Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №383/439/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 383/439/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2025 року у справі № 383/439/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 69 від 20 лютого 2025 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 69 від 20 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 484,48 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн і судового збору в розмірі 2 422,40 грн. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, не надав належної оцінки поданим доказам на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, не дослідив обсяг фактично наданих адвокатом послуг та не вирішив питання про їх відшкодування. Зазначає, що на підтвердження витрат на правничу допомогу ним подано договір про надання правничої допомоги від 28 березня 2025 року, додаткові угоди до нього, акт приймання-передачі наданих послуг від 11 вересня 2025 року та рахунок № 1/9/25 від 11 вересня 2025 року на суму 12 000 грн. За змістом акта приймання-передачі адвокатом виконано роботи з аналізу законодавства та судової практики щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, підготовки позовної заяви та процесуальних клопотань, аналізу судової практики щодо оскарження ухвал про повернення позовних заяв, підготовки апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, усунення недоліків апеляційної скарги, опрацювання відзиву відповідача та доданих до нього документів, узгодження правової позиції з клієнтом, а також підготовки заяви про розподіл судових витрат. Загальна тривалість виконаних адвокатом робіт, відповідно до акта, становить 30 годин 30 хвилин.

Також позивач зазначає, що відповідач не надав належних доказів неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу та не обґрунтував, у чому саме полягає їх завищення. Щодо судового збору позивач посилається на платіжні інструкції № 18 від 07 травня 2025 року на суму 484,48 грн та № 23 від 28 травня 2025 року на суму 1 937,92 грн, загальна сума яких становить 2 422,40 грн. Вказані платежі, на думку апелянта, пов`язані з розглядом цієї справи та мають бути відшкодовані відповідачем.

У запереченнях проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач посилається на те, що відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Звертає увагу, що ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, на думку відповідача, свідчить про незначну складність справи. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19, відповідач вважає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та часом, витраченим на її виконання. Крім того, відповідач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не має самостійного балансу та реєстраційних рахунків в органах Казначейства, а перебуває на всіх видах забезпечення, у тому числі фінансовому, у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Останній, за твердженням відповідача, є військовою установою, яка утримується за рахунок кошторису Міністерства оборони України та фінансується в межах коштів державного бюджету. У зв`язку із цим відповідач вважає, що районний територіальний центр не здійснює самостійних фінансових виплат, а відповідні повноваження належать обласному територіальному центру.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин другої та третьої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно з частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Таким чином, процесуальним законом передбачено, що зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу можливе за наявності відповідного клопотання іншої сторони, яка повинна довести неспівмірність заявлених витрат.

При цьому сам по собі факт незгоди сторони із заявленою сумою витрат не є достатньою підставою для її зменшення.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19, у якій зазначено, що розмір гонорару адвоката визначається за домовленістю адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у відповідні договірні правовідносини.

Разом із тим під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен перевірити, чи відповідає заявлена до відшкодування сума критеріям реальності, необхідності та розумності, а також співмірності зі складністю справи, обсягом наданих послуг і витраченим часом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності таких витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має враховувати їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність, реальність і співмірність, оцінюючи, зокрема, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, витрачений час, значення справи для сторін та інші істотні обставини.

Щодо процесуального порядку зменшення заявлених витрат слід ураховувати висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові у справі № 922/445/19.

За цим висновком зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, можливе за клопотанням іншої сторони, яка має довести неспівмірність заявлених витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання такої роботи. З огляду на принципи диспозитивності та змагальності суд не вправі з власної ініціативи зменшувати заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів враховує доводи відповідача про те, що ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Разом із тим сам по собі розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не є безумовною підставою для висновку про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Такий порядок розгляду справи визначає процесуальну форму судового провадження, однак не свідчить про відсутність необхідності вивчення матеріалів справи, аналізу застосовного законодавства та судової практики, підготовки позовної заяви, процесуальних клопотань та інших документів.

Оцінюючи співмірність заявлених витрат, суд має враховувати не лише складність правового питання та форму судового розгляду, а й фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи, витрачений час, кількість підготовлених процесуальних документів та значення справи для позивача.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 28 березня 2025 року, додаткові угоди до нього, акт приймання-передачі наданих послуг від 11 вересня 2025 року та рахунок № 1/9/25 від 11 вересня 2025 року на суму 12 000 грн.

Зазначені документи у сукупності підтверджують погодження сторонами договору вартості правничої допомоги та обсяг робіт, виконаних адвокатом у зв`язку з розглядом спору.

Зокрема, згідно з актом приймання-передачі наданих послуг адвокатом здійснено аналіз законодавства та судової практики щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, підготовлено позовну заяву та процесуальні клопотання, досліджено судову практику щодо оскарження ухвал про повернення позовних заяв, підготовлено апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, усунуто недоліки апеляційної скарги, опрацьовано відзив відповідача та додані до нього документи, узгоджено правову позицію з клієнтом, а також підготовлено заяву про розподіл судових витрат.

Загальна тривалість робіт, зазначена в акті, становить 30 годин 30 хвилин.

Колегія суддів звертає увагу, що частина робіт адвоката стосувалася оскарження ухвали про повернення позовної заяви та усунення недоліків апеляційної скарги. Такі дії були спрямовані на забезпечення реалізації позивачем права на судовий захист у межах цього спору та перебували у безпосередньому зв`язку з розглядом справи.

При цьому те, що окремі процесуальні дії здійснювалися до відкриття провадження за позовом, не свідчить про відсутність зв`язку відповідних витрат із судовим захистом порушеного права позивача. Необхідність таких дій була зумовлена процесуальним перебігом розгляду спору та забезпеченням доступу позивача до суду.

Колегія суддів також бере до уваги, що відповідно до додаткових угод до договору сторони погодили вартість правничої допомоги з урахуванням обсягу робіт та стадій судового розгляду. Заявлена до відшкодування сума 12 000 грн не виходить за межі погоджених сторонами умов щодо вартості правничої допомоги.

Доводи відповідача про те, що справа є незначної складності, не спростовують факту виконання адвокатом зазначеного в акті обсягу робіт та не свідчать самі по собі про завищення їх вартості.

Відповідач не навів конкретного розрахунку, які саме послуги адвоката є зайвими, дублюються або не пов`язані з розглядом справи, не спростував зазначену в акті тривалість виконаних робіт та не надав доказів того, що погоджена вартість послуг є очевидно завищеною порівняно з аналогічними послугами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що наведені відповідачем заперечення не є достатніми для зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Посилання відповідача на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не має самостійного балансу та реєстраційних рахунків в органах Казначейства, а перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_3 , також не приймаються колегією суддів до уваги.

Порядок бюджетного фінансування та організаційна підпорядкованість територіального центру комплектування не змінюють установленого КАС України порядку розподілу судових витрат та не є самостійною підставою для звільнення відповідача від їх відшкодування.

Відповідно до статті 139 КАС України у разі задоволення позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Отже, саме відповідач як суб`єкт владних повноважень є стороною, з якої за результатами розгляду справи підлягають стягненню належні позивачу судові витрати. Обставини його фінансового забезпечення не спростовують цього процесуального обов`язку.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що надані позивачем документи підтверджують обсяг та вартість наданої правничої допомоги, а заявлена сума 12 000 грн відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності з урахуванням обставин цієї справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження сплати судового збору надано платіжну інструкцію № 18 від 07 травня 2025 року на суму 484,48 грн та платіжну інструкцію № 23 від 28 травня 2025 року на суму 1 937,92 грн.

Загальна сума судового збору за вказаними платіжними інструкціями становить 2 422,40 грн.

При цьому суд першої інстанції рішенням від 11 вересня 2025 року вже вирішив питання про відшкодування позивачу судового збору в сумі 484,48 грн, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 11 від 07 квітня 2025 року.

Отже, заявлена в апеляційній скарзі сума 2 422,40 грн є додатковою до суми судового збору, уже присудженої судом першої інстанції, та не передбачає повторного стягнення раніше відшкодованих витрат.

Платіжними інструкціями підтверджено сплату позивачем відповідних сум судового збору. З огляду на задоволення позову та наявність документального підтвердження понесених витрат, такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Таким чином, загальний розмір судового збору, сплаченого позивачем та заявленого до відшкодування у цій справі, становить 2 906,88 грн, з яких 484,48 грн уже присуджено рішенням суду першої інстанції, а 2 422,40 грн підлягають додатковому стягненню за результатами апеляційного перегляду.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України під час ухвалення судового рішення суд зобов`язаний враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, досліджених доказів та обставин цієї справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, не надав належної оцінки доказам на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу та не вирішив питання про їх відшкодування в повному обсязі.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн та додаткових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим із дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 242, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2025 року у справі № 383/439/25- змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

В іншій частині рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2025 року у справі № 383/439/25 -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов