Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №638/12036/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа №638/12036/26

Провадження № 2/638/8842/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гребенюка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Михайлової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 14.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим персональним ідентифікатором було укладено договір кредитної лінії № 8272478, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. шляхом зарахування коштів на банківський картковий рахунок.

На підставі договору факторингу, право вимоги за названим кредитним договором перейшло від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до позивача.

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, що призвело до утворення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 15458,00 грн, з яких заборгованість по кредиту становить 4000,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 3458,00 грн., неустойка у розмірі 8000,00 грн. які разом з судовими витратами у розмірі 4326,40 грн. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути на свою користь.

Ухвалою Шевченківський районний суд м. Харкова від 06.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, також було встановлено строки для реалізації права сторін на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Представник позивача про судовий розгляд повідомлявся належним чином, але в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позов задовільнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідача було повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, однак він двічі в судові засідання не з`явився, причини не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За таких обставин судом згідно ч. 2 ст. 247, ст.ст. 280-281 ЦПК України, постановлено ухвалу про розгляд справи у заочному порядку, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Матеріали справи свідчать, що 14.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на ім`я ОСОБА_1 було оформлено договір кредитної лінії № 8272478 (даті за текстом – Кредитний договір) в електронній формі, відповідно до умов якого останній має бути надано позику в сумі 4000,00 грн. шляхом перерахування на її банківський рахунок, а вона має повернути позику та сплатити відсотки. Строк позики визначено у 360 днів, дата повернення позики: 08.01.2026 з фіксованою процентною ставкою у 0,95 % в день, комісія за надання кредиту встановлена у 17,25 % від суми наданого кредиту, що становить 690,00 грн., розмір першого обов`язкового платежу встановлено у розмірі 1830,00 грн. Також встановлено неустойку у розмірі 200,00 грн. в день. (п.п. 2.1 - 2.2 Кредитного договору).

У разі сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом у сумі не менше 1374.00 грн. надається можливість сплачувати проценти з урахуванням зниженої процентної ставки у 0,57 % в день протягом перших 30 календарних днів з дати надання кредиту. (п. 2.9 Кредитного договору).

Як вказано в позові підписання Кредитного договору відбулося шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора. Текст договору містить вказівку на підписання його одноразовим ідентифікатором - 008386.

Кошти за кредитним договором мали бути перераховані на банківський рахунок відповідача із використанням реквізитів електронного платіжного засобу - картки № НОМЕР_1 .

До справи надано копію довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» про прийняття до виконання платіжної інструкції про переказ коштів 14.01.2025 в сумі 4000,00 грн. отримувач: Євсюкова Магарита – ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

На підтвердження нарахованих сум заборгованості надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8272478 від 14.01.2025.

Згідно розрахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»» відповідач має заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн., за відсотками - 3458,00 грн., за неустойкою – 8000,00 грн. Загалом 15458,00 грн. У розрахунку відображено сплату комісії у сумі 690,00 грн. 12.02.2025 та частково відсотків у розмірі 1140,00 грн. 12.02.2026.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) за договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, з урахуванням його змін додатковими угодами, наявними у справі, відступило права вимоги до боржників ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор).

Право вимоги переходить від клієнта фактору, як встановлено п. 1.2 договору факторингу, з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників, що має відповідати додатку № 2 до договору факторингу. Реєстр боржників погоджено складати за формою, визначеною у додатку № 1 до договору факторингу (п. 1.1).

26.06.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» складено Акт прийому-передачі Реєстру боржників № 7 із загальною сумою заборгованості у 59454958,74 грн.

Згідно наявного у справі реєстру боржників № 7 від 26.06.2025 Клієнт відступив Фактору право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8272478 від 14.01.2025 із загальною сумою заборгованості 15458,00 грн. з яких: 4000,00 грн. заборгованість за кредитом, 3458,00 грн. за відсотками, 8000,00 грн. заборгованість за неустойкою. Даний реєстр не містить загальної суми заборгованості у 59454958,74 грн.

В справі на момент її розгляду відсутня погоджена ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» форма реєстру боржників, як додаток № 1 та форма Акту прийому-передачі Реєстру боржників, як додаток №2 до вказаного договору факторингу.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

В справі від 12.01.2021 №524/5556/19 Верховний суд дійшов висновку, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики, за правилами частини другої статті 1046 ЦК України, є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до приписів статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даній справі суд виходить з того, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (висновок Верховного суду, викладений в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21).

За правилами частин 1-3 статті 50 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що небанківські надавачі платіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів через розрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є. Розрахунки між небанківськими надавачами платіжних послуг для забезпечення виконання платіжних операцій користувачів (крім платіжних операцій у межах одного надавача платіжних послуг) здійснюються шляхом проведення суми платіжної операції між розрахунковими рахунками небанківських надавачів платіжних послуг, що відкриті в банках (розрахунковому банку платіжної системи). Банки забезпечують виконання платіжних операцій своїх клієнтів, у тому числі операцій небанківських надавачів платіжних послуг, шляхом виконання міжбанківських платіжних операцій або платіжних операцій, що виконуються в межах одного банку.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Поняття бухгалтерського обліку визначено частиною 1 статті названого закону як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. В цій статті визначається поняття господарської операції - дії або події, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та первинного документу - документу, який містить відомості про господарську операцію.

Основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлено Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (далі за текстом - Положення).

Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 62 Положення).

За правилами п. 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Однак, на момент розгляду справа не містить документів, які б слугували первинними документами згідно Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та належним чином підтверджували б операцію з безготівкової видачі кредиту відповідачу за Договором позики.

Розрахунок заборгованості, поданий позивачем не може підтверджувати заборгованість, оскільки є похідним, обробленим документом, що складається на підставі первинних даних та не є первинним документом бухгалтерського обліку, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд констатує, що позивачем всупереч своєму процесуальному обов`язку, передбаченому у ст.ст.12, 81 ЦПК України, не надано електронних документів з їх відповідними метаданими (або їх паперові копії) на підтвердження заявлених підстав позову: відсутні дані яким чином відповідачу було передано одноразовий ідентифікатор, що останній був використаний саме відповідачем при підписанні електронного документу – Кредитного договору.

Саме зазначення персональних даних відповідача у письмових доказах, які містяться в матеріалах справи, наявність яких у третіх осіб не виключається, є недостатнім для ідентифікації особи відповідача для підтвердження укладення договору відповідно до зазначених умов кредитного договору.

Представником при зверненні із позовом було заявлено клопотання про витребування від Монобанк інформацію про належність платіжної картки НОМЕР_1 та виписку за рахунком до картки. В задоволенні клопотання було відмовлено оскільки Монобанк є цифровим продуктом АТ «Універсал банк». У останнього позивач витребувати інформацію щодо відповідача не просив.

Крім того, складання Акту прийому-передачі реєстру боржників № 7 із сумою заборгованості у 59454958,74 грн., в той час як до позову долучено копію реєстру боржників № 7 із заборгованістю лише відповідача, відсутності погодженої форми такого реєстру виключає можливість пересвідчитися без припущень в належному переході до позивача права вимоги щодо відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відомості про банківські рахунки клієнтів, інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта є банківською таємницею.

Враховуючи вказане, документально підтвердити зарахування коштів на рахунок клієнта, може виключно емітент платіжної карти клієнта, який відкрив та обслуговує відповідний рахунок клієнта – відповідний банк. Лише емітент платіжної карти має доступ до реєстру платіжних операцій та балансових даних по рахунку клієнта, які можуть підтвердити надходження конкретної суми. Згідно вищенаведеної довідки підтверджується прийняття до виконання платіжної інструкції, але не зарахування коштів на рахунок відповідача.

Відповідно до ст.81 ЦПК України обов`язок доказування факту укладення договору, перерахування та отримання кредитних коштів покладається на позивача. Вимога до відповідача доводити факт неотримання коштів є застосовною лише після доведення позивачем факту перерахування кредитних коштів і за своїм змістом фактично означає покладення обов`язку доказування негативного факту, що суперечить засадам цивільного судочинства, зокрема принципу змагальності сторін і вищенаведеному висновку Верховного суду.

В силу приписів ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За вказаних обставин в позові слід відмовити.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, сума судового збору, сплачена позивачем при зверненні до суду стягненню з відповідача не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264-265, 273-274, 279-282, 284, 289, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Харкова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановленого ЦПК України строку, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

З текстом даного судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ: 35625014.

Представник позивача: Какун Анна Станіславівна, РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено: 02.11.2026.

Суддя В. В. Гребенюк