Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №569/21219/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/21219/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Янкевич Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до АТ «Рівнегаз» (далі відповідач), в якому просить: визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Рівнегаз» від 03 серпня 2026 року № 104о/с про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України; поновити його на роботі на посаді начальника відділу економічної безпеки АТ «Рівнегаз» з 03 серпня 2026 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 03 серпня 2026 року до дня фактичного поновлення на роботі, у розмірі визначеному судом відповідно до вимог законодавства.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що перебував у трудових відносинах з АТ «Рівнегаз» з 04 листопада 2016 року та працював на посаді начальника відділу економічної безпеки згідно з наказом від 03 листопада 2016 року № 214о/с.

Наказом АТ «Рівнегаз від 03 серпня 2026 року №104 о/с «Про звільнення з роботи» його було звільнено з роботи 03 серпня 2026 року у зв`язку з скороченням чисельності штату працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу «Про затвердження штатного розпису АТ «Рівнегаз» та створення комісії» від 25 лютого 2026 року № 12-ОП, повідомлення про заплановане вивільнення від 26 березня 2026 року № 33001-Сл-230/1-0326.

Копію зазначеного наказу йому було вручено 03 серпня 2026 року при виході на роботу після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.

Із звільненням з роботи 03 серпня 2026 року у зв`язку з скороченням чисельності штату працівників він не згідний. Зокрема, 27 чи 28 березня 2026 року йому було надано під підпис повідомлення «Про заплановане вивільнення» від 26 березня 2026 року № 33001-Сл-230/1-0326, у якому вказано, що у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників АТ «Рівнегаз» його попереджено про наступне звільнення з посади начальника відділу економічної безпеки на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та проінформовано, що звільнення обумовлено неможливістю перевести його на іншу роботу у зв`язку з її відсутністю та відсутністю вакантних посад. У цьому повідомленні як підставу зазначено, зокрема, наказ від 26 березня 2026 року № 19-ОП, а датою запланованого звільнення визначено 01 червня 2026 року. Разом із тим, 01 червня 2026 року його звільнено не було.

Після цього роботодавець не надав нового персонального повідомлення про наступне вивільнення із зазначенням нової дати звільнення та не повідомив про продовження процедури вивільнення у спосіб, який би дозволив йому достовірно знати про дату припинення трудових відносин.

Натомість 03 серпня 2026 року його було фактично звільнено на підставі наказу № 104о/с.

Наведені обставини свідчать про недотримання відповідачем встановленої законом процедури вивільнення, оскільки попередження від 26 березня 2026 року містило конкретну дату запланованого звільнення - 01 червня 2026 року, тоді як фактичне звільнення відбулося 03 серпня 2026 року, без належного попередження про наступне вивільнення, яке передбачене ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України.

Невиконання вимоги після попередження про звільнення 01 червня 2026 року та наступне звільнення зі значним запізненням, свідчить про порушення відповідачем порядку звільнення, так як відповідач зобов`язаний, або звільнити у визначений строк або продовжити трудові відносини та повідомити про заплановане вивільнення із зазначенням іншої дати, чого зроблено не було.

Також, у наказі про звільнення від 03 серпня 2026 року № 104 о/с як підставу звільнення зазначено скорочення чисельності та штату працівників. При цьому, у повідомленні про заплановане вивільнення від 26 березня 2026 року № 33001-Сл-230/1-0326 зазначено наказ від 26 березня 2026 року № 19-ОП, тоді як у наказі про звільнення, як підстава зазначено наказ від 25 лютого 2026 року № 12-ОП «Про затвердження штатного розпису АТ «Рівнегаз» та створення комісії».

Таким чином, існує необхідність встановити, який саме організаційно-розпорядчий документ був фактичною підставою для скорочення його посади, коли саме було прийнято рішення про її скорочення, яким штатним розписом це підтверджується та чи існувала його посада у штатному розписі до та після проведення відповідних організаційних заходів.

З наказами від 25 лютого 2026 року № 12-ОП, від 26 березня 2026 року № 19-ОП він не був ознайомлений, їх копії та відповідні штатні розписи відповідач йому не надавав.

Окрім того, відповідач у повідомленні від 26 березня 2026 року зазначив, що звільнення обумовлене неможливістю перевести його на іншу роботу у зв`язку з її відсутністю та відсутністю вакантних посад. Однак, жодного переліку вакантних посад йому не було надано, як і не було надано документів, які підтверджували б фактичну відсутність вакантних посад.

Протягом періоду з моменту попередження про вивільнення до дня фактичного звільнення 03 серпня 2026 року відповідач також не запропонував йому жодної іншої роботи.

Він є особою з інвалідністю внаслідок війни III групи, і при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації має перевагу у залишенні на роботі. Відповідач мав належним чином встановити, які працівники виконували тотожну або однорідну роботу, визначити їх кваліфікацію та продуктивність праці, здійснити необхідне порівняння та з урахуванням установлених законом переваг визначити працівника, який підлягає вивільненню. Йому не повідомляли про проведення такого порівняльного аналізу, не надавали його результатів та не повідомляли про критерії, за якими було визначено, що саме він підлягає звільненню.

Також не відомо, які саме працівники, що виконували тотожну або однорідну роботу, залишилися працювати у відповідача, якою була їх освіта, кваліфікація, трудовий стаж, професійний досвід, показники продуктивності праці та інші обставини, які відповідно до закону мають значення для визначення переважного права.

Наказ АТ «Рівнегаз» від 03 серпня 2026 року № 104 о/с «Про звільнення з роботи» є незаконним і таким, що підлягає скасуванню. І, оскільки його звільнення 03 серпня 2026 року є незаконним, він підлягає поновленню на посаді начальника відділу економічної безпеки АТ «Рівнегаз». Також з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 03 серпня 2026 року до дня фактичного поновлення на роботі.

23 вересня 2026 року від представника АТ «Рівнегаз» Янкевич Л.Д. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні позову.

Вказує, що Постановою НКРЕКП № 2511 від 27 грудня 2023 року для АТ «Рівнегаз» зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15 червня 2017 року №774. З 31 грудня 2023 року, у зв`язку з передачею функцій з розподілу природного газу та видачу з 01 січня 2024 року відповідної ліцензії для ТОВ «Газорозподільні мережі України», є неможливим правомірне продовження певного виду господарської діяльності. Це означає, що підприємство в подальшому не може забезпечити працівників роботою, яку вони виконували раніше. Зупинення дії ліцензії призвело до неможливості продовження господарської діяльності з розподілу природного газу та переведення частини працівників до Оператора ГРМ, який з 01 січня 2024 року здійснює діяльність з розподілу природного газу. Саме, зупинення ліцензії призвело до зменшення ведення виробничої та фінансового господарської діяльності.

Наказом № 12-ОП від 25 лютого 2026 року «Про затвердження штатного розпису АТ «Рівнегаз та створення комісії», з 01 червня 2026 року було затверджено новий штатний розпис працівників АТ «Рівнегаз».

27 лютого 2026 року відбулось засідання комісії з визначення осіб, які мають переважне право залишитися на роботі або яких не можна звільнити за скороченням. По посадах, які обіймають працівники та які є унікальними в структурних підрозділах, порівняння по їх посадах не проводилося.

Згідно з наказом № 12-ОП від 25 лютого 2026 року новий штатний розпис вводиться в дію з 01 червня 2026 року, а звільнення працівників по скороченню потрібно було провести в останній робочий день - 29 травня 2026 року. З врахуванням того, що для позивача з 02 лютого 2026 року, згідно з наказом від 28 січня 2026 року № 11-о/с, був встановлений неповний робочий тиждень з роботою 2 години в понеділок, наказом від 26 березня 2026 року № 19-ОП посада позивача виведена з штатного розпису з 02 червня 2026 року, а звільнення мало бути проведене 01 червня 2026 року (робочий день для позивача згідно з графіком).

Відтак, скорочення позивача проводилося згідно з наказом від 25 лютого 2026 року № 12-ОП зі змінами внесеними наказом від 26 березня 2026 року № 19-ОП.

ОСОБА_1 про заплановане вивільнення був повідомлений 26 березня 2026 року повідомленням № 33001 Сл-230/1-0306 під особистий підпис та врученням другого примірника повідомлення. Згідно з повідомленням запланована дата звільнення - 01 червня 2026 року. Однак, провести звільнення ОСОБА_1 по скороченню чисельності та штату працівників 01 червня 2026 АТ «Рівнегаз» не мало можливості, в зв`язку з перебуванням позивача на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності.

Саме, 01 червня 2026 року позивач перебував на лікарняному, дата його звільнення змістилася не з ініціативи чи вини роботодавця, а через законну заборону проводити звільнення у період лікарняного. Заново запускати 2-місячний строк попередження законодавством не вимагається.

В подальшому, у день фактичного виходу позивача на роботу 03 серпня 2026 року, після закінчення лікарняного, був виданий наказ про звільнення № 104 о/с від 03 серпня 2026 року та проведений повний розрахунок.

Про відсутність вакантних посад позивача було повідомлено під розпис в повідомленні від 26 березня 2026 року. На момент звільнення позивача також були відсутні вакантні посади, які відповідач міг запропонувати позивачу. У період повідомлення АТ «Рівнегаз» було введено нові посади з новими кваліфікаційними вимогами, яким позивач не відповідає, а відтак відповідач не був зобов`язаний пропонувати їх позивачу.

У відділі економічної безпеки на момент повідомлення про звільнення позивача, крім самого позивача, не було інших працівників, серед яких можна було визначати переважне право залишення на роботі. На момент прийняття рішення про проведення скорочення позивача також були відсутні працівники однакових посад у суміжних відділах. У відділі економічної безпеки не залишилось працюючих працівників. Залишена лише посада, яку займав мобілізований працівник та на яку не приймався інший працівник (наказ про увільнення з роботи від 17 травня 2022 року № 71-о/ с).

Зокрема, в період повідомлення позивача про наступне вивільнення відповідачем були введені нові посади, а саме: машиніст екскаватора одноковшового 4 розряду служби автотранспорту - 0,1 штатної одиниці з 15 червня 2026 року; водій автотранспортних засобів (легкові) служби автотранспорту – 0,1 штатної одиниці з 04 травня 2026 року; водій автотранспортних засобів (вантажні) служби автотранспорту – 0,1 штатної одиниці з 20 травня 2026 року; майстер відділу капітального будівництва – 0,1 штатної одиниці з 20 липня 2026 року; начальник відділу обслуговування вузлів обліку газу – 0,2 штатної одиниці з 15 червня 2026 року; начальник управління інформаційних систем та технологій – 0,4 штатної одиниці з 01 червня 2026 року.

Конкретний перелік посадових обов`язків, вимог до стажу роботи та місця виконання робіт визначаються посадовими інструкціями, які затверджені АТ «Рівнегаз» з урахуванням конкретних завдань та особливостей діяльності підприємства: машиніст екскаватора одноковшового 4 розряду служби автотранспорту – робоче місце працівника знаходиться за адресою: с-ще Млинів, вул. Івана Франка,34, стаж роботи слюсарем з ремонту дорожньо-будівельних машин та тракторів чи інших подібних за складністю машин 3 розряду не менше 1 року. Перевага надається особам, які мають реєстрацію та фактичне місце проживання в населеному пункті за місцем закріплення транспорту; водій автотранспортних засобів (легкові) служби автотранспорту – робоче місце працівника знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , стаж роботи водієм автотранспортних засобів категорії «В» не менше 2 років. Перевага надається особам, які мають реєстрацію та фактичне місце проживання в населеному пункті за місцем закріплення транспорту; водій автотранспортних засобів (вантажні) служби автотранспорту – робоче місце працівника знаходиться за адресою: м. Сарни, вул Соборна,115, стаж роботи водієм автотранспортних засобів категорії «С» не менше 2 років. Перевага надається особам, які мають реєстрацію та фактичне місце проживання в населеному пункті за місцем закріплення транспорту; майстер відділу капітального будівництва – повна або базова вища освіта відповідного напрямку підготовки, післядипломна освіта в галузі управління, стаж роботи за будівельною професією не менше 2 років; начальник відділу обслуговування вузлів обліку газу – повна вища освіта відповідного напрямку підготовки або суміжних спеціальностей, підвищення кваліфікації або стаж роботи за відповідними напрямками не менше 4 років; начальник управління інформаційних систем та технологій – вища технічна або інженерно-економічна освіта та стаж роботи за спеціальністю не менше 3 років. Відтак, нові посади не могли бути запропоновані позивачу, оскільки він не відповідав кваліфікаційним вимогам для цієї посади.

09 жовтня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити в повному обсязі.

У відповіді на відзив вказав, що наведені відповідачем у відзиві заперечення проти позову безпідставні та необґрунтовані. Так, дія ліцензії АТ «Рівнегаз» на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу від 15 червня 2017 року № 7 постановою НКРЕКП від 27 грудня 2023 року № 2511 не скасована, а лише зупинена.

Зміни в організації виробництва АТ «Рівнегаз» настали в 2024 році, в результаті чого чисельність штатних працівників 1275 в 2023 році, які були задіяні в процесі розподілу природного газу змінилася, працівники були вивільнені і на 01 січня 2025 року вже нараховувала 34 працівника, які були задіяні для здійснення фінансово-господарської діяльності.

У повідомленні АТ «Рівнегаз» «Про заплановане вивільнення» від 26 березня 2026 року № 33001-Сл-230/1-0326, яке було надане йому під підпис, відповідач нічого не вказує про наявність вакантних посад, а повідомляє, що звільнення обумовлено неможливістю перевести на іншу роботу у зв`язку з її відсутністю та відсутністю вакантних посад.

У відзиві відповідач перелічив посади, введені між попередженням від 26 березня 2026 року і фактичним звільненням 03 серпня 2026 року, і стверджує, що позивач не відповідав кваліфікаційним вимогам до цих посад, проте до відзиву не додано відомостей про освіту, досвід і кваліфікацію позивача та працівників, які прийняті на ці посади, з якими порівнювали ці вимоги та про порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Для посади водія легкового автомобіля відповідач вказав категорію В та стаж роботи водієм не менше двох років. Він має посвідчення водія категорії В і понад два роки стажу водієм. Відзив не пояснює, чи перевіряв відповідач ці відомості. Умова про перевагу кандидатам, зареєстрованим і фактично проживаючим у місті Березне, сформульована самим відповідачем як перевага, а не як обов`язкова кваліфікаційна вимога. Цю посаду йому не пропонували.

Обов`язок роботодавця полягає у пропозиції всіх наявних вакансій, які працівник може обіймати з огляду на освіту, кваліфікацію та досвід, протягом усього періоду від попередження до дня звільнення.

Щодо посади увільненого працівника у зв`язку з його мобілізацією, то відповідач мав можливість прийняти іншу особу на посаду увільненого мобілізованого працівника тимчасово, за строковим трудовим договором, але і цю посаду за строковим трудовим договором йому не пропонували.

Між повідомленням від 26 березня 2026 року і звільненням 03 серпня 2026 року минуло понад чотири місяці. Тому повідомлення лише про відсутність вакансій на дату вручення не замінює доказу того, що всі відповідні вакансії пропонувалися надалі, включно з тими, які з`являлися до дати фактичного звільнення. Перебування на лікарняному не припиняло цього обов`язку.

Також відповідач зобов`язаний був надати посадові інструкції в редакціях, чинних на відповідні дати, штатні розписи та документи про фактичні вакансії, а також показати, на підставі яких документів встановив невідповідність позивача вимогам до кожної посади.

Він не заперечує право роботодавця змінювати структуру та штат. Водночас посилання відповідача на таке право саме по собі не підтверджує, що його посаду фактично скорочено у визначений ним час і що стосовно нього дотримано процедуру звільнення.

19 жовтня 2026 року представником відповідача Янкевич Л.Д. подано заперечення, в яких вказано, що позивачем не спростовані обґрунтування викладені відповідачем у відзиві. Зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу Постановою НКРЕКП № 2511 від 27 грудня 2023 року для АТ «Рівнегаз» з 01 січня 2024 року та передачею функцій з розподілу природного газу іншому Оператору ГРМ зробило неможливим правомірне продовження певного виду господарської діяльності. Зупинення дії ліцензії - це тимчасова заборона оператору газорозподільних мереж здійснювати діяльність із розподілу природного газу, що було основним видом діяльності АТ «Рівнегаз». Відтак, саме зупинення дії ліцензії призвело до неможливості продовження господарської діяльності з розподілу природного газу. Саме, зупинення ліцензії відповідачу призвело до втрати ведення виробничої та фінансового-господарської діяльності.

Посилання позивача на те, що зміни в організації настали в 2024 році не спростовує того, що АТ «Рівнегаз» не могло вносити зміни в штатний розпис в 2026 році, так як питання виведення чи внесення будь-якої посади до штатного розпису належить до внутрішньогосподарської діяльності установи (організації, підприємства) та їх компетенції, оскільки саме власник або уповноважений ним орган самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, вносить до нього зміни. Крім того, повноваження щодо призначення працівника на відповідну посаду згідно із затвердженим штатним розписом є винятковою компетенцією роботодавця.

Про відсутність вакантних посад позивача було повідомлено під розпис в повідомленні від 26 березня 2026 року, що не суперечить законодавству. В період повідомлення позивача про наступне вивільнення відповідачем були введені нові посади, зокрема посади водіїв, однак відповідно до вимог робочої інструкції перевага надавалась особам, які проживають в населеному пункті за місцем закріплення транспорту та мають стаж роботи не менше двох років на посаді водія.

У відділі економічної безпеки на момент повідомлення про звільнення позивача була залишена лише посада, яку займав мобілізований працівник та на яку не приймався інший працівник. Норми чинного законодавства не вимагають, що на період мобілізованого працівника роботодавець має обов`язково взяти іншого працівника, або покласти виконання його обов`язків на іншого. Це прерогатива роботодавця і залежить вона від виробничої необхідності, фінансових можливостей та інших факторів. Відтак, посада мобілізованого працівника не є вакантною. Вакансія - це вільна посада, на якій немає постійного працівника. Посада мобілізованого зайнята основним співробітником, який тимчасово увільнений від виконання обов`язків через службу. Отже, пропонувати цю посаду іншому працівнику, посаду якого скорочують, як вакансію для переведення роботодавець не може.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав у ньому наведених. Суду пояснив, що визнає, що його посада скорочена, але вказав, що потреби в цьому не було. Йому не пропонували інші посади, зокрема посаду начальника відділу охорони та водія. Також його могли перевести на посаду фахівця відділу економічної безпеки, яка закріплена за мобілізованим працівником. Не заперечував, що не працював на посаді водія, але вказав, що має посвідчення водія категорії В.

Представник відповідача Янкевич Л.Д. в судовому засіданні позов не визнала з підстав наведених у відзиві та запереченнях на позовну заяву.

Позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів, яке ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 вересня 2026 року задоволено.

Заслухавши позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з АТ «Рівнегаз», працював на посаді начальника відділу економічної безпеки з 04 листопада 2016 року, що підтверджується відповідними записами в Трудовій книжці НОМЕР_1 позивача.

Постановою НКРЕКП № 2511 від 27 грудня 2023 року для АТ «Рівнегаз» зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15 червня 2017 року №774, з 31 грудня 2023 року, у зв`язку з передачею функцій з розподілу природного газу та видачу з 01 січня 2024 року відповідної ліцензії для ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Наказом № 11-о/с від 28 січня 2026 року «Про запровадження неповного робочого дня» з 02 лютого 2026 року встановлено ОСОБА_1 , начальнику відділу економічної безпеки, неповний робочий час, а саме: дві години з 08:00 до 10:00 з робочим днем в понеділок, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.

Наказом № 10-ОП від 16 лютого 2026 року «Про затвердження штатного розпису АТ «Рівнегаз», з 16 лютого 2026 року було затверджено та введено в дію штатний розпис працівників АТ «Рівнегаз».

Як слідує з Витягу штатного розпису АТ «Рівнегаз» Додатку до наказу від 16 лютого 2026 року № 10-ОП у відділі економічної безпеки наявні дві посади: начальник відділу 0,05 штатної одиниці; фахівець з фінансово-економічної безпеки II категорії.

Наказом № 12-ОП від 25 лютого 2026 року «Про затвердження штатного розпису АТ «Рівнегаз та створення комісії», з 01 червня 2026 року було затверджено та введено в дію штатний розпис працівників АТ «Рівнегаз» та створено комісію для визначення працівників, що мають переважне право залишитися на роботі під час скорочення або яких не можна звільнити з ініціативи роботодавця.

Як слідує з Витягу штатного розпису АТ «Рівнегаз» Додатку до наказу від 25 лютого 2026 року № 12-ОП у відділі економічної безпеки наявна одна посада фахівця з фінансово-економічної безпеки II категорії. Посада начальника відділу 0,05 штатної одиниці скорочена.

Як слідує з протоколу засідання комісії з визначення осіб, які мають переважне право залишитися на роботі або яких не можна звільнити за скороченням від 27 лютого 2026 року, комісія у складі голови комісії ОСОБА_3 та членів комісії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , проаналізувавши посади та працівників, які підлягають вивільненню, та у зв`язку з відсутністю роботи по даних посадах та професіях, вирішила запропонувати роботодавцю кандидатури на вивільнення 53 працівників, зокрема начальника відділу економічної безпеки ОСОБА_1 .

Наказом № 16-ОП від 02 березня 2026 року «Про попередження працівників про заплановане звільнення», з метою виконання наказу від 25 лютого 2026 року № 12-ОП, відповідно до рішення комісії з визначення осіб, які мають переважне право залишитися на роботі, наказано начальнику управління з персоналу ОСОБА_4 до 27 березня 2026 року підготувати та вручити персональні повідомлення про наступне вивільнення з пропозицією про переведення на вакантні посади (за наявності) працівникам відповідно до додатку до наказу.

06 березня 2026 року АТ «Рівнегаз» подано інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці форми № 4-ПН, з якої слідує, що з 29 травня 2026 року заплановано вивільнення 29 посад, зокрема і посади начальника відділу економічної безпеки.

Як слідує з Повідомлення про заплановане вивільнення від 26 березня 2026 року № 33001-Сл-230/1-0326 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників АТ «Рівнегаз» (наказ від 26 березня 2026 року № 19-ОП) попереджено ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади начальника відділу економічної безпеки на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 01 червня 2026 року, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку. Одночасно позивача інформовано, що звільнення обумовлено неможливістю перевести його на іншу роботу у зв`язку з її відсутністю та відсутністю вакантних посад. Другий примірник повідомлення позивач отримав 26 березня 2026 року, що підтверджується його підписом.

Наказом № 19-ОП від 26 березня 2026 року «Про перенесення дати звільнення начальника відділу економічної безпеки» внесено зміни до наказу АТ «Рівнегаз» від 25 лютого 2026 року № 12-ОП «Про затвердження штатного розпису та створенні комісії» в частині залишення в штатному розписі АТ «Рівнегаз» від 01 червня 2026 року посади начальника відділу економічної безпеки – 1 штатна одиниця та виведено цю посаду зі штатного розпису 02 червня 2026 року.

Як слідує з інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров`я ОСОБА_1 в період часу з 24 березня 2026 року по 27 березня 2026 року та з 27 березня 2026 року по 03 квітня 2026 року перебував на лікарняному.

Як слідує з роздруківок тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 в період часу з 09 березня 2026 року по 23 березня 2026 року, з 24 березня 2026 року по 27 березня 2026 року, з 28 березня 2026 року по 03 квітня 2026 року, з 06 квітня 2026 року по 17 квітня 2026 року, з 04 травня 2026 року по 18 травня 2026 року, з 19 травня 2026 року по 29 травня 2026 року, з 01 червня 2026 року по 10 червня 2026 року, з 11 червня 2026 року по 19 червня 2026 року, з 20 червня 2026 року по 26 червня 2026 року, з 27 червня 2026 року по 30 червня 2026 року, з 01 липня 2026 року по 06 липня 2026 року, з 12 липня 2026 року по 21 липня 2026 року, з 25 липня 2026 року по 27 липня 2026 року перебував на лікарняному.

За період перебування позивача на лікарняному ОСОБА_1 виплачено лікарняні, що підтверджується зведеними відомостями.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Наказом № 104 о/с від 03 серпня 2026 року «Про звільнення з роботи» ОСОБА_1 , начальника відділу економічної безпеки звільнено з роботи 03 серпня 2026 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підстава: наказ «Про затвердження штатного розпису АТ «Рівнегаз» та створення комісії» від 25 лютого 2026 року № 12-ОП; повідомлення про заплановане вивільнення від 26 березня 2026 року № 33001-Сл-230/1-0326. Позивач ознайомився з наказом 03 серпня 2026 року, що підтверджується його підписом.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Підставою розірвання трудового договору є скорочення штату або чисельності працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до положень частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України у справі від 09 серпня 2017 року № 6-1264цс17.

За змістом частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;

11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

З аналізу наведених норм чинного законодавства випливає, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути виконання значно більшого обсягу робіт у порівнянні з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

Як встановлено судом, постановою НКРЕКП № 2511 від 27 грудня 2023 року для АТ «Рівнегаз» зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу з 31 грудня 2023 року, у зв`язку з передачею функцій з розподілу природного газу та видачу з 01 січня 2024 року відповідної ліцензії для ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Наказом № 12-ОП від 25 лютого 2026 року «Про затвердження штатного розпису АТ «Рівнегаз та створення комісії» з 01 червня 2026 року було затверджено та введено в дію штатний розпис працівників АТ «Рівнегаз», згідно якого у відділі економічної безпеки наявна одна посада фахівця з фінансово-економічної безпеки II категорії, посада начальника відділу скорочена. Також наказом створено комісію для визначення працівників, що мають переважне право залишитися на роботі під час скорочення або яких не можна звільнити з ініціативи роботодавця.

Комісією з визначення осіб, які мають переважне право залишитися на роботі або яких не можна звільнити за скороченням вирішено запропонувати роботодавцю кандидатури на вивільнення 53 працівників, зокрема начальника відділу економічної безпеки ОСОБА_1 .

На підставі порівняльного аналізу працівників, які мають переважне право залишення роботі або яких не можна звільняти з ініціативи роботодавця, було проаналізовано однотипні (рівнозначні) посади, які обіймають працівники, що підлягають скороченню та було порівняно їхню кваліфікацію та продуктивність, а саме було порівняно: у відділі комерційного балансування посаду оператора з уведення даних ЕОМ, у центральній бухгалтерії посаду бухгалтера 2 категорії, у службі автотранспорту водіїв автотранспортних засобів. А так як інші працівники обіймають посади, які є унікальними в структурних підрозділах, то порівняння по їх посадах не проводилося.

26 березня 2026 року позивача було повідомлено про заплановане вивільнення 01 червня 2026 року та проінформовано, що звільнення обумовлено неможливістю перевести його на іншу роботу у зв`язку з її відсутністю та відсутністю вакантних посад.

На підставі наказу № 104 о/с від 03 серпня 2026 року «Про звільнення з роботи» ОСОБА_1 , начальника відділу економічної безпеки, звільнено з роботи 03 серпня 2026 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд зазначає, що в період повідомлення позивача про наступне вивільнення відповідачем були введені нові посади, а саме: машиніст екскаватора одноковшового 4 розряду служби автотранспорту - 0,1 штатної одиниці з 15 червня 2026 року; водій автотранспортних засобів (легкові) служби автотранспорту - 0,1 штатної одиниці з 04 травня 2026 року; водій автотранспортних засобів (вантажні) служби автотранспорту – 0,1 штатної одиниці з 20 травня 2026 року; майстер відділу капітального будівництва – 0,1 штатної одиниці з 20 липня 2026 року; начальник відділу обслуговування вузлів обліку газу – 0,2 штатної одиниці з 15 червня 2026 року; начальник управління інформаційних систем та технологій – 0,4 штатної одиниці з 01 червня 2026 року.

Доводи позивача про те, що йому не пропонувалися вакансії, які з`являлися пізніше, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки за період з 26 березня 2026 по 03 серпня 2026 року у штатному розписі не виникло інших вакантних посад, які б відповідали кваліфікаційному рівню освіти та досвіду позивача.

Твердження позивача про те, що йому не було запропоновано посаду водія автотранспортних засобів (легкові) служби автотранспорту суд відхиляє, оскільки позивач не відповідає встановленим кваліфікаційним вимогам для цієї посади.

Згідно з посадовою інструкцією, для зайняття посади водія обов`язковою кваліфікаційною вимогою є стаж роботи за професією водій автотранспортних засобів категорії «В» не менше двох років.

Позивач досвіду роботи на вказаній посаді не мав, що ним не заперечувалося у судовому засіданні. Відтак, роботодавець не зобов`язаний був пропонувати працівникові посаду, кваліфікаційним вимогам якої він не відповідає.

Щодо переважного права на залишення на роботі (ст. 42 КЗпП України), суд зазначає, що воно застосовується лише при скороченні однотипних посад. Оскільки посада позивача була єдиною у штатному розписі, порівняння кваліфікації з іншими працівниками не проводилося.

Судом також встановлено, що позивача було попереджено персонально про наступне звільнення за два місяці до звільнення, тобто вимоги ст. 49-2 КЗпП щодо строку попередження дотримані.

Щодо твердження позивача, що його після попередження від 26 березня 2026 року не звільнили 01 червня 2026 року, а звільнили 03 серпня 2026 року без належного попередження про наступне звільнення слід зазначити таке.

Пунктом 2 «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Тобто, якщо на день закінчення двомісячного строку попередження працівник перебуває на лікарняному, дата його звільнення автоматично переноситься на перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності. 01 червня 2026 року позивач перебував на лікарняному, дата його звільнення змістилася через законну заборону проводити звільнення у період лікарняного, заново надавати 2 місячний строк попередження про звільнення законодавство не вимагає. У день фактичного виходу на роботу 03 серпня 2026 року відповідачем видано наказ про звільнення № 104 о/с від 03 серпня 2026 року.

Твердження позивача, що відповідач не запропонував йому посаду увільненого мобілізованого працівника також не заслуговують на увагу.

Як слідує з витягу з наказу № 71-о/с від 17 травня 2022 року ОСОБА_6 , фахівця з фінансово-економічної безпеки 2 категорії відділу економічної безпеки, увільнено з 17 травня 2022 року від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період із збереженням робочого місця, посади і середнього заробітку відповідно до ст. 119 КЗпП України.

Згідно з частиною 3 статті 119 КЗпП України за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Будь-які зміни в організації виробництва і праці, реорганізація підприємства чи масове скорочення не дають роботодавцю права звільнити мобілізованого працівника з ініціативи адміністрації, як і не вимагають, що на період мобілізованого працівника роботодавець має обов`язково взяти іншого працівника, або покласти виконання його обов`язків на іншого. Це прерогатива роботодавця і залежить вона від виробничої необхідності, фінансових можливостей та інших факторів.

Таким чином, звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства: факт скорочення посади мав місце; встановлений законом строк попередження було дотримано; обов`язок пропонувати позивачу введені вакантні посади був відсутній у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 відповідної кваліфікації.

Відтак, позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача, поновлення його на роботі, задоволенню не підлягають. Не підлягають також задоволенню вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вони є похідними від основних вимог щодо незаконності звільнення з посади.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач – Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз», місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 26-В, м. Київ, код ЄДРПОУ 03366701.

Повне судове рішення складене 02 листопада 2026 року.

Суддя О.О. Першко