Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №520/14385/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 р.Справа № 520/14385/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В.) у справі №520/14385/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року шляхом зменшення індивідуального коефіцієнту для обчислення заробітної плати з 5,39106 до 4,16760;

зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області, з 01 березня 2025 року, поновити виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі розрахованому на підставі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження яка міститься в матеріалах моєї пенсійної справі із застосуванням премії у розмірі 60%;

зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області виплачувати пенсію без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність відповідно Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року №200/6082/24 з урахуванням вже виплачених сум пенсії;

зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити виплату різниці між фактично отриманим та належним до сплати розміром пенсії - однією сумою без застосування Постанови Кабінету міністрів України № 1778 від 30 грудня 2025 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року шляхом зменшення індивідуального коефіцієнту для обчислення заробітної плати з 5,39106 до 4,16760.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області, з 01 березня 2025 року, поновити виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі розрахованому на підставі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, яка міститься в матеріалах пенсійної справи із застосуванням премії у розмірі 60%.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ГУ ПФУ в Донецькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати останнє та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що з 01.03.2025 розрахунок пенсії позивача приведено у відповідність, а саме вірно визначено індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати - 4,16760.

Зазначає, що за відсутності довідок про заробітну плату та інших первинних документів, які видаються підприємствами на підставі бухгалтерських даних, спеціалісти відповідача законно здійснили перерахунок пенсії позивача з урахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено ст.ст.54,57 Закону №796-XII.

Вказує, що на момент здійснення перерахунку позивачем не надано належних первинних документів; відсутні архівні підтвердження бухгалтерських даних; довідки не відповідають вимогам законодавства або не підтверджені первинними документами.

Посилається на те, що у відповідача відсутні правові підстави для врахування заявленого позивачем розміру заробітної плати.

Вважає, що дії відповідача у спірних правовідносинах є правомірними, а правові підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, одержаного при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, призначену згідно із Законом України від 28.02.1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.10.2024 року у справі №200/6082/24, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 20.03.2024. Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити з 20.03.2024 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням усіх доплат та виплачених сум.

Рішення суду у справі №200/6082/24 набрало законної сили - 21.05.2025.

На виконання рішення суду, відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 20.03.2024 без обмеження максимальним розміром з урахуванням усіх доплат.

При перерахунку пенсії середньомісячний заробіток для обчислення пенсії розраховано із застосуванням індивідуального коефіцієнту для обчислення заробітної плати - 5,39106 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії підвищеного на коефіцієнт збільшення у 2024 році - 7994,47 та склав - 43 098,67 грн.

За результатом розгляду документів електронної пенсійної справи відповідачем встановлено, що довідка про заробітну плату №40 від 12 лютого 1997 року за роботу в зоні відчуження не відповідає вимогам постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7, оскільки відсутні документи на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, яка врахована при обчислені заробітної плати, нарахування та виплати премії, підстави застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100% тарифної ставки згідно вимог постанови № 207-7.

З 01.03.2025 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого її розмір було зменшено через визначення індивідуального коефіцієнта для обчислення заробітної плати у розмірі 4,16760. Розмір пенсії обчислено із середньомісячного заробітку для обчислення пенсії 37 149, 28 грн. (8913,83 грн. х4,16760) та з урахуванням всіх надбавок та підвищень без обмеження максимальним розміром склав - 25 445, 27 грн.

У відповідь на скаргу позивача щодо причин зменшення розміру пенсії, ГУ ПФУ в Донецькій області листом №29626-21588/П-02/8-0500/26 від 28.04.2026 повідомило, що довідка про заробітну плату №40 від 12 лютого 1997 року за роботу в зоні відчуження не відповідає вимогам постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7, оскільки відсутні документи на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, яка врахована при обчислені заробітної плати, нарахування та виплати премії, підстави застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100% тарифної ставки згідно вимог постанови № 207-7. Зазначено, що з 01.03.2025 розрахунок пенсії позивача приведено у відповідність, а саме вірно визначено індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати – 4,16760, замість 5,39106.

Не погоджуючись із діями пенсійного органу щодо зменшення розміру пенсії через неврахування довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження із застосуванням премії у розмірі 60%, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із протиправності дій відповідача, який з 01.03.2025 зменшив розмір пенсії позивача шляхом зниження індивідуального коефіцієнта для обчислення заробітної плати з 5,39106 до 4,16760.

Окрім того, суд вважав за необхідне покласти на відповідача обов`язок з 01.03.2025 поновити виплату пенсії позивачу в розмірі розрахованому на підставі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, яка міститься в матеріалах пенсійної справи із застосуванням премії у розмірі 60%.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України від 28.02.1991 № 796-XII Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Закон №796-XII).

Згідно зі ст.10 Закону №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів.

Пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством (ч.1 ст.54 Закону № 796-XII).

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.57 Закон №796-XII для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

23.11.2011 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ (далі по тексту - Порядок №1210).

Порядок №1210 визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення.

Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до п.2 Порядку №1210 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

Пункт 3 зазначеного Порядку встановлює, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:

1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;

2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 року до 1 серпня 1987 року, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв`язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;

3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;

4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження.

У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).

Отже, призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 року №1307 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 і від 26 вересня 2012 року №886» внесено зміни до п.9 Порядку № 1210, згідно з якими пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із 01.12.2022, у разі доцільності, визначаються з урахуванням заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, за наведеною у цьому пункті формулою.

Відповідно до п.3 Порядку №1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.

Довідка про заробітну плату за період роботи у зоні відчуження видається виключно підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії, на підставі первинних документів, а саме: особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами та підписуються керівником і головним бухгалтером.

В разі якщо особам, які в 1986-1990 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження, не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених законодавством розмірів, на підставі первинних документів підприємство, установа чи організація, які відряджали працівника в зону відчуження (або його правонаступник) згідно з чинним законодавством проводить перерахунок заробітної плати і надає довідку про новий розмір заробітної плати в зоні відчуження для подання до органів Пенсійного фонду для перерахунку розміру пенсії.

Нарахована чи донарахована заробітна плата не виплачується, а враховується тільки для розрахунку пенсії. Суми заробітної плати за роботу в зоні відчуження беруться для розрахунку пенсії якщо вони були виплачені до 1992 року.

Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7 оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження і запобіганню забруднення навколишнього середовища, провадилася у 3, 2, 1 зонах небезпеки у 4-х, 3-х, 2-х кратному розмірах тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи.

Для обчислення пенсії із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, надається довідка про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики від 12.10.2012 № 644.

Судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, одержаного при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, призначену згідно із Законом України від 28.02.1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Підставою для зменшення розміру пенсії позивача слугували висновки пенсійного органу, що наявна в матеріалах пенсійної справи довідка про заробітну плату №40 від 12 лютого 1997 року за роботу в зоні відчуження не відповідає вимогам постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7, оскільки відсутні документи на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, яка врахована при обчислені заробітної плати, нарахування та виплати премії, підстави застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100% тарифної ставки згідно вимог постанови № 207-7.

Пенсійний орган вважав, що за відсутності довідок про заробітну плату та інших первинних документів, які видаються підприємствами на підставі бухгалтерських даних, ним законно здійснено перерахунок пенсії позивача, вірно визначивши індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати - 4,16760, замість 5,39106.

Надаючи правову оцінку таким висновкам пенсійного органу, колегія суддів зазначає наступне.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 передбачалася оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавство.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7) надано право керівникам міністерств і відомств і їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, у розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року №964.

Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156 "Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС" передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7) дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі, встановлено максимальний розмір премії - 60 процентів тарифної ставки (оклада) в місяць.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що в усіх випадках премія, передбачена п.п.3 п.1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 р. №207-7 (207с-86-п) (не більш як 400 карбованців на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.

Отже, виплата премії та її максимальний розмір визначені нормативно-правовими актами, а тому слід дійти висновку, що працівники, на яких поширюються вказані нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665–195 та постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207–7 таких випадків (позбавлення або зменшення розміру премії) не передбачено.

Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 №153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно п.1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.

Вказаною постановою також визначено, що для працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії, в зоні іонізуючого опромінення, встановлюється шестигодинний робочий день (п.4).

Положеннями ст.3 Закону України "Про правонаступництво України" передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України.

Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, визначено вказаними вище нормативно-правовими актами, які є чинними на даний час.

Зі змісту довідки про заробітну плату №40 від 12 лютого 1997 року за роботу в зоні відчуження, виданої Харківським спецуправлінням №582 «Укрбурвод» за період роботи позивача з 09.08.1986 - 16.08.1986 встановлено, що остання містить дані про премію позивача у розмірі 60%.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що дані, які містяться в довідці містять є неправдивими або недостовірними.

Відповідачем таких доказів до суду не надано.

Окрім того, в судовому порядку вказана довідка недійсною не визнавалась.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, звірка щодо підтвердження вірності числових значень про заробітну плату позивача за час роботи в зоні відчуження зазначених у довідці, відповідачем не проводилась.

Відтак, колегія суддів вважає протиправним неврахування відповідачем даних про премію позивача у розмірі 60%, зазначених довідці про заробітну плату №40 від 12 лютого 1997 року за роботу в зоні відчуження, виданої Харківським спецуправлінням №582 «Укрбурвод», та, як наслідок, зменшення індивідуального коефіцієнту для обчислення заробітної плати з 5,39106 до 4,16760.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власних дій, що є предметом оскарження у даній справі.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Донецькій області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року шляхом зменшення індивідуального коефіцієнту для обчислення заробітної плати з 5,39106 до 4,16760 та зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області, з 01 березня 2025 року, поновити виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі розрахованому на підставі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, яка міститься в матеріалах пенсійної справи із застосуванням премії у розмірі 60%.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 у справі №520/14385/26 в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова