Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №569/18440/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18440/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Алексейчук Ю.М.

представника позивача адвоката - Дупака В.Г.

представника відповідача адвоката - Філатової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Рівному у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Рівненського міського суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики, відповідно до боргової розписки від 31 жовтня 2023 року в розмірі - 120 000, 00 (сто двадцять тисяч гривень) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 3 % річних у сумі - 6 519,45 грн. (шість тисяч п`ятсот дев`ятнадцять гривень) 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню у сумі - 62 385,74 грн. (шістдесят дві тисячі триста вісімдесят п`ять гривень) 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - інфляційне збільшення у сумі - 23 776,87 грн. (двадцять три тисячі сімсот сімдесят шість гривень) 87 коп.

Свої вимоги обґрунтував наступними доводами. 31 жовтня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

було складено письмову розписку про отримання позики у розмірі 120000,00 грн. із обов`язком повернення.

За цією борговою розпискою ОСОБА_2 у порядку та на умовах цієї боргової розписки, отримала від ОСОБА_1 позику у розмірі - 120 000,00 грн із зобов`язанням виплати щомісячно суми у розмірі - 6387,00 грн протягом 36 місяців.

Так з дня складання боргової розписки, станом на дату подачі позовної заяви, щомісячна сплата у розмірі - 6387,00 грн. не здійснювалась.

22 серпня 2025 року Позивачем була сформована (письмова) досудова вимога до Відповідача з метою досудового врегулювання спору, у якій позивач просив у відповідача, протягом 10-ти днів від моменту отримання даної претензії виконати боргові зобов`язання, згідно розписки від 31.10.2023 року.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дупак В.Г., який діє згідно ордеру серії ВК № 1181026 від 27.08.2025 в судовому засіданні в залі суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі у межах доводів позовної заяви , просив задовольнити повністю. Просив стягнути з відповідачки понесені позивачем судові витрати: сплачений судовий збір в сумі 2126,82 грн. та за правничу допомогу в сумі 20 000 тис.грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Філатова А.В., яка діє згідно ордеру Серія ВК № 1197004 від 21.11.2026, в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що не настав час для виконання зобов`язання. Не заперечила факту позики грошей у позивача її довірителькою . Вважає, що вимоги про стягнення 3% річних, інфляційні витрати неналежним чином нараховані, так як таке право виникає після 36 місяців з дати позики, а на даний час цей термін не закінчився. Окрім того, вона вважає, що на період воєнного стану, згідно п.18 Перехідних положень ЦК України, штрафні санкції за невиконання боргових зобов`язань за ст. 625 ЦК України, не нараховуються.

Ухвалою суду від 16.09.2025 р. прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, справу призначено до підготовчого засідання з участю сторін. Ухвалою суду від 03.03.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті з викликом учасників справи.

Представник позивача подав в судове засіданні оригінал розписки від імені ОСОБА_2 про отримання коштів в борг в оригіналі. Розписка приєднана до матеріалів справи.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази, та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до положень статті 11 ЦК України за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який підтверджує укладення договору, визначає його умови, а також засвідчує отримання позичальником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передання грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.

Відповідно до ч.2 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання , повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договори позики (оформлені у вигляді простого письмового договору - розписки про отримання коштів) свідчить про отримання відповідачем позики від позивача, дані договори також вказують про суму боргу, проте, відповідач умови договорів позики не виконав і гроші позивачу у визначений строк не повернув. Будь-яка інша угода про виконання цих договорів позики, доповнення чи зміну умов договорів, сторонами не складалася.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.18.Прикінцевих та перехідних положень ЦК України -У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що 31 жовтня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено письмову розписку про отримання позики у розмірі 120000,00 грн. із обов`язком повернення.

За цією борговою розпискою ОСОБА_2 у порядку та на умовах цієї боргової розписки, отримала від ОСОБА_1 позику у розмірі - 120 000,00 грн із зобов`язанням виплати щомісячно суми у розмірі - 6387,00 грн протягом 36 місяців.

Як встановлено судом, з дня складання боргової розписки, станом на дату подачі позовної заяви, щомісячна сплата у розмірі - 6387,00 грн. не здійснювалась.

22 серпня 2025, з метою досудового врегулювання спору, ОСОБА_1 надсилав досудову вимогу на ім`я ОСОБА_2 , у якій просив ОСОБА_2 , протягом 10-ти днів від моменту отримання даної претензії виконати боргові зобов`язання, згідно розписки від 31.10.2023. Боргова розписка в оригіналі надана та оглянута судом в судовому засіданні, приєднана до матеріалів справи, що також слугує підтвердженням невиконання боржником свого зобов`язання в повному об`ємі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сукупністю достовірних та належних доказів підтверджується укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позики, за якими останній взяв у борг 120 000,00 грн. , які у визначений договорами строк не були повернуті позичальником.

Враховуючи положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає що вимога в частині стягнення 3% річних , інфляційних втрат та пені до задоволення не підлягає з тих підстав, що договір було укладено в період дії п.18 Перехідних положень.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором позики у сумі 120 000,00 грн.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в сумі 1200,00 грн (2126,82 грн * 120000,00 грн /212682,06 грн).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133ЦПКУкраїни до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне. Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані такі документи: договір про надання правової допомоги; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги; детальний опис вчинених дій (наданих послуг). Надання суду вказаних документів є базовою та необхідною умовою для розподілу витрат на правничу допомогу.

Для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду копію договору-доручення № 21/08-1 про надання правової допомоги від 21.08.2025, копію акту № 26/08 від 26.08.2025, квитанцію до прибуткового касового ордеру №26/08 від 26.08.2025 року на суму 20000,00 грн..

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі, Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі І 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/ 1123/ 15-ц, витрати ; надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду спраь незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки мг бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства прав встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатські витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньо розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З врахуванням вищевикладеного, при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд бере до уваги дійсність, необхідність та розумність юридичних послуг, вартість яких заявлено позивачем до відшкодування, виходячи з конкретних обставин справи, а також докази, надані представником на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу , та зменшує розмір правничої допомоги, враховуючи надані послуги щодо підготовки, подання позовної заяви про стягнення боргу , який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача до 2000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,280-282, 284, 354, 355 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1200 ( одна тисяча двісті) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

В частині стягнення 3% річних , інфляційних втрат та пені -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення виготовлене – 02.11.2026.

Суддя О.В.Панас