Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №591/2397/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 р.Справа № 591/2397/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21.09.2026 (головуючий суддя І інстанції: Клименко А.Я., вул. Академічна, 13, м. Суми, 40030) по справі № 591/2397/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.02.2025 № Х 02/25-375;

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 14.02.2025 працівниками поліції спільно з військовослужбовцями ТЦК та СП він був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в приміщенні якого йому надавались документи для підписання. Жодних повідомлень про необхідність явки до ТЦК та СП до того дня він не отримував. Надалі в період з 19.02 по 07.03.2025 він проходив лікування в ревматології, а згодом в хірургії Сумської обласної клінічної лікарні. Протягом року ніхто з представників ТЦК та СП, правоохоронних органів не телефонував, жодних листів за місцем реєстрації не отримував.

Разом з тим, з листа державного виконавця позивачу стало відомо про прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, про що він не міг знати, оскільки проходив лікування. Жодних правопорушень, пов`язаних з військовим обліком позивач не вчиняв.

Позивач наголошував, що недотримання вимог норм чинного законодавства при розгляді справи про адміністративне правопорушення є грубим порушенням процедури накладення стягнень і, як наслідок, підставою для скасування оскаржуваної постанови.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21.09.2026 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 :

скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 24 лютого 2025 року №Х02/25-375 про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП;

провадження у справі закрито.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова не містить відомостей про обставини вчинення правопорушення, у зв`язку з чим неможливо встановити, які саме дії вчинила особа, до якої застосоване стягнення. Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови відповідачем взагалі не зазначено та не конкретизовано, які персональні дані не оновив позивач і відповідач не міг одержати самостійно шляхом електронної взаємодії. Щодо посилання в оскаржуваній постанові на ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції від 11.04.2024 року), яким встановлено обов`язок громадян України уточнити свої персональні дані, суд першої інстанції зазначив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 вересня 2026 року у справі № 591/2397/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач не виконав вимог пункту 8 Правил військового обліку, за що передбачено адміністративну відповідальність відповідно до частини третьої статті 210 КУпАП. 14.02.2025 року в присутності позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № Х02/25-375, з яким його було ознайомлено під підпис, а також зазначено дату та час розгляду справи. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак у засідання не з`явився та доказів на підтвердження своєї невинуватості не надав. Також скаржник вказує, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 06.03.2026, тобто після закінчення встановленого статтею 289 КУпАП десятиденного строку на оскарження постанови, проте належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не надав. За таких обставин підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду відсутні.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21.09.2026 у справі № 591/2397/26 повністю; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не перевірено дотримання позивачем строку звернення до суду. З адміністративним позовом до суду позивач звернувся зі значним пропуском встановленого законом десятиденного строку звернення до суду, без подання клопотання про його поновлення та без наведення поважних причин такого пропуску. У рішенні питання дотримання строку звернення до суду взагалі не досліджувалося. Також судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінку доводам відзиву та доказів, поданих відповідачами. Суд обмежився зазначенням, що представники відповідачів до суду не з`явилися, і дійшов висновків лише на підставі тексту самої постанови. Підпис позивача в протоколі, відсутність з його боку заперечень, належне повідомлення про розгляд справи та інші матеріали справи судом не досліджувалися. Суд також не звернув уваги на другу частину обов`язку, закріпленого пунктом 8 Правил військового обліку: надавати органам військового обліку документи, що підтверджують право на відстрочку від призову під час мобілізації з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; ці документи складаються поза межами військового обліку, і будь-який ТЦК та СП може отримати їх лише від самої особи.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

02.11.2026 судом отримано відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що в апеляційній скарзі обґрунтування законності притягнення позивача до адміністративної відповідальності зводиться до цитування норм чинного законодавства щодо Правил військового обліку та констатування самого факту складення протоколу про адміністративне правопорушення. У скарзі не наведено, в чому саме полягало адміністративне правопорушення позивача за ч.3 ст.210 КУпАП. Крім того, позивач вказує про безпідставність тверджень апеляційної скарги про недотримання строку звернення до суду першої інстанції, оскільки разом із позовною заявою до суду надавались докази на підтвердження факту обізнаності позивача із оскаржуваною постановою – лист державного виконавця. Додатково зазначає, що з 22.06.2026 по теперішній час ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21.09.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик у судове засідання, призначене на 02.11.2026 о 10:00.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №Х02/25-375 від 24 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КупАП у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

У постанові зазначено підстави для накладення адміністративного стягнення наступного змісту: 24.02.2025 року о 10 год 08 хв у приміщенні Комунальної установи Сумська міська клінічна лікарня №5 за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, буд.№2 було встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 саме в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану правил військового обліку в частині неявки до облікового органу та неподання своїх облікових даних, як передбачено підпунктом 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів» ( Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, а саме не повідомив особисто в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також/або не надав зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.

Не погодившись із зазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (по тексту – КУпАП).

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з положеннями статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Статтею 279-9 КУпАП визначено, що в постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

Частиною першою статті 210 КпАП України встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Згідно з частиною третьою статті 210 КпАП України вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма є банкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.2022 № 1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок № 1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Додатком 2 до Порядку № 1487 визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, пунктом 1 яких передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема: у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (підпункт 8).

За обставинами справи ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 24.02.2025 року о 10 год 08 хв у приміщенні Комунальної установи Сумська міська клінічна лікарня №5 за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, буд.№2 було встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 правил військового обліку в частині неявки до облікового органу та неподання своїх облікових даних, як передбачено підпунктом 8 пункту 1 Порядку №1487.

Апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність в постанові обставин правопорушення суперечить змісту самого рішення.

Разом з тим, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції та звертає увагу, що в оскаржуваній постанові ІНФОРМАЦІЯ_6 не конкретизовано, які саме персональні дані позивач не повідомив або не оновив, коли виник обов`язок щодо їх повідомлення та в чому конкретно полягало порушення правил військового обліку. Загальне посилання на неподання облікових даних та/або документів, що підтверджують право на відстрочку, без установлення конкретних обставин правопорушення не дає змоги визначити, які саме протиправні дії інкриміновано позивачу.

За частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, відповідачами не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач не виконав обов`язку щодо уточнення або оновлення військово-облікових даних у встановлений законом строк, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення. Крім того, відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач мав законні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак не подав відповідних документів на її підтвердження, а тому саме по собі посилання на неподання таких документів не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Посилання апелянта на протокол про адміністративне правопорушення та факт його підписання позивачем не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки підписання протоколу не означає визнання вини та не звільняє відповідача від обов`язку конкретизувати в оскаржуваній постанові суть правопорушення і надати докази його вчинення.

Крім того, судом першої інстанції слушно враховано, що відповідно до частини третьої статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Отже, відповідачами не доведено, що відомості, які, на їхню думку, позивач не подав, не могли бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з відповідними державними реєстрами та інформаційними системами.

Доводи апелянтів щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими, оскільки у позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку, яке суд першої інстанції розглянув та ухвалою від 10.03.2026 про відкриття провадження у справі поновив відповідний строк.

Отже, питання дотримання строку звернення до суду було вирішено судом у встановленому процесуальному порядку, а саме по собі посилання апелянта на дату подання позову без наведення обставин, які б свідчили про необґрунтованість поновлення строку, не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 24 лютого 2025 року №Х02/25-375.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21.09.2026 по справі №591/2397/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 02.11.2026 року