Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №564/4785/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/4785/26

02 листопада 2026 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді Левчук В.В.

розглянувши матеріали, що надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, курсанта навчального взводу 11 навчальної роти НОМЕР_1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 , солдата, проживає: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Костопільського районного суду Рівненської області надійшли матеріали (протокол ЛВР №1134 від 28.10.2026 року) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, відповідно до ч.2 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення за ч.2 ст.172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши протокол та матеріали, додані до протоколу, дійшов таких висновків.

Так згідно протоколу ЛВР №1134 від 28.10.2026 року, військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 курсант ОСОБА_1 , під час збройної агресії рф проти України, під час дії особливого періоду, всупереч вимогам ст.ст.9 та 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, в частині не невиконання наказів командирів (начальників), відмовився виконувати вимоги командира, а саме 13.10.2026 року не виконав наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 13.10.2026 №7412, в частині відмови від складання присяги та у період з 13.10.2026 по даний час відмовляється виконувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 відмова від проходження базової загальновійськової підготовки (відмова від отримання та вдягання військової форми, відмова від відвідування навчань, відмова від виконання вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України), які було видано відповідно до статті 35 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, в частині прийняття військової присяги, тим самим намагається ухилитись від виконання конституційного обов`язку захисту Вітчизни.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно диспозиції ст.172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідальність за частиною другою вказаної статті наступає за відмову від виконання законних вимог командира (начальника), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на всій території України введено воєнний стан, який триває на даний час.

Таким чином, дії, які охоплюються диспозицією ч.1 ст.172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не підпадають під кваліфікацію за ч.2 ст. 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки вчинені в умовах воєнного стану, який до теперішнього часу не було скасовано.

Окрім того, фактичні обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення (відмова від виконання вимог та наказів командира), не відповідають диспозиції ч.2 ст. 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому не містять ознак адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, відповідно в діях ОСОБА_1 відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Також варто звернути увагу на те, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.). Обов`язок доведення вини «поза розумним сумнівом» лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).

Наведені факти свідчать про неналежність доказів у справі, які не тільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення особою діяння, що ставиться їй у провину, але і оформлені у такий спосіб, який викликає сумніви щодо об`єктивності і повноти дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, які могли нести формальний характер з метою притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Враховуючи положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.2 ст.172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд дійшов висновку, що як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім та не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості, закріпленого у ст.62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведене та керуючись практикою ЄСПЛ, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, керуючись п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.245, 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі №564/4785/26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.2 ст.172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненської апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяВ. В. Левчук