Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №480/10254/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 р.Справа № 480/10254/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко) у справі №480/10254/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві , Міністерства внутрішніх справ України

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

визнати протиправною відмову ГУ МВС України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії, оформлену листом № 1/713-Аз від 02.08.2024, у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності другої групи, що настала внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби;

зобов`язати ГУ МВС України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії подати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомога у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов`язків у зв`язку з аварією на ЧАЕС, відповідно до Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850;

зобов`язати МВС України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов`язків у зв`язку з аварією на ЧАЄС у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову ГУ МВС України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії, оформлену листом від 02.08.2024 № 1/713-Аз, у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому другої групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва (захворювання), пов`язаного з виконанням службових обов`язків під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зобов`язано ГУ МВС України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії повторно розглянути документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому другої групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва (захворювання), пов`язаного з виконанням службових обов`язків під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та за результатами такого розгляду прийняти рішення відповідно до вимог Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

ГУ МВС України в м. Києві, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, а також порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати останнє та відмовити у задоволенні позову в повному об`ємі.

В обґрунтування вимог скарги зазначає, що прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги за поданими позивачем документами, відноситься до повноважень МВС України.

Вказує, що судом першої інстанції не дотримано вимог Закону України «Про міліцію», Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі по тексту - Порядок №850).

Окрім того, посилається на помилковість висновків суду першої інстанції в частині задоволення вимог зобов`язального характеру, що, як на його думку, не передбачено законодавством.

Зазначає, що реалізація права позивача на подання відповідної заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги працівникам державної пожежної охорони повинна відбуватись з дотриманням нормативно визначеного порядку та механізму фінансування, що втілюється Кабінетом Міністрів України, шляхом видання рішення про створення належного бюджетно-правового механізму реалізації таких прав, який включає визначення відповідного розпорядника коштів.

Наголошує, що за відсутності такого механізму покладення на ГУ МВС України в м. Києві обов`язку щодо подання до МВС України відповідного висновку з документами для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги порушує вимоги ч.2 ст.19 Конституції України та положення Порядку №850.

Вважає, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтовані та такими, що помилково задоволені судом першої інстанції.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти вимог скаржника, вказав на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши оскаржуване судове рішення без змін.

МВС України не подало відзив на апеляційну скаргу.

На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 17.05.1983 по 11.05.2001, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (а.с.26-29).

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС у 1986 році 1 категорії, з 08.10.2021 довічно встановлена ІІ група інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ступінь втрати працездатності - 80%, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ № 795818 (а.с.8, 19-20).

Позивач звернувся до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Листом від 02.08.2024 №1/713-Аз (а.с.30-31) ГУ МВС України в м. Києві повідомило, що оскільки посада позивача, а саме прапорщик внутрішньої служби, належала до категорії осіб начальницького складу державної пожежної охорони і не належала до категорії працівників міліції, норми Закону України "Про міліцію" та Порядку №850 не можуть бути поширені на нього. Відтак, позивачу повернуто надіслані ним документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Позивач, не погодившись з відмовою ГУ МВС України в м. Києві у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, звернувся з позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності відмови та зобов`язав відповідача повторно розглянути подані позивачем документи щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва (захворювання), пов`язаного з виконанням службових обов`язків під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та за результатами такого розгляду прийняти рішення відповідно до вимог Закону України "Про міліцію" і Порядку №850, з урахуванням висновків суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Станом на час спірних правовідносин правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва, інвалідності працівника міліції регулювалися Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII (далі по тексту - Закон №565-XII).

Згідно з ч.6 ст.23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІ групи, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З 07.11.2015 Закон №565-XII втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі по тексту - Закон №580-VIII).

Водночас за змістом п.15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VIII.

Таким чином, норми ст.23 Закону №565-XII мають переважаючу дію, а колишні працівники міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням їм інвалідності на підставі цього Закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію вимог вищевказаної норми Закону №565-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок №850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно з п.п.2 п.3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності ІІ групи.

Перелік документів, які подаються працівником міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у п.7 Порядку №850.

Згідно з п.8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, а також висновок щодо виплати грошової допомоги.

Відповідно до п.9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, законодавством чітко визначено, що виключно МВС України приймає рішення про надання або відмову у наданні одноразової грошової допомоги після надходження відповідних документів.

Положеннями п.14 Порядку №850 встановлено вичерпний перелік підстав, за яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, а саме якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Судом встановлено, що ровертаючи документи позивачу, ГУ МВС в м. Києві виходило з того, що посада позивача прапорщик внутрішньої служби належала до категорії осіб рядового складу державної пожежної охорони, а не до категорії працівників міліції, у зв`язку з чим положення Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №850 не поширюються на нього.

Надаючи правову оцінку наведеному вище, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про пожежну безпеку" передбачено, що спеціальні звання внутрішньої служби присвоюються відповідно до чинного законодавства особам рядового та начальницького складу державної пожежної охорони.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про пожежну безпеку" порядок та умови проходження служби в державній пожежній охороні регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114 затверджено Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114 (далі по тексту - Положення №114).

Згідно п.1 Положення №114 до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Відповідно до п.2 Положення №114 спеціальне звання прапорщик внутрішньої служби є рівнозначним спеціальному званню старшина міліції.

Указом Президента України від 27 січня 2003 року № 47/2003 "Про заходи щодо вдосконалення державного управління в сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій" органи і підрозділи Державної пожежної охорони виведені зі складу МВС і передані до складу МНС України у 2003 році.

Отже, до 2003 року підрозділи Державної пожежної охорони перебували у складі МВС.

Позивач був звільнений 11.05.2001 з посади командира відділення водія Державної пожежно-рятувальної частини-27 у званні прапорщика внутрішньої служби.

Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач на час звільнення зі служби належав до працівників міліції, що вказує на безпідставність тверджень відповідача (ГУ МВС України в м. Києві) щодо непоширення на нього положень ст.23 Закону №565-ХІІ, внаслідок відсутності у нього спеціального звання міліції.

Наведені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.09.2021 у справі №440/1389/19.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням п.п.8,9 Порядку №850 на керівника органу внутрішніх справ покладено обов`язок направити до МВС України документи разом із висновком щодо виплати грошової допомоги, тоді як оцінка правових підстав для її призначення, перевірка наявності права на отримання такої допомоги, а також прийняття рішення про її призначення або відмову у призначенні належать до виключної компетенції МВС України.

МВС України не приймало рішення щодо призначення або відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Відтак, повернувши документи позивача без їх направлення до МВС України та фактично надавши правову оцінку наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, ГУ МВС України в м. Києві діяло поза межами наданих йому повноважень та не у спосіб, визначений Порядком №850, а тому відмова, оформлена листом від 02.08.2024 № 1/713-Аз, у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги є протиправною, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

При цьому, оскільки на керівника органу внутрішніх справ покладено обов`язок направити до МВС України документи разом із висновком щодо виплати одноразової грошової допомоги, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції в частині зобов`язання ГУ МВС України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії повторно розглянути документи позивача щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому другої групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва (захворювання), пов`язаного з виконанням службових обов`язків під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та за результатами такого розгляду прийняти рішення відповідно до вимог Закону України "Про міліцію" і Порядку № 850, з урахуванням висновків суду.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 у справі №480/10254/24 в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц