Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №520/27655/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 р.Справа № 520/27655/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Годунова Віталія Сергійовича на окрему ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Тарасенко І.М., повний текст складено 23.09.26 року по справі № 520/27655/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Годунов В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив :

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.11.2025 по 02.05.2026;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.11.2025 по 02.05.2026;

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, виплата якої проведена 13.08.2026;

зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, виплата якої проведена 13.08.2026.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 .

Встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви: десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням адреси проживання/перебування позивача, а також його номер телефону та адресу електронної пошти, а також докази щодо обставин справи, на які представник позивача посилається у позовній заяві.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026, з метою запобігання обмеження права позивача на доступ до правосуддя, суд продовжив строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням фактичного місця проживання/перебування позивача, оскільки у позовній заяві в якості місця проживання/перебування позивача зазначено місце проживання/перебування саме його представника, а також необхідно було зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Окремою ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2026 суд вирішив довести до відома Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області про встановлене судом порушення норм чинного законодавства, вчинене адвокатом Годуновим В.С. в адміністративній справі № 520/27655/26 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4147 від 18.10.2022 видане Радою адвокатів Полтавської області на підставі рішення № 15 від 18.10.2022) для вжиття відповідних заходів реагування та вирішення питання про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.

Зобов`язано Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Полтавської області повідомити суд про вжиті заходи та вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 .

Встановлено строк для надання відповіді щодо вжитих заходів 30 днів з дня отримання ухвали.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати окрему ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2026.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що право на оскарження окремої ухвали суду виникає не в кожного учасника справи, а лише в тих осіб, для яких окрема ухвала породжує юридично значущі наслідки або може вплинути на їхні права, свободи чи інтереси. Такий підхід сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.01.2026 у справі № 490/10876/23. Отже, належним суб`єктом оскарження є не позивач, а його представник як особа, для якої окрема ухвала може породжувати правові наслідки. Зазначає, що окрема ухвала суду від 23.09.2026 є незаконною, необгрунтованою та свавільною, фактично є наступом на здійснення адвокатської діяльності у справах військовослужбовців. Суддя Тарасенко І.М., вважає «порушенням» зазначення в позовах однакової адреси для різних позивачів, хоча у випадку військовослужбовців, які не мають постійного місця отримання кореспонденції, часто перебувають на позиціях, це є єдиний можливий шлях для отримання кореспонденції уповноваженим представником. Посилається на те, що у межах справи, що розглядається, судді була надана копія паспорту позивача з відомостями про зареєстроване місце проживання, в інших справах на вимогу суду також надавались і копії паспорту, і довідки про реєстрацію місця проживання. Зазначення умовного місцезнаходження позивачів-військовослужбовців з тотожним місцем проживання як у представника сприяє досягненню і завдань адміністративного судочинства, і завдань з ефективного надання правової допомоги, не суперечить інтересам клієнтів, здійснюється за погодженням з ними. У жодному випадку це ніяк не вплинуло і на територіальну юрисдикцію розгляду справи. Посилається на те, що дійсно з таким оформленням позову розглянуто першою інстанцією та переглянуто апеляцією понад 400 справ, де не виникло жодних проблем з комунікацією між судом та іншими учасниками процесу, усі процесуальні документи були отримані та не повертались до суду за закінченням строку зберігання, як це було б у випадку надсилання документів військовослужбовцям, які знаходяться на фронті. Вказує, що суддя фактично вимагає зазначати адресу, за якою позивачі не будуть отримувати направлену кореспонденцію. Отже, підстав для застосування статті 249 КАС України в даному випадку немає.

Також, від представника позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення.

У відзиві на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін. Зазначає, що суд першої інстанції, виявивши порушення процесуального закону, діяв виключно в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений ст. 160, 169 КАС України.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду зазначеної адміністративної справи судом виявлено обставини, які виходять за межі виключно питання відповідності конкретної позовної заяви вимогам статті 160 КАС України та потребують доведення до відома органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження щодо адвоката. Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Зазначення місця проживання або перебування позивача має забезпечувати можливість його належної ідентифікації та належної процесуальної комунікації між судом і безпосереднім учасником судового процесу. Встановлені судом обставини, з посиланням на інші справи які перебували (перебувають) на розгляді Харківського окружного адміністративного суду, на думку суду першої інстанції, свідчать про систематичне зазначення адвокатом Годуновим В.С. однієї й тієї самої адреси як місця проживання/перебування значної кількості різних фізичних осіб, інтереси яких він представляє у суді. При цьому, зазначена адреса одночасно вказується самим адвокатом як його адреса місця проживання/перебування. Суд окремо зазначив, що цією окремою ухвалою судом не встановлено факту недостовірності відомостей про місце проживання/перебування кожної особи, в інтересах якої адвокатом Годуновим В.С. подано позови, та не робить висновку про наявність у діях адвоката складу дисциплінарного проступку. Разом із тим, встановлені судом обставини — значна кількість позовів в інтересах різних осіб, зазначення в них однієї й тієї самої адреси, яка одночасно зазначається адвокатом як його власна адреса, виникнення у зв`язку з цим обґрунтованих сумнівів у суду щодо достовірності відповідних відомостей та невиконання адвокатом вимоги суду щодо їх уточнення — є достатніми для необхідності перевірки таких обставин компетентним органом. Також, зазначає, що на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, представник позивача подав копії документів, що посвідчують особу позивача та містять його персональні дані, однак не зазначив у новій редакції позовної заяви фактичне місце проживання/перебування позивача та не вказав про наявність чи відсутність електронного кабінету позивача. За таких обставин суд вбачає необхідність довести встановлені обставини до відома органу адвокатського самоврядування для їх перевірки та надання їм відповідної оцінки в межах його компетенції. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для постановлення окремої ухвали щодо встановлених під час розгляду справи обставин та направлення її до відповідного органу адвокатського самоврядування для перевірки. Суд зазначив, що питання про наявність чи відсутність у діях адвоката дисциплінарного проступку, його склад, ступінь вини, а також питання про застосування дисциплінарного стягнення належать до компетенції відповідного органу адвокатського самоврядування та не вирішуються судом у межах цієї окремої ухвали.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до чч. 1 - 5 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Отже, окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

За цих обставин слід зазначити, що суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу. Проте, враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.

Підставою для прийняття окремої ухвали є виявлення порушення закону та встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо).

Аналізуючи викладене, обов`язковими умовами для прийняття окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акта із чітким зазначенням такої норми та обґрунтуванням, у чому саме полягає відповідне порушення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 420/10595/22.

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 2 КАС України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1).

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.

Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснення процесуальних дій (бездіяльності) зовні «схожі» на юридичні факти, з якими закон пов`язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об`єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.

Відповідно до частини першої та третьої статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Стаття 131-2 Конституції України визначає, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України № 5076-VI від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон України № 5076-VI).

За визначенням вказаного Закону адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 4 Закону України № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Частиною першою статті 20 Закону України № 5076-VI визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Згідно пункту 1 частини першої статті 21 Закону України № 5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки. При цьому специфіка, комплексний характер обов`язків, що покладені на адвокатуру, обумовлюють необхідність збалансування засад служіння адвоката інтересам окремого клієнта та інтересам суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права.

Закон України № 5076-VI передбачає дотримання «Правил адвокатської етики», як одного з основних професійних обов`язків адвоката.

З метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду української адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві Національною асоціацією адвокатів України прийнято «Правила адвокатської етики», затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 (далі - Правила).

Правила слугують обов`язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні своїх багатоманітних, іноді суперечливих професійних прав та обов`язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури і принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та іншими законодавчими актами, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката.

Статтею 7 Правил визначено, що у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Положеннями статті 12 Правил визначено, що всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов`язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших.

Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 42 Правил, представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов`язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.

За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також рішеннями З`їзду, актами Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України (частина перша статті 66 Правил).

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що адвокат під час виконання функцій захисника в судовому процесі повинен дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства та своєю діяльністю не повинен допускати дій, які виражають неповагу до суду.

Постановляючи окрему ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом обставини — значна кількість позовів в інтересах різних осіб, зазначення в них однієї й тієї самої адреси, яка одночасно зазначається адвокатом як його власна адреса, виникнення у зв`язку з цим обґрунтованих сумнівів у суду щодо достовірності відповідних відомостей та невиконання адвокатом вимоги суду щодо їх уточнення - є достатніми для необхідності перевірки таких обставин компетентним органом.

Колегія суддів вважає, вищенаведені висновки суду першої інстанції помилковими.

Як встановлено судом, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 .

Встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви: десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням адреси проживання/перебування позивача, а також його номер телефону та адресу електронної пошти, а також докази щодо обставин справи, на які представник позивача посилається у позовній заяві.

На виконання ухвали суду від 08.09.2026 щодо залишення позовної заяви без руху, представник позивача надіслав клопотання в якому зазначив, що інші засоби зв`язку, ніж вказані в позові, у позивача відсутні, тому не зазначаються. Щодо вказаного місця проживання та перебування позивача, представник позивача вказав, що КАС України не передбачає надання підтверджуючих документів щодо місця проживання та перебування позивача, а позов подано без порушення правил територіальної юрисдикції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026, з метою запобігання обмеження права позивача на доступ до правосуддя, суд продовжив строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням фактичного місця проживання/перебування позивача, оскільки у позовній заяві в якості місця проживання/перебування позивача зазначено місце проживання/перебування саме його представника, а також необхідно було зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивача.

11.09.2026 представник позивача надав клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи копію паспорта та ідентифікаційного коду Шака Є.В. До клопотання, представником позивача додано копію 1, 2, 12 та 13 сторін паспорту Шака Є.В., а також копію ідентифікаційного коду Шака Є.В.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 позовну заяву Шака Є.В. повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не усунені недоліки, які були зазначені в ухвалах Харківського окружного адміністративного суду від 08 вересня та від 10.09.2026, а саме: не подано до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням фактичного місця проживання/перебування позивача та зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача. Суд зазначив, що представником позивача позовна заява не приведена у відповідність до вимог ст. 160 КАС України, оскільки у ній не зазначено повної поштової адреси позивача, відомих номерів засобів зв`язку, а також відомостей про наявність або відсутність у позивача електронного кабінету. Зазначені відомості не є формальними реквізитами позовної заяви. Враховуючи те, що позивач не усунув недоліки адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

Верховний Суд в постанові від 02.09.2022 у справі № 640/16646/21 заначив, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.

Колегія суддів зазначає, що наявність розбіжностей між судом та учасником справи у правовому тлумаченні вимог до змісту позовної заяви є правовою дискусією, яка вирішується судом шляхом прийняття відповідного процесуального рішення, що не може свідчити про порушення адвокатом Правил адвокатської етики.

Фактично, в даному випадку, адвокатом висловлено позицію стосовно дотримання ним вимог ст. 160 КАС України, що не могло бути підставою для винесення окремої ухвали судом першої інстанції.

Також колегія суддів враховує, що питання відповідності позовної заяви вимогам статей 160, 161 КАС України було предметом процесуальної оцінки суду першої інстанції, за результатами якої постановлено ухвалу про повернення позовної заяви.

Отже, суд уже реалізував передбачений процесуальним законом механізм реагування на встановлені, на його думку, недоліки позовної заяви.

Колегія суддів зазначає, що підставою для постановлення судом окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС є не просто вчинення певних процесуальних дій, а наявність факту саме зловживання процесуальними правами, неналежне виконання професійних обов`язків.

При цьому постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2026 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 по справі № 520/27655/26 про повернення позовної заяви скасовано. Справу № 520/27655/26 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Щодо посилань суду першої інстанції в обґрунтування необхідності постановлення окремої ухвали, на інші справи, які перебувають або перебували на розгляді в Харківському окружному адміністративному суді, в яких представником позивачів (адвокатом Годуновим В.С.) також зазначалася однакова адреса, колегія суддів зазначає наступне.

Дані посилання суду першої інстанції, самі по собі, не свідчать про порушення адвокатом процесуальних обов`язків або неналежне виконання професійних обов`язків.

Зокрема, судом не встановлено та не зазначено, чи були в інших справах відповідні позовні заяви залишені без руху саме з підстав зазначення адвокатом однакової адреси позивачів, чи визнавалися такі відомості недостовірними, чи встановлювали суди факт зазначення адвокатом завідомо неправдивої інформації.

Сам факт перебування інших справ у провадженні суду не підтверджує наявності в них порушень процесуального законодавства, та не може автоматично свідчити про неналежне виконання адвокатом професійних обов`язків у цій справі.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України преюдиційне значення можуть мати лише обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, за умов, передбачених цією нормою. Відповідно до частини сьомої цієї статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Таким чином, суд першої інстанції, використавши відомості про наявність інших судових проваджень на підтвердження систематичності неправомірної поведінки адвоката, не встановив, чи містять такі справи аналогічні порушення, чи отримали вони належну процесуальну оцінку та чи існують судові рішення, якими відповідні порушення були встановлені.

При цьому судом не враховано, що в даній справі представником позивача було надано до суду копію паспорта позивача, з якої вбачалося його зареєстроване місце проживання. Отже, суд мав у своєму розпорядженні документ, який дозволяв встановити відповідні відомості про позивача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишеного без руху, у встановлений судом строк.

Частиною 8 ст. 169 КАС України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Аналізуючи наведені норми, слід дійти висновку про те, що повернення позовної заяви у зв`язку з тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви не є зловживанням процесуальними правами, оскільки в разі повернення позовної заяви, нормами чинного процесуального законодавства передбачено право повторного звернення до адміністративного суду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не повною мірою встановив обставини справи для винесення окремої ухвали, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права.

Відтак, окрема ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2026 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатом розгляду скарги на окрему ухвалу суду першої інстанції не відноситься до переліку тих, що підлягають касаційному оскарженню в розумінні приписів частини 2 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 315, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Окрему ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2026 по справі № 520/27655/26 скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає .

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий