Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №160/11617/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №160/11617/26

Суддя: Юрко І.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/11617/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року в адміністративній справі №160/11617/26 ( головуючий суддя першої інстанції - Рищенко А.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, (третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 11.08.2026 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Черкаській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Черкаській області №047250028339 від 12.02.2026 року про відмову йому в призначенні пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Черкаській області зарахувати до її загального страхового стажу періоди роботи з 25.08.1987 по 02.01.1992, з 02.09.1994 по 30.03.2000, з 31.01.1992 по 01.09.1994, та з 10.01.2001 по 08.07.2001;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Черкаській області повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком від 04.02.2026 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні;

- зобов`язати відповідача призначити їй пенсію за віком з 04 лютого 2026 року з урахуванням вищевказаних періодів;

- зобов`язати відповідача здійснити виплату призначеної пенсії, починаючи з 04 лютого 2026 року з урахуванням усієї суми недоплати.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №047250028339 від 12.02.2026 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.08.1987 по 02.01.1992 р., з 02.09.1994 по 30.03.2000 р., з 31.01.1992 по 01.09.1994р., та період виплати допомоги по безробіттю з 10.01.2001 по 08.07.2001 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04.02.2026 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що заява позивача про призначення пенсії розглянута ГУ ПФУ в Черкаській області за принципом екстериторіальності. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи в колгоспі з 25.08.1987 по 02.01.1992 та з 02.09.1994 по 30.03.2000, оскільки відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі в колгоспному виробництві з посиланням на первинні документи та довідка про реорганізацію колгоспу; період роботи з 31.01.1992 по 01.09.1994, оскільки міститься виправлення в номері наказу про прийняття на роботу; період виплати допомоги по безробіттю з 10.01.2001 по 08.07.2001, оскільки дата наказу про початок виплати не відповідає даті початку виплати допомоги по безробіттю.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити в задоволенні вимог скарги та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.02.2026 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ГУ ПФУ в Черкаській області розглянуло заяву позивача та рішенням від 12.02.2026 року №047250028339 відмовило в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 25 років 7 місяців 6 днів, до страхового стажу не зараховано: періоди роботи в колгоспі з 25.08.1987 по 02.01.1992, з 02.09.1994 по 30.03.2000, оскільки відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі в колгоспному виробництві з посиланням на первинні документи та довідка про реорганізацію (стаж частково зараховано згідно Реєстру застрахованих осіб, форма ОК-5); період роботи з 31.01.1992 по 01.09.1994, оскільки міститься виправлення в номері наказу на прийняття на роботу; період виплати допомоги по безробіттю з 10.01.2001 по 08.07.2001, оскільки дата наказу про початок виплати не відповідає даті початку виплати допомоги по безробіттю.

Не погодившись з рішенням пенсійного органу, позивач оскаржила таке рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи в колгоспі з 25.08.1987 по 02.01.1992 та з 02.09.1994 по 30.03.2000, період роботи з 31.01.1992 по 01.09.1994 та період виплати допомоги по безробіттю з 10.01.2001 по 08.07.2001.

Згідно ст.62 Закону №1058 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року (далі по тексту - Порядок №637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком № 637.

Таким чином, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Пунктом 7 Порядку №22-1 визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п.7 параграфу «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком №637.

Пункт 3 Порядку №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п.20 Порядку №637 у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Враховуючи зазначені норми законодавства, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , заповненої 25.08.1987 року, яка міститься в матеріалах справи, наявні наступні записи щодо спірних періодів:

- 25.08.1987 року - прийнята в члени колгоспу «Родина»;

- 02.01.1992 року - виключена з членів колгоспу у зв`язку з переходом в систему народної освіти;

- 01.09.1994 року - прийнята в члени колгоспу «Родина» на посаду вихователя дитячого садка;

- 30.03.2000 року - виключена з членів колгоспу за ст.38 КЗпП України.

У розділі «Трудова участь у громадському господарстві» трудової книжки колгоспника наявні відомості про встановлений колгоспом річний мінімум трудової участі та його виконання позивачем за 1987-1991 та 1994-1999 роки, які засвідчені підписом відповідальної особи та печатками.

Згідно записів трудової книжки позивача з 31.01.1992 по 01.09.1994 позивач працювала на посаді вихователя дитячого садка, а з 10.01.2001 по 08.07.2001 позивачу виплачувалась допомога по безробіттю.

Згідно зі ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Колегія суддів наголошує, що трудова книжка позивача містить всі записи на підтвердження роботи позивача за спірні періоди, а доказів недостовірності записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому ці періоди безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача.

Крім того, пенсійний орган наділений правом робити запити щодо уточнення записів трудової книжки, проте відповідач таким правом не скористався.

У зв`язку з цим відмова відповідача у зарахуванні позивачу спірних періодів є протиправною, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому в цій частині рішення суду апеляційним судом не перевіряється.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року в адміністративній справі №160/11617/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року в адміністративній справі №160/11617/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua