Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №753/8632/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №753/8632/26

Суддя: Приходько Костянтин Петрович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №753/8632/26 Головуючий у І інстанції - Каліушко Ф.А.

апеляційне провадження №22-ц/824/16347/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій мобінгом та відшкодування шкоди,-

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання дій мобінгом та відшкодування шкоди.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня2026 року, вказану позовну заяву було залишено без руху, та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання ним даної ухвали для усунення визначених у ній недоліків.

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду від 13 квітня 2026 року позивачу необхідно було подати уточнену позовну заяву з зазначенням у ній, у відповідності до вимог чч. 6, 7, 8, 9, 10 ст. 175 ЦПК України, ідентифікуючих даних відповідача; відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; а також підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 175 та чч. 1, 4 та 5 ст. 177 ЦПК України позивача було зобов`язано долучити докази надсилання позовної заяви та доданих до неї копій усіх документів відповідачу та надати до суду документ, що підтверджує сплату позивачем судового збору в повному обсязі.

В подальшому, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було виконано вимог ухвали суду про залишення позову без руху від 13 квітня 2026 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що ухвала суду першої інстанції була постановлена передчасно, а судом було порушено перебіг строку на усунення недоліків.

Так, постановляючи ухвалу від 09 червня 2026 року про повернення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач нібито не усунув недоліки ухвали від 13 квітня 2026 року, однак за даними ЄСІТС, ухвалу про залишення позову без руху від 13 квітня 2026 року позивач отримав в «Електронному суді» лише 03 червня 2026 року.

Вже 08 червня 2026 року позивач виконав вимоги суду та подав необхідні заяви/документи (Реєстраційні картки вхідних документів Дарницького районного суду м. Києва №48771/26-Вх та №48781/26-Вх від 08 червня 2026 року).

Незважаючи на це, суд першої інстанції вже 09 червня 2026 року виніс ухвалу про повернення позовної заяви, не дочекавшись закінчення наданого законом строку та не врахувавши вже подані 08 червня 2026 року документи, чим порушив процесуальний закон та позбавив позивача права на судовий захист.

Просив суд, скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня2026 року про повернення позовної заяви, а справу направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Просив також задовольнити заяву про відвід судді Дарницького районного суду м. Києва Каліушка Ф.А., оскільки на думку апелянта, передчасне винесення ухвали про повернення позову свідчить про упередженість та викликають обґрунтований сумнів у його об`єктивності.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не були виконані встановлені ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року вимоги про залишення позову без розгляду.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на звернення особи до суду є її абсолютним правом.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість пред`явити до суду позовну заяву, яка є процесуальною формою звернення за захистом порушеного права.

Статтями 175, 177 ЦПК України встановлені вимоги, які пред`являються до форми і змісту позовної заяви та доданих до позову документів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

Так, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Вказану ухвалу позивач отримав в системі ЄСІТС лише 03 червня 2026 року.

П`ятиденний строк розпочався 04 червня2026 року і закінчувався 08 червня2026 року.

На виконання вимог суду, позивач у межах встановленого строку 08 червня2026 року направив до суду заяву про усунення недоліків.

Таким чином, процесуальне рішення про повернення позовної заяви є передчасним та помилковим, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст.6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.

Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Це визнано порушенням §1 ст.6 Конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції, а також з норм міжнародного права, повертаючи позовну заяву, з врахуванням заяви про усунення недоліків, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, і вказані дії суду унеможливили доступ позивача до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню.

Відповідно до приписів п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.

Щодо вимоги апелянта про відвід судді Дарницького районного суду м. Києва Каліушка Ф.А., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.

Суд апеляційної інстанції в межах перегляду ухвали про повернення позову не здійснює розгляд справи по суті та не є судом, у провадженні якого перебуває позовна заява, а перевіряє виключно законність та обґрунтованість оскаржуваного процесуального документа суду першої інстанції.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено повноважень апеляційного суду розглядати та задовольняти заяви про відвід суддів суду першої інстанції.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба

Оригінал: reyestr.court.gov.ua