Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №757/46009/21-ц
Суддя: Приходько Костянтин Петрович
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №757/46009/21 Головуючий у І інстанції - Соколов О.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/10585/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська панорама» Шимкіна Володимира Васильовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська панорама», Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська панорама» Шимкіна Володимира Васильовича, третя особа: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживача електричної енергії, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, та визнання неправомірним статуту та рішення загальних зборів, у частині порушень як прав споживачів, так і прав співвласників спільного майна
установив:
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСББ «Печерська панорама», Голови правління ОСББ «Печерська панорама» Шимкіна В.В. , третя особа: ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» про захист прав споживача електричної енергії, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, та визнання неправомірним статуту та рішення загальних зборів, у частині порушень як прав споживачів, так і прав співвласників спільного майна, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У вказаному будинку було створенко ОСББ «Печерська панорама», яка здійснює утримання та обслуговування вказаного будинку та головою правління якого було обрано Шимкіна В .В .
При цьому, останніми були порушені права позивача, як власника у вигляді неправомірного припинення (обмеження) електропостачання квартири останнього, у зв'язку з чим ОСОБА_1 був вимушени звернутися до суду за захистом своїх прав.
Просив суд, визнати п. 5.9. Статуту ОСББ «Печерська панорама» - недійсним, та таким, що не відповідає положенням викладеним у ст. 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Визнати п. 6 Рішення Загальних зборів співвласників ОСББ «Печерська панорама» від 28 січня 2017 року - 11 лютого 2017 року - недійсним, та таким що порушує права споживачів, та не відповідає положенням викладеним у ст. 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Визнати дії ОСББ «Печерська панорама» та фізичної особи яка на той момент неправомірно діяла від імені голови правління ОСББ «Печерська панорама» Шимкіна В.В., що припинив електропостачання у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 - неправомірними.
Зобов`язати ОСББ «Печерська панорама» та Голову правління ОСББ «Печерська панорама» негайно поновити постачання електричної енергії в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності позивачу.
Заборонити ОСББ «Печерська панорама» та Голові правління ОСББ «Печерська панорама» вчиняти протиправні дії направлені на припинення/зупинення постачання електричної енергії в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності позивачу.
Стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 31500 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року, провадження у цивільній справі №757/46009/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Печерська панорама», Голови правління ОСББ «Печерська панорама» Шимкіна В.В. , третя особа: ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» про захист прав споживача електричної енергії, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, та визнання неправомірним статуту та рішення загальних зборів, у частині порушень як прав споживачів, так і прав співвласників спільного майна у частині позовних вимог визнання п. 5.9. Статуту ОСББ «Печерська панорама» - недійсним, та таким, що не відповідає положенням викладеним у ст. 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»; визнання п. 6 Рішення Загальних зборів співвласників ОСББ «Печерська панорама» від 28 січня 2017 року - 11 лютого 2017 року - недійсним, та таким що порушує права споживачів, та не відповідає положенням викладеним у ст. 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» - закрито.
Позов ОСОБА_1 до ОСББ «Печерська панорама», Голови правління ОСББ «Печерська панорама» Шимкіна В.В. , третя особа: ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» про захист прав споживача електричної енергії, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, та визнання неправомірним статуту та рішення загальних зборів - задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСББ «Печерська панорама», Голови правління ОСББ «Печерська панорама» Шимкіна В.В. - витрати на правову допомогу у розмірі 31500 грн.
Стягнуто солідарно з ОСББ «Печерська панорама», Голови правління ОСББ «Печерська панорама» Шимкіна В.В. - судовий збір у розмірі 908 грн.
У задоволенні решти вимог позову - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Печерська панорама» понесені витрати на послуги адвоката у розмірі 12690 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції неправильно визначив юрисдикцію спору в частині вимог про недійсність положення статуту та рішення загальних зборів ОСББ.
Так, суд першої інстанції формально виходив із того, що будь-який спір, який стосується статуту ОСББ або рішення його загальних зборів, автоматично належить до господарської юрисдикції.
Такий висновок у даній справі є помилковим, оскільки суд не врахував не лише назву окремих позовних вимог, а передусім їхній справжній зміст, спрямованість та мету захисту.
Позивач звернувся до суду не як «учасник корпоративного конфлікту» і не з метою втручання в управління юридичною особою як такою.
Позов подано як власником квартири та споживачем електричної енергії, право якого на користування житлом і безперервне електропостачання, на думку позивача, було порушене через застосування відповідачем внутрішніх положень статуту та рішень зборів ОСББ як підстави для відключення квартири від електроенергії.
Тобто, вимоги про недійсність пункту статуту та рішення загальних зборів у цій справі не були самостійним ізольованим корпоративним спором, а становили похідний спосіб цивільно-правового захисту від протиправного втручання у право власності та право на отримання житлово-комунальної послуги.
Суд першої інстанції виділив окремі позовні вимоги із загального предмета спору та штучно розщепив єдиний спір на дві різні юрисдикції.
Проте характер спірних правовідносин визначається не тільки тим, що відповідачем є ОСББ, а й тим, яке саме право позивач просить захистити, у чому полягає його порушення та яким способом воно має бути усунуте.
У даному випадку оспорювані положення статуту та рішення загальних зборів оскаржувалися не «самі по собі», а лише в тій частині, в якій вони були покладені відповідачами в основу обмеження електропостачання квартири позивача.
Крім цього, суд першої інстанції помилково застосував висновки Великої Палати поза межами подібності правовідносин.
У цій справі вимоги про визнання недійсними пункту статуту та рішення загальних зборів були невіддільно пов`язані із захистом цивільного права позивача як власника квартири і споживача електроенергії.
Їх відокремлення від решти позову призвело до фрагментації спору, створення надмірних процесуальних перепон і позбавлення позивача ефективного судового захисту в одному провадженні.
Висновок суду першої інстанції про недоведеність факту протиправного відключення квартири від електропостачання є передчасним, однобічним і таким, що не ґрунтується на повному дослідженні доказів.
Суд установив, що відповідно до акту від 26 березня 2021 року, складеного інженером ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі», у квартирі позивача було припинено електропостачання та інші акти.
Тобто, сам факт відсутності електропостачання судом по суті не заперечувався.
Водночас суд необґрунтовано відкинув доводи позивача про причетність до цього саме ОСББ та його керівника, зводячи весь аналіз лише до формули про те, що акт ДТЕК «не підтверджує», ким саме виконано відключення.
Суд не з`ясував, чи взагалі постачальник електричної енергії приймав рішення про припинення електропостачання позивачу, чи існувало відповідне попередження, чи були виконані вимоги спеціального регулювання ринку електроенергії.
Також зазначив, що суд відмовив у вимозі про зобов`язання поновити електропостачання, пославшись на акт ОСББ від 21 серпня 2023 року та зробивши висновок, що під час розгляду справи електропостачання було поновлено.
Проте, такий висновок не усуває потреби у правовій оцінці дій відповідачів на момент виникнення спору та подання позову.
Суд не надав оцінку наступним обставинам:
- чи було відключення правомірним на момент його вчинення;
- чи було воно здійснене належним суб`єктом;
- чи існували законні підстави та процедура такого відключення;
- чи не були порушені права позивача як власника квартири та споживача електроенергії.
Крім того, вимога про заборону відповідачам у майбутньому вчиняти дії, спрямовані на повторне припинення електропостачання, не втратила актуальності внаслідок самого лише факту відновлення постачання на певну дату.
Навпаки, якщо відповідачі вже вдавалися до таких дій та продовжують вважати свої повноваження правомірними, існує реальний ризик повторного порушення, що і зумовлює необхідність превентивного судового захисту.
Також звертає увагу на те, що суд закрив провадження за двома вимогами, у решті основних вимог відмовив, а в мотивувальній частині зазначив, що задоволено одну вимогу позивача з шести заявлених.
З іншого боку, у резолютивній частині рішення відсутня будь-яка чітко сформульована задоволена немайнова позовна вимога по суті спору, крім стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу та судового збору.
Тобто логіка суду зводиться до того, що позов по суті майже повністю не задоволено, однак позивачу одночасно компенсовано повну заявлену суму власних витрат на правничу допомогу, а потім ще й додатково стягнуто з нього 75 % витрат відповідача.
Суд першої інстанції не навів належного арифметичного та правового обґрунтування того, яким саме чином визначено 75% витрат відповідача, чому при одночасному стягненні на користь позивача 31500 грн витрат на правничу допомогу з нього ж стягується 12690 грн витрат відповідача, і яким чином це узгоджується з фактичним процесуальним результатом розгляду справи.
Просив, скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року в частині закриття провадження за позовними вимогами про визнання недійсним пункту 5.9 Статуту ОСББ «Печерська панорама» та пункту 6 рішення загальних зборів ОСББ «Печерська панорама» від 28 січня 2017 року -11 лютого 2017 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо припинення електропостачання, зобов`язання поновити електропостачання та заборону вчиняти аналогічні дії в майбутньому, а також в частині стягнення з Позивача на користь ОСББ «Печерська панорама» 12690 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким: визнати недійсним пункт 5.9 Статуту ОСББ «Печерська панорама» як такий, що в оспорюваній частині суперечить закону та порушує права позивача; визнати недійсним пункт 6 рішення загальних зборів ОСББ «Печерська панорама» від 28 січня 2017 року - 11 лютого 2017 року у відповідній частині; визнати неправомірними дії ОСББ «Печерська панорама» та Голови правління ОСББ «Печерська панорама» Шимкіна В.В., пов`язані з припиненням електропостачання квартири позивача; заборонити ОСББ «Печерська панорама» та Голові правління ОСББ «Печерська панорама» вчиняти дії, спрямовані на припинення або зупинення електропостачання квартири позивача поза межами процедури, встановленої законом.
Також, рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року в частині задоволених позовних вимог оскаржив Голова правління ОСББ «Печерська панорама» Шимкін В.В. , оскільки вважає рішення в зазначеній частині незаконним та необґрунтованим.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що висновок суду про часткове задоволення позову не узгоджується з викладеними у мотивувальній частині рішення висновками про відмову у задоволенні позовних вимог, що свідчить про внутрішню суперечність рішення та порушення норм процесуального права.
Судом порушено норми процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат, у зв`язку з тим, що за відсутності задоволених позовних вимог витрати на правничу допомогу були безпідставно покладені на відповідачів.
Зазначив, що із позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивачем заявлено вісім вимог, які викладені у пунктах 1-8 прохальної частини позову.
При цьому, вимоги, які викладені у пункті 1 (про прийняття позову до розгляду) та пункті 2 (про вжиття заходів забезпечення позову) прохальної частини позову, не є позовними вимогами, оскільки мають виключно процесуальний характер.
Так само, не є позовною вимогою і вимога, викладена у пункті 8 прохальної частини позову, про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки питання судових витрат не належить до предмета позову, не є способом захисту порушеного права та вирішується судом як процесуальне питання залежно від результатів розгляду справи.
Відтак, фактично позивачем заявлено п`ять позовних вимог, які викладені у пунктах 3-7 прохальної частини позову.
Водночас, у тій частині рішення, де наводяться мотиви щодо розподілу судових витрат, суд прямо зазначає, що позивачем заявлено шість позовних вимог та саме цю кількість позовних вимог суд поклав в основу розрахунку розподілу судових витрат.
Такий висновок суду на думку апелянта є помилковим, оскільки не відповідає фактичній кількості позовних вимог, заявлених позивачем, та свідчить або про допущення судом арифметичної помилки при їх підрахунку, або про врахування судом вимоги, яка відсутня у прохальній частині позову, або про віднесення до позовних вимог такої вимоги, яка не є позовною.
Як наслідок, неправильне визначення кількості позовних вимог призвело до використання судом помилкової бази для розрахунку розподілу судових витрат та, відповідно, до неправильного вирішення питання про їх розподіл.
Таким чином, фактично позивачем заявлено п`ять позовних вимог, тоді як суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, виходив із наявності шести позовних вимог.
При цьому, із мотивувальної частини рішення вбачається, що дві позовні вимоги, а саме вимоги, викладені у пунктах 3 та 4 прохальної частини позову (щодо визнання недійсними положень статуту та рішення загальних зборів), судом по суті не розглядалися, а провадження у справі в цій частині було закрито з огляду на те, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Щодо третьої позовної вимоги, викладеної у пункті 5 прохальної частини позову (про визнання дій неправомірними), суд дійшов висновку про її необґрунтованість, зазначивши, що позивач не надав доказів того, що припинення електропостачання було здійснено саме відповідачами, а відтак його доводи ґрунтуються на припущеннях.
Також суд не задовольнив і четверту позовну вимогу, яка викладена у пункті 6 прохальної частини позову (про зобов`язання поновити електропостачання), оскільки ця позовна вимога є похідною від вимоги про визнання дій неправомірними, викладеної у пункті 5 прохальної частини позову, у задоволенні якої судом відмовлено, а також з огляду на те, що на момент розгляду справи електропостачання у квартирі позивача вже було поновлено.
Щодо п`ятої позовної вимоги, викладеної у пункті 7 прохальної частини позову (про заборону вчиняти певні дії), яка є останньою позовною вимогою за наведеним вище підрахунком, а також останньою, щодо якої наведено мотиви у мотивувальній частині рішення, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, оскільки ця вимога є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.
При цьому, мотивувальна частина рішення не містить жодної оцінки чи мотивів задоволення або відхилення будь-яких інших позовних вимог, крім наведених вище, що свідчить про відсутність у позові інших позовних вимог, окрім п`яти, зазначених вище.
Відтак, незалежно від підходу до визначення кількості позовних вимог (п`ять - за фактичним змістом позову або шість - за підрахунками суду), із мотивувальної частини рішення вбачається, що дві позовні вимоги не розглянуті по суті (провадження закрито), а у задоволенні інших трьох позовних вимог відмовлено.
Таким чином, із мотивувальної частини рішення вбачається, що судом не задоволено жодної позовної вимоги, водночас у резолютивній частині рішення суд зазначив про часткове задоволення позову.
За таких обставин мотивувальна частина рішення суперечить його резолютивній частині, що свідчить про внутрішню непослідовність судового рішення, а, відтак, висновки, викладені у резолютивній частині рішення, не випливають із мотивів, наведених у мотивувальній частині рішення.
Крім цього, зазначив, що як вбачається з першого абзацу резолютивної частини рішення суду, суд закрив провадження у справі щодо двох заявлених позовних вимог, зокрема викладених пунктах 3 та 4 прохальної частини позову (щодо визнання недійсними положень статуту та рішення загальних зборів), оскільки такі позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
У цій частині резолютивна частина рішення узгоджується з висновками щодо зазначених позовних вимог, викладеними у мотивувальній частині рішення.
Водночас, у другому абзаці резолютивної частини рішення суду вказано про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСББ «Печерська панорама», Голови правління ОСББ «Печерська панорама» Шимкіна В.В. , третя особа: ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживача електричної енергії, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання неправомірними статуту та рішення загальних зборів.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення суд зобов`язаний зазначити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених позовних вимог.
Разом з тим, зазначивши у другому абзаці резолютивної частини рішення про часткове задоволення позову, суд далі по тексту резолютивної частини не зазначив, яка саме позовна вимога задоволена.
Із мотивувальної частини рішення вбачається, що судом не задоволено жодної позовної вимоги, водночас у резолютивній частині рішення суд зазначив про часткове задоволення позову.
Відтак, з огляду на те, що у мотивувальній частині відсутні висновки про задоволення будь-якої позовної вимоги, а у резолютивній частині констатовано про часткове задоволення позову без зазначення, яка саме позовна вимога задоволена, резолютивна частина рішення не містить визначеного результату розгляду позову.
Звертає увагу на те, що висновок суду про часткове задоволення позову, викладений у другому абзаці резолютивної частини рішення, не випливає з мотивів, наведених у мотивувальній частині рішення.
Із мотивувальної частини рішення вбачається, що судом не встановлено жодної обставини, яка б свідчила про наявність підстав для задоволення будь-якої позовної вимоги, а тому у задоволенні всіх (крім тих, провадження щодо яких було закрито) позовних вимог судом було відмовлено.
Водночас, у резолютивній частині рішення суд зазначив про часткове задоволення позову, не визначивши при цьому, яка саме позовна вимога задоволена.
За таких обставин, висновок суду про часткове задоволення позову не ґрунтується на встановлених судом фактичних обставинах справи та не випливає з аналізу доводів і доказів, наведених у мотивувальній частині рішення.
Отже, рішення суду в частині висновку про часткове задоволення позову є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Також зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що судом задоволена одна позовна вимога із шести заявлених, а тому застосував пропорційний розподіл судових витрат та стягнув з відповідачів витрати правничу допомогу у розмірі 31500 грн., а також судовий збір у розмірі 908 грн.
Разом з тим, як зазначено вище, із мотивувальної частини рішення вбачається, що судом не задоволено жодної позовної вимоги, що фактично у задоволенні позову відмовлено (не рахуючи тих позовних вимог, провадження щодо яких було закрито).
За таких обставин у суду були відсутні правові підстави для застосування пропорційного розподілу судових витрат та покладення на відповідачів витрат позивача.
Натомість, суд безпідставно виходив із часткового задоволення позову, що призвело до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат.
Крім того, у резолютивній частині рішення суд, стягуючи з відповідачів судові витрати, не зазначив, на користь якої саме особи такі витрати підлягають стягненню, що свідчить про невідповідність резолютивної частини рішення вимогам процесуального закону.
Таким чином, рішення суду в частині розподілу судових витрат ухвалено з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.
Просив, скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року в частині часткового задоволення позову (другий абзац резолютивної частини рішення суду) та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року в частині розподілу судових витрат, а саме в частині стягнення солідарно з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 31500 грн. та судового вбору у розмірі 908 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог про стягнення зазначених судових витрат відмовити.
На вказану апеляційну скаргу від ОСОБА_1 надійшов відзив, обґрунтований тим, що апелянт неправильно ототожнює суперечливість судового рішення із відмовою в позові в повному обсязі.
Основним аргументом апеляційної скарги відповідача фактично є твердження про те, що, оскільки в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції не сформулював окремої задоволеної немайнової вимоги позивача, необхідно вважати, що жодна позовна вимога задоволена не була, а зазначення у резолютивній частині про часткове задоволення позову є безпідставним.
Такий висновок не випливає зі змісту рішення.
Зазначає, що дійсно, рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року містить суттєві внутрішні неузгодженості між мотивувальною та резолютивною частинами.
На цю обставину послався і сам позивач у власній апеляційній скарзі.
Однак, наявність таких недоліків судового рішення не означає, що апеляційний суд повинен обрати саме той варіант їх усунення, який пропонує відповідач, - тобто визнати результатом розгляду справи повну відмову у позові.
Посилання апелянта на те, що судові витрати є виключно похідними від нібито «повної відмови» у позові, ґрунтується на хибній передумові.
В апеляційній скарзі зазначено, що з аналізу «статті 341 ЦПК України» начебто випливає похідний характер розподілу судових витрат.
Водночас питання розподілу судових витрат у цивільному судочинстві регулюється насамперед статтею 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати розподіляються залежно від результату розгляду справи.
Однак, саме результат розгляду цієї справи на цей час є предметом апеляційного перегляду за двома апеляційними скаргами з протилежними вимогами.
Тому, суд першої інстанції прямо зазначив як у мотивувальній, так і у резолютивній частині рішення, що позов задоволено частково.
Тому відповідач фактично пропонує апеляційному суду не усунути суперечності рішення, а вибірково використати лише ті його фрагменти, які відповідають процесуальному інтересу самого відповідача.
Стягнення 31500 грн ґрунтується на документально підтверджених витратах позивача.
Матеріалами справи підтверджено, що для захисту своїх прав позивач уклав договір про надання адвокатських послуг №124/03/21 від 05 березня 2021 року з адвокатом Панченком О.В.
Розмір понесених витрат підтверджувався актом виконаних робіт №1 від 19 липня 2021 року та іншими доказами, які досліджувалися судом першої інстанції.
Суд прямо встановив, що позивач поніс витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 31500 грн.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі не спростовує:
- факту укладення договору про надання правничої допомоги;
- факту надання адвокатом відповідних послуг;
- факту існування акта виконаних робіт;
- розміру понесених позивачем витрат;
- реальності відповідних послуг.
Аргументація апелянта фактично зводиться виключно до твердження про те, що ці витрати не можуть бути покладені на відповідачів з огляду на нібито повну відмову у позові.
Отже, реальність та документальне підтвердження самих витрат апеляційною скаргою належним чином не спростовані.
Саме ці критерії повинні бути предметом належного процесуального заперечення сторони, яка оспорює розмір відповідних витрат.
Відсутність у відповідному абзаці резолютивної частини слів «на користь позивача» не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не є підставою для відмови у стягненні коштів.
Із усього змісту рішення однозначно встановлюється, що йдеться про витрати позивача ОСОБА_1 .
У мотивувальній частині рішення суд безпосередньо зазначає, що саме позивач уклав договір із адвокатом Панченком О.В., саме позивач поніс витрати у сумі 31500 грн та саме вимогу позивача про їх стягнення суд розглядав.
Отже, відсутність у відповідному реченні резолютивної частини слів «на користь позивача» є очевидною редакційною неповнотою, а не правовою підставою для перетворення задоволеної судом вимоги на відмову в ній.
Звертає увагу на те, що апеляційна скарга не враховує, що суд першої інстанції встановив сам факт припинення електропостачання квартири позивача.
У контексті твердження відповідача про нібито відсутність будь-яких підстав для захисту прав позивача необхідно врахувати, що суд першої інстанції безпосередньо встановив факт припинення електропостачання квартири позивача.
У рішенні зазначено, що відповідно до акта від 26 березня 2021 року, складеного інженером ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», при обстеженні квартири було встановлено припинення електропостачання.
Крім того, суд установив, що вже після пред`явлення позову електропостачання було поновлено, про що свідчив акт комісії ОСББ від 21 серпня 2023 року.
Отже, звернення позивача до суду не було безпредметним чи очевидно необґрунтованим.
Навпаки, на момент звернення до суду об`єктивно існувала ситуація припинення електропостачання належної йому квартири, а надалі, вже під час судового розгляду, електропостачання було відновлено.
Саме правова оцінка причин такого припинення, суб`єктів, причетних до нього, та законності їхніх дій є предметом апеляційної скарги позивача.
Тому твердження відповідача про те, що суд мав просто констатувати повну безпідставність позову, не відповідає фактичним обставинам, установленим самим судом першої інстанції.
На думку позивача, апеляційна скарга відповідача ґрунтується на неправильному ототожненні недоліків мотивування рішення із повною відмовою в позові.
Просив, апеляційну скаргу Голови правління ОСББ «Печерська панорама» Шимкіна В.В. залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_3 .
Відповідно до акту від 26 березня 2021 року складеного інженером ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі», при обстеженні електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено припинення електропостачання у вказаній квартирі.
Відповідно до змісту позовних вимог, позивач просить суд, визнати п. 5.9. Статуту ОСББ «Печерська панорама» - недійсним, та таким, що не відповідає положенням викладеним у ст. 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»; визнати п. 6 Рішення Загальних зборів співвласників ОСББ «Печерська панорама» від 28 січня 2017 року - 11 лютого 2017 року - недійсним, та таким що порушує права споживачів, та не відповідає положенням викладеним у ст. 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Закриваючи провадження у справі в частині вимоги про визнання п. 5.9. Статуту ОСББ «Печерська панорама» - недійсним, та таким, що не відповідає положенням викладеним у ст. 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»; визнання п. 6 Рішення Загальних зборів співвласників ОСББ «Печерська панорама» від 28 січня 2017 року - 11 лютого 2017 року - недійсним, та таким що порушує права споживачів, та не відповідає положенням викладеним у ст. 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», суд першої інстанції виходив з того, що зазначені вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони узгоджуються з вимогами чинного законодавства, а також ґрунтуються на правових позиціях Верховного Суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно зі ст. 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Статтею 1 цього Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.
Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року (справа №462/2646/17) зазначено, що правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та ОСББ, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 20 вересня 2018 року (справа №813/6286/15), від 06 лютого 2019 року (справа №462/2646/17), від 02 жовтня 2019 року (справа №501/1571/16), від 26 лютого 2020 року (справа №473/2005/19) та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 13 березня 2019 року (справа №127/14625/16-ц), від 15 квітня 2020 року (справа №758/8634/17), від 02 лютого 2021 року (справа №755/21681/15-ц).
Разом із тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
До таких висновків прийшов Верховний Суд, враховуючи постанову Великої Палати Верхового Суду від 26 лютого 2020 року (справа №473/2005/19).
У своїй постанові від 01 лютого 2022 року (справа №910/5179/20), Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження в частині вимог позивача про визнання п. 5.9. Статуту ОСББ «Печерська панорама» - недійсним, та таким, що не відповідає положенням викладеним у ст. 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»; визнання п. 6 Рішення Загальних зборів співвласників ОСББ «Печерська панорама» від 28 січня 2017 року - 11 лютого 2017 року - недійсним, та таким що порушує права споживачів, та не відповідає положенням викладеним у ст. 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Вірним є і висновок суду першої інстанції в частині решти позовних вимог ОСОБА_1 .
Так, вирішуючи вимогу позивача про визнання дії ОСББ «Печерська панорама» та фізичної особи яка на той момент неправомірно діяла від імені голови правління ОСББ «Печерська панорама» Шимкіна В.В ,, що припинив електропостачання у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 - неправомірними, необхідно зазначити наступне.
Як зазначено позивачем, актом від 26 березня 2021 року, було встановлено що електропостачання у його квартиру було припинено представниками ОСББ «Печерська панорама», проте, вказаний акт не підтверджує, що постачання електроенергії в квартиру було припиенно саме представниками ОСББ «Печерська панорама».
Більш того, питання припинення надання послуг з електропостачання належить до виключної компетенції постачальника відповідних послуг.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що електропостачання до квартири позивача було припинено саме представниками ОСББ «Печерська панорама», а тому твердження позивача про відключення електропостачання до його квартири саме представниками ОСББ «Печерська Панорама», ґрунтується на припущеннях.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання ОСББ «Печерська панорама» та Голову правління ОСББ «Печерська панорама» негайно поновити постачання електричної енергії в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , то в матеріалах справи міститься акт планового контрольного обстеження на предмет несанкціонованого підключення до мережи електропостачання квартир будинку від 21 серпня 2023 року, складений комісією ОСББ «Печерська панорама».
У ході проведення відповідної перевірки комісією ОСББ «Печрська Панорама» було встановлено, що в квартирі позивача є електропостачання.
Вказане свідчить про те, що електропостачання у квартирі позивача було поновлено вже після подання позову до суду та вказане питання фактично суд першої інстанції не вирішував, вказавши в мотивувальній частині рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, тоді як в резолютивній частині було вказано про часткове задоволення позову.
В подальшому, суд першої інстанції роз`яснив своє рішенні в цій частині, вказавши, що зазначення у резолютивній частині рішення висновку про часткове задоволення позову пов`язане з фактичним виконанням відповідачем під час розгляду справи вимоги позивача щодо поновлення постачання електричної енергії.
Позовну вимогу ОСОБА_1 щодо заборони ОСББ «Печерська панорама» та Голові правління ОСББ «Печерська панорама» вчиняти протиправні дії направлені на припинення/зупинення постачання електричної енергії в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності позивачу, суд не задовільнив, оскільки вважав безпідставною, чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Зважаючи на те, що позивач просить заборонити вчиняти протиправні дії, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що будь-який суб`єкт господарювання зобов`язаний діяти виключно у межах та у спосіб, що передбачені законом та договором.
Заборона вчиняти протиправні дії на майбутнє є за своєю суттю абстрактною, не створює нових правових наслідків і не є ефективним способом захисту, оскільки обов`язок дотримуватися закону вже покладений на відповідача нормами матеріального права.
Захисту судом підлягає лише конкретне порушене право внаслідок уже вчинений дій, а не гіпотетична ймовірність правопорушення.
Вирішуючи вимоги про понесені сторонами судові витрати та витрати на правничу допомогу, суд керувався тим, що у зв`язку з захистом своїх прав і інтересів, та необхідністю відновлення порушеного права, позивачем був укладений Договір про надання адвокатських послуг №124/03/21 від 05 березня 2021 року з адвокатом Панченко О.В., про надання ним позивачу адвокатських послуг у даній справі.
Отже, у зв`язку з відновленням свого порушеного права позивач, у справі яка переглядається, зробив витрати, на оплату послуг правової допомоги адвокату з приводу відновлення свого порушеного права і згідно вказаних домовленостей з ним, позивач оплатив адвокату Панченко О.В., за підготовку ряду запитів, інших правових документів, ознайомлення з документами в ОСББ «Печерська панорама», складання та роздруківку позовної заяви, та інших процесуальних документів, у загальній сумі - 31500 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками, зокрема є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права.
Оскільки після подання позивачем позову, було частково відновлено порушене його право, а саме пов`язане з фактичним виконанням відповідачем під час розгляду справи вимоги позивача щодо поновлення постачання електричної енергії, це не нівелює той факт, що позивач був змушений звернутися за професійною правничою допомогою та зазнав відповідних фінансових витрат.
Оскільки ці витрати були необхідними, неминучими та невіддільними від процесу захисту прав позивача, вони підлягають безумовному відшкодуванню відповідачами в судовому порядку.
Отже, висновок суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу позивача у розмірі 31500 грн. є вірним.
Також є вірним і висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору, а також про стягнення з позивача на користь ОСББ «Печерська панорама» витрат на правничу допомогу.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Оскільки судом задоволено одну вимогу позивача з шести заявлених та враховуючи що по двох вимогах провадження у справі закрито, то суд правомірно стягнув з відповідачів на користь позивача судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 908 грн., яка підлягала сплаті останнім за ставками, які діяли на час звернення до суду із позовом, а також правомірно стягнув з позивача на користь ОСББ «Печерська панорама» 75% від понесених витрат на оплату послуг адвоката, тобто в частині, яка судом не була задоволена, що становило 12690 грн.
Доводи апеляційних скарг вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Отже, здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції повною мірою дотримався фундаментального процесуального принципу пропорційності.
Стягнення судового збору на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, із одночасним покладенням на нього витрат на правничу допомогу пропорційно частині позову, в якій було відмовлено, є прикладом точного та неухильного застосування норм процесуального права.
Такий підхід забезпечує справедливий баланс майнових інтересів обох сторін у судовому процесі.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності і взаємозв`язку, та ухвалено обґрунтоване рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська панорама» Шимкіна Володимира Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба
Оригінал: reyestr.court.gov.ua