Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №360/578/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

Суд: Перший апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №360/578/26

Суддя: Пивовар Ірина Вікторівна

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року справа №360/578/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 360/578/26 (головуючий суддя у І інстанції – Свергун І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.01.2026 № 121130005043 про відмову в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком у відповідності до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту первинного звернення за пенсією, тобто з 20.01.2026, зарахувавши при цьому до пільгового стажу за Списком № 2 період її роботи з 06.09.1993 по 19.10.1993 учнем машиніста конвеєра, з 20.10.1993 по 09.04.2002 - машиністом конвеєра на шахті «Привільнянська» ДХК «Лисичанськвугілля».

В обґрунтування позову зазначила, що 20.01.2026 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак рішенням відповідача від 28.01.2026 № 121130005043 у призначенні пенсії було відмовлено із зазначенням, що у трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, зокрема, інформація щодо розділу, підрозділу, пункту, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи, підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць та зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу. Вказує, що відповідач протиправно не зарахував до її пільгового стажу спірні періоди роботи на шахті.

Вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує її конституційне право на пенсійне забезпечення.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.01.2026 № 121130005043 «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи ОСОБА_1 з 06.09.1993 по 09.04.2002 на шахті «Привільнянська» ДХК «Лисичанськвугілля», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що записами трудової книжки позивача підтверджується, що вона у спірні періоди працювала на шахті «Привільнянська» ДХК «Лисичанськвугілля» на посадах, які дають їй право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, в трудовій книжці також наявні записи, за результатами атестації робочих місць за умовами праці, а оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що станом на дату винесення рішення від 28.01.2026 № 121130005043 про відмову в призначенні пенсії позивач досягла віку 56 років 01 місяць 24 дні, що є недостатнім для набуття права на призначення пенсії згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (Список № 2). Також вказує, що у трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, зокрема, інформація щодо розділу, підрозділу, пункту, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи, підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць та зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 справу передано судді-доповідачу – Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 02.07.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 20.01.2026 звернулася через вебпортал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Вищевказану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.01.2026 № 121130005043 «Про відмову в призначенні пенсії» позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з не досягненням віку заявника (60 років). В обґрунтування оскарженого рішення ГУ ПФУ в Рівненській області послалося на те, що вік заявниці 56 років 1 місяць 24 дні. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 35 років. Страховий стаж особи становить 41 рік 3 місяці 20 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу враховано всі періоди трудової діяльності.

Трудова книжка серії НОМЕР_2 від 31.07.1987 щодо спірних періодів роботи позивача містить такі записи:

Шахта «Привільнянська» ДХК «Лисичанськвугілля»:

запис №5 від 06.09.1993 - прийнято учнем машиніста конвеєра;

запис № 6 від 20.10.1993 – переведено машиністом конвеєра 2 розряду;

запис № 7 від 01.12.1993 – переведено машиністом конвеєра 3 розряду;

внесено запис про реорганізацію шахти;

внесено записи про право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, наказ № 567 від 14.03.1995, та наказ № 194 від 27.03.2000;

запис № 8 від 09.04.2002 – звільнено за власним бажанням.

Дослідженням розрахунку стажу позивача, судом встановлено, що відповідачем при призначенні позивачу пенсії не зараховано до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 06.09.1993 по 09.04.2002.

З яких саме підстав вказані періоди роботи позивача не зараховано відповідачем до пільгового стажу за Списком № 2 при призначенні пенсії матеріали справи не містять та в спірному рішенні не зазначено.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Згідно з пунктів 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 174/658/16-а (провадження № К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 у справі № 815/1554/17 аналізуючи практику Європейського Суду з прав людини вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку № 383).

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 31.07.1987 щодо спірних періодів, позивач:

Шахта «Привільнянська» ДХК «Лисичанськвугілля»:

запис № 5 від 06.09.1993 – прийнята учнем машиніста конвеєра;

запис № 6 від 20.10.1993 – переведена машиністом конвеєра 2 розряду;

запис № 7 від 01.12.1993 – переведена машиністом конвеєра 3 розряду;

внесено запис про реорганізацію шахти;

внесено записи про право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, наказ № 567 від 14.03.1995, та наказ № 194 від 27.03.2000;

запис № 8 від 09.04.2002 – звільнена за власним бажанням.

Вказані записи є послідовними, містять підписи відповідальної особи та печатки підприємств, що дозволяє чітко ідентифікувати посаду та підприємство на якому позивач працювала у спірні періоди, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості.

Посада, на якій позивач працювала у спірний період була передбачена Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 та Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Також в трудовій книжці позивача наявні записи, згідно з якими за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 (наказ № 567 від 14.03.1995 та наказ № 194 від 27.03.2000).

Таким чином, надані докази у повній мірі підтверджують зайнятість позивача на роботах, передбачених Списком № 2 у період з 06.09.1993 по 09.04.2002 на шахті «Привільнянська» ДХК «Лисичанськвугілля».

Суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача, в частині спірних періодів роботи, та інших підтверджуючих документів містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи до стажу роботи позивача.

Суд наголошує, що відмовляючи особі в призначенні/перерахунку пенсії, орган, що призначає/перераховує пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до страхового чи пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

Отже відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для перерахунку пенсії позивачу, і, як наслідок, допустив неналежний розгляд заяви і документів позивача та, відповідно, прийняв незаконне рішення.

Крім того, суд зауважує, що 03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (ділі Закон №2148-VIII), що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.»

Відповідно до статті 12 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше встановлений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Крім того, згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, рішенням № 1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-XII, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, справа № 560/12743/21 щодо якої є типовою, дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, всупереч доводів відповідача, у цій справі слід застосувати саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону № 1058-ІV.

У цьому контексті підлягають урахуванню також приписи Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі Закон № 2073-IX), який установлює загальні стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень під час здійснення адміністративної процедури. Цей Закон визначає основоположні принципи адміністративного провадження - зокрема, верховенства права, офіційності, пропорційності, обґрунтованості та розумності строків - і покладає на адміністративний орган обов`язок забезпечити всебічний, повний та неупереджений розгляд заяви особи.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX, Пенсійний фонд України є адміністративним органом, а заява позивача про призначення пенсії є адміністративною справою, що підлягає вирішенню в порядку адміністративної процедури.

Діючи всупереч принципам, що визначені статтею 4 Закону № 2073-IX відповідач не врахував принцип обґрунтованості, згідно якого адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи, а під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

У контексті спірних правовідносин суд наголошує, що статтею 14 Закону № 2073-IX визначено, що адміністративний орган забезпечує розгляд і вирішення справи з вчиненням процедурних дій, що є достатніми та необхідними для належного вирішення справи.

Оскільки за заявою позивача відповідачем прийнято необґрунтоване рішення, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про зобов`язання відповідача повторно розглянути вказану заяву про перерахунок пенсії, та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Таким чином, з огляду на протиправне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.01.2026 № 121130005043, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , - суд вважає правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.01.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 періоди її роботи з 06.09.1993 по 09.04.2002 на шахті «Привільнянська» ДХК «Лисичанськвугілля», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на вищезазначене доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20.09.2012, п. 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат:

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 360/578/26 – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 360/578/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 02 листопада 2026 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених статтею 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 02 листопада 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua