Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №200/10004/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 р.Справа № 200/10004/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 200/10004/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, в якій просив:

1) витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області наступну інформацію (документи):

- яку суму коштів було виділено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області на сплату судового збору та суму коштів щодо виконання рішень суду про у 2025 році та у 2026 році із наданням відповідного рішення щодо розподілу цих коштів та помісячного розпису;

- документ про виконання бюджету (кошторису, помісячного розпису тощо) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за 2025 рік та за період з січня по червень (включно) 2026 року;

- яку суму судового збору та кількість платежів було перераховано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області впродовж 2025 року та 2026 року;

- яку суму судового збору Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було перераховано на виконання рішень про стягнення судового збору на користь осіб (фізичних, юридичних);

- підстави не перерахування судового збору у добровільному порядку шляхом самостійного перерахування коштів на мій відповідний рахунок;

- наявність відкритого рахунку в органах Казначейства за допомогою якого здійснюється видаткові операції Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, у тому числі, по виділеним коштам з Державного бюджету України та з яких рахунків здійснюється оплата всіх видаткових платежів за затвердженим кошторисом (на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, пенсійне забезпечення та на фінансування адміністративних витрат, пов`язаних із виконанням функцій покладених на органи Пенсійного фонду України; на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; на забезпечення деяких соціальних виплат за рахунок коштів Державного бюджету України, які здійснює Пенсійний фонд України);

2) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року по справі №200/10004/25 та обліковування його відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, та/або до прийняття відповідного порядку Кабінетом Міністрів України, а також умисної невиплати судового збору, стягнено згідно до рішення суду, посилаючись на його виконання виключно за бюджетною програмою при виділенні відповідних коштів на цю мету;

3) направити окрему ухвалу до Пенсійного фонду України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та прав позивача;

4) встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області місячний строк з дати отримання окремої ухвали для повідомлення суду про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та прав позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3 ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто заявнику.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неналежне вивчення судом матеріалів справи, порушення вимог матеріального та процесуального права, просить:

- скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 200/10004/25 про повернення заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії;

- направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи;

- винести окрему ухвалу відносно неправомірних дій працівників апарату Харківського окружного адміністративного суду та судді Харківського окружного адміністративного суду Полях Н.А.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що не допускається надмірний формалізм судами при винесенні та ухваленні рішень, проте Харківським окружним адміністративним судом при постановленні ухвали від 07 вересня 2026 року у справі № 200/10004/25 було застосовано надмірний формалізм при повернення заяви через незазначення відомостей про пред`явлення виконавчого листа до виконання та ходу виконавчого провадження при одночасній відмові у видачі виконавчого листа, як судом першої інстанції якому було Харківському окружному справи передано відповідну підсудність судової адміністративному суду. Суд першої інстанції, встановивши, що в заяві в порядку ст. 383 КАС України відсутні відомості про пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації щодо перебігу виконавчого провадження не видаючи виконавчий лист, повністю відмовив у її розгляді, чим фактично заблокував реалізацію права на судовий контроль за виконанням рішенням, та відсутністю можливості оскарження дій суб`єкта владних повноважень через строк оскарження впродовж 10 днів з дня отримання відповіді від суб`єкта владних повноважень, який ухиляється від виконання судового рішення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 294, 311, ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що 18.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягають у застосуванні обмеження основного розміру пенсії ОСОБА_1 , гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) провести перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 11.06.2025 року у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислена пенсія.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі № 200/10004/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3 ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження основного розміру пенсії ОСОБА_1 , гарантованого ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при перерахунку пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Соборна, 3 Код ЄДРПОУ 13486010) здійснити перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з 11.06.2025 року у відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія без застосування обмежень по індексації.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Соборна, 3 Код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2026 виправлено описку в мотивувальній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 по справі №200/10004/25, вважаючи вірним абзац: «Разом із позовною заявою позивачем була надана квитанція №6427-3273-6073-9705 від 10.12.2025 року про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.»; вважаючи вірною суму стягнення судового збору «1211,20 грн.».

Виправлено описку в четвертому абзаці резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року по справі № 200/10004/25, виклавши його у наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Соборна, 3 Код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.»

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 змінено територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом передачі їх на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

На виконання судового рішення у справі № 200/10004/25 19.06.2026 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.

02.09.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України, в якій він просив:

1) витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області наступну інформацію (документи):

- яку суму коштів було виділено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області на сплату судового збору та суму коштів щодо виконання рішень суду про у 2025 році та у 2026 році із наданням відповідного рішення щодо розподілу цих коштів та помісячного розпису;

- документ про виконання бюджету (кошторису, помісячного розпису тощо) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за 2025 рік та за період з січня по червень (включно) 2026 року;

- яку суму судового збору та кількість платежів було перераховано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області впродовж 2025 року та 2026 року;

- яку суму судового збору Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було перераховано на виконання рішень про стягнення судового збору на користь осіб (фізичних, юридичних);

- підстави не перерахування судового збору у добровільному порядку шляхом самостійного перерахування коштів на мій відповідний рахунок;

- наявність відкритого рахунку в органах Казначейства за допомогою якого здійснюється видаткові операції Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, у тому числі, по виділеним коштам з Державного бюджету України та з яких рахунків здійснюється оплата всіх видаткових платежів за затвердженим кошторисом (на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, пенсійне забезпечення та на фінансування адміністративних витрат, пов`язаних із виконанням функцій покладених на органи Пенсійного фонду України; на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; на забезпечення деяких соціальних виплат за рахунок коштів Державного бюджету України, які здійснює Пенсійний фонд України);

2) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року по справі №200/10004/25 та обліковування його відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, та/або до прийняття відповідного порядку Кабінетом Міністрів України, а також умисної невиплати судового збору, стягнено згідно до рішення суду, посилаючись на його виконання виключно за бюджетною програмою при виділенні відповідних коштів на цю мету;

3) направити окрему ухвалу до Пенсійного фонду України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та прав позивача;

4) встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області місячний строк з дати отримання окремої ухвали для повідомлення суду про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та прав позивача.

Повертаючи вищезазначену заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що подана заява не відповідає вимогам статті 383 КАС України, оскільки не містить відомостей, прямо передбачених пунктами 7, 8 частини другої цієї статті, а саме: інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження. Відсутність зазначених відомостей унеможливлює перевірку судом дотримання заявником установлених законом умов звернення в порядку статті 383 КАС України, зокрема щодо стадії виконання судового рішення та меж судового контролю за його виконанням. У випадку невідповідності заяви вимогам частини другої статті 383 КАС України суд не переходить до оцінки доводів заявника по суті, а вирішує питання про її повернення.

Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 за № 11-рп/2012).

Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).

У рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини» Європейський суд з прав людини, вказав, що «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».

У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Ст. 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За змістом першого речення ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, рішення суду в адміністративних справах може бути виконане як добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, так і примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, який може здійснюватися, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 383 КАС України.

За змістом частин 1, 2 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Відповідно до ч. 4 ст. 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

За змістом ч. 5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Із системного аналізу зазначених правових норм випливає, що правовий інститут судового контролю за виконанням рішення суду, механізм якого передбачений ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у випадку встановлення протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень-відповідача при виконанні виконання рішення суду, які порушують права та/або законні інтереси позивача. При цьому заява, яка подається у порядку ст. 383 КАС України, може бути розглянута лише тоді, коли вона подана у встановленому процесуальним законом порядку та містить передбачені КАС України відомості, необхідні для її розгляду.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що Харківським окружним адміністративним судом при постановленні ухвали від 07 вересня 2026 року у справі № 200/10004/25 було застосовано надмірний формалізм при повернення заяви, через незазначення відомостей про пред`явлення виконавчого листа до виконання та ходу виконавчого провадження при одночасній відмові у видачі виконавчого листа, як судом першої інстанції якому було передано відповідну підсудність. Суд першої інстанції, встановивши, що в заяві в порядку ст. 383 КАС України відсутні відомості про пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації щодо перебігу виконавчого провадження не видаючи виконавчий лист, повністю відмовив у її розгляді, чим фактично заблокував реалізацію права на судовий контроль за виконанням рішенням, та відсутністю можливості оскарження дій суб`єкта владних повноважень через строк оскарження впродовж 10 днів з дня отримання відповіді від суб`єкта владних повноважень, який ухиляється від виконання судового рішення.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

За усталеною судовою практикою звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень державних виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі № 807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 зазначила, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

На відміну від позовних заяв чи апеляційних скарг, для яких КАС України передбачає можливість залишення без руху у разі недотримання вимог щодо форми та змісту (статті 169, 298 КАС України), стаття 383 не містить прямої вказівки на застосування такого механізму до заяв, поданих у її порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що частина 5 статті 383 КАС України є імперативною нормою, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі невідповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.

У постановах від 08.11.2024 у справі № 340/222/20 та від 25.06.2026 у справі № 420/2827/22 Верховний Суд також дійшов висновку, що ураховуючи положення частини 5 статті 383 КАС України, судом не може бути прийнято іншого, альтернативного, рішення ніж повернення заяви.

Колегія суддів вважає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однак, у цьому випадку необхідність надання інформації про пред`явлення виконавчого листа до виконання та хід виконавчого провадження не можна вважати надмірним формалізмом, оскільки вказані дані необхідні суду для визначення, чи не є передчасним звернення стягувача до суду із заявою, в порядку ст. 383 КАС України.

Щодо посилання апелянта на невидачу виконавчих листів колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції установив, що виконавчі листи у цій справі були видані 19.06.2026.

Щодо доводів апелянта про блокування реалізації права на судовий контроль за виконанням рішенням, колегія суддів зазначає, що питання видачі виконавчих листів не охоплюється предметом розгляду ст. 383 КАС України.

При цьому, з урахуванням конструкції зазначеної статті та її призначення, колегія суддів зазначає, що строк звернення із заявою в порядку ст. 383 КАС України відраховується від моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду, тобто порушення таких прав має місце в процесі саме примусового виконання рішення.

Тобто, після пред`явлення виконавчих документів до виконання, за наявності підстав передбачених КАС України, апелянт не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

За змістом ч. 4 ст. 249 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Отже, ст. 249 КАС України дає можливість суду у процесуальний спосіб відреагувати на порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли.

Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.

Відтак окрема ухвала може бути постановлена у разі, коли під час судового розгляду справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити.

Отже, обов`язковими умовами для постановлення окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акту із чітким зазначенням такої норми та обґрунтування, у чому саме полягає таке порушення.

При цьому колегія суддів зазначає, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, а визнання за результатами розгляду справи протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідачів - суб`єктів владних повноважень за нормами КАС України не має безумовного наслідку у вигляді постановлення окремої ухвали суду.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зауважує, що апелянт, звертаючись з вимогою постановити окрему ухвалу у справі, не вказав які порушення норм закону чи іншого нормативно-правового акту було допущено, що є підставою для застосування норм ст. 249 КАС України. Судом таких у ході розгляду також не встановлено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що клопотання позивача про постановлення окремої ухвали є необґрунтованим, а отже таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду – без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року по справі № 200/10004/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко