Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №613/1110/26 — Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1110/26 Провадження № 2/613/1054/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Уварової Ю.В.,

за участі секретаря – Макушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №613/1110/26 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Кіпенко І.С., до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Богодухівської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини, звільнення від сплати аліментів та про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Кіпенка І.С. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить:

- припинити право ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , на утримання (аліменти), присуджене рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2025 року у справі № 613/1347/25;

- звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання дружини ОСОБА_2 , що стягуються на виконання рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2025 року у справі № 613/1347/25, з дня звернення до суду;

- визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються на виконання судового наказу Богодухівського районного суду Харківської області № 613/1006/25 від 09.06.2025 на користь ОСОБА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 24.11.2025 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дружини у розмірі 1/4 від його заробітку, щомісяця, до досягнення сином шестирічного віку. Підставою для ухвалення вказаного рішення стало те, що відповідачка здійснювала догляд за малолітньою дитиною з вадами фізичного розвитку (дитиною-інвалідом), не могла працювати та потребувала матеріальної допомоги.

Крім того, судовим наказом від 09.06.2025 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісяця, до його повноліття.

Однак у квітні 2026 року відповідачка залишила малолітнього сина-інваліда з батьком та виїхала у невідомому напрямку. За місцем реєстрації відповідачка відсутня, її місце фактичного перебування наразі невідоме. У телефонній розмові відповідачка повідомила, що не бажає забирати дитину.

З моменту залишення відповідачкою дитини, з квітня 2026 і дотепер малолітній ОСОБА_3 фактично проживає з батьком, ОСОБА_1

ОСОБА_1 здійснює повний догляд за дитиною, забезпечує її утримання, лікування та реабілітацію. Відповідачка жодної участі у вихованні, утриманні та догляді за дитиною не бере.

Позивач вважає, що зазначені вище обставини є підставою для звільнення позивача від сплати аліментів на дружину, від сплати аліментів на дитину на користь відповідачки, а також для стягнення аліментів з матері на користь батька, який здійснює повний догляд за дитиною, та визначення місця проживання дитини з батьком.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалами судді від 19.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справах №613/1110/2026 та №613/1111/2026.

Ухвалою судді від 17.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, звільнення від сплати аліментів на дитину та про стягнення аліментів прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №613/1110/2026, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 17.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 про припинення права дружини на утримання та звільнення від сплати аліментів на дружину прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №613/1111/2026, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.08.2026 задоволено клопотання представника позивача та об`єднано в одне провадження цивільні справи №613/1110/2026 та №613/1111/2026, присвоєно справі єдиний номер - №613/1110/2026.

Ухвалою суду від 11.09.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача – адвокат Кіпенко І.С. надав суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі та участі позивача. Просив позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Богодухівської міської ради Харківської області подала суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи, зазначила, що позиція по суті вимог викладена у письмовому висновку щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини від 01.09.2026.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула з невідомих причин, про місце, дату та час судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку. Відзив на позов не подавала, заяв про розгляд справи без її участі також не надходило.

З урахуванням одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у цьому шлюбі народилася дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого, відповідно, є сторони у справі.

Судовим наказом Богодухівського районного суду Харківської області № 613/1006/25 від 09.06.2025 з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 23.05.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 24.11.2025 у справі № 613/1347/25 з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на її утримання у розмірі 1/4 заробітку щомісяця, починаючи з 14.07.2025 і до досягнення ОСОБА_3 шестирічного віку.

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Богодухівської РДА відповідно до ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», з 13.09.2024 по 31.08.2026 призначено соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю на ОСОБА_3 , 2023 р.н.

Згідно з довідкою старости Сіннянського старостинського округу від 18.05.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою старости Сіннянського старостинського округу від 29.04.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає на території Сіннянського старостинського округу Богдухівської міської ради з 17.04.2026.

У висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (ортезом) родичем дитини вказано батька – позивача у справі, адресою проживання дитини зазначено АДРЕСА_1 (місце проживання батька).

Актом обстеження умов проживання від 19.05.2026 встановлено, що в місці проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , створено належні житлово-побутові умови для виховання дитини: житлове приміщення відремонтоване, облаштоване необхідними меблями та побутовою технікою, у дитини є окреме місце для сну, вона забезпечена харчуванням, одягом та взуттям відповідно до сезону та віку.

Згідно з характеристикою старости Сіннянського старостинського округу Богодухівської міської ради від 30.07.2026 № 48 позивач характеризується позитивно: спокійний, порядний, доброзичливий сусід, спиртними напоями не зловживає, конфліктів із сусідами не мав. Дитину систематично бачать з батьком, дитина доглянута, охайна.

Листами Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 24.06.2026 № 311389-2026 та від 19.08.2026 №415023-2026, а також витягом з інформаційно- аналітичної системи МВС України від 10.08.2026 підтверджено, що позивач до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП та до кримінальної відповідальності не притягувався, судимості не має, на профілактичних обліках Національної поліції не перебуває, фактів вчинення домашнього насильства не встановлено.

Довідкою форми № 100-2/о від 19.06.2026 № 280 підтверджено відсутність у позивача психіатричних протипоказань, у тому числі пов`язаних із вживанням психоактивних речовин, для виконання батьківських обов`язків.

Висновком оцінки потреб сім`ї від 17.08.2026 встановлено достатній виховний потенціал батька, задоволення базових потреб дитини та відсутність зацікавленості матері у долі сина.

18.08.2026 на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Богодухівської міської ради розглянуто питання визначення місця проживання дитини, за результатами розгляду визнано за доцільне визначити місце проживання дитини разом з батьком (протокол №10 від 18.08.2026).

Згідно з висновком щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини №02-21/6678 від 01.09.2026 визнано за доцільне визначити місце проживання дитини разом з батьком.

У письмовій заяві від 31.07.2026 на ім`я начальника Служби у справах дітей відповідачка ОСОБА_2 зазначила, що не заперечує проти проживання дитини разом з батьком, зазначивши, що при цьому вона не відмовляється від своїх батьківських прав та обовя`зків.

Норми права, що підлягають застосуванню.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч.1 ст.180 СК України).

Згідно з частиною другою статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За змістом частин першої та другої статті 155 цього ж Кодексу здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, суд враховує : стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд визначає розмір аліментів на неповнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.17 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц наголосив, що аліменти це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають з тим з батьків, хто сплачував аліменти.

Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір (постанова Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18).

Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу (ст.84 СК України).

Згідно з ч.1 ст.85 СК України, право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.

Відповідно до ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2026 року у справі № 953/5480/22 зазначено наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 522/3747/22).

Верховний Суд у своїх рішеннях послідовно зауважував, що суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом. І суд може задовольнити позов у справі щодо дитини лише тоді, коли дійде висновку, що це є необхідним і корисним для інтересів та благополуччя дитини.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 295/13519/22, від 26 серпня 2025 року у справі № 753/18526/21, від 01 жовтня 2025 року у справі № 760/18574/22, від 05 листопада 2025 року у справі № 645/5180/19, від 12 листопада 2025 року у справі № 202/2883/22, від 12 листопада 2025 року у справі № 686/31442/24, від 04 березня 2026 року у справі № 188/846/23, від 27 квітня 2026 року у справі № 501/2820/21, від 03 липня 2026 року у справі № 752/13051/22.

При цьому Верховний Суд також зауважував, що відсутність між батьками спору щодо місця проживання дитини свідчить про те, що права позивача не порушені, а не як підстава для закриття провадження у справі (постанови Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23, від 10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23 та від 19 червня 2026 року у справі № 166/1168/25).

Мотиви суду.

Звернувшись з позовом про звільнення від сплати аліментів на дитину і дружину, а також про стягнення аліментів на дитину з відповідачки на свою користь, позивач зазначав, що з квітня 2026 року їх спільний син постійно проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні, проте відповідачка отримує аліменти, які стягуються з позивача на підставі судового наказу та рішення Богодухівського районного суду, що є порушенням майнових прав як платника аліментів, так і дитини.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених вимог, суд зважає на положення ч.4 ст.273 ЦПК України, та звертає увагу, що зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Судом встановлено, що з квітня 2026 року малолітній ОСОБА_4 проживає з батьком – позивачем у справі, який займається його вихованням та утриманням, мати (відповідачка) не заперечує проти проживання дитини з батьком, про що зазначила в заяві на ім`я начальника Служби у справах дітей, отже, дитина була передана на виховання батьку і обставина, з якою було пов`язано існування права відповідачки отримання аліментів на утримання дитини та на власне утримання, (а саме проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею), відпала.

Отже, суд вважає встановленим настання обставин, з якими пов`язується звільнення заявника від обов`язку сплачувати аліменти, зокрема, фактичне проживання дитини з особою, яка зобов`язана сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь особи, з якою дитина проживала на час ухвалення рішення про стягнення аліментів, і настання цих обставин впливає на припинення для позивача сплати періодичних платежів (аліментів) на утримання сина.

Тому, у зв`язку зі зміною обставин, що мали істотне значення для видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини та для ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання дружини, відповідно до частин четвертої статті 273 ЦПК України та ч.1 ст.85 СК України наявні підстави для припинення права відповідачки на утримання, присудженого рішенням від 24.11.2025 у справі № 613/1347/25, та звільнення позивача від сплати цих аліментів та аліментів на утримання малолітнього сина – з дня звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання про стягнення аліментів, суд враховує вимоги наведених вище норм права, що регулюють це питання, зокрема положення ст.182 СК України, бере до уваги доведений матеріалами справи факт проживання малолітнього сина з позивачем, та вважає, що визначений позивачем розмір аліментів у виді 1/4 частки доходу відповідачки, відповідає принципу найкращих інтересів дитини, та не є меншим, ніж розмір аліментів, який наразі стягується з позивача на користь відповідачки на утримання сина на підставі судового наказу.

Вирішуючи вимогу про визначення місця проживання дитини з батьком, суд враховує висновки, наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2026 року у справі № 953/5480/22, бере до уваги позицію відповідачки, яка під час судового розгляду не висловлювала заперечень проти проживання сина з батьком та надала заяву відповідного змісту на ім`я начальника Служби у справах дітей, та доходить висновку, що оскільки спільна дитина сторін проживає разом з батьком, мати дитини не висловлювала заперечень проти цього, підстави для задоволення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини відсутні, а інтереси дитини в цій частині не потребують втручання держави у сімейні відносини, що врегульовані за згодою (домовленістю) їх учасників. Також суд вважає, що позивачем не доведено необхідності захисту його прав та інтересів чи інтересів малолітньої дитини, як на час пред`явлення позову про визначення місця проживання дитини, так і на час ухвалення рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 , починаючи з 17.06.2026, від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються на користь ОСОБА_2 на виконання судового наказу Богодухівського районного суду Харківської області № 613/1006/25 від 09.06.2025.

Припинити право ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на утримання (аліменти), присуджене рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2025 року у справі № 613/1347/25.

Звільнити ОСОБА_1 , починаючи з 17.06.2026, від сплати аліментів на утримання дружини ОСОБА_2 , що стягуються на виконання рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2025 року у справі № 613/1347/25.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.06.2026 до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Богодухівської міської ради Харківської області, ЄДРПОУ:43932315, Харківська область, м. Богодухів, вул. Молодіжна 7.

Повний текст рішення складено 30.10.2026.

СУДДЯ