Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №390/534/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №390/534/25

Суддя: Сафронова С.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 390/534/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

Розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2025 року в адміністративній справі № 390/534/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив поновити строк звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 1/15061 від 04 грудня 2024 року, а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувану постанову поштою не отримував, а про її існування дізнався лише 04 березня 2025 року, після чого звернувся до суду. У зв`язку з цим просив поновити строк звернення до суду, оскільки вважав причини його пропуску поважними. Позивач вважав постанову незаконною та необґрунтованою, зазначаючи, що відповідачем під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення було порушено вимоги Кодексу України про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справи та його процесуальні права. Зокрема, позивач зазначав, що 22 листопада 2024 року його було зупинено старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 для перевірки військово-облікового документа. На вимогу посадової особи він надав паспорт, дані якого були переписані. При цьому, за твердженням позивача, протокол про адміністративне правопорушення не складався в його присутності та не надавався йому для ознайомлення і підписання. У протоколі відсутні відомості про відмову позивача від його підписання, а також посилання на документи, які підтверджували б обставини вчинення правопорушення. Крім того, протокол, на думку позивача, не містить належних відомостей про місце та час вчинення адміністративного правопорушення. Позивач також зазначав про відсутність у матеріалах справи належних доказів, які підтверджували б обставини порушення ним правил військового обліку.

Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22 листопада 2024 року старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 складено протокол № 1/14466 про адміністративне правопорушення.

У зазначеному протоколі вказано, що ОСОБА_1 у період проведення мобілізації та дії правового режиму воєнного стану не мав при собі військово-облікового документа, у зв`язку із чим його дії кваліфіковано за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

04 грудня 2024 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 1/15061, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, і запобігання правопорушенням.

За змістом статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення всіх необхідних обставин правопорушення та підтвердження їх належними, допустимими й достатніми доказами.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, у цій справі саме ІНФОРМАЦІЯ_2 повинен довести правомірність оскаржуваної постанови, зокрема наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, дотримання встановленої законом процедури притягнення до адміністративної відповідальності та забезпечення процесуальних прав особи, щодо якої розглядається справа.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, фактично виходив із того, що позивач не надав доказів пред`явлення ним 22 листопада 2024 року військово-облікового документа.

Проте такий підхід не враховує встановлених статтею 77 КАС України правил розподілу обов`язку доказування.

Відсутність доказів з боку позивача на підтвердження пред`явлення військово-облікового документа не звільняє відповідача від обов`язку довести обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови.

Сам по собі факт складення протоколу про адміністративне правопорушення не є безумовним підтвердженням достовірності всіх викладених у ньому відомостей. Протокол підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, а його зміст має давати можливість установити конкретні обставини правопорушення, час, місце та інші істотні для справи обставини.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обставин правопорушення відповідач посилався, зокрема, на протокол про адміністративне правопорушення та письмові пояснення ОСОБА_2 .

Водночас письмові пояснення ОСОБА_2 датовані 07 квітня 2025 року, тобто складені після винесення оскаржуваної постанови від 04 грудня 2024 року.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі дата складення письмових пояснень не свідчить про їх недопустимість як доказу під час судового розгляду. Водночас такі пояснення мають оцінюватися з урахуванням часу їх складення, змісту та узгодженості з іншими матеріалами справи.

При цьому пояснення, надані після винесення постанови, не можуть самі по собі підтвердити, що під час первісного розгляду справи уповноваженою посадовою особою було належним чином установлено всі обставини правопорушення та дотримано процесуальних прав позивача.

Колегія суддів також ураховує доводи позивача про те, що його не було належним чином ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення та повідомлено про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою та користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, а також оскаржити постанову у справі.

Розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допускається лише за умов, установлених законом, зокрема за наявності даних про її своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи та за відсутності клопотання про відкладення розгляду.

Дотримання зазначених гарантій має істотне значення для забезпечення права особи на захист та законності процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідач посилався на те, що позивача було повідомлено про дату й час розгляду справи безпосередньо під час оформлення протоколу. Водночас позивач заперечував факт отримання такого повідомлення.

За наявності спору щодо належного повідомлення особи про розгляд справи суб`єкт владних повноважень повинен надати докази, які дають змогу достовірно встановити факт такого повідомлення.

Оцінивши наявні матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що відповідач не надав достатньої сукупності належних і переконливих доказів, які б підтверджували належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, а також забезпечення йому реальної можливості скористатися процесуальними правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.

Сам по собі факт неприбуття особи на розгляд справи не може розцінюватися як відмова від реалізації процесуальних прав, якщо відсутні належні докази її своєчасного повідомлення.

При цьому колегія суддів не вважає достатнім посилання лише на пояснення працівника відповідача для підтвердження дотримання всіх вимог процедури, оскільки такі пояснення мають оцінюватися разом з іншими доказами, а обов`язок доведення правомірності постанови покладається на відповідача.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та достатності відомостей, зафіксованих у ньому.

Колегія суддів наголошує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності недостатньо лише констатувати невиконання певного обов`язку. Необхідно встановити конкретні обставини діяння, його відповідність ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою закону, та підтвердити ці обставини належними доказами.

Обов`язок особи мати при собі та пред`являти військово-обліковий документ у випадках, передбачених законодавством, не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести конкретну подію правопорушення та правомірність застосування відповідної норми КУпАП.

Водночас обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови, повинні бути встановлені уповноваженою посадовою особою під час розгляду справи, а висновок про винуватість особи не може ґрунтуватися на припущеннях.

За результатами дослідження матеріалів справи колегія суддів установила, що надані відповідачем докази не утворюють достатньої сукупності для достовірного підтвердження обставин, необхідних для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Наведені обставини в сукупності свідчать про те, що відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови, а суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до статті 293 КУпАП орган або посадова особа при розгляді скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість її винесення та приймає рішення відповідно до встановлених законом повноважень.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У цій справі відповідач не довів належними та достатніми доказами обставин, які б підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. За таких обставин оскаржувана постанова не може вважатися правомірною, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав установленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 77, 242, 246, 286, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів-,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2025 року в адміністративній справі № 390/534/25- скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1/15061 від 04 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 1 514 грн 00 коп., з яких 605 грн 60 коп. за подання позовної заяви та 908 грн 40 коп. за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках та з підстав, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua