Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №340/1374/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №340/1374/25

Суддя: Семененко Я.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 340/1374/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року (суддя В.В. Науменко) у справі № 340/1374/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0644075-2410-1126-UA35080090000078673 від 19.11.2024 року, прийняте ГУ ДПС у Кіровоградській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки нежитлова будівля використовується позивачкою безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, то в розумінні підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України будівля не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, а отже оскаржуване рішення є протиправним.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року адміністративний позов.

Судом першої інстанції зазначено, що правовою підставою для отримання пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність умов: така нежитлова будівля віднесена до класу “ Нежитлові сільськогосподарські будівлі ” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2023; власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Суд першої інстанції з`ясував, що у спірному випадку комплекс будівель і споруд позивачка використовує в своїй діяльності і фактично будівля є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника. Відтак, нерухомість у спірному випадку не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду

першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що згідно пп. «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації. Зауважує, що позивачкою не подано докази, згідно яких позивачка безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю. Відтак, скаржник наполягає, що позивачка права на пільгу згідно ст.266 ПК України не має, а отже спірне рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка з 17.03.2021 року є фізичною особою-підприємцем, перебуває на обліку в податковому органі та є платником єдиного податку 2 групи.

Видами підприємницької діяльності позивача є, зокрема 01.46 розведення свиней, 01.50 змішане сільське господарства.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у власності позивачки перебуває з 11.10.2022 об`єкт нежитлової нерухомості, а саме “комплекс будівель”, 1/3 частина від загальної площі 1503,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 428454535103, отриманого згідно договору дарування від 11.10.2022 №1262. Згідно опису об`єкта “комплекс будівель” складається зі складів за літерами “А”, “В”, “Г”, “Д”, “Е”, бондарки за літерою “Б”, контори за літерою “Ж”, колодязя за літерою “М”, вагової за літерою “Н” без зазначення площ по кожному об`єкту.

Згідно додатку 1 до рішення Пантаївської селищної ради від 24 червня 2021 року №234 “Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Пантаївської територіальної громади” ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єкту нежитлової нерухомості “комплекс будівель” згідно переліку будівель встановлені на 2023 рік в розмірі 1,0 відсотків від мінімальної зарплати на 01 січня 2023 року (6700,0 грн.) за кодом №1252 “Резервуари, силоси та склади”.

Відповідачем згідно пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення №0644075-2410-1126-UA35080090000078673 від 19.11.2024, яким позивачу визначено податкове зобов`язання в сумі 33575,93 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2024 рік стосовно будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України.

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Підпункт «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Як правильно дослідив суд першої інстанції та скаржником у апеляційній скарзі не заперечується, що об`єкт нежитлової нерухомості, 1/3 якого належить позивачці на праві власності, за адресою Кіровоградська область, Олександрійський р., смт. Пантаївка, вул. Привокзальна, буд.2г, віднесено до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, він не здається в оренду, лізинг, позивачку.

Водночас, контролюючий орган наполягає, що позивачка не підтвердила використання такого об`єкту нежитлової нерухомості у господарській діяльності позивачки за призначенням, а отже підстав для отримання пільги згідно пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України у спірному випадку немає.

Колегія суддів з`ясувала, що позивачка зареєстрована як фізична особа-підприємець. З видів її діяльності вказано: « 01.46 Розведення свиней», « 01.50 змішане сільське господарство».

Крім того, 11.10.2022 позивачкою укладено договір про спільну діяльність. Сторони зобов`язались спільно діяти заради оптимізації та здешевлення витрат і підвищення загальної ефективності в діяльності кожної з сторін в сфері с/г виробництва, а саме відгодівля свиней з подальшою реалізацією продуктів виробництва.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд в постанові від 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18, аналізуючи положення підпункту «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в частині визначення «сільськогосподарський товаровиробник», зазначив, що це поняття, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»:

виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Аналогічний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 18.09.2025 року у справі № 340/4394/24.

Проаналізувавши подані сторонами докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка не є платником спірного податку, оскільки, об`єкт нежитлової нерухомості, а саме “комплекс будівель” є будівлями сільськогосподарського призначення та використовуються позивачкою за призначенням у господарській діяльності для вирощування свиней, переробки, виготовлення і зберігання кормів для них, тобто об`єкт є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

В свою чергу, контролюючим органом всупереч ст.77 КАС України не доведено, що належний позивачці об`єкт не є будівлями сільськогосподарського призначення, а позивачка - не є сільськогосподарським товаровиробником.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірному випадку нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пп. "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а отже спірне рішення №0644075-2410-1126-UA35080090000078673 від 19.11.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року у справі № 340/1374/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Т.І. Ясенова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua