Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №260/1331/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 260/1331/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року (суддя Л.Я. Максименко) у справі № 260/1331/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 09.09.2025 №084250004573 про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати позивачці до стажу державної служби період роботи з 11.10.2005 по 01.11.2015 на посаді землевпорядника Воздвижінської сільської ради;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням пенсійного органу позивачці протиправно відмовлено у перерахунку пенсії, що порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №084250004573 від 09.09.2025;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу державної служби позивачки час роботи на посаді в органі місцевого самоврядування з 11.10.2005 по 01.11.2015 та повторно розглянути заяву позивачки від 02.09.2025 про перехід на пенсію згідно Закону України “Про державну службу” з урахуванням висновків суду.

В іншій частині вимог - відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №899-VIII, а саме щодо: віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Суд першої інстанції зауважив, що у спірному випадку необхідно застосовувати норми Порядку № 283, а саме пункту 2 вказаного порядку згідно з яким до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону № 2493, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції встановив, що період роботи позивачки в органах місцевого самоврядування з 11.10.2005 по 01.11.2015 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Суд першої інстанції критично оцінив твердження відповідача про те, що Воздвижінською сільською радою не було проведено класифікацію посад державних службовців, а тому видані довідки суперечать положенням Порядку №622, оскільки орган Пенсійного фонду не наділений повноваженнями встановлювати такі обставини. Суд першої інстанції зауважив, що функція органу Пенсійного фонду обмежується перевіркою відповідності форми довідки встановленому зразку та достовірності зазначених у ній сум, з яких було сплачено єдиний внесок.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення №084250004573 від 09.09.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції вказав, що для ефективного захисту прав позивачки позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу державної служби позивачки час роботи на посаді в органі місцевого самоврядування з 11.10.2005 по 01.11.2015 та повторно розглянути заяву позивачки від 02.09.2025 про призначення пенсії як державному службовцю, з урахуванням висновків суду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування можуть бути зараховані до стажу державної служби до 04 липня 2001 року. Зауважує, що сільська рада не проводила класифікацію посад державних службовців, а отже довідки від 01.09.2025 року, що видані сільською радою суперечать приписам постанови КМУ №622. Відтак, скаржник наполягає, що його спірне рішення є правомірним, а тому скасуванню не підлягає.

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

02.09.2025 позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивачки та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення №084250004573 від 09.09.2025, яким відмовлено у заявленому перерахунку у зв`язку з відсутністю стажу державної служби, який дає право на пенсію відповідно до Закону України №889-VIII “Про державну службу”.

Встановлено, що згідно записів трудової книжки позивач з 11.10.2005 працювала на посаді землевпорядника Воздвижінської сільської ради. Зазначений період роботи в органах місцевого самоврядування не враховано до стажу державної служби, оскільки статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-III передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказано на безпідставність наданих позивачем довідок про заробітну плату № 03-20/099 від 01.09.2025 та №03-20/100 від 01.09.2025, виданих Воздвижівською сільською радою Пологівського району Запорізької області, оскільки даною установою не проводилась класифікація посад державних службовців, що суперечить вимогам Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, зокрема державним службовцям, встановленим постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016.

Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (який набрав чинності з 01.05.2016).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу».

Так, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Виходячи з аналізу наведених норм, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням відповідача №084250004573 від 09.09.2025 обґрунтовано тим, що станом на 01.05.2016 року позивачка не працювала на посадах державної служби та позивачка немає 20 років стажу на посадах державної служби.

Скаржником не заперечується, що згідно відомостей трудової книжки позивачка з 11.10.2005 по 01.11.2015 працювала на посаді землевпорядника Воздвижінської сільської ради.

Колегія суддів зауважує, що для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ стаж державної служби обраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (далі Порядок №283).

Подібного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 13.05.2021 у справі №623/198/17 та від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17.

Відповідно до пункту 2 Порядку №283 (діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

Згідно із пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Як правильно дослідив суд першої інстанції, посади позивачки, які вона обіймала на день набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» по 01.05.2016 передбачені ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відтак, колегія суддів вважає, що період служби позивача в органах місцевого самоврядування з 11.10.2005 по 01.11.2015 року належить до стажу державної служби позивачки, позивачка станом на 01.05.2016 займала посаду, служба на якій зараховується до стажу державної служби.

Отже, з огляду на зміст та обсяг заявлених у цій справі вимог, які фактично стосувалися зарахування стажу до державної служби, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати спірний стаж до стажу державної служби та з урахуванням цього повторно розглянути заяву позивачки про перехід на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

При цьому, суд першої інстанції, встановивши те, що в оскаржуваному рішенні пенсійний орган, окрім відмови в зарахуванні стажу, навів позицію щодо безпідставності видання Воздвижівською сільською радою довідок про заробітну плату № 03-20/099 від 01.09.2025 та №03-20/100 від 01.09.2025, обгрунтовано зазначив про безпідставність такої позиції пенсійного органу та правильно зазначив, що пенсійний орган має функцію з перевірки відповідності форми довідки встановленому зразку та достовірності зазначених у ній сум, але до повноважень пенсійного органу не належить встановлювати обставини проведення класифікації посад державних службовців.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі № 260/1331/26 –без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Т.І. Ясенова