Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №640/4333/16-ц — Київський районний суд м. Харкова

Суд: Київський районний суд м. Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №640/4333/16-ц

Суддя: Дяченко О. М.

Справа № 640/4333/16-ц

н/п 2/953/4330/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Дяченка О.М.,

секретаря судових засідань – Засєєвої С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

19.05.2016 у справі ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 12 203,15 грн за кредитним договором № DNH4KP20820294 від 26.12.2005, яка складається з: 11 145,86 грн - заборгованість за кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 грн - штраф (фіксована частина); - 557,29 грн. - штраф (процентна складова) та судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

27.03.2026 представник заявника ОСОБА_1 адвокат Юрченко Віктор Володимирович звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи із заявою про перегляд заочного рішення, винесеного Київським районним судом міста Харкова від 19.05.2016 по цивільній справі № 640/4333/16-ц за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заяви зазначається, що в судовому рішенні не зазначено за який період стягуються зазначена заборгованість, а саме: проценти за користування кредитом, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань. Розмір заборгованості за пенею в сумі 51 784,12 грн. дає підстави вважати, що вони були стягнені за період 2005 року по 2016 рік. Право АТ КБ «Приват Банк» нараховувати проценти після спливу строку кредиту, тобто 26.12.2007 р., - припинилось. В судовому рішенні від 19.05.2016 р. зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і позивачем договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. (а.с. 7). Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. (а.с. 8-11). Проте матеріали справи не містять підтверджень, що «Умови надання споживчого кредиту фізичними особам («Розстрочка») (Стандарт) розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідна правова позиція викладена у Постанові Великої палати Верховного суду від 03.07.2019 р. по справі № 342/180/17. По-друге, в судовому рішенні не зазначено за який звітний період проводиться стягнення з ОСОБА_1 пені в розмірі 51 784,12 грн. Однак виходячи із розміру вказаної пені є очевидним той факт, що він перевищує 1 (один) рік. У заяві про перегляд заочного рішення подається заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо стягнення пені, відповідач вважає, що у позивача АТ КБ «Приват Банк» було відсутнє право вимагати до стягнення проценти за користування кредитом після закінчення строку дії кредитного договору, тобто 27.12.2007 р. Відповідно не було права на нарахування пені та штрафу на суми, нараховані після 27.12.2007 р., а щодо заборгованості, нарахованої з 27.12.2007 р. по 2016 рік, просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності: до тіла кредиту, процентів вона становить три роки, до пені та штрафу один рік. За таких обставин, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31.03.2026 вказану заяву прийнято до розгляду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.04.2026 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, винесеного Київським районним судом міста Харкова від 19.05.2016 по цивільній справі № 640/4333/16-ц за позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено. Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.05.2016 по цивільній справі № 640/4333/16-ц за позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – скасовано. Розгляд цивільної справи за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом)сторін.

10.08.2026 до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Меркулової В.В. надійшли пояснення по справі. В обґрунтування заяви зазначається, що відповідач був повноцінно ознайомлений з істотними умовами кредитування під час підписання договору. Отримання та використання коштів відповідачем є конклюдентними діями, що підтверджують згоду з умовами кредитування. Відповідач підтверджує, що строк кредитування закінчився 26.12.2007 р. Однак, позичальник не повернув кошти Банку, чим продовжив неправомірне утримання грошових коштів. Відповідно, Банк має законне право на застосування фінансових санкцій до моменту фактичного виконання зобов`язання. Позовна давність за вимогами Банку не є пропущеною, оскільки її перебіг був перерваний фактом пред`явлення позову. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. (ст. 264 Цивільного кодексу України). Відповідач зазначає про період нарахування заборгованості та пені (з 2005 по 2016 рік). Проте, Банк реалізував своє право на судовий захист про що свідчить ухвалення заочного рішення від 04.06.2014 р. Таким чином, перебіг позовної давності був перерваний поданням первісного позову. Твердження відповідача про сплив позовної давності є юридично неспроможним, оскільки Банк звернувся до суду у встановлені законом строки. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, справу просив розглянути без участі представника позивача.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, справу просили розглянути за відсутності відповідача та його представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; а тому, суд вважає за доцільне продовжити розгляд справи за відсутності позивача.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.06.2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNH4KP20820294 від 26.12.2005 в загальній сумі 57 877,62 грн. Датою набрання законної сили вказаним рішенням є 04.07.2014.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до укладеного договору № DNH4KP20820294 від 26.12.2005 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5265,00 грн строком на 24 місяці зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" с правонаступником прав та обов`язків Закритого Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", у зв`язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування Позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (надалі - Банк), про що зазначено у п. 1.1. Статуту ПАТ КБ "ПриватБанк".

17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і позивачем договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві № DNH4KP20820294 від 26.12.2005.

Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

Як слідує з п. 5.3. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості.

У порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, у зв`язку із чим, станом на 23.02.2016, за відповідачем наявна заборгованість на загальну суму 69 023,48 грн, з яких: 4 409,54 грн – заборгованість за кредитом; 12 829,82 грн – заборгованість за відсотками; 51 784,12 – пеня.

Згідно розрахунку, доданого позивачем до позову, від заборгованості у сумі 69 023,48 грн віднімається сума, у розмірі 57877,62 грн. яка підлягає стягненню з відповідача за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.06.2014 року на користь позивача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", з урахуванням чого різниця становить 11 145,86 грн, а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 гри - штраф (фіксована частина);

- 557,29 грн - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За змістом статей 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Одним із видів договорів, є договір приєднання, яким відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був ознайомлений з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), підписав Заяву № DNH4KP20820294 від 26.12.2005 на умовах йому відомих, тобто сторони погодили конкретні умови кредитування, сплату відсотків, комісій та інших платежів пов`язаних з користуванням кредитними коштами. Отже, відповідач був ознайомлений з вказаними умовами надання банківських послуг (кредитування) під підпис.

Суд враховує, що ОСОБА_1 підписав Заяву, в якій чітко зазначено основні умови кредитування, суд застосовує висновок ВСУ від 02.12.2020 у справі № 284/157/20-ц, відповідно до якого «оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, то суду слід визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту».

Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості у тому числі про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст. 617 ЦК України.

Відповідачем не подано суду власного розрахунку заборгованості (контррозрахунку).

Отже, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором № DNH4KP20820294 від 26.12.2005 у загальному розмірі становить 12 203,15 грн, з яких: 11 145,86 грн – заборгованість за кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг:- 500,00 гри - штраф (фіксована частина);- 557,29 грн - штраф (процентна складова).

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності до тіла кредиту, процентів, до пені та штрафу.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України, позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі № 911/3681/17).

Суд враховує, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Як зазначено вище, суд вважає доведеними вимоги позивача.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦПК України).

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦПК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦПК України).

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.06.2014 (справа №640/6323/14-ц) відповідачем не оскаржувалось та судом не скасовувалось, наслідки спливу позовної давності у справі судом за заявою відповідача не застосовувались. Датою набрання законної сили вказаним рішенням є 04.07.2014, а тому обставини, встановлені даним рішенням суду у цивільній справі, не доказуються при розгляді справи, що наразі розглядається. Суд враховує, що у відповідності до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Суд погоджується з доводами позивача про те, що Банк реалізував своє право на судовий захист, про що свідчить ухвалення заочного рішення від 04.06.2014 р. У зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором № DNH4KP20820294 від 26.12.2005, позивачем заявлені в межах строку позовної давності.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням встановленого та положень вказаних норм слід дійти висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та має непогашену заборгованість.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства та принцип змагальності, наданий позивачем розрахунок, та те, що відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № DNH4KP20820294 від 26.12.2005, внаслідок чого існує заборгованість у загальному розмірі 12 203,15 грн, з яких: 11 145,86 грн – заборгованість за кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 гри - штраф (фіксована частина); - 557,29 грн - штраф (процентна складова), яка не погашена, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № DNH4KP20820294 від 26.12.2005 у загальному розмірі 12 203,15 грн, з яких: 11 145,86 грн – заборгованість за кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 гри - штраф (фіксована частина); - 557,29 грн - штраф (процентна складова), тобто позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 78, 81, 83, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № DNH4KP20820294 від 26.12.2005 у загальному розмірі 12 203,15 грн, з яких: 11 145,86 грн – заборгованість за кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гри - штраф (фіксована частина); 557,29 грн - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день йогопроголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 30.10.2026.

Суддя О.М. Дяченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua