Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №480/2596/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 р.Справа № 480/2596/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 (головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602) по справі №480/2596/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви та її обґрунтування.

31.08.2026 до Сумського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона просила суд надати роз`яснення з питання щодо порядку та способу виконання Головним управлінням пенсійного фонду України в Сумській області судового рішення саме в частині здійснення індексації з 06.10.2024 року та проведенням перерахунку та виплату пенсії в повному розмірі, без застосування будь-який обмежень, як того вимагає Закон, оскільки на даний час залишаються незрозумілими подальші дії ГУПФУ, його керівництва, щодо виконання рішення суду.

В обґрунтування зазначеної заяви позивачем зазначено, що 04.06.2026 ухвалою Сумського окружного адміністративного суду визнано поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області звіт таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі, надалі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026 у справі №480/2596/25 ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 змінена шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини рішення, а саме: змінено спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 заборгованості за період з жовтня 2024 року по листопад 2025 року у розмірі 3778,35 грн. На даний час рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 в частині здійснення ОСОБА_1 з 06.10.2024 індексацію пенсії та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 06.10.2024, з урахуванням виплачених сум, не виконано. Позивач продовжує отримувати пенсію з обмеженням відповідно до Постанови КМУ №821, водночас остання не була предметом оцінки під час розгляду справи.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 31.08.2026 про роз`яснення з питання щодо порядку та способу виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області судового рішення в частині здійснення індексації з 06.10.2024 року та проведенням перерахунку та виплату пенсії в повному розмірі, без застосування будь-яких обмежень.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з резолютивної частини рішення суду по даній справі слідує, що її текст труднощів для розуміння не викликає, суть його ясна та не двозначна, тому розширеного тлумачення шляхом його роз`яснення та винесення процесуального документа з цього приводу не потребує. Водночас поставлені позивачем у заяві про роз`яснення судового рішення питання не свідчать про незрозумілість рішення суду по даній справі.

Суд першої інстанції звернув увагу, що розмір нарахованої та виплаченої пенсії позивача в майбутньому судом не досліджувався та не міг бути досліджений, оскільки спірні правовідносини стосувалися відповідного перерахунку пенсії позивача з 06.10.2024 та з 01.03.2025. Перерахунок відповідачем здійснено за період з 06.10.2024 до 30.11.2025, але сума заборгованості за зазначений період становить 3778,35 грн, яка є невиплаченою.

За наведеного суд першої інстанції зазначив, що в разі незгоди позивача із розрахунком та розміром пенсії, яку позивач на даний час отримує, позивач не позбавлена права окремого звернення до суду із новими позовними вимогами. Водночас постановлені в заяві про роз`яснення не охоплюються колом питань, що підлягають роз`ясненню відповідно до положень ст. 254 КАС України.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 року у справі №480/2596/25; прийняти нове рішення, яким зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області подати в десятиденний термін новий звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 року в частині перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що подана заява стосується невиконання судового рішення в частині здійснення індексації з 06.10.2024 та проведенням перерахунку та виплату моєї пенсії в повному розмірі, без застосування будь-який обмежень. Сумським окружним адміністративним судом визначено поданий ГУПФУ звіт про виконання рішення суду таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі, проте судом не встановлено щодо подальших дій щодо виконання судового рішення. Суд помилково ототожнив факт перерахунку пенсії з повним виконанням судового рішення, оскільки відповідач не забезпечив її індексацію з 06.10.2024 та виплату в належному обсязі.

Крім того, скаржник указує, що факт отримання пенсії в попередньому розмірі свідчить про те, що ГУ ПФУ, навіть після перерахунку пенсії з урахуванням індексації, не виконало судового рішення в частині виплати пенсії після такого перерахунку. Відтак, судом помилково відокремлено процедуру здійснення перерахунку пенсії і її виплату.

Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував, що рішення залишається невиконаним у частині індексації, перерахунку та виплати пенсії в повному обсязі, а також не надав правової оцінки неправомірному застосуванню відповідачем Постанови № 821 до позивача як внутрішньо переміщеної особи. Верховний Суд у справі №580/490/26 підтвердив, що виконання судового рішення повинно бути здійснено в межах розгляду справи процедурою судового контролю, а не шляхом повторного розгляду.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 та частини першої статті 312 КАС України, враховуючи відсутність клопотань сторін, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 229, частини першої статті 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) №29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановляння ухвали.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина друга статті 254 КАС України).

Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.

Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим вказана правова норма не містить.

Роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.

Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.

Крім того, роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 27.02.2019 у зразковій справі №806/3265/17.

У пункті 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

За загальними нормами права, роз`яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

У заяві про роз`яснення рішення зазначається, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 800/507/17, постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №806/984/18, від 23.02.2022 у справі № 160/3964/20 тощо.

Дослідивши зміст рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2025, про роз`яснення якого просить відповідач, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначене судове рішення є зрозумілим, оскільки не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо його розуміння. При цьому, колегія суддів зазначає, що рішення є чітким, зрозумілим та належним чином вмотивованим з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України.

Звертаючись із заявою про роз`яснення судового рішення, позивач зауважує, що рішення суду залишається невиконаним у частині індексації, перерахунку та виплати пенсії в повному обсязі без застосування обмежень, а суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам і правомірності застосування Постанови Кабінету Міністрів України №821.

Отже, твердження заявника зводяться до вирішення питання роз`яснення способу та порядку виконання судового рішення, а не його суті, що суперечить вимогам статті 254 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством передбачено механізм надання роз`яснення змісту судового рішення, а не роз`яснення порядку виконання судового рішення.

Правова позиція щодо неможливості надання судом роз`яснень щодо порядку виконання судових рішень у межах процедури, урегульованої статтею 254 КАС України, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 240/4937/18 та в ухвалі Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 814/526/17.

Постанова Кабінету Міністрів України №821 не була предметом розгляду та правової оцінки у цій справі, а тому правомірність її застосування під час виконання рішення суду не може бути предметом розгляду заяви про роз`яснення судового рішення.

Отже, зміст заяви зводиться до прохання надати відповідачу роз`яснення щодо практичного механізму виконання рішення суду в частині зобов`язання здійснення ОСОБА_1 індексації пенсії та проведенні у зв`язку з цим виплати пенсії з урахуванням виплачених сум, що фактично передбачає необхідність надання додаткового обґрунтування вже ухваленого судового рішення і, у свою чергу, виходить за межі цілей і завдань інституту роз`яснення судових рішень та не передбачено чинним процесуальним законодавством.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про роз`яснення рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2025, оскільки рішення є зрозумілим, його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення, заявником не наведено жодних обставин, які вказують на те, що рішення суду є незрозумілим.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вимоги заяви фактично стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

При цьому, суд першої інстанції правильно зауважив, що на даний час рішення суду від 20.06.2025 по даній справі підлягає виконанню в порядку, визначеному ухвалою суду від 02.06.2026, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026, а саме шляхом стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3778,35 грн.

Водночас, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 по справі № 480/2596/25, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026, визнано поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області звіт №1800-0902-7/21726 від 28.04.2026 таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі. При цьому, у вказаній постанові апеляційний суд зауважив про відсутність підстав для встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання рішення суду від 20.06.2025 у справі № 480/2596/21 та накладення на керівника ГУ ПФУ штрафу з огляду на те, що на момент подання відповідачем звіту було змінено порядок та спосіб його виконання.

За таких обставин доводи апелянта щодо незрозумілості подальших дій відповідача та його керівництва з виконання судового рішення є необґрунтованими, оскільки спосіб його виконання вже визначений судом, а виплата присудженої суми заборгованості здійснюється шляхом безспірного списання коштів з рахунків відповідача, тобто в порядку, що перебуває поза межами його контролю та не залежить від його подальших дій чи бездіяльності, на що звернув увагу Другий апеляційний адміністративний суд в постанові від 15.07.2026.

Інші доводи апеляційної скарги позивача висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 по справі №480/2596/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна