Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №160/7288/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/7288/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року (суддя Н.В. Турлакова) у справі № 160/7288/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046150019870 від 14.03.2026р., яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 позивачці з 09 лютого 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати позивачці до страхового та пільгового стажу роботи по Списку №1 період з 01.09.1998 по 06.06.1999 навчання в професійно-технічному училищі №45 міста Кривого Рогу згідно з дипломом НОМЕР_1 від 15.05.1999, довідкою №84 від 01.03.2002 та трудовою книжкою НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачці пільгову пенсію по Списку №2 відповідно до п. б) ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з 09 лютого 2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням пенсійного органу позивачці протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Судом першої інстанції зазначено, що стаж роботи підтверджує трудова книжка, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд першої інстанції з`ясував, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового та пільгового стажу позивачки період навчання у ПТУ №45 з 01.09.1998 по

25.06.1999.

Суд першої інстанції врахував, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.03.2026 № 046150019870 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивачці прийнято відповідачем необґрунтовано, оскільки у рішенні про відмову у призначенні пенсії не обґрунтовано мотиви застосування до позивача вікового цензу в 55 років.

Суд першої інстанції дослідив, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивачка досягла необхідного віку (50 років) та у неї наявний необхідний стаж для призначення такої пенсії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що згідно наданих позивачкою документів встановлено, що страховий стаж позивачки становить 29 років 9 місяців 13 днів, пільговий стаж позивачки за Списком №1 становить 3 роки 7 місяців 9 днів, за Списком №2 - 17 років 2 місці 21 день. Зауважує, що позивачці правомірно не зараховано до страхового стажу період навчання згідно диплому від 02.06.1999, адже відсутня інформація про початок навчання. Вказує, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним, адже у позивачки відсутній необхідний пільговий стаж 7 років 6 місяців, а також оскільки позивачка не досягла пенсійного віку 55 років. Вважає, що ним правомірно застосовано приписи ст.114 Закону №1058 до спірних правовідносин, адже для застосування ст. 13 Закону №1788 підстав немає.

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 23.02.2026 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Заяву позивачки за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням ПФУ в Одеській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 14.03.2026 №046150019870 про відмову у призначенні пенсії, позивачці відмовлено в призначенні пенсії.

У рішенні зазначено зокрема наступне.

Пенсійний вік, визначений пунктом частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (список №l), становить 50 років.

Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону (список №l ) становить 20 років.

Необхідний пільговий стаж, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону (список №l), становить 7 років 6 місяців.

Пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону (список №2), становить 55 років.

Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону (список №2), становить 25 років.

Необхідний пільговий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону (список №2), становить 10 років.

Вік заявниці 50 років.

Страховий стаж заявниці становить: 29 років 09 місяців 13 днів, з урахуванням кратності 32 роки 09 місяців 13 днів.

Пільговий стаж за списком №l становить - 03 роки 07 місяців 09 днів.

Пільговий стаж за списком №2 становить - 17 років 02 місяці 21 день.

Результати розгляду документів:

До страхового стажу не зараховано період навчання з ... по 15.05.1999 згідно диплома від 02.06.1999, оскільки відсутня інформація про початок навчання.

До пільгового стажу робота за Списком №1 та робота за Списком №2 зараховано всі періоди.

Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону №2148-VIII.

Таким чином, відносно позивачки правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 50 років за пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.

Вирішуючи спір у цій справі, у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивачки Закону, а саме: положенням пункту «б» частини першої статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, виходячи з такого.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Зі змісту спірного рішення пенсійного органу вбачається, що позивачка досягла віку 50 років, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пенсійним органом протиправно відмовлено позивачці в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 з підстави недосягнення нею необхідного пенсійного віку.

Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначені документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме:

довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;

документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).

Положенням ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Це ж передбачено і п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Відповідно до вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За правилами п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.

Колегія суддів з`ясувала, що згідно трудової книжки позивачка з 01.09.1998 по 25.06.1999 навчалась в ПТУ №45 м. Кривий Ріг (диплом НОМЕР_1 ). Згідно диплому Професійно-технічного училища №45 м. Кривий Ріг серії НР №11758643 позивачка здобула кваліфікацію машиніста крану металургійного виробництва.

Крім того, згідно довідки ПТУ №45 Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 01.03.2002 №84, позивачка дійсно навчалась в ПТУ №45 по спеціальності машиніст крана металургійного виробництва з 01.09.1998 по 25.06.1999.

Відповідно до статті 17 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» (далі Закон № 103/98-ВР), який був чинним на час навчання позивача, заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Відповідно до статті 18 Закону №103/98-ВР до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Статтею 38 Закону №103/98-ВР передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Колегія суддів встановила, що дата закінчення позивачем навчання: 25.06.1999, а 07.06.1999 позивачку зараховано на роботу за професією, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позивачкою дотримано вимоги ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», а отже спірний період навчання позивачки з 01.09.1998 по 25.06.1999 підлягає зарахуванню до страхового стражу та пільгового стажу, який дає право на пенсію за Списком №1. Водночас, доказів зарахування позивачці до страхового та пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1998 по 25.06.1999 матеріали справи не містять.

За цих обставин, колегія суддів зазначає, що пенсійний орган не здійснив належний розрахунок стажу позивачки, хибно вважав про недосягнення позивачкою пенсійного віку для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, а отже спірне рішення №046150019870 від 14.03.2026р. про відмову у призначенні пенсії позивачці є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів враховує, що за змістом спірного рішення пенсійним органом встановлено, що пільговий стаж позивачки за Списком №2 складає більше 10 років, страховий стаж позивачки складає більше 20 років, вік позивачки 50 років.

Отже, суд першої інстанції правильно з метою належного захисту прав позивачки зобов`язав відповідача призначити позивачці з 09.02.2026 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, оскільки іншого варіанту поведінки, а отже й дискреційних повноважень, у пенсійного органу не існує.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року у справі № 160/7288/26 –без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Т.І. Ясенова