» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс+» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 жовтня 2025 року:

№ 0573730704 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 4 346 776,25 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 3 477 421,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 869 355,25 грн;

№ 0573680704 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 17 296 818,75 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 14 746 455 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 550 363,75 грн;

№ 0573800704 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 924 583 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.10.2025р. № 0573730704 форма "Р" про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 4 346 776,25 грн., з них: з 477 421,00 грн. - за основним платежем, 869 355,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.10.2025р. № 0573680704 форма "Р" про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 17 296 818,75 грн., з них: 14 746 455 грн. - за основним платежем, 2 550 363,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.10.2025р. № 0573800704 форма "В4" про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 924 583 грн., прийняте відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС+", код ЄДРПОУ 41633410.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вказує, що в ході проведення перевірки встановлено заниження доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) за період з 01.01.2018 по 31.03.2025 на загальну суму 19 806 171 грн, зокрема по господарським операціям з отримання послуг з будівельно-монтажних робіт з будівництва сонячної електростанції відповідно до договорів № 4 023-18 від 06.08.2018 та №019-18 від 02.03.2018, укладених з ТОВ «СК Солар».

Зауважує, що між позивачем та ТОВ «СК Солар» операції з надання послуг реально не виконувались, мали безтоварний характер, не призвели до реальних змін у майновому стані підприємства, відтак не давали підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.

Враховуючи те, що ТОВ «СК Солар» не мало людських та матеріальних ресурсів для виконання послуг будівництва, перевіркою встановлено безоплатне отримання цих послуг від невстановленого постачальника.

Судом першої інстанції не враховано, що до перевірки надані документи з отримання будівельних послуг з будівництва сонячної електростанції від ТОВ «СК Солар», який фактично не міг здійснювати ці роботи, внаслідок відсутності матеріально-технічної бази та людських ресурсів.

Крім того, в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини з ТОВ «Сервісопторг» щодо придбання послуг оренди обладнання на підставі договорів № 24 від 18.12.2017 року та № 25 від 27.05.2019 року.

Відповідно до наданих до перевірки документів контролюючим органом встановлено, що отримані в оренду інвертори CONEXT CL 25 OPTIMUM, інвертор CONTEXT CL, ФЕМ SRP-270-6PB, базові столи, фотогальванічні модулі SRP – 270 – 6PB змонтовані в сонячні електростанції (далі - СЕС) за адресами: Дніпропетровська область, Дніпровського району, Чумаківська сільська рада та Дніпропетровська область, Криничанський район, Криничанська сільська рада.

Судом першої інстанції не враховано, що фактично позивачем з отриманих ТМЦ виготовлено основні засоби.

ТОВ «Енергосервіс+» оприбутковано та взято на облік основні засоби загальною вартістю 19 539 919 грн (вартість будівництва).

Судом першої інстанції не враховано, що вся змонтована сонячна електростанція оформляється як єдиний об`єкт основного засобу. Тобто, всі матеріали (включно з інверторами та панелями) після зведення СЕС стають частиною основних засобів.

Однак, позивачем по бухгалтерському обліку розрахунки з ТОВ «Сервісопторг» відображено наступним чином: Дт91-КТ6851-249 108 332, 67 грн. (оприбутковано, як оренда обладнання); Дт6851-Кт311- 242 471 441,67 грн. (оплата за устаткування)

В той же час, згідно з умовами договорів №24 від 18.12.2017 №25 від 27.05.2019 орендна плата за обладнання становить 250 000 грн та 3 500 000 грн щомісячно з урахуванням податку на додану вартість. Отже, витрати ТОВ «Енергосервіс+» на оренду сонячної підстанції становлять 250 000 грн та 3 500 000 грн щомісячно з урахуванням податку на додану вартість. Тобто, в структурі собівартості «Витрати на утримання, експлуатацію, оперативну оренду загальновиробничого призначення» становлять 37 500 000 грн щорічно.

Однак, відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що вартість оренди обладнання встановлювалось поза межами укладених договорів. Вартість оренди включена до складу витрат в сумі 249 108 333 грн, в тому числі за 2019 рік в сумі 9 416 666 грн, за 2020 рік в сумі 42 333 333 грн, за 2021 рік в сумі 57 916 666 грн, за 2022 рік в сумі 45 933 333 грн, за 2023 в сумі 62 499 999 грн, за 2024 рік в сумі 18 508 333 грн, за 1 квартал 2025 року в сумі 3 125 000 грн.

Проте, фактичні витрати з утримання майна, які повинні були бути включені до собівартості реалізованої продукції складають 234 375 000 грн, в тому числі за 2019 рік в сумі 37 500 000 грн, за 2020 рік в сумі 37 500 000 грн, за 2021 рік в сумі 37 500 000 грн, за 2022 рік в сумі 37 500 000 грн, за 2023 рік в сумі 37 500 000 грн, за 2024 рік в сумі 37 500 000 грн, за 1 квартал 2025 року в сумі 9 375 000 грн.

Таким чином, встановлено завищення собівартості за рахунок віднесення до її складу витрат, що було понесено поза межами умов договорів оренди, у результаті чого ТОВ «Енергосервіс+» безпідставно включено до складу витрат з утримання та обслуговування інверторів CONEXT CL 25 OPTIMUM в кількості 2 шт., CONEXT CL 60 OPTIMUM в кількості 34 шт., сонячних панелей ФЕМ SRP – 270-6PB в кількості 24 750 шт. витрати в розмірі 61 808 333 грн декларації з прибутку підприємств як витрати на утримання, експлуатацію, оперативну оренду основних засобів загальновиробничого призначення, фактично нарахованих за оренду сонячних панелей, інверторів на загальну суму 249 108 333 грн.

Платником податків під час проведення документальної планової виїзної перевірки, а також у відповідь на запит контролюючого органу від 18.07.2025 року № 2, не надано жодних рахунків, які б відповідно до умов додаткових угод відображали іншу вартість оренди обладнання, аніж ту, що зафіксована безпосередньо самими наданими договорами.

Щодо порушення позивачем наказу Міністерства фінансів України про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 19.01.2016 року №159/28289, що в результаті призвело до завищення від`ємного значення податку на додану вартість на 494 020 грн, зазначає, що відповідно до уточнюючого розрахунку № 9302123947 від 16.11.2020 за жовтень 2020 від`ємне значення об`єкта оподаткування становить ряд. 21 - 3 893 671 грн, в той же час згідно з уточнюючим розрахунком № 9014228278 від 04.02.2021 за листопад 2020 ряд. 16 зазначено в сумі 3 674 415 грн. Відповідно до уточнюючого розрахунку за квітень 2022 ряд. 2021 становить 3 208 871 грн, в той же час згідно з уточнюючим розрахунком за травень 2022 № 9164744855 від 25.08.2022 ряд. 16 становить 3 197 612 грн.

Також перевіркою встановлено невірне перенесення та визначення ряд. 21 та 16 по деклараціям з податку на додану вартість за період з серпня 2024 по березень 2025, отже станом за березень 2025 ТОВ «Енергосервіс+» завищено ряд. 21 від`ємне значення об`єкта оподаткування на загальну суму 494 020 грн.

У відзиві позивач просить залишити рішення без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, представників позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС+" щодо дотримання податкового законодавства та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2018 по 31.03.2025р.р.

За результатами проведеної перевірки складено акт №3289/04-36-07-04/41633410 від 25.07.2025.

Згідно з висновками акту встановлені наступні порушення:

1. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижена сума податку на прибуток на загальну суму 14 746 455 грн., у т.ч. за 2019 р. -3 565 111 грн., за 2020 р. - 870 000 грн., за 2021 рік - 3 675 000 грн., за 2023 рік - 397 536 грн, за 2024 рік - 5 676 302 грн., у т.ч. за 1 кв. 2025р. - 562 500 грн.;

2. пп.198.1, 198.2, п 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижена сума ПДВ на загальну суму 3 477 421 грн., в т.ч. за жовтень 2020 в сумі 14 313 грн., за грудень 2020 в сумі 138 254 грн., за січень 2021 в сумі 283 024 грн, за квітень 2021 в сумі 34 682 грн., за травень 2021 в сумі 345 010 грн., за червень 2021 в сумі 101 336 грн., за липень 2021 в сумі 233 218 грн., за жовтень 2021 в сумі 94 619 грн, за травень 2022 в сумі 1 716303 грн., за червень 2022 в сумі 4 225 грн., за серпень 290 800 грн, за грудень 2024 р. в сумі 984 грн., за січень 2025р. в сумі 93 814 грн., за лютий 2025 в сумі 67742 грн., за березень 2025 в сумі 59 097 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на суму - 924 583 грн.

3. п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-V1 та розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2015 за №111/26556, подання не у повному обсязі та недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів. нарахованих (сплачених) на користь платника податку і сум утриманого з них податку за період, що перевірявся. що призвело до не відображення доходів фізичних осіб та сум утриманого з них податку, а саме: - не відобразило суми доходу, виплачений самозайнятій особі ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 з ознакою доходу “ 157” у сумі 6000, 00 грн.. (платіжна інструкція №2305).

У зв`язку з незгодою з висновками акту перевірки підприємством подані до податкового органу заперечення від 26.09.25р. № 26/09-25 на акт перевірки від 25.07.2025р. №3289/04-36-07-04/41633410.

За результатами розгляду заперечень та на підставі висновків цього акту прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 16.10.2025р. року № 0573730704 форма “Р” про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 4 346 776,25 грн., з них: 3 477 421,00 грн. - за основним платежем, 869 355,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 16.10.2025р. року № 0573680704 форма “Р” про збільшення грошового зобов`язання з податку па прибуток підприємств у сумі 17 296 818,75 грн., з них: 14 746 455 грн. - за основним платежем, 2 550 363,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 16.10.2025р. року № 0573800704 форма “В4” про зменшення від`ємного значення суми податку па додану вартість у сумі 924 583 грн.

ТОВ “ЕНЕРГОСЕРВІС+” до ДПС України подано скаргу на вищезазначені податкові повідомлення-рішення (вх. ДПС № 5540/С/6 від 28.10.2025).

Рішенням ДПС про результати розгляду скарги від 24.12.2025 року, скаргу ТОВ “ЕНЕРГОСЕРВІС+” залишено без змін ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 16.10.2025р. №0573730704, №0573680704, №0573800704, а скаргу - без задоволення.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом TOB “CK СОЛАР” судом першої інстанції встановлено, що 02 березня 2018 року між ТОВ “ЕНЕРГОСЕРВІС+” (замовник) та ТОВ “СК СОЛАР” (підрядник) укладено договір з будівництва сонячної електростанції №019-18 від 02.03.2018р. за адресою Дніпропетровська обл., Дніпропетровський: р-н, Чумаківська сільська рада.

Згідно з п.1.1 договору: Виконавець зобов`язується своїми силами та засобами виконати і здати Замовнику комплекс робіт у визначений цим договором строк, а Замовник зобов`язаний прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цього Договору. Під роботами за даним Договором сторони розуміють виконання Підрядником будівельно-монтажних робіт згідно проектно-кошторисної документації на будівництво сонячної електростанції ТОВ “ЕНЕРГОСЕРВІС+” потужністю 2,3 МВт за адресою - Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, Чумаківська сільська рада.

Даний факт будівництва підтверджується первинними документами, які надані та долучені до матеріалів справи: договір № 019-18 від 02.03.2018р; акти форми КБ-2, КБ-3 б/н від 06.03.2019р. на суму 6 331 585,77 грн. (без ПДВ) та додатки до них (кошториси, відомості ресурсів та механізмів); платіжні інструкції (№105 від 19.06.18, №107 від 26.06.18, №114 від 03.07.18, №122 від 17.07.18, №226 від 06.03.19, №18 від 19.06.18, №21 від 26.06.18, №2 від 03.07.18, №7 від 17.07.18, №2 від 06.03.19); оборотно-сальдові відомості, журнали, відомості про обороти по рахунку 631.

06 серпня 2018 року між ТОВ “ЕНЕРГОСЕРВІС+” (замовник) та ТОВ “СК СОЛАР” (підрядник) укладено Договір з будівництва сонячної електростанції № 023-18 від 06.08.2018р. за адресою Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, Криничанська сільська рада.

Згідно з п.1.1 договору виконавець зобов`язується своїми силами та засобами виконати і здати замовнику комплекс робіт у визначений цим договором строк, а Замовник зобов`язаний прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цього Договору. Під роботами за даним договором сторони розуміють виконання підрядником будівельно-монтажних робіт згідно проєктно-кошторисної документації на будівництво сонячної електростанції ТОВ “ЕНЕРГОСЕРВІС+” потужністю 6,4 МВт за адресою - Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, Криничанська селищна рада:

На підтвердження даного факту будівництва позивачем до матеріалів справи долучено: договір № 023-18 від 06.08.2018р.; акти форми КБ-2, КБ-3 б/н від 02.12.2019р. на загальну суму 13 208 333,33 грн. та додатки до них (кошториси, відомості ресурсів та механізмів та інше); платіжні інструкції (№245 від 04.04.19, №280 від 30.05.19, №290 від 11.06.19, № 337 від 24.07.19, №466 від 22.11.19, №339 від 25.07.19, №467 від 25.11.19, № 468 від 26.11.19, №478 від 10.12.19, №495 від 16.12.19, №1 від 04.04.19, №10 від 30.05.19, №2 від 11.06.19, №5 від 24.07.19, №6 від 25.07.19, №5 від 22.11.19, №6 від 25.11.19, №7 від 26.11.19, №01 від 02.12.19); оборотно-сальдові відомості, журнали, відомості про обороти по рахунку 631.

На підставі первинних документів операції по придбанню послуг будівництва та монтажу отримані основні засоби, а саме сонячні електростанції за адресами Дніпропетровська область, Дніпровський район, Чумаківська сільська рада; Дніпропетровська область, Криничанський район, Криничанська сільська рада .

Отримання основних засобів відображено у бухгалтерському обліку (журнали-ордери, аналітичні відомості) ТОВ “ЕНЕРГОСЕРВІС4-”: Д-т 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів” та К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", Д-т 10 “Основні засоби” та К-т 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів”), всього на загальну суму 19 539 919,09 грн без ПДВ.

Дані відомості підтверджуються даними, викладеними у акті №3289/04-36-07- 04/41633410 від 25.07.2025, та не спростовано відповідачем.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичне придбання будівельних послуг та виконання будівельних робіт підтверджено з боку ТОВ “ЕНЕРГОСЕРВІС+” всіма необхідними первинними документами, які надавалися при проведенні перевірки. Даний факт знайшов також відображення і безпосередньо в акті перевірки, а будь-яких актів про ненадання документів податковим органом не складалося, доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Під час перевірки контролюючий орган не встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Факт здійснення господарської операції по придбанню ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС+" послуг будівництва сонячних електростанцій від ТОВ “СК СОЛАР” на загальну суму 23 447 902,91 грн, у т.ч ПДВ - 3 907 983,82 грн, за 2019 рік підтверджується відповідними первинними документами, наданими для перевірки, розрахунки з ТОВ “СК СОЛАР” за отримані послуги підтверджуються платіжними документами та виписками банку.

Побудовані та змонтовані сонячні електростанції введені в експлуатацію, що підтверджується наявними та наданими для перевірки сертифікатами “Готовності об`єкта до експлуатації”, виданими Департаментом ДАБІ у Дніпропетровській області.

Згідно з цими сертифікатами замовником будівництва є позивач, генеральний проектувальник та підрядник - ТОВ“СК СОЛАР”.

За результатами дослідження і оцінки первинних документів, складених внаслідок взаємовідносин ТОВ “Енергосервіс+” та ТОВ “СК Солар”, суд першої інстанції дійшов висновку, що документи оформлені відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зазначені господарські операції спричинили зміни в структурі активів та зобов`язань, оскільки грошові кошти були перераховані, а послуги отримані, що свідчить, що господарські операції мали реальний характер.

Судом першої інстанції зауважено, що в акті перевірки відсутні посилання на докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел ТОВ “ЕНЕРГОСЕРВІС+” щодо укладення договорів з зазначеним у акті перевірки контрагентом без наміру створити наслідки, які передбачені укладеним договором, або з умислом незаконно отримати податкові вигоди. Суд першої інстанції вважав, що документально доведено виконання зобов`язань, отримання і оплати товару та робіт (послуг), що не спростовано в ході проведеної перевірки.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки перевірки щодо недійсності господарських взаємовідносин та операцій між ТОВ “ЕНЕРГОСЕРВІС+” та ТОВ “СК СОЛАР”, визначення цих операцій як суми “Інших доходів” у розмірі вартості отриманих послуг будівництва сонячних електростанцій (як безоплатне отримання від невстановленого постачальника) є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо невірного перенесення та визначення ряд. 21 та 16 по деклараціям з податку на додану вартість за період з серпня 2024 по березень 2025 суд першої інстанції зазначив таке.

Позивач погоджується, що при складанні податкових декларацій з ПДВ мало місце невірне перенесення показників рядку 21 Декларацій за попередній період до рядку 16 Декларації поточного періоду, а саме у рядку 16 Декларації відображались занижені показники.

Однак, перевіркою не встановлено завищення 21 рядка Декларацій з ПДВ за звітні періоди, зазначені у таблиці.

За результатами перевірки також встановлено заниження показників рядку 02 Декларації з податку на прибуток “фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) і бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності”.

Зазначене порушення визначено за рахунок того, що витрати підприємства на оренду обладнання у розмірі 61 808 333 грн, у т.ч. за 2020 - 4 833 333 грн, за 2021 - 20 416 667 грн, за 2022 - 8 433 333 грн, за 2023 - 24 999 999 грн, за 1 кв. 25 - 3125 000 грн, визнані перевіркою як понесені поза межами умов договорів оренди.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ “ЕНЕРГСЕРВІС+” (орендар) укладено та підписано договори оренди № 24 від 18.12.2017р. та № 25 від 27.05.2019р. з ТОВ “СЕРВІСОПТОРГ” (орендодавець).

Згідно з умовами цих договорів:

- орендодавець зобов`язується передати за плату орендареві (ТОВ “ЕНЕРГСЕРВІС+”) у строкове користування обладнання для виробництва електроенергії від сонячного випромінювання, а орендар зобов`язується прийняти це обладнання, та сплачувати орендну плату;

- орендодавець є власником об`єкту оренди;

- строк оренди визначається з моменту підписання акту приймання-передачі, та діє до 31 грудня 2030 року.

З урахуванням додаткових угод до зазначених договорів (№ 2 від 11 січня 2018р. та № 2 від 08 січня 2020р.) розмір орендної плати визначено наступним чином (п. 6. 1):

- орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в безготівковому порядку на рахунок орендодавця;

- розмір орендної плати узгоджується кожен місяць з урахуванням виробленої електроенергії та за умов стабільної (якісної) роботи обладнання, та може коригуватися за результатами календарного року за домовленістю сторін;

- сума узгодженої/орендної плати визначається в рахунках на оплату з урахуванням ПДВ. Також орендна плата може бути розрахована подекадно.

На виконання умов цих договорів в операційну оренду на адресу ТОВ “ЕНЕРГОСЕРВІС+” передано обладнання: інвертор CONEXT CL25 в кількості 2 шт. згідно акту від 20.12.2017, ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 2688 шт. згідно акту від 25.05.2018 року, ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 1792 шт. згідно акту від 31.05.2018 року, інвертор CONEXT CL60 в кількості 34 шт. згідно акту від 03.01.2018, ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 410 шт. згідно акту від 16.05.2018, ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 1334 шт. згідно акту від 15.06.2018, ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 2688 шт. згідно акту від 01.06.2018, базові столи в кількості 1 комплект згідно акту від 15.06.2018, інвертор CONEXT CL60 в кількості 90 шт., ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 24750 шт. згідно акту 27.05.2019 року. Факт оплати підтверджується відповідними платіжними інструкціями та виписками банку, а про факт отримання послуг свідчать надані до справи акти.

У бухгалтерському обліку підприємства, за фактом наданих послуг та використання їх за фактом отримання доходу (виробленої та проданої електроенергії), на підставі отриманих рахунків та актів виконаних робіт від ТОВ “Сервісопторг”, узгодженим сторонами актом звіряння взаєморозрахунків, позивачем відображено зазначені операції на рахунках бухгалтерського обліку: Д-т91-К-т6851; Д-т23-К-т91; Д-т26-К-т23; Д-т 90 - К-т 26.

Суд першої інстанції вважав, що доводи податкового органу про те, що отримане в оренду обладнання повинне обліковуватися на бухгалтерських рахунках 20 “Виробничі запаси”, 22 “МШП”, 28 “Товари”, суперечить діючому законодавству, так як в балансі на бухгалтерських рахунках оприбутковується тільки обладнання, отримане у фінансову оренду ( п. 1 роз.2 ПСБО 14 та п. 8 ПСБО 7), тоді як вищезазначені взаємовідносини з орендодавцем відбувались в межах договорів оперативної оренди.

На підставі первинних документів позивачем відображено у бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності за 2019 - 1 квартал 2025 року (форма №2 “Звіт про фінансові результати) у рядку 2180 “Інші операційні витрати” суму витрат на утримання, експлуатацію, оперативну оренду основних засобів загальновиробничого призначення, понесених у зв`язку з отриманням доходу у сумі 249 108 333 грн.

Податковим органом не визнані витрати на утримання, експлуатацію, оперативну оренду основних засобів загальновиробничого призначення у розмірі 61 808 303 грн як такі, що понесені поза межами умов договорів оренди.

Суд першої інстанції зауважив, що діючими нормами законодавства не передбачено віднесення послуг оренди до складу основних фондів.

Твердження в акті перевірки щодо використання отриманого в оренду обладнання (що монтується, з`єднується між собою) як єдиного об`єкту, основного засобу є безпідставним, оскільки це є обладнанням та не має жодних ознак нерухомості, а отже, правильно їх відносити до групи 03 “Машини та обладнання”.

Доказів зворотного податковим органом не наведено.

Крім того, за результатами дослідження і оцінки первинних документів, у т.ч щодо визначеної орендної плати за користуванням обладнанням, складених внаслідок взаємовідносин ТОВ “Енергосервіс+” та ТОВ “СЕРВІСОПТОРГ”, суд першої інстанції дійшов висновку, що документи оформлені відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а висновки податкового органу щодо витрат поза межами укладеного договору є фактично невизнанням ціни договору, яка була узгоджена сторонами за фактом його підписання.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 16.10.2025р. №0573730704, №0573680704, №0573800704 прийняті Головним управління ДПС у Дніпропетровській області є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим.

Судом встановлено, що ГУ ДПС проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Енергосервіс+» з питань дотримання податкового законодавства та іншого законодавства за період діяльності з 01 січня 2018 року по 31 березня 2025 року, за результатами якої складено акт №3289/04-36-07-04/41633410 від 25 липня 2025 року.

Згідно з висновками акту перевіркою встановлені наступні порушення:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 14 746 455 грн, у тому числі за 2019 рік - 3 565 111 грн, за 2020 рік - 870 000 грн, за 2021 рік - 3 675 000 грн, за 2023 рік - 397 536 грн, за 2024 рік - 5 676 302 грн, за 1 квартал 2025 року - 562 500 грн;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 3 477 421 грн, в тому числі за жовтень 2020 року в сумі 14 313 грн, за грудень 2020 року в сумі 138 254 грн, за січень 2021 року в сумі 283 024 грн, за квітень 2021 року в сумі 34 682 грн, за травень 2021 року в сумі 345 010 грн, за червень 2021 року в сумі 101 336 грн, за липень 2021 року в сумі 233 218 грн, за жовтень 2021 року в сумі 94 619 грн, за травень 2022 року в сумі 1 716 303 грн, за червень 2022 року в сумі 4 225 грн, за серпень 290 800 грн, за грудень 2024 року в сумі 984 грн, за січень 2025 року в сумі 93 814 грн, за лютий 2025 року в сумі 67 742 грн, за березень 2025 року в сумі 59 097 грн, та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на суму 924 583 грн.

ГУ ДПС 16 жовтня 2025 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0573730704 про збільшення ТОВ «Енергосервіс+» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 4 346 776,25 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 3 477 421,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 869 355,25 грн;

№ 0573680704 про збільшення ТОВ «Енергосервіс+» суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 17 296 818,75 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 14 746 455 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 550 363,75 грн;

№ 0573800704 про зменшення ТОВ «Енергосервіс+» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 924 583 грн.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 24 грудня 2025 року скаргу ТОВ «Енергосервіс+» залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення -без змін.

Підставою збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є висновок контролюючого органу про нереальність господарської операції ТОВ «Енергосервіс+» з придбання послуг з будівництва сонячної електростанції від ТОВ «СК Солар», а також завищення витрат через безпідставне включення до складу витрат з утримання та обслуговування інверторів CONEXT CL 25 OPTIMUM в кількості 2 шт., CONEXT CL 60 OPTIMUM в кількості 34 шт., сонячних панелей ФЕМ SRP – 270- 6PB в кількості 24 750 шт. витрат в розмірі 61 808 333 грн як витрати на утримання, експлуатацію, оперативну оренду основних засобів загальновиробничого призначення, фактично нарахованих за оренду сонячних панелей, інверторів на загальну суму 249 108 333 грн.

Підставою зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість є порушення порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 02 березня 2018 року між ТОВ «Енергосервіс» як замовником та ТОВ «СК Солар» як підрядником укладено договір з будівництва сонячної електростанції №019-18 за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Чумаківська сільська рада, за умовами якого підрядник взяв на себе зобов`язання з виконання будівельно-монтажних робіт згідно з проектно-кошторисною документацією на будівництво сонячної електростанції ТОВ «Енергосервіс+» потужністю 2,3 МВт.

Факт виконання будівельних робіт підтверджено відповідними первинними документами: актами форми КБ-2, КБ-3 від 06 березня 2019 року на суму 6 331 585,77 грн (без ПДВ), додатками до цих актів (кошториси, відомості ресурсів та механізмів).

Позивачем проведено оплату придбаних будівельних робіт, що підтверджено платіжними інструкціями №105 від 19 червня 2018 року, №107 від 26 червня 2018 року, №114 від 03 липня 2018 року, №122 від 17 липня 2018 року, №226 від 06 березня 2019 року, №18 від 19 червня 2018 року, №21 від 26 червня 2018 року, №2 від 03 липня 2018 року, №7 від 17 липня 2018 року, №2 від 06 березня 2019 року.

Інформація про ці операції відображена позивачем у бухгалтерському обліку, що підтверджено відповідними оборотно-сальдовими відомостями, журналами, відомостями про обороти по рахунку 631.

Крім того, 06 серпня 2018 року між ТОВ «Енергосервіс+» як замовником та ТОВ «СК Солар» як підрядником укладено договір з будівництва сонячної електростанції № 023-18 за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, Криничанська сільська рада, за умовами якого підрядник взяв на себе зобов`язання з виконання будівельно-монтажних робіт згідно з проектно-кошторисною документацією на будівництво сонячної електростанції ТОВ «Енергосервіс+» потужністю 6,4 МВт.

Факт виконання будівельних робіт підтверджено відповідними первинними документами: актами форми КБ-2, КБ-3 від 02 грудня 2019 року на загальну суму 13 208 333,33 грн, додатки до актів (кошториси, відомості ресурсів та механізмів та інше).

Позивачем проведено оплату придбаних будівельних робіт, що підтверджено платіжними інструкціями №245 від 04 квітня 2019 року, №280 від 30 травня 2019 року, №290 від 11 червня 2019 року, № 337 від 24 липня 2019 року, №466 від 22 листопада 2019 року, №339 від 25 липня 2019 року, №467 від 25 листопада 2019 року, № 468 від 26 листопада 2019 року, №478 від 10 грудня 2019 року, №495 від 16 грудня 2019 року, №1 від 04 квітня 2019 року, №10 від 30 травня 2019 року, №2 від 11 червня 2019 року, №5 від 24 липня 2019 року, №6 від 25 липня 2019 року, №5 від 22 листопада 2019 року, №6 від 25 листопада 2019 року, №7 від 26 листопада 2019 року, №01 від 02 грудня 2019 року.

Інформація про ці операції відображена позивачем у бухгалтерському обліку, що підтверджено відповідними оборотно-сальдовими відомостями, журналами, відомостями про обороти по рахунку 631.

За наслідками наведених господарських операцій позивачем отримані основні засоби - сонячні електростанції, розташовані у Чумаківській сільській ради Дніпровського району та Криничанській сільській раді Криничанського району Дніпропетровської області.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності на час виникнення спірних правовідносин визначало Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (далі – НП(С)БО 16).

Відповідно до пунктів 5-7 НП(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 9 НП(С)БО 16 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Пунктом 6 НП(С)БО 16 передбачено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Тобто, підставою для відображення (нарахування) витрат в бухгалтерському обліку є факт понесення таких витрат, що виражається у зменшенні активів або збільшенні зобов`язань.

Пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, (далі – НП(С)БО 15) встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому НП(С)БО, застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з пунктом 8 НП(С)БО 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі – Положення № 88), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі – Закон № 996-XIV), первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій, їх обсягів та вартості. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем будівельних робіт, оприбуткування придбаних робіт в бухгалтерському обліку та використання у власній господарській діяльності.

Не є спірним питання оплату позивачем придбаних будівельних робіт в повному обсязі.

Таким чином, у позивача внаслідок придбання будівельних робіт виникли грошові зобов`язання перед підрядником, що потягло за собою зменшення активів внаслідок оплати цих послуг.

При цьому за наслідками цих господарських операцій позивачем отримані основні засоби - сонячні електростанції, розташовані у Чумаківській сільській ради Дніпровського району та Криничанській сільській раді Криничанського району Дніпропетровської області.

Основним видом діяльності ТОВ «Енергосервіс+» за КВЕД є 35.11 Виробництво електроенергії; інші види діяльності - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 35.12 Передача електроенергії; 35.13 Розподілення електроенергії.

Позивачем придбані основні засоби (сонячні електростанції), які безпосередньо використовуються позивачем у межах основного виду діяльності - виробництво електроенергії.

За таких обставин суд визнає необґрунтованими доводи контролюючого органу про недоведеність фактичного здійснення спірних господарських операцій.

Оскільки суд вище дійшов до висновку про доведеність фактичного здійснення спірних господарських операцій, є цілком правомірним формування позивачем фінансового результату до оподаткування податком прибуток за наслідками цих господарських операцій, тому суд погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність заниження позивачем податку на прибуток за спірними господарськими операціями.

Суд відхиляє аргумент апелянта про безоплатне отримання позивачем будівельних робіт (послуг) суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Враховуючи доведеність оплатного придбання позивачем будівельних робіт (послуг) з будівництва сонячних електростанцій у ТОВ «СК Солар», такі будівельні роботи (послуги) у будь-якому разі на можуть вважатися безоплатно отриманими у розумінні приведеної правової норми.

Стосовно висновку контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

По-перше, правомірність формування позивачем складу витрат та доходу обумовлює правомірність формування позивачем показників звітності з податку на додану вартість за тими самими господарським операціям.

По-друге, контрагентами позивача виписано на адресу ТОВ «Енергосервіс+» податкові накладні за результатами зазначених господарських операцій, які зареєстровані в ЄРПН.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначається порядок складання та реєстрації податкової накладної.

Видача позивачу належним чином оформлених податкових накладних контрагентами не є спірним питанням. Також не є спірним питанням факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку до складу податкового кредиту.

В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв`язку з придбанням будівельних робіт, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно, є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «Енергосервіс+» у складі вартості оплати придбаних будівельних робіт за приведеними вище господарськими операціями, та, відповідно, про протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Основним доводом апелянта в цій частині є те, що між позивачем та ТОВ «СК Солар» операції з надання послуг реально не виконувались, мали безтоварний характер, не призвели до реальних змін у майновому стані підприємства, відтак не давали підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.

При цьому така позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що контрагент позивача не має необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення відповідної діяльності.

Разом з тим, відповідачем приведені обставини не доведені належними доказами, а ймовірні порушення з боку контрагента позивача не можуть впливати на права та обов`язки добросовісного платника податків, такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання контрагентами податкових зобов`язань.

Аналогічний за змістом висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2022 року у справі №640/25325/19, від 19 березня 2019 року у справі №826/9534/17 та від 26 лютого 2019 року у справі №826/1536/18, від 13 січня 2021 року у справі №826/16023/16.

Тобто за порушення правил оподаткування має відповідати особа, яка допустила порушення, а добросовісний платник податків не може відповідати за порушення, допущені іншим платником.

В цьому випадку за наслідками детального та ґрунтовного дослідження первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд дійшов висновку, що первинні документи, досліджені в ході судового розгляду та долучені до матеріалів справи, складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.

Контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або фіктивності його постачальника ТОВ «СК Солар», не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Судом першої інстанцій досліджено та проаналізовано зміст операцій та первинні документи на підтвердження використання придбаних основних засобів у господарській діяльності позивача.

При цьому в ході розгляду справи доведено, що придбані (створені) основні засоби використані позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, у виробництві електроенергії, що свідчить про наявність у ТОВ «СК Солар» конкретної ділової мети та отримання економічного ефекту від його діяльності - прибутку.

Відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.

Також варто врахувати, що для цілей податкового обліку беруться до уваги, насамперед, економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. Податковий орган не застосував підхід «превалювання суті над формою» як принцип бухгалтерського обліку, та, як наслідок, не спростував наявності встановлених судом першої інстанції обставин та не з`ясував правову природу спірних правовідносин.

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагента з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагентів (відсутність достатніх трудових ресурсів, відсутність основних засобів, необхідних складських, виробничих приміщень та обладнання у періоді, що перевірявся тощо; дослідження ланцюга постачання), оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують такі доводи.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 810/3514/17, від 05 серпня 2021 року у справі № 813/5824/15, від 16 вересня 2020 року у справі № 520/4150/19, від 27 березня 2024 року у справі №380/12821/22.

Також суд звертає увагу на те, що результати господарських операцій призвели до змін в активах позивача та його зобов`язаннях і реально спричинили зміни майнового стану платника податків.

Стосовно доводів контролюючого органу про відсутність підприємств у ланцюгу постачання послуги будівництва за податковими адресами, анулювання деяким контрагентам позивача свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість, неподання повідомлень за формою №20-ОПП, відсутність належної кількості трудових ресурсів, віднесення до ризикових підприємств, суд зауважує, що відповідачем не надано доказів таким твердженням. Крім того, ці доводи не стосуються предмету доказування, адже ці обставини встановлені контролюючим органом на час проведення податкової перевірки, тобто у 2025 році, тоді як спірні господарські операції відбувались у 2018-2019 роках, а відповідачем не надано доказів відсутності контрагентів за місцем реєстрації та наявності іншої негативної інформації щодо підприємств саме в період здійснення спірних господарських операцій.

Також судом встановлено, що між ТОВ «Енергосервіс+» як орендарем укладено з ТОВ «Сервісопторг» як орендодавцем договори оренди №24 від 18 грудня 2017 року та №25 від 27 травня 2019 року, за умовами яких орендарю (позивачу) передано за плату у строкове користування обладнання для виробництва електроенергії від сонячного випромінювання.

Умовами цих договорів передбачено, що саме орендодавець (ТОВ «Сервісопторг») є власником об`єкту оренди; строк оренди - з моменту підписання акту приймання-передачі та діє до 31 грудня 2030 року.

Пунктами 6.1 цих договорів визначено, що орендна плата за обладнання становить 250 000 грн та 3 500 000 грн щомісячно з урахуванням податку на додану вартість.

Умови оплати, установлені договорами та додатковими угодами № 2 від 11 січня 2018 року та № 2 від 08 січня 2020 року, передбачають, що розмір орендної плати узгоджується кожен місяць з урахуванням виробленої електроенергії та за умов стабільної (якісної) роботи обладнання, та може коригуватися за результатами календарного року за домовленістю сторін; сума узгодженої орендної плати визначається в рахунках на оплату з урахуванням податку на додану вартість; орендна плата може бути розрахована подекадно.

На виконання умов цих договорів в операційну оренду ТОВ «Енергосервіс+» передано наступне обладнання: інвертор CONEXT CL25 в кількості 2 шт. згідно з актом від 20 грудня 2017 року, ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 2688 шт. згідно з актом від 25 травня 2018 року, ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 1792 шт. згідно з актом від 31 травня 2018 року, інвертор CONEXT CL60 в кількості 34 шт. згідно з актом від 03 січня 2018 року, ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 410 шт. згідно з актом від 16 травня 2018 року, ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 1334 шт. згідно з актом від 15 червня 2018 року, ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 2688 шт. згідно з актом від 01 червня 2018 року, базові столи в кількості 1 комплект згідно з актом від 15 червня 2018 року, інвертор CONEXT CL60 в кількості 90 шт., ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 24750 шт. згідно з актом 27 травня 2019 року.

Між сторонами договорів 10 січня 2018 року укладено додаткову угоду №2 до договору оренди №24 від 18 грудня 2017 року та 08 січня 2020 року до договору оренди №25 від 27 травня 2019 року укладено додаткову угоду № 2, якими пункт 6.1 договорів оренди викладено у такій редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця. Розмір орендної плати узгоджується кожен місяць з урахуванням виробленої електроенергії та за умов стабільної (якісної) роботи обладнання, та може коригуватися за результатами календарного року за домовленістю Сторін. Сума узгодженої орендної плати визначається в рахунках на оплату з урахуванням ПДВ. Також орендна плата може бути розрахована подекадно.».

Факт здійснення позивачем оплати (орендної плати) підтверджено платіжними інструкціями та банківськими виписками.

Факт отримання послуг підтверджено відповідними актами.

У бухгалтерському обліку ТОВ «Енергосервіс+» за фактом наданих послуг та використання їх за фактом отримання доходу (виробленої та проданої електроенергії) на підставі отриманих рахунків та актів виконаних робіт від ТОВ «Сервісопторг», узгодженим сторонами актом звіряння взаєморозрахунків, позивачем відображено зазначені операції на рахунках бухгалтерського обліку: Дт91-К-т6851; Д-т23-К-т91; Д-т26-К-т23; Д-т 90 - К-т 26.

Контролюючий орган в акті перевірки, посилаючись на пункти 6.1 договорів №24 від 18 грудня 2017 року, №25 від 27 травня 2019 року, зазначає, що орендна плата за обладнання становить 250 000 грн та 3 500 000 грн щомісячно з урахуванням податку на додану вартість. Тобто, в структурі собівартості витрати на утримання, експлуатацію, оперативну оренду основних засобів загальновиробничого призначення становлять 37 500 000 грн щорічно.

Разом з тим, контролюючий орган не врахував положення додаткових угод щодо щомісячного узгодження розміру орендної плати.

Також контролюючий орган вважає, що отримане в оренду обладнання повинне обліковуватися на бухгалтерських рахунках 20 «Виробничі запаси», 22 «МШП», 28 «Товари».

Надаючи оцінку таким твердженням відповідача, суд виходить з такого.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 року №181, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 року за № 487/4708 (далі - НП(С)БО 14).

За визначенням, наведеним у пункті 4 розділу І НП(С)БО 14, оренда - договір між орендодавцем та орендарем, за яким орендодавець надає орендарю право користування необоротним активом за плату на певний строк.

Операційна оренда - оренда, що не передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигід, пов`язаних з правом власності на об`єкт оренди.

Фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов`язаних з правом користування та володіння активом. Право власності на об`єкт фінансової оренди після закінчення строку оренди може передаватися або не передаватися. Оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:

орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

орендар має можливість та намір придбати об`єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;

строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об`єкта оренди, навіть якщо право власності не передаватиметься;

теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об`єкта оренди;

орендований актив має особливий характер, що дає змогу лише орендареві використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання.

Оренда, яка не є фінансовою, вважається операційною.

Пунктом 4 розділу ІІ НП(С)БО 14 передбачено, що об`єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, указаною в договорі оренди.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ НП(С)БО 14 належна плата за користування об`єктом операційної оренди визнається витратами згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов`язаних із використанням об`єкта операційної оренди. На суму заохочення орендаря щодо продовження або укладення нового договору оренди зменшуються протягом строку оренди його витрати з орендної плати.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за №288/4509 (далі - НП(С)БО 7).

Відповідно до пункту 4 НП(С)БО 7 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, виконання робіт і надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

Подібні (однорідні) об`єкти - об`єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

Відповідно до пункту Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України 30 вересня 2003 року №561, одиницею обліку основних засобів є окремий об`єкт. Окремим об`єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об`єктом основних засобів.

Отже, позиція контролюючого органу, що отримане в оренду обладнання повинне обліковуватися на бухгалтерських рахунках 20 «Виробничі запаси», 22 «МШП», 28 «Товари», є помилковою, адже в балансі на бухгалтерських рахунках оприбутковується тільки обладнання, отримане у фінансову оренду, тоді як господарські відносини з орендодавцем відбувались в межах договорів оперативної оренди.

Позивачем відображено у бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності за 2019 - І квартал 2025 року (форма №2 «Звіт про фінансові результати») у рядку 2180 «Інші операційні витрати» суму витрат на утримання, експлуатацію, оперативну оренду основних засобів загальновиробничого призначення, понесених у зв`язку з отриманням доходу у сумі 249 108 333 грн.

Контролюючим органом не визнані витрати на утримання, експлуатацію, оперативну оренду основних засобів загальновиробничого призначення у розмірі 61 808 303 грн як такі, що понесені поза межами умов договорів оренди.

Пунктом 5 розділу ІІ НП(С)БО №14 передбачено, що належна плата за користування об`єктом операційної оренди визнається витратами згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов`язаних із використанням об`єкта операційної оренди. На суму заохочення орендаря щодо продовження або укладення нового договору оренди зменшуються протягом строку оренди його витрати з орендної плати.

До складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (пункт 15.4 НП(С)БО 16).

Пунктом НП(С)БО № 7 «Основні засоби» установлено, що первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми, непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Фінансові, витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати».

Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель”.

Пунктом 7 НП(С)БО 7 «Основні засоби» передбачено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

Згідно з пунктом 4 НП)С)БО 7 «Основні засоби» об`єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

Отже, отримані послуги оренди не входять до складу основних фондів.

Аргумент відповідача щодо використання отриманого в оренду обладнання (що монтується, з`єднується між собою) як єдиного об`єкту, основного засобу суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, зважаючи на те, що отримане в оренду обладнання не має жодних ознак основних засобів, тому позивач правомірно їх відніс до групи 03 «Машини та обладнання».

Також суд першої інстанції правильно зауважив, що висновки контролюючого органу щодо витрат поза межами укладеного договору, є фактично невизнанням ціни договору, яка була узгоджена сторонами за фактом його підписання.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення собівартості за рахунок віднесення до її складу витрат, що були понесені поза межами умов договорів оренди, у результаті чого позивачем безпідставно включено до складу витрат з утримання та обслуговування інверторів CONEXT CL 25 OPTIMUM в кількості 2 шт., CONEXT CL 60 OPTIMUM в кількості 34 шт., сонячних панелей ФЕМ SRP – 270- 6PB в кількості 24 750 шт. витрати в розмірі 61 808 333 грн декларації з прибутку підприємств як витрати на утримання, експлуатацію, оперативну оренду основних засобів загальновиробничого призначення, фактично нарахованих за оренду сонячних панелей, інверторів на загальну суму 249 108 333 грн.

Щодо порушення позивачем наказу Міністерства фінансів України про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 19 січня 2016 року №159/28289, що в результаті призвело до завищення від`ємного значення податку на додану вартість на 494 020 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до уточнюючого розрахунку № 9302123947 від 16 листопада 2020 року за жовтень 2020 року від`ємне значення об`єкта оподаткування (рядок 21) становить - 3 893 671 грн.

Згідно з уточнюючим розрахунком № 9014228278 від 04 лютого 2021 року за листопад 2020 року показник рядка 16 зазначено « 3 674 415 грн».

В уточнюючому розрахунку за квітень 2022 року показник рядка 20-21 становить 3 208 871 грн, згідно з уточнюючим розрахунком за травень 2022 року показник рядка 16 становить 3 197 612 грн.

Також апелянт зазначає про встановлення неправильного перенесення та визначення рядків 21 та 16 по деклараціям з податку на додану вартість за період з серпня 2024 року по березень 2025 року.

На думку контролюючого органу, наведене станом за березень 2025 року ТОВ «Енергосервіс+» завищено показник рядка 21 (від`ємне значення об`єкта оподаткування) на загальну суму -494 020 грн.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 ? ? № 21 затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (далі - Порядок №21), у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.

Підпунктом 5 пункту 5 розділу III наведеного Порядку установлено, що розрахунки за звітний період сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Позивачем не заперечується, що при складанні податкових декларацій з податку на додану вартість неправильно перенесено показники рядку 21 декларацій за попередній період до рядку 16 декларації поточного періоду, а саме у рядку 16 декларації відображались занижені показники.

Разом з тим, актом перевірки не встановлено завищення 21 рядка декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди, зазначені у таблиці.

В цьому випадку позивачем занижено показник рядка 16 у складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість наступного звітного періоду на суму, відображений у рядку 5 таблиці, та завищено суми податку на додану вартість до сплати, відображені у рядку 18 декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди (рядок №6 таблиці).

При цьому відсутні жодні підстави вважати, що позивачем неправильно відображено рядок 21 декларації.

Акт перевірки не містить належних обґрунтувань висновку про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування (рядок 21 декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 494 020 грн.

Таким чином, відсутні підстави для висновку про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування (рядок 21 декларації) на загальну суму 494 020 грн.

Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0573730704, збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 0573680704, а також зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість податковим повідомленням-рішення № 0573800704.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року в справі №160/1548/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року в справі №160/1548/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс+» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення 28 жовтня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко