Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №440/11609/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 р.Справа № 440/11609/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2026, (головуючий суддя І інстанції: Р.І. Молодецький) по справі № 440/11609/24

за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- стягнути з ФОП ОСОБА_1 податковий борг в сумі 17 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначило, що відповідач має податковий борг у розмірі 17 000,00 грн, який у добровільному порядку не сплачений, а тому наявні правові підстави для його стягнення у судовому порядку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 позов задоволено.

ФОП ОСОБА_1 (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки обставинам виникнення у відповідача податкового боргу.

Так, вказує, що штрафні санкції в сумі 17 000,00 грн нараховані відповідачу органом ДПС за наслідками проведення фактичної перевірки, яка проведена з порушення процедури, передбаченої ПК України, що встановлено судовим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.05.2021 у справі № 712/2095/21.

Вважає, що в цьому випадку судовим рішенням у справі № 712/2095/21 встановлена відсутність порушень податкового чи іншого законодавства, допущених ФОП ОСОБА_1 , як наслідок, стягнення податкового боргу за незаконним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

Посилається на постанову Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 140/388/19 щодо можливості у суду надавати оцінку акту перевірки при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Також, зауважує, що ГУ ДПС звернулось до суду з позовом про стягнення податкового боргу з порушенням строку позовної давності, що не врахував суд першої інстанції.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає не задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку у ГУ ДПС у Полтавській області.

30.03.2021 податковим органом, на підставі акту фактичної перевірки від 22.02.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення № 2311/23000901, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення направлено контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , проте повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

24.06.2021 податковим органом сформовано податкову вимогу № 00265449-1302-2301 про необхідність ФОП ОСОБА_1 сплатити податковий борг у загальному розмірі 17 000,00 грн за узгодженими податковими зобов`язаннями, яке отримано відповідачем 05.08.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що з моменту виникнення податкового боргу по теперішній час борг не переривався, що підтверджується копіями ІКП.

У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку узгоджених сум грошових зобов`язань в загальній сумі 17 000,00 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має податковий борг, який в добровільному порядку не сплачено, позивачем дотримано процедуру його стягнення, що є підставою для задоволення позову.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані Податковим Кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.18. статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу.

Стягненню несплачених у зазначені вище строки грошових зобов`язань передує певна процедура, визначена Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Приписами п. 59.5 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Зміст вказаних правових норм свідчить, що законодавець встановлює певні процедури, яких має дотриматись контролюючий орган до звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу - направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення (у випадку донарахування податкового зобов`язання контролюючим органом), узгодження суми податкового зобов`язання; направлення податкових вимог.

При цьому, момент узгодження суми податкового зобов`язання законодавець пов`язує або з подачею податкової декларації, або з отриманням платником податків податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання, за винятком випадків оскарження такого податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що податковий борг в розмірі 17 000,00 грн виник на підставі несплаченої платником податків суми штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 2311/23000901 від 30.03.2021, яке у квітні 2021 р. направлено за податковою адресою відповідача: АДРЕСА_1 , проте повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Адреса: АДРЕСА_1 вказана як місцезнаходження фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена самим відповідачем в апеляційній скарзі.

Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З наведених норм вбачається, що надіслане контролюючим органом податкове повідомлення-рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, вважається врученим у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що при направленні на адресу реєстрації відповідача податкового повідомлення-рішення позивачем дотримано п. 42.2 ст.42 ПК України.

В свою чергу, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 24.09.2019 у справі № 825/1109/16 та від 09.10.2018 у справі 820/1864/17.

Враховуючи викладені вище обставини, контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 826/17798/18 та від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19.

Крім того, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.

Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від 30.03.2021 направлено податковим органом за адресою реєстрації відповідача, проте повернуто з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання, останнє слід вважати врученим ОСОБА_1 у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення – травень 2021 р.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення матеріали справи не містять і судом таких не встановлено.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що податкові зобов`язання за таким рішенням набули статусу узгоджених.

Так, в силу приписів пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України не сплачені платником податків у встановлений ПК України строк суми узгоджених грошових зобов`язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) визнаються податковим боргом.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку з тим, що відповідачем не сплачено суму податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 30.03.2021 ГУ ДПС у Черкаській області сформовано податкову вимогу від 24.06.2021 № 00265449-1302-2301 про необхідність ОСОБА_1 сплатити податковий борг, яку отримано відповідачем 05.08.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів адміністративного або судового оскарження вказаної вимоги відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Враховуючи, що відповідачем не сплачено суму узгоджених грошових зобов`язань, остання набула статусу податкового боргу.

Щодо строків стягнення податкового боргу колегія суддів зазначає наступне.

Позов контролюючого органу про стягнення податкового боргу подано засобами поштового зв`язку 25.09.2024.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Згідно з п. 102.9 ст. 102 ПК України на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

- строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

Враховуючи, що на період воєнного стану перебіг строків, визначених, зокрема, ст. 102 ПК України зупинено, тому звернення податкового органу у вересні 2024 р. з позовом про стягнення податкового боргу, що виник у 2021 р. здійснено своєчасно.

Згідно з п. 41.2 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. ст. 20 ПК України).

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За приписами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судом встановлено та не спростовується відповідачем, що станом на час звернення контролюючого органу до суду та прийняття судового рішення за ним рахувався податковий борг зі штрафних санкцій в розмірі 17 000,00 грн.

З дати винесення податкової вимоги податковий борг відповідачем не погашався та не переривався, що підтверджується інтегрованими картками.

Доказів погашення суми боргу матеріали справи не містять та відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Доводи скаржника про безпідставність стягнення податкового боргу за незаконним податковим повідомленням-рішенням з огляду на те, що фактична перевірка проведена з порушенням процедури, передбаченої ПК України колегія суддів відхиляє, оскільки вказане фактично свідчить про незгоду ОСОБА_1 із податковим повідомленням-рішенням, яке не є предметом спору у цій справі.

В свою чергу, у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань. Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.08.2024 у справі № 440/18128/21.

Посилання апелянта на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.05.2021 у справі № 712/2095/21 колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини з огляду на те, що в межах справи № 712/2095/21 вирішувалось питання щодо наявності чи відсутності підстав притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.164-5 КУпАП, тоді як податковий борг сформований на підставі чинного податкового повідомлення-рішення від 30.03.2021.

Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 140/388/19 колегія суддів зазначає, що її висновки є правозастосовними під час вирішення спору щодо податкового повідомлення-рішення від 30.03.2021, прийнятого на підставі акту фактичної перевірки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС в Черкаській області щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 17 000,00 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 по справі № 440/11609/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц