Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №480/5266/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 р.Справа № 480/5266/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек) у справі №480/5266/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168) та індексації грошового забезпечення, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась ОСОБА_1 компенсація за невикористані 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2020 рік, компенсація за невикористані 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, компенсація за невикористані 25 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік, компенсація невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2020 рік, компенсації за невикористані 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, компенсації за невикористані 25 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік, компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати останнє та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 є видом додаткового грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується під час дії воєнного стану і має постійний характер виплати (за умови її виплати).

Зазначає, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпусток.

Отже, ця винагорода включається до грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Вважає, що відповідач протиправно при розрахунку розміру грошової компенсації за всі невикористані позивачем дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки за 2019-2025 роки не врахував суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Окрім того, зазначає, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

Зазначає, що індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась позивачу перед звільненням з військової служби.

Відтак, вважає, що відповідач протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні відпусток.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, заперечуючи проти вимог скаржника, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 до 03.04.2025, звільнений наказом командира Військовій частині НОМЕР_1 від 03.04.2025 року № 97 та виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.22).

Згідно наказу вирішено виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані:

30 (тридцять) днів щорічної основної відпустки за 2020 рік;

30 (тридцять) днів щорічної основної відпустки за 2022 рік;

25 (двадцять п`ять) днів щорічної основної відпустки за 2025 рік;

виплатити компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закон України «Про відпустки» (учасникам бойових дій) та п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», за період з 2019 року по 2025 рік (а.с.22).

Позивачу виплачена компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій обчислена із розміру місячного грошового забезпечення, без урахування сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 та індексації грошового забезпечення, що фактично не заперечується відповідачем.

Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, щодо не включення додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 та індексації грошового забезпечення, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась вищевказана компенсація, звернувся з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених ОСОБА_1 вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон № 2011-XII).

Положеннями ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ визначено перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За правилами ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

За змістом ч.1 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону України «Про відпустки» (абз.3 п.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі по тексту - Постанова №704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

В пункті 3 постанови №704 зазначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі по тексту - Порядок №260).

Відповідно до п.2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану, допомоги.

Відповідно до п.16 розділу І Порядку №260 виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду даної справи.

Щодо включення додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась позивачу компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.

Редакція зазначеної Постанови №168 неодноразово змінювалася.

Відповідно до п.1.1 Постанови №168 (в редакції станом на час спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Відповідно до п.1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до п.2 розділу І Порядку №260

Грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

підвищення посадового окладу;

надбавки;

доплати;

винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;

винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду);

премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану;

допомоги.

Відповідно до п.16 розділу І Порядку №260 виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 (в редакції станом на дату звільнення позивача) розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Отже, розрахунковою величиною для обрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки військовослужбовця є його місячне грошове забезпечення.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та має невикористані дні щорічної основної відпустку за 2020,2022, 2025 та додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закон України «Про відпустки» (учасникам бойових дій) та п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», за період з 2019 року по 2025 рік (а.с.22).

Відповідачем здійснено виплату під час звільнення позивачу компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка обчислена із розміру місячного грошового забезпечення, без урахування, зокрема, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, що фактично не заперечується відповідачем.

Вирішуючи питання про правову природу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, та можливість її включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні відпусток, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, сформовані у наступній категорії спорів.

Так, Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 року у справі №580/9551/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого п.1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що:

додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;

розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

визначається наказами командирів (начальників).

За відсутності принаймні однієї із вказаних умов виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена п.1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24 вказала, що у п.2 розділу І Порядку №260 чітко зазначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, з урахуванням того, що грошове забезпечення військовослужбовця складається з щомісячних основних видів (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років); щомісячних додаткових видів (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 10.06.2026 у справі №240/33823/23 зазначив, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, включаються додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, проте додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі військовослужбовця у бойових діях, а відтак, відсутні підстави для включення до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого повинна бути обрахована грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася останньому у спірний період відповідно до Постанови №168.

Таким чином, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, має тимчасовий характер, віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення, а тому не підлягає врахуванню у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпустки військовослужбовця.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 12.02.2026 у справі №420/77/25, від 17.04.2026 року у справі №420/39934/24 в подібних правовідносинах.

Оскільки додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, нормативно віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, вона позбавлена ознак постійності та не входить до структури місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Відтак, відповідачем вірно здійснено розрахунок позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної відпустки; додаткової відпустки учаснику бойових дій), без урахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпусток, є необґрунтованими.

Щодо посилання скаржника на правові висновки Верховного суду, викладені у постановах від 08.08.2024 у справі №240/26703/23, від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, від 07.11.2024 у справі №240/23909/23, від 06.12.2024 у справі №240/12225/23, від 19.12.2024 у справі №580/3483/24, від 10.04.2025 у справах №240/2078/24, №420/35446/23; № 380/10576/23; від 23.04.2025 у справі №580/769/23, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення єдності судової практики у цій категорії спорів суд має дотримуватися правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24, яка розкрила характер додаткової винагороди військовослужбовцям за критерієм систематичності (разового/постійного характеру) її виплати, та яка ухвалена пізніше.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Щодо включення індексації грошового забезпечення до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась позивачу компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій.

Згідно ч.3 ст.9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 вказав, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер.

Правова природа індексації полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Судом встановлено, що виплачена позивачу компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій обчислена із розміру місячного грошового забезпечення, без урахування, зокрема, сум індексації грошового забезпечення, що фактично не заперечується відповідачем.

З урахуванням положень п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 (в редакції станом на дату звільнення позивача) грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки розраховується станом на момент звільнення, виходячи з місячного грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою на день виключення зі списків особового складу. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з картки особового рахунку позивача за 2025 р., встановлено, що місячне грошове забезпечення позивача, яке він отримував за останньою займаною штатною посадою, в останній місяць перед звільненням та на день виключення зі списків особового складу, не включало сум індексації грошового забезпечення.

Відтак, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні підстави для включення до розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, індексації грошового забезпечення.

Доводи апеляційної скарги про те, що індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась позивачу перед звільненням з військової служби, а тому відповідач протиправно не врахував її при нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні відпустки, не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності, що є предметом оскарження у даній справі.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

З огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України, в цій справі підлягають врахуванню висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, які наведені вище та є релевантними до спірних правовідносин.

Згідно з частинами 1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі №480/5266/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова